Постанова

від 14.11.2024 по справі 909/567/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Справа №909/567/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівЗВАРИЧ О.В.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представників сторін від:

позивача: Піун С.П. (адвокатка);

відповідача: не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вх.ЗАГС №01-05/2958/24 від 18.10.2024)

на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2024 (повне рішення - 03.10.2024 , суддя Неверовська Л.М.)

у справі№909/567/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз", м.Тисмениця, Івано-Франківська область

про стягнення 2 239 632,37 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернулось ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 2 239 632,37 грн, з яких: 90 911,37 грн пені, 1 369 244,20 грн штрафу, 47 811,34 грн 3% річних та 31 665,46 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі договору постачання природного газу в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару. Внаслідок зазначеного нараховано штраф, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 24.09.2024 позов ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості у розмірі 2 239 632,37 грн - задовольнив частково. Стягнув з АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 395 455, 69 грн пені, 684 622, 10 грн штрафу, 47 811, 34 грн 3% річних, 31 665,46 грн інфляційних втрат, 26 875, 59 грн судового збору. В частині стягнення 395 455,68 грн пені та 684 622,10 грн штрафу відмовив.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки відповідачем допущено порушення грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, вимоги позивача про стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Рішення суду в частині відмови у стягнення 395 455,68 грн пені та 684 622,10 грн штрафу у зв`язку із зменшенням таких на 50% обґрунтоване тим, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, які мають юридичне значення, буде стягнення пені та штрафу у розмір 50% від нарахованої суми.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 395 455,68 грн та 684 622,10 грн штрафу скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на такі обставини:

-в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов цього договору;

-матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності саме в період постачання природного газу (червень 2022 - травень 2023), адже судом досліджені документи щодо матеріального стану відповідача за період, який не стосується правовідносин сторін, а саме: кінець 2023 - перше півріччя 2024 року;

-неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, а ризики від власної діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України сторонами подано не було.

14.11.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь представниця скаржника, яка навела доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, а оскаржуване рішення суду в зазначеній частині скасувати із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Зазначене підтверджується довідкою про доставку електронного листа 25.10.2024 в електронний кабінет відповідача.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Беручи до ваги, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 21.06.2022 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (як продавцем) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3288-ОГРМ.

Згідно із п. 3.11. договору сторони визначили, що на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Пункт 6.3. договору передбачає, що за порушення покупцем строків проведення розрахунку за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період з червня 2022 року по травень 2023 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 35 220 888,93 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив повністю на суму 35 220 888,93 грн, однак з порушенням строків передбачених п. 4.3 договору, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", наданою АТ "Ощадбанк".

Внаслідок порушення строків оплати, позивачем з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 790 911,37 грн та штраф в розмірі 1 369 244,20 грн на підставі п. 6.3. договору, а також 47 811,34 грн 3% річних та 31 665,46 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та штрафу, а також відповідно відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 395 455,68 грн пені та 684 622,10 грн штрафу, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено у рішенні суду, яке не оскаржується у відповідній частині, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної оплати в обумовлений строк за поставлений товар, має наслідком нарахування позивачем, зокрема, пені та штрафу, передбачених умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення покупцем строків проведення розрахунку за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Позивачем здійснено нарахування пені за порушення відповідачем строків проведення розрахунку за природний газ в розмірі 790 911,37 грн, а також нараховано штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, що становить 1 369 244,20 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено його відповідність вимогам законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 790 911,37 грн пені та 1 369 244,20 грн штрафу є обґрунтованими.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки (штрафу, пені) може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафу, пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Апеляційний господарський суд звертає увагу на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, згідно якої наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

При цьому, необхідно враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що зменшення суми неустойки (штрафу, пені), є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Тобто вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції взято до уваги матеріальне становище відповідача станом на момент прийняття рішення у справі, а не на час, коли зобов`язання за договором повинне було бути виконане.

Так, суд зазначає, що суд зобов`язаний враховувати реальні можливості боржника для виконання своїх зобов`язань на момент прийняття рішення. Це прямо корелює з принципом справедливості, закріпленим у статті 3 ЦК України. Матеріальне становище на момент ухвалення рішення є більш релевантним для оцінки можливостей боржника погасити штраф чи пеню, ніж його стан на момент порушення зобов`язання.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, на час прийняття рішення у справі майновий стан відповідача був незадовільним. Непокритий збиток АТ "Тисменицягаз" станом на 31.06.2024 збільшився на 25560000 грн, в порівнянні з непокритим збитком даного товариства, який був станом на 31.12.2023 (рядок 1420 балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2024 року та станом на 31.12.2023). Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями за товари, роботи, послуги АТ "Тисменицягаз" станом на 31.06.2024 збільшилася на 11972000 грн в порівнянні з кредиторською заборгованістю за довгостроковими зобов`язаннями за товари, роботи, послуги станом на 31.12.2023 (рядок 1615 балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2024 та станом на 31.12.2023). Станом на І півріччя 2024 року АТ "Тисменицягаз" не отримано жодного прибутку в порівнянні з аналогічним періодом 2023 року. В той же час, станом на І півріччя 2024 року АТ "Тисменицягаз" має збиток в сумі 10997000 грн, в порівнянні з аналогічним періодом 2023 року, коли в АТ "Тисменицягаз" станом на І півріччя 2023 року збиток був відсутнім.

Станом на 01.08.2024 заборгованість споживачів за надані АТ "Тисменицягаз" до 01.03.2024 послуги з розподілу природного газу становить 1832000 грн, що підтверджується довідкою від 06.07.2024 вих. № 77101-Дв-321-24, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за липень 2024 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 381 за липень 2024 року.

Згідно із довідкою від 06.08.2024 за вих.№77101-ДВ-322-24, станом на 06.08.2024 залишок коштів на поточних рахунках АТ "Тисменицягаз" складає 2206,07 грн.

При цьому, законодавство не обмежує суд у врахуванні певного моменту часу для оцінки матеріального становища боржника. Отже, суд першої інстанції мав право оцінювати обставини справи, включаючи матеріальне становище відповідача, станом на момент прийняття рішення.

Оцінивши наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність зменшення пені та штрафу на 50%, оскільки відсутні підстави вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, погіршення його фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності; відсутні підстави вважати, що в діях відповідача наявні умисні дії (заздалегідь передбачувані); відповідач виконав взяте на себе зобов`язання у повному обсязі, а наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачу збитків (матеріали справи відповідних доказів про наявність збитків не містять).

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкції належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у п. 50 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги дискреційні повноваження суду першої інстанції, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, адже

він не спростував висновків суду першої інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і порушення процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду в оскаржувані частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2024 у справі №909/567/24 в оскаржуваній частині без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2024.

Головуючий-суддяО.І. МАТУЩАК

Судді: О.В. ЗВАРИЧ

О.С. СКРИПЧУК