Постанова

від 18.11.2024 по справі 926/996/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа №926/996/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.07.2024 (повний текст рішення складено 08.08.2024, суддя О.В. Гончарук)

у справі № 926/996/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті, що виграють», м. Чернівці

до відповідача Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, м. Чернівці;

Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про стягнення майнової шкоди 144358 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ті, що виграють» 08.04.2024 звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 77158 грн майнової шкоди та 67200 грн упущеної вигоди.

Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 30.07.2024 позовні вимоги ТОВ «Ті, що виграють» задоволив; з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької на користь позивача стягнув 144358 грн майнової шкоди, 3028 грн судового збору та 24700 грн витрат на правничу допомогу.

Задовільняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що протиправність дій відповідачів є доведеною з огляду на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 600/2881/22-а та рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 у справі № 926/611/23, якими, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.02.2022 № 111/4 «Про демонтаж рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях» в частині внесення до Переліку рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях, які підлягають демонтажу (додаток до рішення виконавчого комітету міської ради 23 лютого 2022 року № 111/4) рекламної конструкції під номером 4 за адресою: вул. Галицький Шлях, м. Чернівці (біля стадіону «Мальва») та зобов`язано Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ «Ті, що виграють», шляхом встановлення рекламної конструкції на місці її демонтажу. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про відшкодування шкоди в розмірі 77158 грн.

Разом з тим, встановивши, що внаслідок демонтажу спірної рекламної конструкції, позивач поніс збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), що підтверджується договором за № 29-07/22-07 від 29.07.2022, укладеним між позивачем та ФОП Йосипчук Л.І., суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення 67200 грн упущеної вигоди.

Виконавчий комітет Чернівецької міської ради не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для даної справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що полягає в такому:

-докази, якими позивач обґрунтовує отримані збитки (дефектний акт та кошторис № 32-12-23), є неналежними, оскільки з вказаних доказів не вбачається за можливе встановити причинно-наслідковий зв`язок між виявленими дефектами та обставинами, які спричинили такі дефекти. Разом з тим, вказані докази не підтверджують, що збитки завдані позивачу внаслідок протиправних дій саме відповідачів. Відтак, відповідач вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та спричиненою позивачу шкодою, а також вина відповідачів, є не доведеним, а висновки суду зроблені на підставі припущень. Водночас, за твердженнями відповідача, спірна рекламна конструкція до її демонтажу перебувала у незадовільному стані, таким чином позовна вимога щодо стягнення прямих збитків не має компенсаторного характеру, а фактично спрямована на безпідставне збагачення позивача, або ж у такий спосіб позивач намагається перекласти свої обов`язки за договором щодо утримання конструкції у належному стані на відповідачів;

-щодо упущеної вигоди, то відповідач вважає, що позивач, окрім укладеного договору № 29-07/22-07 від 29.07.2022 не надав жодних доказів можливого отримання прибутку (доходів), а тому апелянт вважає, що дані обставини свідчать про теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу, а факт вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів є не доведеним, в той час як виконання умов договору носить умовний характер та не підтверджується жодним документом;

-апелянт також заперечує щодо компенсації витрат на правову допомогу адвоката та зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомоги позивач додає договір про надання правової допомоги № 36/24 від 26.03.2024, додаткову угоду від 01.07.2024 та акт прийому передачі від 01.07.2024. Тобто, надані позивачем документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку. Таким чином, при врахуванні складності підготовлених адвокатом процесуальних документів необхідно оцінити не лише їх кількість і обсяг, а й наведені в них обґрунтування. Саме тому, слід вважати, що витрати на правничу допомогу у розмірі 24700 грн не підлягають відшкодуванню.

З огляду на вказані обставини Виконавчий комітет Чернівецької міської ради просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог ТОВ «Ті, що виграють» - відмовити.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив таке:

- вину відповідачів встановлено належними та допустимими доказами, а саме: рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 600/2881/22-а, яке набрало законної сили, яким визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.02.2022 № 111/4 «Про демонтаж рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях» в частині внесення до Переліку рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях, які підлягають демонтажу (додаток до рішення виконавчого комітету міської ради 23 лютого 2022 року № 111/4) рекламної конструкції під номером 4 за адресою: вул. Галицький Шлях, м. Чернівці (біля стадіону «Мальва»); рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02 травня 2023 року у справі № 926/611/23, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Ті, що виграють» та зобов`язано Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради відновити становище, яке існувало до порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю «Ті, що виграють», шляхом встановлення рекламної конструкції за адресою: вул. Галицький Шлях, м. Чернівці (біля стадіону «Мальва») на місце її демонтажу 23 серпня 2022 року. Позивач вважає, що доводи відповідача в апеляційній скарзі спрямовані на переоцінку доказів та обставин у вказаних рішеннях суду, які є преюдиційними;

- збитки прямо не пов`язані з умовами договору, а лише є наслідком їх неналежного виконання стороною. Отже, упущена вигода це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, стверджує, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, тобто отримання коштів з укладеного договору із ФОП Йосипчук Л.І.;

-щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що вартість наданої правової допомоги склала 24700 грн і, що гонорар адвоката визначений як фіксована сума, тому кількість годин витрачених на надання послуг, чи кількість процесуальних документів в даному випадку не приймається до уваги, адже гонорар адвоката визначений за згодою сторін у договорі (додатковій угоді) як фіксований. Позивач покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, де викладено висновок про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

З огляду на вказане, позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, оскільки таке ухвалене за правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, позивач зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат, які він очікує понести за результатами розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, і який становить 27000 грн, що є гонораром адвоката.

З огляду на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Виконавчого комітету Чернівецької міської ради здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в них докази, судова колегія встановила таке:

07.05.2012 між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (правонаступником якого є Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради) (далі Департамент) та ТОВ «Ті, що виграють» (рекламорозповсюджувач) було укладено договір № 923 про тимчасове користування місцями розташування рекламних носіїв, за умовами п. 1.1. якого Департамент, на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24.02.2012 № 258/8, надав рекламорозповсюджувачу дозвіл на встановлення 15 (п`ятнадцяти) рекламних конструкцій із зовнішнім освітленням 3*6 м, в тому числі конструкції, яка розташована за адресою: вул. Галицький Шлях, м. Чернівці (біля стадіону «Мальва»).

За змістом п.3.1 договору № 923 такий укладено строком на 3 (три) роки до 07.05.2015.

10.04.2015 та 29.04.2021 між сторонами договору № 923 було підписано ряд додаткових договорів, серед яких додаткові договори за №№ 1/866 і 866/2, якими сторони продовжити термін дії договору № 923 від 07.05.2012 до 07.05.2018 та, відповідно, до 07.05.2024.

Виконавчий комітет Чернівецької міської ради в рішенні за N111/4 від 23.02.2022 затвердив перелік рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях, які підлягають демонтажу (далі - Перелік), до якого віднесено вказану вище рекламну конструкцію на вул. Галицький шлях (біля стадіону «Мальва»).

23.08.2022 представниками Департаменту здійснено демонтаж рекламної конструкції у м. Чернівці на вул. Галицький Шлях (біля стадіону «Мальва»).

Чернівецький окружний адміністративний суд в рішенні від 26.10.2022 у справі N600/2881/22-а визнав протиправним та скасував вказане рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в частині внесення до Переліку рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях, які підлягають демонтажу рекламної конструкції під номером 4 за адресою: м. Чернівці, вул. Галицький шлях (біля стадіону «Мальва»).

Разом з тим, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 у справі N926/611/23 позовні вимоги ТОВ «Ті, що виграють» до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради задоволено; ухвалено відновити становище, яке існувало до порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю «Ті, що виграють», шляхом встановлення рекламної конструкції за адресою м. Чернівці, вул. Галицький шлях (біля стадіону) на місце її демонтажу 23.08.2022

09.06.2023 Департаментом встановлено рекламну конструкцію за адресою м. Чернівці, вул. Галицький шлях (біля стадіону).

16.06.2023 позивач звернувся до відповідача-2 з листом за № 20/06- 23 з проханням виправити виявлені під час попереднього огляду недоліки встановленої конструкції.

24.07.2023 позивач повторно звернувся до відповідача-2 з листом за № 23/07-24, в якому наголосив на тому, що Департамент не виконує рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 у справі № 926/611/23.

08.12.2023 експертом-оцінювачем, інженером будівельником Павлишиним Я.Д. (сертифікат ФДМУ № 594/2023 від 26.10.2023) було складено кошторис за №32-12-23 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику рекламної конструкції, розташованої на вул. Галицький шлях, відповідно до якого для відновлення попереднього стану конструкції потрібно виконати будівельно-монтажні роботи на загальну суму 77158,00 грн.

Водночас, позивач зазначає, що внаслідок незаконного демонтажу його рекламної конструкції, товариство не отримало прибутку від її використання, внаслідок чого зазнало збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 67200,00 грн, які товариство планувало отримати за виконання умов укладеного 29.07.2022 між ним і ФОП Йосипчук Л.І. договору за № 29-07/22-07, місячна орендна плата за яким становила 5600,00 грн.

Таким чином, неправомірні дії Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради та Виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо протиправного демонтажу рекламної конструкції спричинили ТОВ «Ті, що виграють» збитки загальною вартістю 144358 грн, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність таких умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За умовами ч. 1-2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. І довести наявність цих умов має позивач, який звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17 від 12.03.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 26.10.2022 у справі № 600/2881/22-а яке набрало законної сили, Чернівецький окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.02.2022 № 111/4 «Про демонтаж рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях» в частині внесення до Переліку рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях, які підлягають демонтажу (додаток до рішення виконавчого комітету міської ради 23 лютого 2022 року № 111/4) рекламної конструкції під номером 4 за адресою: вул. Галицький Шлях, м. Чернівці (біля стадіону «Мальва»).

Згодом, Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 02.05.2023 у справі № 926/611/23 зобов`язав Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради відновити становище, яке існувало до порушення прав ТОВ «Ті, що виграють», шляхом встановлення рекламної конструкції за адресою: вул. Галицький Шлях, м. Чернівці (біля стадіону «Мальва») на місце її демонтажу 23 серпня 2022 року.

Відповідно 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі № 910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» № 24465/04 від 19.02.2009, «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008).

З огляду на вказане, судові рішення у згаданих адміністративній та господарській справах не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, не можуть їм суперечити. Таким чином, обставини, встановлені при розгляді означених справ, зокрема, щодо протиправності дій відповідача в частині включення за рішенням N111/4 від 23.02.2022 до переліку рекламних конструкцій, встановлених без дозвільних документів в м. Чернівцях, які підлягають демонтажу, рекламної конструкції позивача є доведеним, а тому такі обставини в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню при розгляді даної справи. Відтак, протиправність дій відповідачів, є доведеною.

Суд приймає до уваги листування, яке мало місце між позивачем та відповідачем-2, з якого вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача-2 з проханням виконати рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.05.2023 у справі № 926/611/23, а також усунути недоліки встановленої конструкції. Разом з тим, зі складеного експертом-оцінювачем Павлишиним Я.Д. кошторису вбачається, що для відновлення попереднього стану конструкції потрібно виконати будівельно-монтажні роботи на загальну суму 77158,00 грн.

Водночас, позивач зазначає, що внаслідок незаконного демонтажу його рекламної конструкції, товариство не отримало прибутку від її використання, внаслідок чого зазнало збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 67200,00 грн, які товариство планувало отримати за виконання умов укладеного 29.07.2022 між ним і ФОП Йосипчук Л.І. договору за № 29-07/22-07, місячна орендна плата за яким становила 5600,00 грн.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

В даному випадку недоотриманий дохід (упущена вигода) позивачем підтверджується укладеним договором № 29-07/22-07 від 29.07.2022 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Йосипчук Л.І., за умовами якого позивач зобов`язався провести рекламну кампанію замовника (ФОП Йосипчук Л.І.), шляхом розміщення його реклами на рекламній конструкції у місті Чернівці за адресою: вул. Галицький шлях, біля стадіону «Мальва», сторона А і сторона Б (2 рекламні поверхні). Відповідно до п. 1.2 початок рекламної кампанії 01.09.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна рекламна конструкція позивача була демонтована 23.08.2022. Таким чином, з наведеного слідує, що позивач не зміг виконати умови укладеного з ФОП Йосипчук Л.І. договору та здійснити розміщення реклами у строки, визначені договором № 29-07/22-07.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо.

Статтями 22, 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, а також на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства, у відповідності до ч.3 ст. 2 ГПК України, є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексую

Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку, наявним у справі доказам, а також доводам позивача і відповідачів, відтак суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідачів 77158,00 грн матеріальних збитків 67200 грн упущеної вигоди.

Разом з тим, позивачем було заявлено також про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

06.03.2024 між позивачем та адвокатом Рожок Лідією Петрівною укладено договір № 36/24 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався усіма законними методами та способами надати правову допомогу клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

01.07.2024 між позивачем та адвокатом було підписано додаткову угоду до договору № 36/24, якою сторони погодили, що гонорар адвоката за супровід справи № 926/996/24 складає - 24700 грн.

Цього ж дня, сторонами було підписано акт № 1 прийому - передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частин 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 126 ГПК України, не скористалися, жодних пояснень, заперечень чи клопотань про зменшення судових витрат не подали.

Критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

З огляду на відсутність заперечень на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанцій дійшов правомірного та обґрунтованого висновку задоволення вимог заяви про відшкодування судових витрат.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у цій справі рішення

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Виконавчого комітету Чернівецької міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.07.2024 у справі № 926/996/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

З огляду на перебування судової колегії у відпустці повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік