Постанова

від 21.11.2024 по справі 753/20294/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/20294/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1998/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 253 840,00 грн. та 4300,00 грн. за проведення експертизи; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 25 серпня 2019 року о 19 годині 50 хвилин відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Форд», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в місті Києві по вул. Гетьмана на з`їзд вул. Борщагівська, не був уважним під час зустрічного роз`їзду, не обрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , чим завдав останній матеріальних збитків. Під час ДТП автомобілем керував ОСОБА_2 . Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП автомобілю марки «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , складає 253 840,31 грн.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що він відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Так, внаслідок вчиненої відповідачем ДТП йому було завдано маральну шкоду, яка полягає у фізичному болі, оскільки він на момент удару перебував в автомобілі. Він також зазнав душевних страждань у зв`язку з приведенням у негідність належного йому транспортного засобу, тому моральну шкоду оцінює в 10 000,00 грн. (т. 1 а.с. 3-6).

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 153 840 грн., витрати за проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 4 300 грн., а також судовий збір в сумі 1 538,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000 грн., а також судовий збір в сумі 50,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 75-83).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року поновлено представнику ОСОБА_1 - Кучеруку М.В. строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року. Заяву представника ОСОБА_1 - Кучерука М.В. про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без задоволення (т. 1 а.с. 121-123).

Не погодившись із заочним рішенням суду, 10 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучерук М.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 126-132).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, не досліджено докази у справі та не з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначав, що розмір шкоди за ДТП, яка мала місце 25 серпня 2019 року о 19 годині 50 хвилин при зіткненні автомобіля марки «Форд», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_2 , не встановлений. За наданим позивачами висновком експерта ринкова вартість автомобіля марки «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , на момент пошкодження складала 253 840,31 грн., вартість відновлювального ремонту складала 401 556,57 грн., тому оскільки відновлювати такий транспортний засіб було недоцільно, розмір матеріальної шкоди був визначений на рівні розміру ринкової вартості транспортного засобу. Тому вважає, що порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме ОСОБА_3 : або мала передати залишки транспортного засобу відповідачу, як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП; або отримати різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Вказував, що не було надано жодних доказів щодо вартості транспортного засобу в пошкодженому вигляді після ДТП. Отже, розмір матеріальної шкоди встановлений не був та позов задоволенню не підлягав. Крім того, вважає безпідставним стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки саме по собі твердження щодо душевних страждань, зазначене у позовній заяві, не є обставиною, яка не підлягає доведенню, водночас відсутність доказів на обґрунтування такого твердження є підставою відмови у задоволенні позову.

Звертав увагу на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, відповідно не подавав відзиву на позовну заяву, що є окремою підставою для скасування рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Кучерук М.В. підтримали апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечували проти задоволення скарги і просили її відхилити, оскаржуване рішення районного суду залишити без змін.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення третьої особиТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця знаходження (перебування) від вказаної особи до суду не надходили (т. 1 а.с. 148-159, 161-167, 183-194, 220-229 т. 2 а.с. 26-31, 43-45, 50-53, 61-69, 79-87).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 серпня 2019 року о 19 годині 50 хвилин відповідач - ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Форд», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в місті Києві по вул. Гетьмана на з`їзд вулиці Борщагівська, не був уважним під час зустрічного роз`їзду, не обрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , останній автомобіль належить ОСОБА_3 .

Як вбачається з постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року у справі № 760/26546/19 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності (т. 1 а.с. 15).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Форд», р.н. НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , станом на дату ДТП - 25 серпня 2019 року, була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс №АО/3039012 від 09 квітня 2019 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., франшиза - 1 000,00 грн. (т. 1 а.с. 70).

З метою визначення дійсного розміру вартості матеріального збитку, завданого транспортного засобу марки «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_3 звернулася до ТОВ «Український центр судових експертиз».

Відповідно до висновку експерта №2-22/09 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , становить 253 840,31 грн. (т. 1 а.с. 18-42).

Згідно відповіді ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» № 51-5911 від 28 вересня 2020 року ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки заява про страхове відшкодування була подана більш ніж через один рік, тобто з порушенням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме порушення строку подання такої заяви (а.с. 45).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.03р. № 142/5/2092), а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.09.2019 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц, від 19.07.2021 у справі № 206/3219/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 253 840,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов в цій частині, виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 153 840 грн. (253 840 грн. - 100 000 грн.).

Разом з тим, в апеляційний скарзі відповідач посилався на те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не врахував, що пошкоджений автомобіль є фізично знищеним, тому його власнику має відшкодовуватися різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Згідно з п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2. ст. 30 вказаного Закону).

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280 св 20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879 св 21).

Відповідно до наданого позивачами висновку експерта №2-22/09 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , становить 253 840,31 грн.

При цьому, у висновку експерта вказано, що ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження (до моменту ДТП) складає 253 840,31 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 401 556,57 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 152 288,18 грн. Експертом зазначено, що у даному випадку вартість відновлювального ремонту (401 556,57 грн.) більша за ринкову вартість (253 840,31 грн.) і у такому випадку такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно (т. 1 а.с. 18-42).

Отже, апеляційний суд проаналізувавши зміст висновку експерта №2-22/09 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року, дійшов висновку, що транспортний засіб «Хонда», р.н. НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним, тому що його ремонт є економічно необґрунтованим (витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди). При цьому, колегія суддів зауважила, що позивач ОСОБА_3 була власником вказаного транспортного засобу як на час розгляду справи районним судом, так і на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а посилання позивачки ОСОБА_3 на те, що вказаний автомобіль вона передавала свого часу на потреби ЗС України та (або) іншим чином відчужила вказаний автомобіль об`єктивними доказами по справі не підтверджені.

Таким чином, з урахуванням ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП.

У висновку експерта №2-22/09 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року встановлено, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля на момент пошкодження (до моменту ДТП) складає 253 840,31 грн.

Проте у висновку експерта не було встановлено вартість залишків автомобіля після ДТП. Ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась.

З цих підстав апелянт просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову, оскільки на його думку, розрахувати різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП не вбачається за можливе.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року зазначено, що при вирішенні позову про захист порушених прав суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Тобто суд відмовляє у задоволенні позову, якщо: позивач не має права або законного інтересу; або якщо не має місця порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права або законного інтересу позивача; або якщо право або законний інтерес позивача не підлягає захисту; або якщо обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Так, права ОСОБА_3 є порушеними внаслідок завдання ОСОБА_1 шкоди шляхом пошкодження автомобіля позивача. Вказане порушене право позивача підлягає судовому захисту. Позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав - заявив вимогу про відшкодування шкоди, що відповідає п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

При цьому, ОСОБА_1 не заперечує своєї вини у заподіянні майнової шкоди ОСОБА_3 , не посилається на обрання позивачем неналежного способу захисту прав чи на неможливість їх судового захисту, не зазначає про неправильний розрахунок вартості автомобіля до ДТП та суми вартості відновлювального ремонту.

За таких обставин, підстави для відмови в позові ОСОБА_3 відсутні.

Встановивши, що справа була розглянута районним судом без участі відповідача з постановленням заочного рішення, ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Кучерука М.В. по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.Поставлено перед експертом запитання: яка вартість автомобіля «Хонда» р.н. НОМЕР_2 , в пошкодженому вигляді після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 серпня 2019 року (утилізаційна вартість), станом на 17 вересня 2020 року, надано в розпорядження експерта (експертів) матеріали цієї цивільної справи № 753/20294/20-ц (апеляційне провадження № 22-ц/824/1998/2024). При цьому, всуді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 пояснила, що належний позивачці автомобіль не відремонтований перебуває у місті Києві, позивачі мають можливість надати до суду оригінал висновку судового експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» №2-22/09 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року з додатками та кольоровими фотокартками про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 1 а.с. 172-175).

11 березня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання експерта про надання пошкодженого автомобіля на дослідження (т. 1 а.с. 177-181).

В судовому засіданні 04 квітня 2024 року позивач ОСОБА_3 заявила про неможливість надання експертові транспортного засобу для огляду у зв`язку з відсутністю у неї транспортного засобу про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 1 а.с. 201-202).

Враховуючи вищезазначене, ухвалою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року клопотання судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ УкраїниМандрика І.В. було задоволено частково. Визначено можливість проведення судової автотоварознавчої експертизи на підставі матеріалів цивільної справи № 753/20294/20 без технічного огляду об`єкта дослідження автомобіля «Хонда» («Honda CR-V», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ) реєстраційний номер НОМЕР_2 . Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» (код ЄДРПОУ - 36956871, адреса: 03150 м. Київ, вул. Предславинська, 37 оф. 411, тел. (044)-361-67-75, НОМЕР_6) дублікат висновку № 2-22/09 судового експерта ОСОБА_6 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22 вересня 2020 року з додатками та кольоровими фотокартками (т. 1 а.с. 203-206).

09 травня 2024 року надійшло повідомлення експертної установи про неможливість проведення експертизи у зв`язку з ненадання до експертної установи якісних цифрових кольорових фотографій пошкодженого транспортного засобу (т. 1 а.с. 212-216).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року направлено матеріали справи із додатково отриманими доказами Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України для проведення судової автотоварознавчої експертизи (т. 1 а.с. 37-40).

16 вересня 2024 року до апеляційного суду надійшло повідомлення директора Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Козіянчука В. про неможливість проведення експертизи (т. 2 а.с. 54-59).

В судовому засіданні 19 вересня 2024 року і 31 жовтня 2024 року судом апеляційної інстанції було роз`яснено сторонам право заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи проведення якої доручити іншій експертній установі або експерту за погодженням сторін, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. За клопотанням представника апелянта викликано в судове засідання для допиту судових експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 якими складались висновки у цій справі (т. 2 а.с. 60-78).

За наданим представником відповідача до суду висновком від 25 вересня 2024 року виконаним судовим експертом ОСОБА_7, на підставі розрахунків, наведених у висновку експерта № 2-22/09 від 22 вересня 2020 року судового експерта ОСОБА_6 ТОВ «Український центр судових експертиз», ринкова вартість автомобіля Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 в пошкодженому вигляді після ДТП на 17 вересня 2020 року становить 101 552,13 грн. (т. 2 а.с. 74-76)

В судовому засіданні 21 листопада 2024 року судовий експерт ОСОБА_7 , який був попереджений судом про кримінальну відповідальність, підтвердив складання і висновки автотоварознавчого дослідження щодо оцінки ринкової вартості транспортного засобу Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 (в пошкодженому стані після ДТП 17 вересня 202 року) в сумі 101 552,13 грн., викладені у вищевказаному звіті від 25 вересня 2024 року (т. 2 а.с. 89-90).

Сторони по справі не заперечували розрахунків, наведених у висновку експерта № 2-22/09 від 22 вересня 2020 року судового експерта ОСОБА_6 ТОВ «Український центр судових експертиз» та заявили про відсутність необхідності подальшого виклику судового експерта ОСОБА_6 для допиту про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 89-90).

Колегія суддів, перевіривши обставини і наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши доводи сторін, погодилась із наведеним у висновку № 2-22/09 від 22 вересня 2020 року судового експерта ОСОБА_6 ТОВ «Український центр судових експертиз» визначеним експертом розміром матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Хонда», р.н. НОМЕР_2 в сумі 253 840,31 грн. (т. 1 а.с. 18-42).

Визначений судовим експертом ОСОБА_7 у висновку автотоварознавчого дослідження від 25 вересня 2024 року розмір ринкової вартості транспортного засобу Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 (в пошкодженому стані після ДТП 17 вересня 202 року) в сумі 101 552,13 грн., позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не спростували, після роз`яснення апеляційним судом права і можливості заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи на спростування такого висновку, таким не скористались і клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи в суді не заявили.

Посилання позивачки ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції на знецінення суми відшкодування матеріальної шкоди через курсову різницю (долара до гривні) та необхідність індексації колегія суддів відхилила, оскільки таких вимог в цьому провадженні позивачами заявлено не було.

При цьому, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням з вирахуванням франшизи (1 000 грн.) складає 154 840,31 грн. (253 840,31 грн. - 99 000,00 грн.), оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» (т. 1 а.с. 70).

З огляду на вищенаведені обставини справи, зокрема, визначення пошкодженого транспортного засобу, який залишився у власності позивачки ОСОБА_3 , фізично знищеним, з урахуванням ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачці ОСОБА_3 повинна бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних та достатніх доказів, які дозволяють визначити розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити потерпілій особі 52 287 грн. 87 коп. (253 840,31 грн. розмір збитку - 99 000,00 грн. страхове відшкодування за полісом - 101 552,13 грн. ринкова вартість транспортного засобуHonda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 (в пошкодженому стані після ДТП 17 вересня 202 року)).

Тому рішення суду в цій частині слід змінити та зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з 153 840,00 грн. до 52 287 грн. 87 коп., відповідно слід змінити оскаржуване рішення районного суду в частині стягнення судового збору з 1538 грн. 52 коп. до 840 грн. 80 коп.

Щодо заявленої позивачем ОСОБА_3 вимоги про стягнення з відповідача понесених витрат, зокрема витрат у вигляді сплати вартості автотоварознавчого дослідження, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення цієї вимоги, оскільки в матеріалах справи на підтвердження понесених витрат надано договір №1-Е-10/09 про надання послуг з проведення експертизи від 10 вересня 2020 року та акт виконання робіт (наданих послуг) від 22 вересня 2020 року на суму 4 300,00 грн. (т. 1 а.с. 16-18).

При цьому, сторони по справі не заперечувала проти вказаного висновку, а цей висновок врахований судом при визначенні розміру шкоди.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000,00 грн. апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням обставин справи, моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_2 внаслідок ДТП, під час якої він перебував за кермом пошкодженого автомобіля, апеляційний суд вважає розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, визначений судом першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн. справедливим.

Апелянт обґрунтовував апеляційну скаргу також тим, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що перед відкриттям провадження у справі суд першої інстанції здійснив запит з метою перевірки місця проживання чи перебування відповідача та встановив, що згідно з відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_1 значиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 51).

Апелянт підтвердив, що його зареєстроване місце проживання значиться за вказаною адресою, на підтвердження чого надав до суду витяг з реєстру територіальної громади від 10 серпня 2023 року (т. 1 а.с. 101).

Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі та позовна заява з додатками направлялись за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , проте, поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою працівників пошти «адресат відсутній» (т. 1 а.с. 57).

Так, в судове засідання, яке відбулося 22 квітня 2021 року, відповідач не з`явився, а конверт з вищевказаними процесуальними документами повернувся на адресу суду з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 а.с. 57).

У судове засідання, яке відбулося 13 липня 2021 року, під час якого було винесено заочне рішення суду, відповідач не з`явився, проте, про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертом, у якому міститься судова повістка про виклик до суду, та який повернувся на адресу суду з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 а.с. 66).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року - змінити в частині суми стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судового збору, зменшивши розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП- НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП - НОМЕР_5 ) з 153 840 грн. до 52 287 грн. 87 коп. та судового збору з 1538 грн. 52 коп. до 840 грн. 80 коп.

В іншій частині заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 22 листопада 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова