Рішення

від 14.11.2024 по справі 904/2142/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024м. ДніпроСправа № 904/2142/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Шуліка А.В.,

від відповідача: Лисенко С.Ю.,

дослідивши матеріали справи №904/2142/23

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

У квітні 2023 року Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКУРІТТО" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 6.015.059,96 грн, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, площею 1,8168 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, комунальної форми власності, яка належить на праві власності Дніпровській міській раді.

Ухвалою від 01.05.2024 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. За результатами апеляційного оскарження ухвали від 01.05.2023 Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 08.08.2023 апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а ухвалу від 01.05.2023 без змін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 5.607.298,85 грн та судовий збір у розмірі 84.109,48 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відповідачу, будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії та будь-які інші дії, направлені на демонтаж, руйнування, знесення, перебудови, добудови тощо об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, яке належить на праві власності відповідачу та розташовано за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 38 Д.

Відповідач оскаржив ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 до Верховного Суду, який постановою від 11.01.2024 касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення і ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 залишив без змін.

За результатами оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 відповідачем Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення без змін.

Не погодившись з позицією апеляції відповідач оскаржив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2023 до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 скасовано. Справу №904/2142/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2142/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024.

Ухвалою від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.09.2024.

Через відділ документального забезпечення 28.08.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 13.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог з урахуванням висновків Верховного Суду.

Ухвалою від 19.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 16.10.2024.

Через відділ документального забезпечення 23.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав обрану правову позицію та не погодився з позицією відповідача, висвітленою у відзиві.

Через відділ документального забезпечення 30.09.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до справи висновку експерта, у якому вирішено питання відповідності визначеної нормативної грошової оцінки положенням чинного законодавства.

Через відділ документального забезпечення 11.10.2024 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач не погодився з належністю долученого позивачем доказу висновку експерта. Крім цього, 15.10.2024 відповідач надав суду через відділ документального забезпечення заперечення проти задоволення клопотання позивача про долучення доказів.

Ухвалою від 16.10.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 14.11.2024.

Відповідач 14.11.2024 звернувся до суду з клопотанням на обґрунтування заперечень проти долучення до справи висновку експерта. Відповідач послався на постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №726/1388/16, згідно з якою під час нового розгляду суд не приймає нові докази, а досліджує зібрані.

Аналізуючи позицію відповідача та зміст постанови Верховного Суду господарський суд доходить висновку, що відповідач неправильно тлумачить зміст постанови, оскільки за умовами справи №726/1388/16 скаржник вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення строку дії звіту про оцінку транспортного засобу під час нового розгляду справи, в той час як вказаний звіт був долучений до справи при її розгляді першою та апеляційною інстанціями, а отже вказане свідчить про те, що наявний у справі доказ мав бути оцінений і при новому розгляді та не потребував заміни.

Суд також вважає за потрібне акцентувати увагу, що під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у постанові Верховного Суду, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами ст. 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Варто зауважити, що новий розгляд справи починається з підготовчого провадження, яке врегульовано главою 3 ГПК України.

За загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач має право викласти свої заперечення проти позову, зокрема шляхом подання відзиву) та надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Позивач має право надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи позивача (ч. 3 ст. 166, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Відповідач має право викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи відповідача (ч. 3 ст. 167, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Таким чином, загальне правило подання доказів одночасно з позовом не обмежує права учасників справи доповнити як позов (так і інші заяви по суті спору) додатковими аргументами та доказами, навіть якщо вони існували на момент подачі позову або були отримані в процесі вирішення спору.

Також суд вказує, що ГПК України не містить жодних обмежень щодо прийняття нових доказів під час нового розгляду.

В судовому засіданні 14.11.2024 представники сторін відповідали на запитання суду, надавали пояснення у справі.

Представник відповідача зауважив, що у висновку судового експерта наявні невідповідності в ініціалах судового експерта. Суд перевірив зауваження відповідача та погоджується з тим, що висновок експерта містить описки у ініціалах судового експерту, проте вказана обставина не впливає на якість самого висновку, який суд оцінив на загальних підставах.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди землі від 01.11.2007 фактично продовжує використовувати земельну ділянку, на якій знаходиться належне йому на праві власності майно, без правовстановлюючих документів, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів. Отже, на думку позивача, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, оскільки у справі відсутні належні докази нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач декларував та сплачував орендну плату у спірний період. Крім цього, відповідач вказує, що при розрахунку плати за землю позивач взяв неправильний відсоток річної плати за землю. Відповідач вважає, що відносини між сторонами носять договірний характер, що виключає застосування положень ст. 1212 ЦК України. Також відповідач заперечує порушення прав позивача, що вказує на безпідставність позовних вимог.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини встановлення факту неправомірного набуття (збереження) коштів (за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134) відповідачем за рахунок позивача у загальний період з 31.08.2017 до 31.12.2022.

Суд встановив, що згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.09.2007 №206/19 вирішено передати земельну ділянку площею 1,8168 га (кадастровий номер 1210100000:03:231:0112) в оренду строком на три роки відповідачу для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу громадського і житлового призначення по вул. Мандриківській у районі буд. №43, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.13.2.

01.11.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у ДМВ ДРФ Центра ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2007 за №040710400688. Договір укладено на три роки до 20.11.2010, з розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки (з урахуванням додаткового договору від 26.06.2008 до договору оренди земельної ділянки).

За умовами цього договору орендар за актом приймання-передачі від 01.11.2007 отримав в оренду земельну ділянку площею 1,8168 га, кадастровий номер 1210100000:03:231:0112, яка знаходиться за адресою: вул. Мандриківська у районі буд. №43 (Жовтневий район).

Відповідно до інформації, яка міститься в листі Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 07.03.2023 за №12/19-59, адреса вул. Набережна Перемоги, 38-Д (колишні адреси вул. Мандриківська, 43, вул. Мандриківська, 44) була присвоєна розпорядженням міського голови від 23.02.2009 №158-р «Про присвоєння адреси двом трансформаторним та розподільчій підстанціям у багатофункціональному комплексі громадського та житлового призначення по вул. Набережній Перемоги (Жовтневий район)». Додатком до цього листа є графічний матеріал містобудівного кадастру масштабу 1:1000 по вул. Набережна Перемоги, 38-Д.

З 01.06.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:231:0112 площею 1,8168 га перебуває в архівному шарі.

21.06.2017 відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню будівель та споруд по вул. Набережній Перемоги, 38-Д (Соборний (Жовтневий) район), що підтверджується рішенням Дніпровської міської ради від 21.06.2017 №165/22.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на місці земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0112 (яка була перенесена в архівний шар), на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 28.06.2017 ФОП Пітько С.М., сформовано земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, державну реєстрацію цієї земельної ділянки проведено 21.08.2017.

При цьому площа зазначених земельних ділянок є тотожною 1,8168 га, місце розташування земельних ділянок є ідентичним: вул. Набережна Перемоги, 38-Д, м. Дніпро.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2023 відповідач є власником об`єктів будівництва: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1690243412101. Дата, час державної реєстрації: 09.11.2018 13:31:21. Об`єкт незавершеного будівництва, ІІІ черга, 1,2 % готовності. Літ. А-1 будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа - 106,9 кв. м, літ. а-1 прибудова, літ. а ганок, літ. Б-1 трансформаторна підстанція, загальна площа 73,3 кв. м, літ. В убиральня (тимчасова), літ Г кіоск (тимчасовий), літ Ф-1 корпус 18, загальна площа 23,7 кв. м, літ. Ч корпус 23, літ. ч тамбур, № 1,4,13,14,20,28 огорожа, № 2,3,9,32 ворота за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, буд. 38-Д. Документи, подані для державної реєстрації: дублікат додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: ВКТ №957020 реєстр №6570, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; дублікат договору оренди землі, серія та номер: ВКТ №957014, ВКТ №957015, реєстр №6569, виданий 07.10.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

Витяг також містить інформацію про реєстрацію права власності до 01.01.2013, а саме, що відповідач з 16.11.2010 є власником незвершеного будівництва III черга, з 1,2 % готовності. Реєстраційний номер майна 32080586. Розташований на земельній ділянці за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38-Д. Підстава виникнення права власності: ВКТ №957014, ВКТ № 957015 реєстр №6569, 07.10.2008, дублікат договору оренди землі, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; ВКТ №957020 реєстр №6570, 07.10.2008, дублікат додаткового договору до оренди земельної ділянки, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

Крім того, відповідач є власником будівель та споруд загальною площею 180,2 кв. м, які складаються з будівлі розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв. м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв. м за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 38-Д. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 326996412101. Дата, час державної реєстрації: 26.03.2014 17:53:52. Державний реєстратор: Колесник І.М., Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12047413 від 31.03.2014 14:43:59, Колесник І.М., Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САК №508359, інд. №19775395, видане 31.03.2014 Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.04.2023 №НВ-9917880232023 земельна ділянка площею 1,8168 га розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38-Д (кадастровий номер 1210100000:03:231:0134), сформована як об`єкт цивільних прав 21.08.2017. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код ЦВПЗ 02.10.). Форма власності комунальна.

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. Набережна Перемоги, 38-Д (кадастровий номер 1210100000:03:231:0134), за результатами якого складено акт від 11.04.2023 №12/04/23-Т.

У цьому акті зазначено, що згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач є власником комплексу будівель та споруд з 09.11.2018 за адресою: вул. Набережна Перемоги, 38-Д, а саме: об`єкта незавершеного будівництва, III черга, 1,2 % готовності. Літ. А-1 будівлі розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа 106,9 кв. м, літ. а-1 прибудови, літера а ганку, літ. Б-1 трансформаторної підстанції, загальна площа 73,3 кв. м, літ. В убиральні (тимчасова), літ. Г кіоску (тимчасовий), літ. Ф-1 корпусу 18, загальна площа 23,7 кв. м, літ. Ч корпусу 23, літ ч тамбуру, №1,4,13,14,20,28 огорожі, №2,3,9,32 воріт. Під час обстеження встановлено, що на земельній ділянці розташовано об`єкт незавершеного будівництва, споруди, мостіння. Доступ до земельної ділянки обмежений, на ділянці складуються метало-конструкції та металеві вироби. Частина земельної ділянки засмічена побутовим та будівельним сміттям, частково поросла чагарниками. Частина земельної ділянки використовується як автостоянка для автомобілів. Між Дніпровською міською радою та ТОВ «Конкурітто» відсутні діючі цивільно-правові угоди на вищезазначену земельну ділянку. Згідно з інформацією з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка сформована та має кадастровий номер 1210100000:03:231:0134.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.02.2023 №12812/6/04-36-04-02-14 ТОВ «Конкурітто» з 2019 року по теперішній час згідно з наданими податковими деклараціями з плати за землю декларує орендну плату за землю за земельні ділянки площами 1,8168 га та 0,0102 га (кадастровий номер 1210100000:03:231:0112). На теперішній час кадастровий номер 1210100000:03:231:0134. Сума самостійно задекларованого податкового зобов`язання по орендній платі за землю на 2019 рік складає 349.507,72 грн (сума щомісячних нарахувань 29.125,64 грн, нарахування за грудень 29.125,68 грн), на 2020 рік складає 320.382,08 грн (сума щомісячних нарахувань 29.125,64 грн, за березень пільга, нарахування за грудень 29.125,68 грн), на 2021 рік складає 387.953,56 грн (сума щомісячних нарахувань 32.329,46 грн, нарахування за грудень 32.329,50 грн), на 2022 рік складає 426.748,92 грн (сума щомісячних нарахувань 35.562,41 грн), на 2023 рік складає 490.761,26 грн (сума щомісячних нарахувань 40.896,77 грн, нарахування за грудень 40.896,79 грн). Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, 1210100000:03:231:0112 на 2019-2023 роки товариством до ГУ ДПС не надавались.

Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Конкурітто» коштів у сумі 6.015.059,96 грн, набутих без достатньої правової підстави, як несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022. Позивач зазначає, що відповідач з 01.11.2007 по теперішній час користується земельною ділянкою площею 1,8168 га з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, на якій з 16.11.2010 знаходиться належна йому на праві власності нерухомість, а в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, не оформивши нового договору оренди та не сплачуючи орендних платежів, продовжив землекористування, внаслідок чого безпідставно зберіг кошти несплаченої Дніпровській міській раді орендної плати на суму 6.015.059,96 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив грошові кошти у розмірі 6.015.059,96 грн, набуті без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, площею 1,8168 га, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, комунальної форми власності, яка належить на праві власності Дніпровській міській раді.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

У частині 1 статті 93, статті 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Разом із тим землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За змістом статей 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі №925/230/17).

Згідно сталої правової позиції Верховного Суду для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як встановлено судом, між сторонами 01.11.2007 був укладений договір оренди землі на три роки, за умовами якого відповідач отримав в оренду земельну ділянку площею 1,8168 га, кадастровий номер 1210100000:03:231:0112, яка знаходиться за адресою: вул. Мандриківська у районі будинку №43 (Жовтневий район).

Відповідно до інформації, яка міститься в листі Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 07.03.2023 за №12/19-59, адреса вул. Набережна Перемоги, 38 Д (колишні адреси вул. Мандриківська, 43, вул. Мандриківська, 44) була присвоєна розпорядженням міського голови від 23.02.2009 №158-р "Про присвоєння адреси двом трансформаторним та розподільчій підстанціям у багатофункціональному комплексі громадського та житлового призначення по вул. Набережній Перемоги (Жовтневий район)".

У 2010 році договір оренди землі, укладений між сторонами, закінчив свою дію, а докази його продовження в матеріалах відсутні.

З 01.06.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:231:0112 площею 1.8168 га перебуває в архівному шарі.

21.06.2017 відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню будівель та споруд по вул. Набережній Перемоги, 38Д (Соборний (Жовтневий) район), що підтверджується рішенням Дніпровської міської ради від 21.06.2017 №165/22.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 21.08.2017 на місці земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0112 (яка була перенесена в архівний шар), на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 28.06.2017; ФОП Пітько С.М., сформовано земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:231:0134.

При цьому, площа зазначених земельних ділянок є тотожною 1,8168 га, місце розташування земельних ділянок є ідентичним: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2023 відповідач є власником об`єктів будівництва: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1690243412101. Дата, час державної реєстрації: 09.11.2018 13:31:21. Об`єкт незавершеного будівництва, ІІІ черга, 1,2% готовності. Літ. А-1 будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією, загальна площа - 106,9 кв.м, літ. а-1 прибудова, літ. а ганок, літ. Б-1 трансформаторна підстанція, загальна площа - 73,3 кв.м, літ. В убиральня (тимчасова), літ Г кіоск (тимчасовий), літ Ф-1 корпус 18, загальна площа - 23,7 кв.м, літ. Ч корпус 23, літ. ч тамбур, № 1,4,13,14,20,28 огорожа, № 2,3,9,32 ворота за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, буд. 38 Д. Підстава для державної реєстрації: дублікат додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: ВКТ №957020 реєстр №6570, видавник: дублікат додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; дублікат договір оренди землі, серія та номер: ВКТ №957014, ВКТ №957015, реєстр №6569, виданий 07.10.2008, видавник: дублікат договору оренди землі, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

Витяг також містить інформацію про реєстрацію права власності до 01.01.2013, а саме, що відповідач з 16.11.2010 є власником незавершеного будівництва III черга, з 1,2% готовності. Реєстраційний номер майна 32080586. Розташований на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д. Підстава виникнення права власності: ВКТ №957014, ВКТ № 957015 реєстр №6569, 07.10.2008, дублікат договору оренди землі, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; ВКТ №957020 реєстр №6570, 07.10.2008, дублікат додаткового договору до оренди земельної ділянки, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

Крім того, відповідач є власником будівель та споруд, опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв.м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 38 Д. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 326996412101. Дата, час державної реєстрації: 26.03.2014 17:53:52. Державний реєстратор: Колесник Інга Миколаївна, Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12047413 від 31.03.2014 14:43:59, Колесник Інга Миколаївна, Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САК № 508359, інд. № 19775395, виданий: 31.03.2014, видавник: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.04.2023 № НВ-9917880232023 земельна ділянка площею 1,8168 га розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д (кадастровий номер 1210100000:03:231:0134) сформована як об`єкт цивільних прав 21.08.2017. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код ЦВПЗ 02.10.). Форма власності комунальна.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17 та від 09.04.019 у справі №922/652/18).

Так, аналізуючи наявні у справі докази, позиції сторін суд доходить висновку, що на земельній ділянці, площею 1,8168 га, розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д (кадастровий номер 1210100000:03:231:0134), знаходяться об`єкти нерухомого майна, власником яких на момент формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав (станом на 21.08.2017) та на час ухвалення судового рішення у даній справі (станом на 14.11.2024), є відповідач.

Відповідач не скористався правом звернутись до позивача з новою технічною документацією, зменшивши площу земельної ділянки до розмірів фактичного розміщення будівель та споруд.

Крім цього, доказів існування чинного договору оренди спірної земельної ділянки до справи не долучено та про його укладання не повідомлено, тому обґрунтованим є висновок, що договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами у спірний період (з 31.08.2017 до 31.12.2022) укладений не був.

Отже, фактичним користувачем земельної ділянки загальною площею 1,8168 га, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (позивача) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період (з 31.08.2017 до 31.12.2022), є відповідач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначено, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.

Як встановлено судом, розрахунок сум орендної плати, яка не сплачена відповідачем за 2019, 2021 та 2022 роки, здійснений на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019, 2021 та 2022 роки.

Матеріалами справи також встановлено, що витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017, 2018 та 2020 роки не формувалися.

З метою отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:231:0134 за період з 31.08.2017 по 31.12.2022 позивач звернувся із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро незалежних судових експертиз України» (далі - бюро), у якій позивач просив бюро провести судову експертизу з питань землеустрою.

Основним питанням, яке позивач поставив перед судовим експертом, було відповідність розрахунку вартості 1 кв. м нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки відомостям, які вказані у доказах наявних у матеріалах справи.

За змістом ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України.

Оцінюючи наданий позивачем під час нового розгляду доказ висновок експерта №22-08-01/2024 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі №904/2142/23, складений 25.09.2024 суд звернув увагу на таке.

Позивачем проведено судову експертизу з питань землеустрою, а відповідно до п.п. 7.1 п. 7.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень одним із основних завдань експертизи з питань землеустрою є визначення відповідності виконаної нормативної грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 7.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень для вирішення питань експертизи з питань землеустрою експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної документації та документації із землеустрою на земельні ділянки.

Суд установив, що для проведення судової експертизи з питань землеустрою позивач надав судовому експерту, зокрема:

Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровськ, Київ 2014, розробленої Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проєктування міст «Діпроміст» імені Ю.Б. Білоконя». Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровська та введено в дію з 01.01.2016 з базовою вартістю 1 кв. м землі 306,35 грн. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.04.2016 №5/7 було внесено зміни до рішення міської ради від 15.07.2015 №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська».

Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпро, Київ 2019, розробленої Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проєктування міст «Діпроміст» імені Ю.Б. Білоконя». Рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра та введено в дію з 01.01.2021, де середня (базова) вартість 1 кв. м землі станом на 01.01.2019 становить 644,05 грн.

Отже, суд доходить висновку, що позивач вид експертизи визначив правильно, крім цього з наданих позивачем судовому експерту документів (зокрема, технічної документації) можливо визначити відповідність виконаної нормативної грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що судовий експерт здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, цільовим призначенням: 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури станом на 01.01.2017, на 01.01.2018, на 01.01.2019, на 01.01.2020, на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022 і визначив, що нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 становить 2.412,66 грн у 2017, 2018, 2019 та 2020 роках, 2.793,12 грн у 2021 році та 3.072,43 грн у 2022 році.

Таким чином, судовий експерт дійшов висновку, що розрахунок вартості 1 кв. м нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, наведений, у листах від 15.03.2023 №29-4-0.10-1592/2-23, від 04.07.2023 №29-4-0.10-3861/2-23, від 09.09.2024 №29-4-0.38-4966/2-24 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідає дійсній нормативній грошовій оцінці (вартості) такої земельної ділянки за 1 кв. м.

Відповідач звернув увагу суду на сумнівність такого доказу, як висновок експерта, оскільки в його обґрунтування покладено лист Держгеокадастру від 15.03.2023 №29-4-0.10-1592/2-23, який на думку відповідача, не може підтверджувати відомості щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель міста Дніпра з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки.

З такою позицією відповідача суд погодитися не може, оскільки в основу судового висновку експерта покладено не лист Держгеокадастру від 15.03.2023 №29-4-0.10-1592/2-23, а технічну документацію на підставі якої і встановлено відповідність вартості нормативної грошової оцінки землі вказаної, у тому числі в даному листі, положенням чинного законодавства.

Отже, суд доходить висновку, що позивач належними доказами (висновок судової експертизи та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) довів розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 площею 1,8168 га у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роках.

Представник відповідача також зауважив, що у висновку судового експерта наявні невідповідності в ініціалах судового експерта. Суд перевірив зауваження відповідача та погоджується з тим, що висновок експерта містить описки у ініціалах судового експерту, проте вказана обставина не впливає на якість самого висновку, який суд оцінив на загальних підставах.

Для розрахунку розміру орендної плати за спірний період застосований відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановлений відповідно до вимог п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради VI скликання, а саме: рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" (зі змінами) встановлено, що річний розмір орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки становив 3% для періоду 01.01.2017 - 31.12.2017, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" (зі змінами) встановлено, що річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення у відсотках до нормативної грошової оцінки становив 3% для періоду з 01.01.2018 по 31.12.2022.

Відповідач заперечив (у відзиві (арк. 181, том 4) проти орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у розмірі 3%, оскільки рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2018 №8/30 внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» та викладено додаток 1 у новій редакції.

За твердженням відповідача, згідно додатку 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 (у редакції рішення міської ради від 21.02.2018 №8/30) передбачено, що річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками згідно виду цільового призначення земель 02.10. для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури складає 2,300%.

Суд наголошує, що відповідач визнає цільове призначення спірної земельної ділянки 02.10. для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Аналізуючи фактичні обставини справи та заперечення відповідача в частині річного розміру орендної плати (3% або 2,300%) суд доходить висновку, що правильним розміром річної орендної плати є 3% з огляду на таке.

Дійсно додаток 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 (у редакції рішення міської ради від 21.02.2018 №8/30) містить відомості про зменшення річного розміру орендної плати для земель з цільовим призначення 02.10., і, зокрема, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, проте розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення 02.10. для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (під об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури), як був до вказаних змін так і залишився актуальним для застосування у спірному періоді на рівні 3%.

Суд зауважує, що згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9917880232023 сформованим 12.04.2023 (арк. 69, том 1) земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134 площею 1,8168 га має вид цільового призначення 02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, тобто розмір орендної плати 2,300% має застосовуватися до земельних ділянок з цільовим призначенням виключно для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури і не відповідає цільовому призначенню спірної земельної ділянки, призначеної не лише для будівництва, але й для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

З вказаного слідує, що позивач правильно визначив розмір річної орендної плати за спірну земельну ділянку 3%, а не 2,300%.

Більш того, саме відповідач до відзиву (арк. 17-56, том 2) долучив податкову звітність щодо спірної земельної ділянки та вказав ставку річної орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Приймаючи рішення по суті, суд взяв до уваги, що відповідач з 2019 року по теперішній час згідно з наданими податковими деклараціями з плати за землю декларує орендну плату за землю за земельні ділянки площами 1,8168 га та 0,0102 га (кадастровий номер 1210100000:03:231:0112), на теперішній час, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134.

Сума самостійно задекларованого відповідачем податкового зобов`язання по орендній платі за землю у 2017 році (вересень - грудень 2017 року) складає 116.502,56 грн, у 2018 році (10 місяців) складає 291.256,40 грн, у 2019 році (11 місяців) складає 349.507,72 грн, у 2020 році (11 місяців) складає 320.382,08 грн, у 2021 році (12 місяців) складає 387.953,56 грн, у 2022 році (12 місяців) складає 426.748,92 грн. Варто зауважити, що докази того, що відповідач надав до державної податкової інспекції витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, 1210100000:03:231:0112 за період з 2019 року до 2022 року включно відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Суд встановив, що розмір річної орендної плати за загальний період з 31.08.2017 до 31.12.2022 складає 7.499.650,09 грн, розмір річної орендної плати, задекларованої та сплаченої відповідачем, з урахуванням даних Державної податкової інспекції, складає 1.892.351,24 грн, різниця між фактичним розміром орендної плати та фактично сплаченим розміром становить 5.607.298,85 грн.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи відповідач набув без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:231:0134, у період з 31.08.2017 до 31.12.2022, грошові кошти у розмірі 5.607.298,85 грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5.607.298,85 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості лише частково.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі (лише частково) своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Суд вказує, що відповідач помилково вважає відносини, які склалися між сторонами договірними, оскільки задля кваліфікації відносин як договірних має значення чинний у спірний період договір. Матеріалами справи не доведено існування між сторонами діючого договору оренди спірної земельної ділянки у період з 31.08.2017 до 31.12.2022, а договір який був укладений між сторонами у 2007 році зі строком дії три роки ані значення, ані впливу для вирішення даного спору по суті не має.

Відтак, позивач правильно кваліфікував спірні взаємовідносини, як бездоговірні, а отже такі, які підпадають під регулювання главою 83 ЦК України і є відносинами, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Посилання відповідача, що спірна земельна ділянка не була ним повернута з оренди за актом приймання-передачі також не мають значення для справи та не вказують на договірний характер спірних відносин, оскільки відсутність складеного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки з оренди не свідчить про пролонгацію договору оренди земельної ділянки. Суд зауважує, що закінчення строку дії договору вимагає від сторін оформлення користування земельною ділянкою в порядку встановленому земельним законодавством. Матеріалами справи доведено, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки припинив свою дію у 2010 році, інших договорів між сторонами укладено не було.

Відповідач вказує, що з огляду на зміст позовних вимог та фактичні обставини справи відсутнє порушене право позивача і таке твердження також визнається безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За приписами ст. 144 Конституції України, ст. ст. 12, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

З урахуванням викладеного у правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі, стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою належить до компетенції Міської ради, оскільки грошові кошти набуті без правової підстави вказують на незаконний характер їх набуття саме відповідачем і порушують право територіальної громади міста Дніпра на отримання плати за землю.

Питання ухилення позивачем від укладення з відповідачем договору на новий строк не входить до предмета доказування у даній справі, проте вказує на бездоговірний характер відносин, які виникли між сторонами.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 вжито заходів забезпечення позову та заборонено відповідачу, будь-яким третім особам та органам державної реєстрації речових прав здійснювати реєстраційні дії та будь-які інші дії, направлені на демонтаж, руйнування, знесення, перебудови, добудови тощо об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, яке належить на праві власності відповідачу та розташовано за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 38 Д. Вказана ухвала Центрального апеляційного господарського суду постановою Верховного Суду від 11.01.2024 залишена без змін.

Суд звертає увагу, що в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 84.109,48 грн.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 вказав, що за результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Суд встановив, що апеляційну та касаційну скарги на рішення суду першої інстанції подавав відповідач та оскаржував судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог і у відповідному розмірі вносив судовий збір. Оскільки під час нового розгляду справи позовні вимоги задоволені частково (у сумі, яка співпала з сумою задоволеною судом першої інстанції при попередньому розгляді) витрати відповідача на апеляційну та касаційну скарги слід покласти на скаржника.

Витрати позивача зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції слід покласти на заявника, оскільки у задоволені вказаної заяви судом першої інстанції було відмовлено.

Витрати позивача зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки судом апеляційної інстанції за заявою позивача було вжито заходів забезпечення позову.

Так, за подачу заяви про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції позивач вніс судовий збір у розмірі 1.342,00 грн (арк. 39, том 1), суд позов задовольнив на 93.22%, а тому на відповідача покладається судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1.251,01 грн.

Витрати відповідача на оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 до Верховного Суду покладаються на скаржника (відповідача), оскільки постановою Верховного Суду ухвала Центрального апеляційного господарського суду залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" (49094, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця набережна Перемоги, будинок, 38, код ЄДРПОУ 34060020) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код 26510514) 5.607.298,85 грн (п`ять мільйонів шістсот сім тисяч двісті дев`яносто вісім грн 85 к.) безпідставно набутих грошових коштів, 84.109,48 грн (вісімдесят чотири тисячі сто дев`ять грн 48 к.) судового збору за подання позовної заяви та 1.251,01 грн (одну тисячу двісті п`ятдесят одну грн 01 к.) судового збору за подання до Центрального апеляційного господарського суду заяви про забезпечення позову.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 407.761,11 грн) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 25.11.2024.

Суддя С.А. Дупляк