Постанова

від 25.11.2024 по справі 484/3978/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.11.24

22-ц/812/1787/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/3978/24

Номер провадження: 22-ц/812/1787/24 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Ямкової О.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах

адвокатом Косенко Наталією Юріївною

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді - Мельничук О.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання батьківства,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якого діяла адвокат Косенко Н.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання батьківства.

Позов мотивовано тим, що протягом 2016 - 2017 років він перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, від яких народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В органи державної реєстрації актів цивільного стану сторони не подавали спільної заяви, тож дитина зі слів матері була записана за її прізвищем виконавчим комітетом Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області як ОСОБА_3 . Тривалий час відповідачка не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною, проведення спільного часу та участі у вихованні дитини.

На теперішній час відповідачка в категоричній формі відмовляється приймати допомогу на дитину, надавати можливість спілкуватися з дитиною, також відмовляється у добровільному порядку подавати заяву про реєстрацію ОСОБА_1 як батька ОСОБА_4 до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Посилаюсь на викладене та вважаючи себе батьком дитини, позивач просив суд визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з внесенням зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі «відомості про батька» зазначити батьком ОСОБА_1 , змінивши прізвище ІНФОРМАЦІЯ_3 на прізвище ІНФОРМАЦІЯ_3 з видачею нового свідоцтва про народження.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

Наступною ухвалою того ж суду від 03 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання батьківства на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України повернуто як неподану.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивачем у встановлений строк не виконані вимоги ухвали суду від 19 вересня 2024 року, позовну заяву разом із додатками слід повернути позивачу та вважати її неподаною.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Косенко Н.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність процесуальним нормам, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказані обставини розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвалу суду не відповідає.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з внесенням зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі «відомості про батька» зазначити батьком ОСОБА_1 , змінивши прізвище ІНФОРМАЦІЯ_3 на прізвище ІНФОРМАЦІЯ_3 з видачею нового свідоцтва про народження.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано п`ятиденний строк, з дня отримання ним копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначав про те, що позов подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, зокрема, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем у справі є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (без зазначення дати народження), адреса: АДРЕСА_1 .

Так, 22 липня 2024 за вих. 484/3978/24/15229/2024 судом було зроблено запит до Мигіївської сільської ОТГ Первомайського району Миколаївської області для встановлення відомостей про місце реєстрації відповідача.

Відповідно до інформації Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 23.07.2024 № 1311-04.04/04.12 по АДРЕСА_1 значиться зареєстрована ОСОБА_7 , яка фактично за вказаною адресою не проживає.

Тобто, відомості про реєстрацію та фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 судом не встановлено.

Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача - адвоката Косенко Н.Ю. про витребування доказів, а саме свідоцтва про народження - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, клопотання представника позивача не містить відомостей, що доказ який просить витребувати представник позивача перебуває у відповідача - ОСОБА_2 , і відсутні будь які відомості про вжиті заходів для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, тобто клопотання не відповідає встановленим до нього вимогам Закону, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання батьківства на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України повернуто позивачу як неподану.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений законом строк недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 19 вересня 2024 року не усунуті, а тому позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Однак, погодитись в повній мірі з таким висновком суду колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За положеннями статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити:, зокрема,

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Так, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказав відповідачем ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_2 .

Відповідно до інформації Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 23.07.2024 № 1311-04.04/04.12 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Мигіївської сільської ради (територіальної громади) зареєстрована за адресою: по АДРЕСА_1 . Фактично за вказаною адресою не проживає.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче засідання на 19 вересня 2024 року на 11-30 год.

В указаній ухвалі суду зазначено, про те, що справа підсудна Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області, позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України, підстав для відмови у відкритті провадження у справі немає.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд пославшись на інформацію Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 23.07.2024 № 1311-04.04/04.12 виходив з того, що відомості про реєстрацію та фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 судом не встановлено.

Разом з тим, вказана інформація була наявна в матеріалах справи, що не завадило суду прийняти позовну заяву, відкрити провадження та призначити підготовче судове засідання.

Посилання суду на не встановлення судом відомостей про реєстрацію та фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 не відповідають дійсності оскільки спростовуються інформацією Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 23.07.2024 № 1311-04.04/04.12. Крім того, позивачем у позовній заяві вказано номер мобільного телефону відповідачки та її орієнтовне місце роботи.

До того ж в ухвалі Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, судом не було зазначено які конкретно недоліки має позовна заява і яким чином позивачу їх необхідно усунути.

Крім того, посилання суду на те, що клопотання представника відповідача про витребування свідоцтва про народження Гарбар Поліни не відповідає встановленим до нього вимогам Закону не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху, а як правильно зазначено судом, є підставою для відмови у його задоволенні.

Звертаючись до суду з позовною заявою про визнання батьківства ОСОБА_1 виклав в ній обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та докази, які на його думку їх підтверджують, зазначив усі відомі йому відомості про особу відповідачки, які є необхідними згідно п.2 ч.1 ст. 175 ЦПК України.

Отже, наведе свідчить про те, що з позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається недоліків, які б давали підстави для залишення її без руху відповідно до вимог ст. ст. 175, 185, 187 ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфре де ла Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У рішенні в справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав невиконання ним вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права ОСОБА_1 на судовий захист.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України у випадку порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує права позивачки на гарантії захисту у суді своїх інтересів, а тому на підставі п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Косенко Наталією Юріївною - задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді В.В. Коломієць

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.