Ухвала

від 19.11.2024 по справі 904/6735/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

19.11.2024м. ДніпроСправа № 904/6735/20за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м.Дніпро

до боржника Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро

про визнання банкрутом

Суддя Мартинюк С.В.

за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д.

Представники:

Арбітражна керуюча: Дикаленко А.В.;

Від АТ КБ "ПриватБанк": Шевченко Л.П. (адвокат);

Від ТОВ "Дніпровський елеватор": Сидоренко Р.В. (представник);

Поліщук С.В. не з`явився;

Від кредиторів: представники не з`явились у судове засідання.

ВСТАНОВИВ:

Провадження по справі №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ "Насінневе" перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражна керуюча Дикаленко А.В.

19.06.2024 до від ліквідатора ПрАТ "Насінневе" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. надійшла заява (вх.№29767/24 від 19.06.2024) про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч.6, ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2024 призначено судове засідання на 09.07.2024 для розгляду заяви (вх.№29767/24 від 19.06.2024) про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч. 6, ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства

Ухвалою господарського суду від 09.07.2024 судове засідання з розгляду заяви (вх.№29767/24 від 19.06.2024) ліквідатора ПрАТ "Насінневе" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави солідарної відповідальності керівника боржника відкладено на 06.08.2024.

05.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 06.08.2024 судове засідання з розгляду заяви (вх.№29767/24 від 19.06.2024) ліквідатора ПрАТ "Насінневе" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави солідарної відповідальності керівника боржника відкладено на 01.10.2024.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2024 судове засідання з розгляду заяви (вх.№29767/24 від 19.06.2024) ліквідатора ПрАТ "Насінневе" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави солідарної відповідальності керівника боржника відкладено на 04.11.2024.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2024 судове засідання з розгляду заяви (вх.№29767/24 від 19.06.2024) ліквідатора ПрАТ "Насінневе" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави солідарної відповідальності керівника боржника відкладено на 19.11.2024.

Розглянувши в судовому засіданні 19.11.2024 заяву про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, господарський суд зазначає наступне.

У поданій заяві ліквідатор ПрАТ "НАСІННЕВЕ" просить суд встановити порушення за керівником Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (ідентифікаційний код 00387080) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальністю за вимогами кредиторів у справі №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ "НАСІННЕВЕ".

Арбітражна керуюча вважає, що ОСОБА_1 , який виконував повноваження керівника боржника у період з 20.10.2017 по 07.12.2018 було допущено порушення абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, в частині дотримання обов`язку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатор зазначає, що керівник ПрАТ "НАСІННЕВЕ" Поліщук С.В. мав перевіряти, чи призводитиме задоволення вимог одного або кількох кредиторів до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тобто виникнення загрози неплатоспроможності (майнової кризи) боржника, і у разі виявлення таких ознак - у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 34 КУзПБ.

Також ліквідатором зазначено, що загальний розмір заборгованості перед кредиторами у Приватного акціонерного товариства «НАСІННЕВЕ» станом на дату звернення становить 1 463 067 846,18 грн.

Аналізуючи грошові зобов`язання банкрута ліквідатор вважає, що фактично з 11.09.2018 року банкрут почав мати ознаки неплатоспроможності, а саме задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело б до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Порушення виконання умов договорів виникло в період перебування ОСОБА_1 на посаді керівника боржника.

Саме з 11.09.2018 року настав строк виконання боржником грошових зобов`язань перед кредиторами разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань 479 477 465,07 грн. над розміром всіх активів боржника 454 290 000 грн. (відповідно до звіту про фінансовий стан на 30 вересня 2018 року рядок 1300), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Відповідно до аналізу фінансово-господарського стану боржника та додатково за балансами Приватного акціонерне товариства "НАСІННЕВЕ" за 2018-2020 роки, - діяльність боржника є збитковою, а отже, задоволення вимог будь-якого з вищезазначених кредиторів призвело б до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника перед іншими кредиторами.

За результатом проведеного аналізу загрози неплатоспроможності Приватного акціонерне товариства "НАСІННЕВЕ" в період з 2018 року до кінця 2018 року було встановлено, що розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до даних балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства на початок 2018 року активи Приватного акціонерне товариство "НАСІННЕВЕ" рядок 1300 мають показник 373 455, тоді як на кінець 2018 року 183 902. Вказане свідчить про стрімке зниження активів боржника в цей період.

Суд зазначає, що відповідно до положень абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ "Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Апеляційний суд зазначає, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону) так само встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 95 цього Закону).

Водночас, Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.

В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.

Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

Слід зазначити, що солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20.

Враховуючи, що підставою для вимог кредитора про солідарну відповідальність керівника боржника стало порушення, прямо визначене ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов`язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то Верховний Суд щодо порядку доведення заявником необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності, зазначив про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом другим частини шостою статті 34 КУзПБ місячного строку

- та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.

Так, щодо правил обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності Суд зазначає про таке.

Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного бо кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому з огляду на положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень ч.ч. 2-4 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.

З викладеного слідує висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20 щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких:

- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;

- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

При цьому зобов`язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

А згідно пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.

Згідно з пунктом 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

Отже, баланс є невід`ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.

Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.

Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1)

Згідно приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Відповідно до пункту 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Водночас норми ч. 4 ст. 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих).

Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).

А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.

У цьому висновку господарський суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ з підстав, наведених в абз. 2 ч. 1 цієї статті Кодексу, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.

В свою чергу, КУзПБ встановлює презумпцію вини керівника юридичної особи в разі недотримання ним імперативного обов`язку щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності в юридичної особи ознак неплатоспроможності (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведений в постанові від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

Так, у поданій до суду заяві ліквідатор ПрАТ "НАСІННЕВЕ" зазначає, що 11.09.2018 року настав строк виконання боржником грошових зобов`язань перед кредиторами разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань 479 477 465,07 грн. над розміром всіх активів боржника 454 290 000 грн. (відповідно до звіту про фінансовий стан на 30 вересня 2018 року рядок 1300), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником боржника керівником боржника у період з 20.10.2017 по 07.12.2018, був ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У вказаний період діяли положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" який також містив умови, за яких боржник був зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 11 та стаття 95 цього Закону).

ОСОБА_1 з моменту призначення його керівником Товариства з 20.10.2017 і впродовж місяця не звертався до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі з підстав загрози неплатоспроможності.

Разом з тим, як вже було зазначено, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.

При цьому ст. 11 та інші положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) не визначали можливість покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, зокрема, на керівника боржника у випадку невиконання ним у місячний строк обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

До того ж, вказаний Закон втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 34 якого було передбачено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Досліджуючи питання можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (ч.ч. 1-3 ст. 11 ГПК України).

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово досліджувалися випадки застосування статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99, зазначений конституційний принцип про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Подібні за змістом висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.

Як вже було зазначено, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинність 21.10.2019, тобто солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів для керівника боржника, у випадку невиконання ним у місячний строк обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, було запроваджено починаючи з 21.10.2019.

Подібний висновок щодо неможливості застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2023 у справі № 904/6900/20.

Отже, керуючись принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, господарський суд вважає неправомірним покладення на колишнього керівника ПрАТ "НАСІННЕВЕ" Поліщука С.В. солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ "НАСІННЕВЕ" та визнання його таким, що порушив приписи ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви ліквідатора ПрАТ "НАСІННЕВЕ" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника ПрАТ "НАСІННЕВЕ" Поліщука Сергія Володимировича.

Керуючись ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх.№29767/24 від 19.06.2024) ліквідатора ПрАТ "Насінневе" арбітражної керуючої Дикаленко А.В. про встановлення судом порушення керівником боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави солідарної відповідальності керівника боржника - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 19.11.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 25.11.2024.

Суддя С.В. Мартинюк