Постанова

від 20.11.2024 по справі 160/19104/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/19104/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою З Державного пожежно-рятувального загогу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до З Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою із врахуванням, при визначенні розміру грошового забезпечення окладів, розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум встановлений на 01 січня 2021 року та індексації грошового забезпечення розрахованої в порядку і розмірах встановлених чинним законодавством;

зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою із врахуванням, при визначенні розміру грошового забезпечення, окладів розрахованих шляхом множення на прожитковий мінімум встановлений на 01 січня 2021 року та індексації грошового забезпечення розрахованої в порядку і розмірах встановлених чинним законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в 26 державній пожежно - рятувальній частині 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. На службу його було прийнято 05 листопада 1994 року до вищезгаданого органу, на посаді пожежного. Звільнено зі служби в органах МНС України позивача 01 квітня 2004 року на підставі наказу начальника ГУ МНС України в Дніпропетровській області від 25 березня 2004 року № 101о/с за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114. Повторно позивача прийнято на службу в 26 державну пожежно-рятувальну частину 3 державного пожежно - рятувального загону Головного Управління ДСНС України у Дніпропетровській області 01 червня 2007 року де він проходив службу до свого звільнення на пенсію, а саме 17 лютого 2021, на посаді пожежний-рятувальник, а згодом старшого пожежного-рятувальника. Повторно позивача було звільнено на підставі наказу № 169 від 17.02.2021 року (за станом здоров`я) підпункт 3 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593. Позивач зазначає, що при повторному звільненні зі служби цивільного захисту йому було виплачено одноразову грошову допомогу за 13 календарних років, тобто за останній період служби з 01.06.2007 по 17.02.2021, в розмірі 73 747 гривень 20 копійок, при цьому, при визначенні розміру одноразової допомоги при звільненні відповідачем було застосовано показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, як і для визначення розміру індексації. Однак позивач не погоджується з таким розрахунком відповідача та вважає, що на виконання положень визначених Приміткою 1 Додатку 1 до постанови КМУ №704, відповідач повинен був взяти для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та при розрахунку індексації показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2021. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні і такою, що порушує його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 13 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення за останньою займаною посадою з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що нарахування грошового забезпечення особам рядового начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проводиться відповідно до Постанови № 704 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.03.2018 № 179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 р. за №316/31768, яким затверджені тарифні розряди та тарифні коефіцієнти за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Відповідно до наказу № 179 посадові оклади осіб рядового та начальницького складу ДСНС за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, не скасовувались, не визнавались нечинними і не змінювались. Грошове забезпечення позивача визначається залежно від посадового окладу, спеціального військового звання, надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу, надбавки за особливості проходження служби у розмірі, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, та щомісячної премії. Також відповідно по п. 7 ст. 27 Інструкції №623, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 років служби. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.11.1994 проходив службу у 26 державній пожежно-рятувальній частині 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, що підтверджується копією з Витягу із наказу від 27.10.1994 №144.

Позивача звільнено зі служби в органах МНС України 01 квітня 2004 року на підставі наказу начальника ГУ МНС України в Дніпропетровській області від 25 березня 2004 року №101о/с за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Повторно ОСОБА_1 було прийнято на службу в 26 державну пожежно-рятувальну частину 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного Управління ДСНС України у Дніпропетровській області 01 червня 2007 року де він проходив службу до звільнення на пенсію, а саме - 17 лютого 2021 року.

Відповідно до Витягу із наказу від 17.02.2021 №69, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнений із служби цивільного захисту у запас Збройних Сих (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом на здоров`я). Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні: 25 років 02 місяці 07 днів.

Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу за 13 років 08 місяців 16 днів календарної вислуги років, за період з 01.06.2007 по 17.02.2021 у розмірі 73 747,20 грн.

В матеріалах справи міститься копія відповіді 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №3-29/01-33 від 11.08.2021, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 має грошове забезпечення, на підставі наказів ДСНС України від 31.12.2015 № 670, від 29.12.2016 № 707, від 11.01.2018 № 320 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту», в період часу з січня 2016 року по лютий 2018 року збільшено грошове забезпечення за рахунок щомісячної премії. В грудні 2015 року ОСОБА_1 було виплачено суму індексації грошового забезпечення в розмірі 494 гривні 70 копійок. В період часу з березня 2018 року по момент звільнення, було виплачено суми індексації грошового забезпечення в розмірі зазначеному у відповіді, із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - березень 2018 року, але без врахування пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

На момент набрання чинності постанови №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під умовами необхідно розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативноправовому акту вищої юридичної сили. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

У Законі України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-IX) та Закон №1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.

Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яка набрала законної сили 29.01.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ №103, яким, зокрема вносились зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.10.2022 у цій справі Касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а вищевказану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки, 29.01.2020 в судовому порядку частково скасовано нормативно-правовий акт (пункт 6 постанови КМУ №103), яким було внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704 (викладено його в новій редакції), то залишається діяти редакція пункту 4 постанови КМУ №704 до зазначених змін (тобто, первинна редакція), за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Отже, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення відповідно до положень постанови КМУ №704 у наведеній редакції до змін, внесених постановою КМУ № 103. Поряд з тим, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон України №1774-VI1I), який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

При цьому, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, в частині застосування норм права, а саме пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Таким чином, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 та положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням як складових грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року, а мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн. Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн.

Тобто, відповідач при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні позивача 17.02.2021 застосував нечинну (скасовану у судовому порядку) норму, яка визначала розмір посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Щодо строку звернення позивача із зазначеним позовом до суду колегія суддів зазначає наступне .

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року).

Таким чином станом на час звільнення позивача зі служби 17.02.2021, тобто на момент виникнення права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення діяла редакція ст. 233 КЗпП України, яка не обмежувала права позивача на звернення до суду щодо виплати заробітної плати будь-яким строком.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу З Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко