Рішення

від 20.11.2024 по справі 335/6412/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6412/24 2/335/2474/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Апаллонової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шевченко К.В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Левицької Юлії Василівни до ОСОБА_4 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В позовній заяві позивач зазначає, що згідно свідоцтва про народження неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьками є та записані у свідоцтві про народження: мати - ОСОБА_6 та батько- ОСОБА_4 .Мати неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком не проживає, оскільки батько ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, веде аморальний образ життя. Неповнолітня дитина постійно, навіть до смерті матері, проживала то у бабусі, то у свого рідного дядька по матері, рідного брата покійної матері.Після смерті матері, батько жодного разу не спілкувався з дитиною, жодного разу не зателефонував та не поцікавився, як живе дитина, який у неї стан здоров`я, чи не голодний, тощо.

Згідно з наказом № 2772 від 26.06.2024 року Служби у справах (управління дітей) «Про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2024 року по 26.12.2024 року.

До смерті мати неповнолітньої дитини хворіла, неодноразово перебувала у лікарні. Батько життям дитини не цікавився, також не цікавився його навчанням, здоров`ям, розвитком. Батько хлопчика, Відповідач по справі, не проявляє до нього батьківських почуттів, та піклування, не приймає участі у його вихованні та утриманні.

Будь-яких перешкод для спілкування батька з сином ні мати, ні дядько та бабуся не чинили. Втім, відповідач свідомо самоусунувся від виконання сводітей батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина. Батько перестав цікавитися життям сина, його навчанням, не створює умов для отримання сином освіти, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування дитини. Всі обов`язки щодо виховання дитини взяв на себе Позивач, рідний брат померлої сестри, та матері дитини.Батько не має уявлення про шкільні та позашкільні заклади, які відвідує син, про стан його здоров`я, про його характер, звички, захоплення, хоча має таку можливість.

Позивач просив суд позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття та судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви до суду

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.09.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.10.2024 року на адресу суду від Органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району надійшов акт обстеження житлових умов ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . відповідно до акту обстеження умови проживання задовільні, наявні газ, вода, електропостачання, кімнати умебльовані сучасними меблями, наявна необхідна побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини є окреме спальне місце, місце для відпочинку, розвитку, навчання, забезпечений одягом та взуттям за віком та сезону, гаджетами для навчання.

29.10.2024 року на адресу суду від органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Вознесенівському району надійшов висновок від 28.10.2024 року №01-13/2268. Відповідно до висновку комісія прийшла до висновку про доцільність позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 01.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просить позов задовольнити. Зазначила, що відповідач ОСОБА_4 життям дитини не цікавиться, також не цікавився його навчанням, здоров`ям, розвитком, не проявляє до нього батьківських почуттів, та піклування, не приймає участі у його вихованні та утриманні, свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина, не створює умов для отримання сином освіти, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування дитини. Всі обов`язки щодо виховання дитини взяв на себе Позивач, рідний брат померлої сестри, та матері дитини, піклується дитиною.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений належним чином клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив до суду на позов не подано.

Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району , як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явився, надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у їх відсутність

Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, підтримала висновок про доцільність позбавлення батька батьківських прав, зазначаючи, що орган опіки та піклування був обізнаний, що дитина проживає у неналежних умовах, декілька разів навідували родину за місцем проживання, мали намір звернутися до суду із аналогічним позовом, проте мати дитини померла і з позовом звернувся ОСОБА_3 , рідний дядько дитини, в сім`ї якої неповнолітня дитини і проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК . Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками є та записані у свідоцтві про народження: мати - ОСОБА_6 та батько- ОСОБА_4 , про що свідчить запис у свідоцтві про народження серії № НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 23.07.2008 року.

Мати неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса).

Згідно з наказом № 2772 від 26.06.2024 року Служби у справах (управління дітей) «Про тимчасове влаштування неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2024 року по 26.12.2024 року.

Оскільки бабусі неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі- продажу від 02.08.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нароха О.В., реєстровий номер 1647 належить квартира АДРЕСА_2 , Позивач зі своєю родиною проживає в цій квартирі, що свідчить про те, що він забезпечений житловою площею у кількості трьох кімнат. Відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_2 .

До смерті мати неповнолітньої дитини хворіла, неодноразово перебувала у лікарні. Батьком життя дитини не цікавився, також не цікавився його навчанням, здоров`ям, розвитком. Батько хлопчика, Відповідач по справі, не проявляє до нього батьківських почуттів, та піклування, не приймає участі у його вихованні та утриманні.

Таким чином, встановлено, що батько ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, не надає йому батьківської опіки та піклування, виявляє байдужість до потреб, стану та проблем дитини, фактично самоусунувся від виконання своїх обов`язків відносно дитини, не бере участі у вихованні та догляді за сином, не цікавиться його здоров`ям, фінансово не утримує, подарунки на свята не дарує, не цікавиться життям, здоров`ям, успіхами та долею своєї дитини, не забезпечує сину необхідного медичного догляду, лікування та харчування, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не надає дитині доступ до культурних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальноприйнятих норм моралі, чим ухиляється від батьківських обов`язків.

Всі обв`язки щодо виховання дитини взяв на себе Позивач, ОСОБА_3 рідний брат померлої сестри та матері дитини.

Крім того, ОСОБА_4 відзиву на позов не подав, будучи обізнаний про перебування у суді справи щодо позбавлення його батьківських прав та маючи можливість висловити своє бажання виконувати свої обов`язки по вихованню сина, надати суду відзив на позовну заяву та відповідні докази на заперечення позову, такою можливістю не скористався, у судове засідання тричі не з`явився, що додатково свідчить про факт свідомого нехтування ОСОБА_4 своїми батьківськими обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.

Всі обов`язки щодо виховання дитини ОСОБА_5 взяв на себе Позивач ОСОБА_3 , рідний брат померлої сестри, та матері дитини.

Частинами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За результатами засідання районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району 28.10.2024 року складено Висновок про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вивчивши зазначений висновок вважає його обґрунтованим та таким, що ґрунтується на достатній доказовій базі і не суперечить інтересам дитини та узгоджується із іншими доказами, які наявні у справі.

Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав суд враховує вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_5 , оскільки достовірно встановлено, що відповідач не піклується про життя та здоров`я дитини, про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкуються з ним у обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, нехтуючи батьківськими правами та обов`язками.

Також суд вважає, що рішення про позбавлення батьківських прав здатне забезпечити належний захист дитини, а мотиви для позбавлення батьківських прав є доречними і достатніми.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки встановлено факт свідомого нехтування ОСОБА_4 своїми обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.

Суд роз`яснює відповідачу, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд також роз`яснює, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Як встановлено судом, відповідач є особою працездатного віку, даних щодо наявності на утриманні у відповідача інших непрацездатних осіб чи неповнолітніх дітей, осіб-інвалідів суду не надано, тому на думку суду, вона має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів, суд виходить з інтересів дитини та його потреб на достатній рівень життя та розвитку, та, з урахуванням всіх обставин справи та вимог ст. ст. 166, 182, 183 СК України, враховуючи, що дитина перебуває на утриманні дядька ОСОБА_3 і влаштований в його родину, а відповідачем не надано доказів суду про надання матеріальної допомоги на його утримання у добровільному порядку, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з дня подачі позову до суду, тобто з 07.06.2024 року.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 2147,20 гривень за вимоги майнового характеру та немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264-265,280-284,430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Левицької Юлії Василівни до ОСОБА_4 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 07.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

-представник позивача: ОСОБА_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.10.2017 року, №001414, адреса: АДРЕСА_3 ,

-відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 місце реєстрації : АДРЕСА_4 .

-третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району : м. Запоріжжя, вул. Чумаченко 32, ЄДРПОУ 37573541.

-третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району : м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 5, ЄДРПОУ 37573115.

-третя особа: Служба у справах дітей Запорізької міської ради:м.Запоріжжя, вул. Зелінського,3 , ЄДРПОУ 37573872.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20.11.2024 року. Повний текст рішення складено 25.11.2024 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова