Ухвала

від 19.12.2024 по справі 547/995/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 547/995/23

провадження № 61-16234ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Павелком Русланом Сергійовичем, на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення збитків і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

Як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, а саме статей 81, 82 ЦПК України викладених у постановах Верховного Суду: від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18;

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статей 229, 230 ЦК України щодо визнання недійсним правочину у правовідносинах про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, що перебував у користуванні недійсним з підстави приховування істотних обставин, які б могли стати перешкодою на укладення спірного правочину.

Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі.

Заявник не зазначає який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).

Разом з тим, позивачу необхідно звернути увагу, що відповідно пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України у разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до скарги додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Аналіз матеріалів касаційного провадження свідчить, що до скарги не додано докази про надсилання копії касаційної скарги відповідачам.

Ураховуючи наведене, заявникам необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 29 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков