Постанова

від 25.11.2024 по справі 490/9093/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.11.24

22-ц/812/1628/24

Провадження №22-ц/812/1628/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Миколаїв

Справа № 490/9093/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс»

до

ОСОБА_1

про встановлення нікчемності договорів позики та додаткових угод до них

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Шолох Л.М., 17 липня 2024 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ТОВ «ВД-Транс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності договорів позики та додаткових угод до них.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що з 28 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебуває на посаді директора ТОВ «ВД-Транс» з правом підпису фінансових документів. Знаходячись в умовах конфлікту інтересів, відповідач вчинив дії в особистих інтересах, а саме: 09 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року він як директор Товариства видав ОСОБА_2 довіреності, яким уповноважив її укласти від імені позивача з ним як з фізичною особою, договори безвідсоткової позики на суми відповідно 130000 грн та 100000 грн. В свою чергу ОСОБА_2 , використовуючи надані їй вищевказаними довіреностями повноваження 10 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року уклала від імені позивача договори позики вищезазначених сум з відповідачем, як з фізичною особою строком відповідно до 11 липня 2019 року та 03 серпня 2020 року. Крім того, 07 серпня 2018 року відповідач, як директор позивача видав ОСОБА_2 довіреності, якими уповноважив її укласти від імені позивача з ним, як з фізичною особою додаткові угоди до вищевказаних договорів позики, якими продовжити строк повернення коштів відповідно до 11 липня 2024 року та 08 серпня 2024 року.

08 серпня 2018 року ОСОБА_2 уклала від імені позивача додаткові угоди з відповідачем, як з фізичною особою, якими продовжила строк повернення отриманих ним від позивача коштів до вищевказаних дат.

Посилаючись нанезаконність дій ОСОБА_1 ,які полягали внедобросовісності таперевищенні своїхповноважень якдиректора товаристващо завдалошкоди юридичнійособі, позивачпросив встановити нікчемність вищевказаних правочинів на підставі ст. 228 ЦК України, як таких, що порушують публічний порядок , вчинений з метою, що суперечить інтересам юридичної особи та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВД-Транс» 230000 грн, отриманих ним за договорами позики від 10 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року.

В подальшому позивач подав відмову від частини позовних вимог, а саме: стягнення коштів у розмірі 230000 грн. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2024 року відмову від частини позовних вимог прийнято та провадження у справі в частині стягнення коштів закрито.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки заявлено позовну вимогу про встановлення нікчемності правочинів з підстав ст. 228 ЦК України .

В апеляційній скарзі ТОВ «ВД-Транс», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про встановлення нікчемності договорів позики від 10 липня 2018 року та від 01 серпня 2018 року та додаткових угод до них.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не враховував вину відповідача, яка виразилася у умисному порушенні публічного порядку сторонами правочину. Позивач зазначав, що доказів прямого умислу відповідача на незаконне заволодіння майном позивача у справі більш, ніж достатньо. За такого, правове обґрунтування позову є достатнім та належним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 , посилався на положення п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року, згідно яких вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідного спору. Зазначав, що у даній справі ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2024 року за заявою ТОВ «ВД-Транс» закрито провадження у справі в частині стягнення коштів у розмірі 230000 грн. За такого, не існує спору за договорами позики від 10 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представникапозивача, перевірившизаконність та обґрунтованістьсудовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційноїскарги,колегіясуддів вважає,що апеляційнаскарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням власника ТОВ «ВД-Транс» Міхней М.Т. № 1 від 28 вересня 2010 року ОСОБА_1 переведено з посади юриста на посаду директора ТОВ «ВД-Транс» з правом підпису фінансових документів.

09 липня 2018 року директором ТОВ «ВД-ТРАНС» Афанасьєвим С.В. видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою він уповноважив останню укласти від мені Товариства договір позики (безвідсоткової) на суму 130000 грн. із ОСОБА_1

01 серпня 2018 року ТОВ «ВД-ТРАНС» Афанасьєвим С.В. видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою він уповноважив останню укласти від мені Товариства договір позики (безвідсоткової) на суму 100000 грн. із ОСОБА_1 .

Згідно договору позики (безвідсоткової) від 10 липня 2018 року ТОВ «ВД-Транс» (далі Позикодавець) в особі ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від 09 липня 2018 року зобов`язалось передати ОСОБА_1 (далі - позичальник) безпроцентну позику на суму 130000 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк до 11 липня 2018 року.

Згідно договору позики (безвідсоткової) від 1 серпня 2018 року ТОВ «ВД-Транс» (далі Позикодавець) в особі ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від 01 серпня 2018 року зобов`язалось передати ОСОБА_1 (далі - позичальник) безпроцентну позику на суму 100000 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк до 03 серпня 2018 року.

07 серпня 2018 року директором ТОВ «ВД-ТРАНС» Афанасьєвим С.В. видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою він уповноважив останню укласти від мені Товариства додаткову угоду про внесення змін до Договору позики (безвідсоткової) від 10 липня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 та внести зміни відносно строку виконання основного зобов`язання та повернення бору, зазначивши строк: до «11 липня 2024 року».

07 серпня 2018 року директором ТОВ «ВД-ТРАНС» Афанасьєвим С.В. видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою він уповноважив останню укласти від мені Товариства додаткову угоду про внесення змін до Договору позики (безвідсоткової) від 01 серпня 2018 року, укладеного з ОСОБА_1 та внести зміни відносно строку виконання основного зобов`язання та повернення бору, зазначивши строк: до «08 серпня 2024 року».

Згідно додаткової угоди про внесення змін до Договору позики (безвідсоткової) від 10 липня 2018 року (далі Договір) укладено 08 серпня 2018 року між ТОВ «ВД-Транс» та « ОСОБА_1 внесено зміни до пункту 2.2. Договору та викладено його в наступній редакції: «Повернення зазначеної в даному договору суми позики може відбуватись за бажанням позичальника по частинам (в розстрочку), але не пізніше ніж до « ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена сума безвідсоткової позики може бути повернута позичальником достроково».

Згідно додаткової угоди про внесення змін до Договору позики (безвідсоткової) від 01 серпня 2018 року (далі Договір) укладено 08 серпня 2018 року між ТОВ «ВД-Транс» та ОСОБА_1 внесено зміни до пункту 2.2. Договору та викладено його в наступній редакції: «Повернення зазначеної в даному договорі суми позики може відбуватись за бажанням позичальника по частинам (в розстрочку), але не пізніше ніж до « ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначена сума безвідсоткової позики може бути повернута позичальником достроково».

Отже,знаходячись вумовах конфліктуінтересів, ОСОБА_1 як директором ТОВ «ВД-Транс» було видано довіреності на укладання від імені Товариства договорів позики з ним, як з фізичною особою, тобто у своїх приватних інтересах, що суперечить ч.3 ст. 92 ЦК України, якою передбачено, що

орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).

Згідно з вимогамистатті 92 ЦК Україниособи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Згідно з ч. 3 ст. 42 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» конфліктом інтересів є конфлікт між обов`язком посадової особи діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства в цілому та приватними інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.

На підставі укладених договорів позики, згідно платіжних доручень № 7429 від 10 липня 2018 року та № 7463 від 01 серпня 2018 року ТОВ «ВД-Транс» перерахувало ОСОБА_1 кошти в розмірі 130000 грн. та 100000 грн. відповідно.

Таким чином, ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами товариства та використав їх в своїх інтересах, всупереч інтересам товариства.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції вважав, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що договори позики та додаткові угоди до них є такими, що порушують публічний порядок, а тому відсутні підстав для встановлення нікчемності цих правочинів.

До того ж суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 228ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із цією статтею правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Таким чином, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України);правочини щодовідчуження викраденогомайна;правочини,що порушуютьправовий режимвилучених зобігу абообмежених вобігу об`єктівцивільного праватощо.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що укладаючи спірні договори позики та додаткові угоди до них, дії відповідача були спрямовані на використання всупереч закону власності товариства, а саме заволодіння грошовими коштами товариства, що призвело до завдання шкоди позивачу.

Грошові кошти відповідачем були повернуті товариству лише після звернення до суду останнього за захистом свого порушеного права.

Таким чином,колегія суддіввважає доведенимтой факт,що знаходячисьв умовахконфлікту інтересів, ОСОБА_1 як директором ТОВ «ВД-Транс» було видано довіреності на укладання від імені Товариства договорів позики з ним, як з фізичною особою, тобто у своїх приватних інтересах, що суперечить ч.3 ст. 92 ЦК України.

Такі дії відповідача, як директора товариства, свідчать про його протиправну поведінку, яка виразилась не лише в невиконанні ним обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що договори позики, укладені між Товариством з обмеженою відповідальістю «ВД Транс» та ОСОБА_1 від 10 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року та додаткові угоди до них від 08 серпня 2018 року, є такими, що порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

У п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У статті 215ЦК розмежовано недійсні правочини на нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 5 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада 2009року №9"Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними" № 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Зі змісту роз`яснень вбачається, що звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту.

Однак, у разі невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 ППВСУ № 9).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з оспоренням та не визнанням іншими особами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми права. які регулюють спірні відносини та дійшов помилкових висновків про недоведеність позовних вимог та неналежність обраного способу захисту порушеного права.

За такогорішення судупершої інстанціїпідлягає скасуваннюз ухваленнямнового рішенняпро задоволенняпозовних вимогТОВ «ВД-Транс» про встановлення нікчемності договорів позики та додаткових угод до них.

Доводи представника відповідача про те, що між сторонами не існує спору за договорами позики, оскільки борг відповідачем сплачено та провадження у справі про повернення грошових коштів закрито, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки позивачем не визнається факт укладення спірних правочинів, що свідчить про наявність спору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10510 грн. судових витрат

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення .

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«ВД-Транс» до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності договорів позики та додаткових угод до них задовольнити.

Встановити нікчемними договори позики, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Транс» та ОСОБА_1 від 10 липня 2018 року та 01 серпня 2018 року та додаткові угоди до них від 08 серпня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Транс» 10510 грн. судових витрат

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Тищук

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року