Постанова

від 21.11.2024 по справі 601/2854/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/2854/24Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/1039/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

та представника ОСОБА_1 - адвоката Булави О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 601/2854/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Булави Олександра Петровича на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року, постановлену суддею Коротичем І.А., за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Служба у справах дітей Кременецької міської ради, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні заявника,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на його утримані.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 08 серпня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація про батька дитини у свідоцтві про народження відсутня. Оскільки його дружина доглядає за малолітньою дитиною, у неї немає можливості працювати, а відповідно утримувати доньку. У зв`язку з цим він самостійно утримує свою падчерку та забезпечує фінансову стабільність в їх сім`ї.

Крім цього, на утриманні перебувають його діти від попереднього шлюбу: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлення факту перебування ОСОБА_5 на його утриманні потрібно з метою реалізації права на звільнення із військової служби у встановленому законом порядку.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Служба у справах дітей Кременецької міської ради, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні заявника.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Булава О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника посилається на те, що у новій редакції заяви від 27.09.2024 року ОСОБА_1 вказав єдину підставу для встановлення вищевказаного факту - звільнення з військової служби у встановленому законодавством порядку. Про встановлення факту з метою ефективного захисту прав та інтересів дитини заявник у заяві від 27.09.2024 року не вказував. Тому вважає, що відсутній спір про право.

Кременецький районний суд зробив необґрунтовані висновки про те, що головною метою встановлення факту є виховання та утримання дитини батьком без участі матері, що не породжує для заявника юридичних наслідків.

ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 і не самоусувалася від обов`язків щодо виховання дитини, а продовжує їх виконувати належним способом.

В акті про реєстрацію народжень і смертей лікарні Вінстон (округ Ноузлі) в розділі щодо малолітньої ОСОБА_5 в розділі батько дитини міститься прочерк, а також у цьому розділі відсутні відомості про місце народження батька та професію. Тобто, інформація про батька дитини у свідоцтві про народження відсутня.

До реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ( ОСОБА_9 ) виховувала дитину одноосібно.

Згідно положень підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», особа має право на звільнення з військової служби у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Враховуючи те, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають сини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та падчериця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому для підтвердження даного факту заявник і звернувся до суду.

Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булави О.П. до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Булава О.П. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Військова частина НОМЕР_1 повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Служба у справах дітей Кременецької міської ради та ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилися, однак належним чином були повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 08 серпня 2024 року у Шумському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районного Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 40, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В акті про реєстрацію народжень і смертей лікарні Вінстон (округ Ноузлі) в розділі: батько дитини міститься прочерк, а також у цьому розділі відсутні відомості про місце народження батька та професію. Тобто, інформація про батька дитини у свідоцтві про народження відсутня (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та її донькою, ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується актом обстеження від 06.09.2024 року (а.с. 14).

Відповідно до довідки Кременецької філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 23.09.2024 року № 522 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку не перебуває (а.с. 53).

На утриманні ОСОБА_1 перебувають сини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник надає щомісячну допомогу у розмірі 10 тисяч гривень ОСОБА_10 на утримання двох неповнолітніх дітей, що посвідчується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_10 від 26.08.2024 року за Р№1474 (а.с. 54).

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки падчерка знаходиться на його утриманні, а також на його утримані є його два сини, встановлення даного факту йому потрібно для звільнення з військової служби у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не є пов`язаними із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

З точки зору закону, під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Правовідносини «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Приписами статті 260 СК України регламентовано, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин:

- такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;

- вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 зазначала, що оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є вітчимом малолітньої дитини своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Відтак, підставою встановлення факту утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення, є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері та/або батька дитини обмежується або припиняється.

Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг матері обмежується або припиняється.

З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпечення (утриманні) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпечення/утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булави О.П. слід залиши без задоволення, а ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Булави Олександра Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 листопада 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома