Постанова

від 12.11.2024 по справі 462/4445/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №462/4445/24 Головуючий у 1 інстанції:Ліуш А.І.

Провадження №22-ц/811/1886/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ПП«Енергетика плюс» Кузьмича В.В., представника відповідача Міністерства оборони України Матяшука В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства«Енергетика плюс» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Ліуша А.І. від 04 червня 2024 року у справі за позовом Приватного підприємства «Енергетика плюс» до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головного управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державного реєстратора Бойко Христини Романівни про внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Приватного підприємства «Енергетика плюс» до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головного управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державного реєстратора Бойко Христини Романівни про внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна.

Роз`яснено позивачеві, що розгляд його позовних вимог відповідно до юрисдикції господарських судів.

Вказану ухвалу оскаржило Приватне підприємство«Енергетика плюс».

В апеляційній скарзі просять ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначають, що позовна вимога стосується захисту виключно майнових прав позивача шляхом внесення змін у відомості Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1819641446101 «військове містечко № НОМЕР_1 », розміщене за адресою АДРЕСА_1 , в частині зазначення загальної площі складової частини об`єкта нерухомого майна Механічної майстерні В-1, змінивши загальну площу із «3280,9 кв.м.» на «1759.8 кв.м.». Вважає, що корпоративні права пов`язуються із такими відносинами: управління діяльністю товариства, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного товариства та активів у разі його ліквідації тощо. Однак, сформована позовна вимога не поширюється на згадані відносини, а покликана лише забезпечити захист майнових прав позивача шляхом усунення технічної помилки, допущеної державним реєстратором при внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Додатково зазначає, що в цивільному судочинстві підлягає, зокрема, захист майнового права особи від незаконних дій суб`єктів владних повноважень. Вважають, що оскільки цей спір виник із правовідносин, які не мають корпоративного характеру, а стосуються виключно майнових прав позивача на нерухоме майно, то ця справа підлягає розгляду в межах цивільного судочинства. Звертають увагу, що суд першої інстанції, мотивуючи оскаржувану ухвалу, покликаючись на справу №914/1698/23, допустив неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, суд не з`ясував, що в межах справи №914/1698/23 був відсутній такий учасник як державний реєстратор ОСОБА_1 (фізична особа). Наголошують, що саме державний реєстратор ОСОБА_1 допустила помилку при внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому цей суб`єкт має бути обов`язково залучений до цієї справи в процесуальному статусі відповідача.

В судове засідання окрім представника позивача ПП«Енергетика плюс» Кузьмича В.В., представника відповідача Міністерства оборони України Матяшука В.К., решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представникапозивача напідтримання апеляційноїскарги,представника відповідача взаперечення скарги,дослідивши матеріалисправи,оцінивши мотивиучасників справив межахдоводів позовноїзаяви,апеляційної скарги,відзивуна неї,а такожусних таписьмових заявта поясненьучасників справи(їхпредставників)у судахобох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст.4,12-13, 211, 223, п.1 ч.1 ст. 255, 258-261, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 20 ГПК України та відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що позивач та відповідачі: Міністерства оборони України, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головне управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,- мають статус юридичних осіб. Крім того, як вбачалось з прохальної частини позову, позивач просить суд: внести зміни до Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна в частині зазначення загальної площі складової частини об`єкта нерухомого майна, змінивши загальну площу з 3280,9 кв.м., на 1759,8 кв.м., внаслідок чого, співвідповідачем залучено державного реєстратора Бойко Х.Р. Відтак, фактично позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень - Державного реєстратора Бойко Х.Р., пов`язані з реєстраційними діями в Державному реєстрі речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, щляхом зміни загальної площі об`єкта нерухомого майна. Отже, звернення позивача до суду із зазначеним позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства. Крім того, суд вважав за необхідне зазначити, що позивач вже звертався до Господарського суду Львівської області до: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про внесення змін у відомості Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна. Так, ухвалою суду від 05 червня 2023 року (справа № 914/1698/23), було встановлено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, проте, є виключною підсудністю Господарського суду міста Києва. Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2023 року, позов було повернуто позивачу виключно з мотивів не надання позивачем доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Відтак, Господарський суд Львівської області та Господарський суд міста Києва погодилися з тим, що внесення змін у відомості Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, з аналогічними відповідачами, які мають статус юридичних осіб, є підсудністю господарського суду. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального і процесуального права, суд вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між суб`єктами господарської діяльності, та оскарженням дій суб`єкта владних повноважень - Державного реєстратора Бойко Х.Р. Відтак, цей спір пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності, а тому віднесений до юрисдикції господарського суду, оскільки підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, про що свідчить суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду немає.

В травні 2024 року Приватне підприємство«Енергетика плюс» звернулося в суд з позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головного управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державного реєстратора Бойко Христини Романівни про внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, у якому просило:

- внести зміни у відомості Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1819641446101 «військове містечко № НОМЕР_1 », розміщене за адресою АДРЕСА_1 , в частині зазначення загальної площі складової частини об`єкта нерухомого майна Механічної майстерні В-1, змінивши загальну площу із «3280,9 кв.м.» на «1759,8кв.м.».

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що позивач на підставі Договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року, нотаріально посвідченого ПН ЛМНО ОСОБА_2 , є власником 47/100 ідеальних часток будівлі механічної майстерні літ В-4, а саме приміщення: від 7 по 16; ІІ; 48; ІІІ, від 23 по 27; V; 32; VII; від 38 по 43 загальною площею 1524,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена частина механічної майстерні зареєстрована 06.10.2005 року на праві власності за позивачем як окремий об`єкт нерухомого майна, якому присвоєно реєстраційний номер 12313410, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2005 року за номером 8557466. Саме майно було передано позивачу уповноваженим представником Міністерства оборони України за Актом приймання-передачі від 16 вересня 2005 року. Протягом 18 років ні прилюдні біржові торги, оформлені протоколом №63 від 09.09.2005 року, ні біржовий договір №16-05/23 від 09.08.2005 року, ні нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 29.09.2005 року ніким не оскаржувались, позивач від 16 вересня 2005 року і дотепер відкрито та безперешкодно користується зазначеним майном, використовує його у своїй господарській діяльності та сплачує відповідний податок як власник нерухомого майна. Однак, з листа відповідача №48 від 24.04.2023 року позивачу стало відомо, що вся будівля механічної майстерні В-1 загальною площею 3280,9 кв.м., з якої свого часу було виділено частину площею 1521,1 кв.м. та продано позивачу, на даний час зареєстрована на праві власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України та має статус військового майна, яке входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 . Дійсно, як вбачається з Інформаційної довідки з ДРРПНМ №332972616 від 21 травня 2023 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про об`єкт речових прав за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1819641446101 військове містечко № НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 . При цьому у відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна, зокрема зазначено «Механічна майстерня В-1 загальною площею 3280,9 кв.м.», на підставі технічного паспорта від 12.12.2003 року, тобто, складеного задовго до відчуження відповідачем-1 позивачу виділеної частини цього приміщення площею 1521,1 кв.м.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якуратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди.Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 02 червня2016року №1402-VIII«Просудоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Тобто як предметна, так і суб`єктна юрисдикція господарських судів була значно обмежена участю у спорі лише юридичних осіб чиФОП, а предметна правовідносинами, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.6 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексомУкраїни, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, Міністерство оборони України, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головне управління ДПС у Львівській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України мають статус юридичних осіб. Аналогічно не слід вважати державного реєстратора фізичною особою, оскільки такий є посадовою особою та по суті виконує функції державного органу, у даному випадку державну реєстрацію прав.

Крім того, як вбачається з прохальної частини позову, позивач просив суд внести зміни до Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна в частині зазначення загальної площі складової частини об`єкта нерухомого майна, змінивши загальну площу з 3280,9 кв.м., на 1759,8 кв.м., внаслідок чого, співвідповідачем залучено державного реєстратора Бойко Х.Р.

Відтак, фактично позивач не згідний з діями Державного реєстратора Бойко Х.Р., пов`язані з реєстраційними діями в Державному реєстрі речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, шляхом зміни загальної площі об`єкта нерухомого майна.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна №6360 від 29.09.2005 року з якого виникли правовідносини між сторонами та в подальшому і даний спір укладено між Міністерством оборони України (продавець) та ПП «Енергетика плюс» (покупець), тобто юридичними особами.

Відтак, звернення позивача (юридичної особи) до суду із зазначеним позовом зумовлене необхідністю захисту його майнових прав, інтересів, що виникли та існують в господарській сфері (між юридичними особами), що виключає розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Також, позивач вже звертався до Господарського суду Львівської області до: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельно-монтажне управління», Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про внесення змін у відомості Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна.

Так, ухвалою суду від 05 червня 2023 року (справа № 914/1698/23), було встановлено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, проте, є виключною підсудністю Господарського суду міста Києва.

Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2023 року, позов було повернуто позивачу виключно з мотивів не надання позивачем доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Відтак, Господарський суд Львівської області та Господарський суд міста Києва погодилися з тим, що внесення змін у відомості Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, з аналогічними відповідачами, які мають статус юридичних осіб, є підсудністю господарського суду. При цьому додавання відповідачем державного реєстратора у даній справі, на відміну від справи, яку розглядав господарський суд, вказаного не змінюють та на правовідносини, з яких виник спір не впливають.

За таких обставин, враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, а саме те, що позивачем, як юридичною особою, захищається їх майнові права, зокрема, і, пов`язані з реєстраційними діями в Державному реєстрі речових прав щодо об`єкта нерухомого майна, шляхом зміни загальної площі об`єкта нерухомого майна, спір належить до юрисдикції господарських судів.

Вказані висновки відповідають, також, правовій позиції Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 461/217/17 та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 750/4258/18.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Приватного підприємства«Енергетика плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра