Постанова

від 12.11.2024 по справі 547/995/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/995/23 Номер провадження 22-ц/814/3188/24Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Ванда А.М.,

з участю відповідача ОСОБА_1 та його представників - адвокатів Савинської Н.Ю., Костенка В.О., відповідача ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_3 та його представника - адвоката Павелка Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими в його інтересах представником адвокатом Савинською Наталією Юріївною,

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 липня 2024 року, постановлені суддею Харченко В.Ф.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення збитків і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

27.10.2023 ОСОБА_3 звернувся в суд із указаним позовом, уточнивши його вимоги заявою від 14.12.2023, у якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №5347/2023/3914142 від 27.07.2023, укладений між ним та ОСОБА_1 щодо автомобіля марки BMW Х3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ;

- стягнути у солідарно порядку із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його, ОСОБА_3 , користь матеріальні збитки у розмірі 460000,00 грн. та 20000,00 грн. моральної шкоди; а також витрати на залучення спеціаліста для проведення спеціального дослідження автомобіля у розмірі 3500,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що 27.07.2023 між ним та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу належного останньому автомобіля за ціною 9000,00 доларів США. При цьому ОСОБА_1 позиціонував автомобіль, як такий, що не має прихований дефектів, тобто не фарбований та не бувший у ДТП.

На виконання такого правочину позивач сплатив ОСОБА_1 кошти у погодженому розмірі та отримав вказаний автомобіль, але на прохання відповідача його вартість у договорі була занижена до 230000,00 грн. Вчинення правочину відбувалося у РСЦ 5347 ТСЦ МВС в Полтавській області шляхом оформлення договору купівлі-продажу № 5347/2023/3914142 транспортного засобу. Того ж дня працівниками ТСЦ 5347 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та змінено реєстраційний номер автомобіля на НОМЕР_3 .

При постановці автомобіля на облік відповідач, скориставшись їх дружніми відносинами, відговорив позивача від проведення відповідного експертного дослідження, пославшись на те, що таке дослідження проводилося у жовтні 2018 року, коли відповідач набув його у власність. Відтак, сумнівів у відповідності облікових даних у позивача не було, окрім того відповідач аргументував свої дії заощадженням коштів на проведення експертного дослідження.

Уже після придбання автомобіля позивач вирішив пройти відповідне діагностування автомобіля, під час якого були виявлені розбіжності у VIN номері автомобіля, які знаходяться на кузові та контролері автомобіля. Виявилося, що придбаний автомобіль є дизельним у той час як за VIN номером автомобіля «контролера» він є бензиновим, колір автомобіля по VIN номеру є сірий, по факту чорний. При більш детальному огляді автомобіля було виявлено, що кузов автомобіля складається із 2-х частин автомобілів з різними VIN номерами. Більш того співробітники автосервісу повідомили що вони знають указаний автомобіль та неодноразово повідомляли відповідача ОСОБА_1 про розбіжності у типі палива двигуна із зазначеним VIN номером автомобіля, а також, що кузов автомобіля є «конструктором», тобто його було зварено із 2-х частин. Однак відповідач посилався на ту обставину, що задача майстрів підшукати необхідні деталі та здійснити ремонт.

Виявивши такі дефекти позивач декілька разів зустрічався із відповідачем та намагався у позасудовому порядку розірвати договір купівлі-продажу, повернути автомобіль та отримати 9000,00 доларів США, які були сплачені при його купівлі. Проте такі вимоги відповідач залишив без належного реагування, мотивуючи це тим, що проданий ним автомобіль поверненню не підлягає, а грошових коштів у нього вже немає.

Із підстав викладеного, просить захистити порушене право згідно з заявленими позовними вимогами.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 17.06.2024 позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №5347/2023/3914142 від 04.07.2023 щодо автомобіля ВМW Х3, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що укладений між продавцем ОСОБА_1 і покупцем ОСОБА_3 .

Стягнуто із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 збитки у сумах 460000,00 грн і 3500,00 грн, а також моральну шкоду у сумі 20000,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2349,44 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2349,44 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідачі у спосіб замовчування не повідомили позивачеві про особливості (істотні недоліки) автомобіля, а, відтак, як продавці застосували обман щодо покупця, за відсутності якого автомобіль не був би придбаний позивачем або ж ціна придбання була б значно меншою. Наведене районний суд визнав підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним та стягнення у солідарному порядку, пов`язаних із цим збитків та моральної шкоди.

Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 29.07.2024 стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 15000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 33300,00 грн. витрат на правничу допомогу відмовлено та покладено відповідні витрати повністю на ОСОБА_1 .

При постановленні додаткового рішення, районний суд виходив із того, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджені належними доказами, а їх розмір є розумним та співмірним зі складністю справи.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Савинська Н.Ю., оскаржив такі судові рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та стягненні правничих витрат, понесених позивачем.

Наголошує, що не був обізнаний про істотні недоліки транспортного засобу. Тоді як на момент його придбання автомобіль двічі перевірявся сертифікованими експертами, а саме, при зняті та постановленні на його облік.

Повідомляє, що користувався автомобілем близько 5 років, здійснював поїздки у інші області України і ніколи ніяких проблем з документами при перевірці не виникало. Він також давав позивачу користуватися спірним автомобілем, дозволяючи перевірити його технічний стан. Відтак, у позивача було безліч можливості перевірити його на будь-якому СТО, як це роблять потенційні покупці, зокрема в контексті того, що вартість перевищує 200000,00 грн.

Зазначає, що позивача автомобіль повністю влаштовував, тому 04.07.2023 у приміщенні РСЦ ГСЦ МВС Полтавської області №5347, у присутності адміністратора центру ОСОБА_4 , якою також було перевірено інформацію, внесену до договору згідно поданих документів, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.

Указує на відсутність у справі доказів на спростування презумпції правомірності такого договору, оскільки працівники СТО не є спеціалістами та не мають відповідної технічної освіти та, якоюсь мірою, залежать від позивача, який є посадовою особою МЧС.

Наголошує, що при укладенні оскаржуваного договору позивач своїм підписом підтвердив, що оглянув та ознайомився із майном, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик автомобіля не має.

Також вважає відсутніми підстави для стягнення правничих витрат, які не підтверджені належними доказами, а їх розмір не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 16.09.2024 та 25.09.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлені ухвали апеляційного суду від 18.09.2024 від 25.09.2024.

08.10.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника позивача - адвоката Павелка Р.С. на апеляційні скарги, які просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Посилаючись на презумпцію невинуватості, гарантовану статтею 62 Конституції України, спростовує доводи апеляційної скарги стосовно вчинення позивачем шахрайських дій відносно відповідачів, як не підтверджені жодними доказами.

Обґрунтовує доводи відзиву положеннями статті 216 ЦК України та позицією Верховного Суду, сформульованою у справі №759/2328/16-ц. Відтак, вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційних скарг та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним в суді апеляційної інстанції правничі витрати орієнтовним розміром 15000,00 грн.

18.10.2024 третя особа Головний сервісний центр МВС подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

31.10.2024 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Савинською Н.Ю. подано відповідь на відзив, за змістом якого сторона відповідача наполягає на задоволенні апеляційних скарг.

У суді апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представники відповідача ОСОБА_1 - адвокати Савинська Н.Ю., Костенко В.О. доводи апеляційних скарг підтримали, наполягаючи на їх задоволенні.

Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Павелко Р.С. проти задоволення апеляційних скарг заперечили з підстав, раніше викладених у відзиві на апеляційні скарги.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши поясненнясторін таїх представників,перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи убачається, що із 30.10.2018 ОСОБА_1 був власником автомобіля 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ./а.с.35-36 т.1/

Зі змісту роздруківки із сайту ТОВ «Інтернет-реклама РІА» убачаються відомості щодо оголошення продажу автомобіля BMW X3 2007, із зазначенням його характеристик та вартості, а саме: позашляховик/кросовер 5 дверей; пробіг 202 тис.км; двигун 2 л. дизель; коробка передач ручна/механіка; колір чорний та ін.; ціна 10600,00 дол. США./а.с.8-9 т.1/

04.07.2023 у територіальному сервісному центрі МВС №5347 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 5347/2023/3914142 транспортного засобу, за умов якого останній придбав автомобіль BMW Х3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , колір чорний. Цей договір оформлений та підписаний сторонами в Сервісному центрі 5347 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області №5347/2023/3914142 в присутності адміністратора ОСОБА_4 , яка перевірила відповідність інформації внесеної до цього договору документами, які надані сторонами договору.

Згідно із пунктом 1.3. цього договору покупець оглянув та ознайомився із майном, претензій щодо технічного стану відчужуваного транспортного засобу не має; ціна транспортного засобу складає 200 000,00 грн. (пункт 3 договору)./а.с.231-232 т.1/

За змістом заяви №1434320996 від 04.07.2023 власника автомобіля ОСОБА_3 на ім`я начальника ТСЦ 5347, зауважень щодо транспортного засобу він не має./а.с.233 т.1/

04.07.2023 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль BMW Х3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , колір чорний; дата першої реєстрації: 01.02.2013, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ./а.с.9 т.1/

Згідно із висновком №210823-1 спеціального дослідження автомобіля BMW X3, складеного 21.08.2023 Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор+» на замовлення ОСОБА_3 , знаки ідентифікаційного номерного призначення (номера кузова) « НОМЕР_2 », наданого на дослідження автомобіля BMW Х3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 , є первинними та не змінювалися.

Остов кузова, наданого на дослідження автомобіля, зварений із двох частин ручним способом зварювання не в умовах заводу-виробника. При цьому передня частину остова кузова, що містить: - передні лонжерони, бризковики моторного відсіку, підсилюючи елементи моторного відсіку, щит моторного відсіку, панель щита моторного відсіку (деталь, що містить маркувальний майданчик кузова), частково передні та середні стійки кузова та передню частину днища належать кузову автомобілю із ідентифікаційним номером « НОМЕР_2 ». Задня частина остова кузова та дах належать кузову іншого автомобіля. Маркувальний майданчик кузова від панелі щита моторного відсіку не відокремлювався (не замінювався./а.с.10-11 т.1/

Вартість дослідження склала 3500,00 грн., сплачених ОСОБА_3 на користь ТОВ НД Бюро судових експертиз «Сантодор+», що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №51018685-1 від 17.08.2023./а.с.102 т.1/

26.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Сектору поліцейської дільниці №1 відділу поліції №1 Кременчуцького РУ поліції ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо дій ОСОБА_3 із попередньою кваліфікацією за ст.ст.190, 358 КК України./а.с.104 т.1/

На підтвердження погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 надано копію виписного епікризу 4133, про те, що із 14.07.2023 по 28.07.2023 він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Хорольський МЛ» із діагнозом :гостре порушення мозкового кровообігу в ВПП зі стійким помірним вестибулярно-атактичним синдромом на тлі ДЄ ІІІ ст. змішаного генезу./а.с.12 т.1/

05.09.2023 ФО-П ОСОБА_5 складено довідку в тім, що автомобіль BMW Х3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ремонтувався на СТО «Хорол АВТО» 23.11.2019, 16.09.2021, 15.06.2023, 27.04.2023./а.с.13 т.1/

Згідно зі звітом Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту ДАІ МВС України станом на 20.03.2024, користувач ОСОБА_6 , автомобіль «БМВ-Е83/Х3 2.5 si; тип бензиновий, легковий; рік випуску 2007; двигун: НОМЕР_6 , робочий об`єм: 2497 см3; кузов: НОМЕР_2 , з каталізат; колір: сріблястий металік, к-ть місць 5 тип; кузов універсал, потужність: 218; к.с.Виробництво: концерн «BMW AG», Німеччина, фірма «Magna steyr Fahrzeugtechnik AGCoKG» (Автрія), 2.1 місце, без пакування 3.0.

Історія: 30.10.2018 - дата реєстрації; назва підрозділу: ТСЦ 1842; номер реєстрації операції: 308; найменування операції: перереєстрації; діючий НЗ: ВІ3322СК; марка, модель: BMW Х3; тип ТЗ за призначенням - загальний, за конструкцією - легковий; тип кузова - універсал; VIN: НОМЕР_7 ; номер кузова: НОМЕР_2 ; номер двигуна: НОМЕР_8 ; V двигуна: 1995; рік випуску: 2007; власник ОСОБА_1 /а.с.235,235 т.1/

У суді першої інстанції допитано у якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 .

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що відповідачі у спосіб замовчування не повідомили позивачеві про істотні недоліки автомобіля. Тоді як особлива історія і підстави перереєстрації автомобіля на час його придбання ОСОБА_1 (30.10.2018) достовірно свідчать про його обізнаність, щонайменше, про заміну двигуна, кольору і типу коробки перемикання передач.

Крім цього, районний суд визнав очевидно неправдивими і недостовірними доводи відповідачів про їх необізнаність щодо відмінності в електронному блоці управління автомобілем, оскільки загальновідомо, що ремонту та технічному обслуговуванню автомобіля передує підключення до нього діагностичного приладу - ОВD-сканера, який зв`язується з блоком управління двигуном і показує індивідуальні ідентифікуючи, справжні дані, якими є VIN -номер кузова і двигуна.

Доказом обізнаності відповідачів про технічний стан автомобіля районний суд також визнав тривале перебування у їх володінні та користуванні такого транспортного засобу, упродовж якого він неодноразово перебував на СТО.

Доводи відповідачів про те, що позивач не скористався право передпродажної перевірки автомобіля чи експертного огляду у сервісному центрі МВС, районний суд відхилив, як такі, що не змінюють наявність обману і його прямий вплив на волю позивача, що є підставою для визнання такого договору недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди згідно із заявленими позовними вимогами.

При постановленні додаткового рішення районний суд виходив із підстав їх обґрунтованості, розумності та співмірністю зі складністю справи.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Частиною першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

За змістом частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №910/15715/19 від 16.12.2021, при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст.230 ЦК України.

За правилами частини другої наведеної норми винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду, сформулювала висновок у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, за змістом якого принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Суд першої інстанції наведені норми права неправильно застосував та, надавши детальну оцінку істотності недоліків предмету оскаржуваного правочину, залишив поза увагою, що обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони правочину. Усупереч викладеному позивач, маючи право вибору та діючи на власний розсуд, у присутності адміністратора територіального сервісного центру МВС №5347 РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області Зіміної Н.І, яка перевірила відповідність інформації внесеної до цього договору документами, що надані його сторонами, підписав договір купівлі-продажу, окремі положення якого, зокрема, п.1.3 договору, фіксують, що покупець оглянув та ознайомився із майном, претензій щодо технічного стану відчужуваного транспортного засобу не має.

Доводи позивача, викладені ним у позові, що фактично при постановці автомобіля на облік, відповідач, скориставшись їх дружніми відносинами, відговорив його від проведення відповідного експертного дослідження, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Тоді як обставини, що належать до предмета доказування у цій справі, не могли бути підтверджені показаннями свідків, що районний суд залишив поза увагою. Відтак, такі твердження позивача не ґрунтуються на доказах та не спростовують презумпцію правомірності оскаржуваного правочину.

При цьому апеляційний суд враховує, що відсутність у позивача, як покупця, сумнівів у відповідності облікових даних на момент укладення оскаржуваного правочину (04.07.2023), є його особистим сприйняттям та помилковою оцінкою певних обставин, зумовлених власною бездіяльністю, а отже він несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Наявний у справі висновок №210823-1 спеціального дослідження автомобіля, складений 21.08.2023 на замовлення позивача більше ніж через місяць після укладення оскаржуваного правочину не містить відомостей про попередження спеціаліста-криміналіста про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а його висновки у відповідності до статті 110 ЦПК України не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Відтак, установивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт його обману відповідачами під час укладення оспорюваного договору, у той час як наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання правочину недійсним відповідно до вимог статті 230 ЦК України,а такожзадоволення рештипозовних вимог,як похідних.

Стосовно правомірності додаткового судового рішення та розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

За встановлених обставин, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг відповідача є договірними та погодженими, згідно із позицією ВП ВС, сформованою у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Отже, апеляційний суд визнає наявними підстави для відшкодування правничих витрат, понесених ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про стягнення правничих витрат слід відмовити.

Крім того, із позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3524,16 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані в його інтересах представником адвокатом Савинською Наталією Юріївною, - задовольнити.

Рішення Семенівського районногосуду Полтавськоїобласті від17червня 2024року тадодаткове рішення цього ж суду від 29 липня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення збитків і моральної шкоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 правничі витрати у розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 про стягнення правничих витрат відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3524,16 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.11.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак