Постанова

від 21.11.2024 по справі 420/15382/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15382/24

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,

повний текст судового рішення

складено 19.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Гречко Ігоря Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій незаконними та зобов`язання відновити соціальні виплати, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року адвокат Гречко Ігор Олегович в інтересах ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси, в якому, з урахуванням уточненого позову, заявлені наступні вимоги:

- визнати дії Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплати соціальної допомоги ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2023 року незаконними;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці поновити виплату державної соціальної допомоги на проживання, яка призначена ОСОБА_1 та виплата якої була припинена з 01.11.2023 року, починаючи з дня припинення такої виплати, тобто з 01.11.2023 року.

В обґрунтування позову було зазначено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.10.2018 року №439 було надано сім`ї ОСОБА_1 двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира була надана із фонду житла для тимчасового проживання, з метою забезпечення житлом громадянки, яка вимушена залишити житлове приміщення на підставі ст.ст.29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.132-1, 132-2 Житлового кодексу Української РСР, постанови Кабінету міністрів України від 31.03.2004 року №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання», рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.01.2017 року №06 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання». Позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа з 09.11.2018 року за адресою фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 , та отримує грошову допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Повідомленням Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики від 23.11.2023 року №4171/17.01.06 позивача було повідомлено, що з 01.11.2023 року їй припинено виплату допомоги на проживання, у зв`язку з тим, що 10.10.2023 року управлінням отримано лист від Департаменту міського господарства від 02.10.2023 року №01-57/755 вих. з інформацією про те, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.10.2018 року №439 родині позивача було надано житлове приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і оскільки позивач проживає у житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового проживання, то враховуючи вимоги чинного законодавства, їй припинено виплату допомоги на проживання з 01.11.2023 року.

Позивач не погоджується з таким рішення з тих підстав, що вона отримала вказану квартиру як особа, яка втратила житло, що потребує допомоги для тимчасового проживання в порядку постанови Кабінету міністрів України від 31.03.2004 року №422, а не постанови Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №495 для забезпечення тимчасового проживання внутрішньо перемішених осіб.

Позивач зазначає, що грошову допомогу від УСЗН для внутрішньо переміщеної особи вона сплачує комунальні послуги щодо утримання квартири, в якій наразі продовжує проживати, про що прямо зазначається в частині 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 «Про деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Жодних рішень про переведення вказаної квартири до іншого фонду станом на теперішній час Виконавчим комітетом Одеської міської ради не приймалось.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Гречко І.О. в інтересах позивачки подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 09.11.2018 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Хаджибейському (Малиновському) районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №000064790, та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до змісту вказаної довідки, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №439 від 25.10.2018 року «Про надання житлового приміщення сім`ї гр. ОСОБА_1 із фонду житла для тимчасового проживання», відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 132-1, 132-2 Житлового кодексу Української РСР, постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання», рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.01.2017 року №06 «Про формування фонду житла для тимчасового проживання», з метою забезпечення житлом громадянки, яка вимушена залишити житлове приміщення, виконавчий комітет Одеської міської ради, вирішено надати сім`ї гр. ОСОБА_1 двокімнатну квартиру загальною площею 78,0 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м із фонду житла для тимчасового проживання, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з необхідністю залишити житлове приміщення (пункт 1). Доручено департаменту міського господарства Одеської міської ради: 2.1. Видати гр. ОСОБА_1 ордер на вселення до житлового приміщення згідно з пунктом 1 цього рішення; 2.2. Укласти договір найму житлового приміщення з гр. ОСОБА_1 під час видачі ордеру на житлове приміщення із фонду житла для тимчасового проживання.

В подальшому рішення виконкому Одеської міської ради №374 від 31.10.2019 року, №33 від 27.01.2021 року, №358 від 25.11.2021 року, №254 від 27.10.2022 року, №364 від 26.10.2023 року продовжувався на один рік строк проживання сім`ї гр. ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі.

Департаментом міського господарства Одеської міської ради направлено на адресу Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси ради лист №01.-57/755вих. від 02.10.2023 року, яким проінформовано, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.10.2018 року №439 сім`ї внутрішньо переміщеної особи гр. ОСОБА_1 було надане житлове приміщення з фонду житла для тимчасового проживання. В подальшому строк проживання вказаних громадян у житлових приміщеннях з фонду житла для тимчасового проживання у зв`язку з неспроможністю змінити місце проживання продовжувався строком на 1 рік. Також зазначено, що п.3 Порядку надання та користування житловими приміщеннями з фонду житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №422 (у редакції, чинній на момент прийняття відповідних рішень Виконавчого комітету Одеської міської ради), передбачалося, що житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської та Севастопольської міськдержадміністрацій: громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення; біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України «Про біженців», внутрішньо переміщеним особам та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують життю та здоров`ю особи або стану та безпеці відповідного приміщення. Крім того, вказано, що сім`я гр. ОСОБА_1 продовжує проживати у житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового проживання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на викладене, Департаментом міського господарства Одеської міської ради просив Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси проаналізувати зазначену інформацію, в межах компетенції та, у разі необхідності, вжити заходи передбачені Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від11.07.2023 року №709).

01.11.2023 року між Департаментом міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_1 та ОСББ «ЖК Прохоровський» укладено Додаткову угоду №5 до Договору найму житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання від 01.11.2018 року №16, якою внесено зміни до п.1.1 Договору та викладено його у наступній редакції: « 1.1. Наймодавець надає наймачу і членам його сім`ї: ОСОБА_2 - мати; ОСОБА_3 - син, у тимчасове користування житло на строк до 31.10.2024 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,0 кв.м., що складається: з 2 кімнат житловою площею 36,2 кв.м.».

Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради направило на адресу ОСОБА_1 лист №4171/17.01-06 від 23.11.2023 року, яким повідомило про наступне:

«Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (далі - Постанова).

Внесеними змінами до Постанови (постанова КМУ №709 від 11.07.2023 року) пунктом 11 визначено, що у разі забезпечення житлом, віднесеним до фондів тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, (крім місць компактного поселення) виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем встановлення такого факту (за умови документального підтвердження).

Ваша родина перебуває на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщені особи з 09.11.2018 року за адресою фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 , та отримує допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

10.10.2023 року управлінням отримано лист від Департамента міського господарства від 02.10.2023 року №01-57/755 вих. з інформацією про те, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.10.2018 року №439 Вашій родині, було надано житлове приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому Ви продовжуєте проживати.

Оскільки, Ви проживаєте у житловому приміщенні з фонду житла тимчасового проживання, то враховуючи вимоги чинного законодавства, Вам припинено виплату допомоги на проживання з 01.11.2023 року.».

Позивач, не погоджуючись з діями Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплати їй з 01.11.2023 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, до яких відноситься позивач, можливо як із фонду житла для тимчасового проживання, сформованого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №06 від 26.01.2017 року «Про формування фонду житла для тимчасового проживання» у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання», так і з фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, сформованого рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №91 від 10.06.2022 року «Про формування фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №495. Оскільки позивачу було надано житло, як внутрішньо переміщеній особі, то зупинення виплати позивачу допомоги на проживання на підставі пункту 11 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 із змінами згідно Постанови КМУ №709 від 11.07.2023 року (надалі Порядок №332), є правомірним.

Апелянт з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з тих підстав, що оскільки вона отримала житло не із фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, сформованого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №91 від 10.06.2022 року, а із фонду для тимчасового проживання, сформованого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №06 від 26.01.2017 року, то припинення виплати їй допомоги на проживання на підставі пункту 11 Порядку №332 є неправомірним.

Враховуючи обставини справи та позиції сторін, головне питання для правильного вирішення цього спору полягає в тому, чи розповсюджуються на спірні правовідносини положення пункту 11 Порядку №332?

Надаючи відповідь на це питання, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначено вище, позивач з 09.11.2018 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та їй була призначена щомісячна адресна допомога на підставі постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Порядок №332), та з прийняттям цієї постанови втратила чинність попередня постанова від 01.10.2014 року №505.

15.07.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11.07.2023 року №709 (далі - Постанова №709), якою Порядок №332 викладено в новій редакції.

Пунктом 11 Порядку №332, у редакції Постанови №709, передбачено наступне:

«У разі відновлення житлового приміщення, забезпечення житлом для постійного проживання або житлом, віднесеним до фондів тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, або коштів благодійних чи міжнародних організацій, або власних коштів особи (крім місць компактного поселення) виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем встановлення такого факту (за умови документального підтвердження або офіційного підтвердження від органів місцевого самоврядування, благодійних чи міжнародних організацій).»

Колегія суддів зазначає, що внаслідок змін, внесених Постановою №709, були доповнені раніше існуючі підстави для припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам новою підставою це забезпечення внутрішньо переміщеної особи житлом, віднесеним до фондів тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

Слід звернути увагу на те, що за змістом пункту 11 Порядку №332 припинення виплати допомоги на проживання можливо у разі забезпечення внутрішньо переміщеної особи житлом не з конкретного фонду, а з різних фондів житла, з яких внутрішньо переміщена особа може бути забезпечена житлом.

Як вже зазначено вище, рішенням виконкому Одеської міської ради №439 від 25.10.2018 року позивачу була надана квартира із фонду житла для тимчасового проживання, який станом на 2018 рік був сформований рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.01.2017 року №06 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №422 «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання» (надалі Порядок №422).

Відповідно до п.3 Порядку №422 житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської та Севастопольської міськдержадміністрацій:

- громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення;

- біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України «Про біженців» (2557-14), внутрішньо переміщеним особам та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують життю та здоров`ю особи або стану та безпеці відповідного приміщення.

Отже, станом на 2018 рік згідно Порядку №422 внутрішньо переміщені особи могли бути забезпечені житлом з фондів житла для тимчасового проживання, з яких забезпечувались житлом і інші категорії громадян.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №495 «Деякі заходи з формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» затверджено, зокрема, Порядок формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (надалі Порядок №495).

На виконання вимог цієї постанови Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №91 від 10.06.2022 року «Про формування фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» з метою забезпечення внутрішньо переміщених осіб, які фактично проживають / перебувають на території м. Одеси, житлом для тимчасового проживання, сформовано фонд житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (далі Фонд). Цим же рішенням до цього Фонду включені вільні житлові приміщення комунальної власності територіальної громади м. Одеси згідно з переліком, що додається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внутрішньо переміщені особи можуть бути забезпечені житлом для тимчасового проживання, як у випадку позивачки - із фонду житла для тимчасового проживання, сформованого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №06 від 26.01.2017 року «Про формування фонду житла для тимчасового проживання» у відповідності до Порядку №422, так і з фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб сформованого рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №91 від 10.06.2022 року «Про формування фонду житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Порядку №495.

Відповідно, передбачені пунктом 11 Порядку №332 підстави для припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам стосуються як житла, яке надано внутрішньо переміщеній особі з фонду, сформованого на підставі Порядку №422, так і житла, яке надано з фонду, сформовано на підставі Порядку №495.

Колегія суддів зазначає, що для застосування положень пункту 11 Порядку №332 визначальним є сам факт забезпечення внутрішньо переміщеної особи житловим приміщенням, яке перебуває в державній або комунальній власності, а не облік такого житла за тим чи іншим видом житлового фонду.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив та прийняв у даному спорі законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гречко Ігоря Олеговича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька