Рішення

від 15.11.2024 по справі 906/1576/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1576/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від ПАТ АБ "Укргазбанк" (позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним

позовом): Мартинюк Є.В.- представник (наказ, посадова інструкція, виписка з ЄДР),

від ТОВ "РОСКАР" (відповідача-1 за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом):

Давиденко В.В. - адвокат (ордер серія АМ №1076307 від 17.01.2024),

від ТОВ "ОСКАР" (відповідача-2 за первісним позовом): Кузьмін Д.Л. - адвокат (ордер серія

АМ №1077066 від 25.01.2024),

від ТОВ "РОСТОК" (третьої особи): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКАР"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКАР"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК"

про визнання права іпотекодержателя на нежитлову будівлю,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКАР"

до: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання припиненим права іпотеки на нежитлове приміщення.

Процесуальні дії по справі.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар", в якому просить визнати за Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" право іпотекодержателя на належну на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Роскар" нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського (колишня - Котовського), 50/81, загальною площею 1115,20 кв.м., яке виникло на підставі укладеного між Акціонерним банком "Синтез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" договору іпотеки, який посвідчений 09.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. за реєстровим № 157.

Ухвалою суду від 05.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.01.2024.

Ухвалою суду від 08.01.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 (ТОВ "Роскар") - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росток"; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Житомирської обласної прокуратури до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача; задоволено клопотання відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар" про продовження строку на подання відзиву та продовжено відповідачу-1 процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 17.01.2024; відкладено підготовче засідання на 26.01.2024.

Ухвалою суду від 18.01.2024 клопотання відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар" від 17.01.2024 про надання додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №906/1576/23 задоволено частково; продовжено відповідачу-1 процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 23.01.2024.

Ухвалою суду від 26.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.02.2024.

Господарський суд, протокольною ухвалою суду від 20.02.2024, залишив без розгляду клопотання ТОВ "Роскар" від 26.01.2024 про зупинення провадження у справі за усним клопотанням представника. У судовому засіданні 20.02.2024 судом оголошено перерву до 04.03.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Роскар" від 26.01.2024 про залишення позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Оскар" та ТОВ "Роскар" без розгляду; прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар" до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання припиненим права іпотеки на нежитлове приміщення; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; відкладено підготовче засідання на 01.04.2024.

У зв`язку з тим, що у судовому засіданні, призначеному на 01.04.2024, виникли технічні проблеми з сервісами підсистеми відеоконференцзв`язку, що унеможливило під`єднати до участі у справі в режимі відеоконференції представника ПАТ АБ "Укргазбанк", судове засідання не відбулося, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.04.2024 підготовче засідання призначено на 15.04.2024.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Роскар" від 29.03.2024 про залучення третіх осіб та клопотання ТОВ "Роскар" від 29.03.2024 про витребування доказів. Продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 07.05.2024.

Ухвалою суду від 07.05.2024, серед іншого, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 23.05.2024.

Ухвалою суду від 23.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1576/23 до судового розгляду по суті на 28.06.2024.

Ухвалою суду від 28.06.2024 відкладено розгляд справи по суті на 12.07.2024.

Ухвалою суду від 12.07.2024 продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 11.09.2024.

Ухвалою суду від 11.09.2024 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Повідомлено ТОВ "Роскар" та ТОВ "Росток", що у судовому засіданні при розгляді справи по суті оголошено перерву до 11.10.2024.

Ухвалою суду від 07.10.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.10.2024.

Ухвалою суду від 23.10.2024 продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 15.11.2024.

Представник позивача за первісним позовом при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві №117/40743/2023 від 30.11.2022, додаткових поясненнях від 04.01.2024, відповіді на відзив від 26.01.2024 (т.1, а.с.1-13, т.2, а.с.11-12, 72-76), просив їх задовольнити. Заперечив проти задоволення зустрічного позову, просив у його задоволенні відмовити та просив застосувати до заявлених вимог строк позовної давності, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 19.03.2024 (т.2, а.с.224-228).

Представник позивача за первісним позовом підтримав подане клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності від 03.05.2024 та просив його задовольнити (т.3, а.с.42-46).

Представник відповідача за первісним позовом - ТОВ "Оскар" при розгляді справи по суті в судовому засіданні 15.11.2024 проти первісного позову заперечив, просив у первісному позові відмовити. Зазначив, що позиція ТОВ "Оскар" співпадає з позицією ТОВ "Роскар". Вважає, що позивачем за первісним позовом обрано неефективний спосіб захисту, оскільки він не відновлює права позивача і останній не набуде будь-яких прав у зобов`язальних правовідносинах. Посилається на недобросовісність дій Банку, оскільки, при розгляді у 2009 році справи про стягнення про стягнення з ТОВ "Оскар" заборгованості, представником Банку була подана заява про відмову від вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності. Доводить, що право вимоги до Банку не перейшло, оскільки, відсутній відповідний акт прийому-передачі.

Представник відповідача за первісним позовом - ТОВ "Роскар" при розгляді справи по суті в судовому засіданні 15.11.2024 проти первісного позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 23.01.2024, запереченнях на відповідь на відзив від 16.02.2024, додаткових поясненнях від 17.05.2024. Підтримав подану зустрічну позовну заяву від 23.01.2024 з урахування зустрічної позовної заяви (у новій редакції) від 23.01.2024 та просив визнати припиненим право іпотеки на спірне нежитлове приміщення (т.2, а.с.33-37, 49-51, 95-97, 178-180, т.3, а.с.87-89).

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить список згрупованих відправлень №23728, а також відстеження рекомендованого листа з сайту "Укрпошта" за трек-номером №0610200220660, з якого вбачається, що лист було вручено третій особі 04.11.2024.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано норми Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами третя особа не скористалась, свого представника в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника третьої особи в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Судом досліджено матеріали справи та заслухано заключне слово учасників справи.

В судовому засіданні 15.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що на виконання умов договору про спільну діяльність, укладеного між ТОВ "Росток" та ТОВ "Оскар", на підставі протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ "Роскар" від 29.02.2016 та акту приймання-передачі майна від 01.03.2016 ТОВ "Росток" передало, а ТОВ "Роскар" прийняло нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського (колишня - Котовського), 50/81, літ "А" загальною площею 1 115,20 кв.м., в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Роскар". Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, набув новий власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскар", речове право за яким зареєстровано 13.04.2016 державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області Камаєвою Л.С.

Вказує, що у провадженні Житомирського апеляційного суду знаходиться справа №295/19577/14 за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах АБ "Укргазбанк", Міністерства фінансів України до ТОВ "Оскар" та ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та Богунський ВДВС Житомирського міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у задоволенні зазначеного позову прокурора було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Доводить, що відчуження заставного (іпотечного) нерухомого майна, відбулось всупереч дії заборон і обтяжень на вчинення правочинів та здійснення реєстраційних дій з указаною нерухомістю, накладених Богунським районним судом м. Житомира в рамках розгляду цивільних справ №295/19577/14-ц і №295/8000/13-ц, а також іпотечної заборони, встановленої п.2.4. договором від 09.07.2007 іпотеки між АБ "Синтез" та ТОВ "Оскар".

За таких обставин, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду Житомирської області за захистом порушеного права, шляхом подання даного позову про визнання права іпотекодержателя на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 1 115.20 кв.м.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Роскар" у відзиві на позовну заяву проти первісного позову заперечив, просить у первісному позові відмовити. Зазначає, що за допомогою даного спору позивач намагається створити для себе сприятливі умови, або для наступного позову про звернення стягнення на нерухоме майно, або для позасудового врегулювання шляхом використання застереження в Договорі іпотеки (в розділі 2 позовної заяви вказує, що для реалізації права Банку, як іпотекодержателя). Вважає, що таке рішення суду не буде кінцевим, а отже заявлена позовна вимога про визнання права не може бути самостійним способом захисту та не підлягає задоволенню. У даній справі ПАТ АБ "Укргазбанк" не посилається на обставини, що іпотека припинялася у відповідності до закону чи рішення суду, навпаки стверджує, що у відповідності ст.23 ЗУ "Про іпотеку" вона діє. За таких обставин, ТОВ "Роскар" вважає, що належним способом захисту є звернення стягнення на майно, а не визнання права.

Зазначає, що жодного акта приймання-передачі документів підписаного сторонами позивач ПАТ АБ "Укргазбанк" суду не надав, що свідчить про відсутність у останнього прав кредитора за кредитним договором. Враховуючи те, що ПАТ АБ "Укргазбанк" не набуло прав кредитора за договором про відступлення прав за кредитним договором, останнє також не набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки, оскільки іпотекодержатель в силу положень закону не може бути особою відмінною від кредитора за основним зобов`язанням. Відтак, права ПАТ "Укргазбанк" не є порушеними, в зв`язку з чим останньому слід відмовити у задоволенні позову. Доводить, що договір іпотеки стосується іншого приміщення, яке належить ТОВ "Оскар" площею 1015,6 кв.м, за адресою: м.Житомир, вул. Михайла Грушевського, 50; ТОВ "Роскар" не набував права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця, а отже стаття 23 ЗУ "Про іпотеку" не може бути застосована. Вказує, що ПАТ "Укргазбанк" не звертався з таким позовом чи іншим до ТОВ "Роскар", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а ці особи, були попередніми власниками спірного об`єкту.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Роскар" підтримав зустрічну позовну заяву та просив визнати припиненим право іпотеки на нежитлове приміщення, літера "А", загальною площею 1115,20 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки від 09 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. за реєстровим № 157.

Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив зазначив, що заявлена позивачем вимога про визнання за ним права іпотеки на спірне нерухоме майно є належним та ефективним способом захисту порушеного права. Зазначив, що між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Оскар" було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідчений 24.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 28 відповідно до пункту 1 якого сторонами погоджено, що у зв`язку з укладенням Договору відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченого 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1671, ПАТ АБ "Укргазбанк" набув усі права кредитора - Іпотекодержателя по Договору іпотеки. Зазначає, що у рішенні Господарського суду Житомирської області від 02.07.2012 у справі №7/5007/711/12 встановлені обставини щодо АБ "Укргазбанк", зокрема, обставина перебування нежитлового приміщення по вул. Котовського, 50/81 в м. Житомирі в іпотеці Банку, обставина присвоєння йому нової поштової адреси, збільшення площі та обставина його відчуження від ТОВ "Оскар" до ТОВ "Росток" за відсутності на те згоди Банку. З огляду на те, що прокурор в інтересах Банку звертався у 2013 році з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи обставини тривалості строку розгляду справ №295/8000/13-ц та №295/19577/14 (дев`ять років) та кардинальної зміни у 2021 році судової практики щодо застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку", вважає, що Банк пропустив трирічний строк позовної давності з поважних причин.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Роскар" у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що строк позовної давності завершився щонайменше в листопаді 2012 року, щонайпізніше в квітні 2019 року. Зазначає, що банк з червня 2021 року міг звернутися з відповідним позовом про визнання права іпотекодержателя до ТОВ "Роскар", проте зволікав з цим 3,5 роки. Наявність судових проваджень №295/19577/14-ц та №295/19577/14-ц не уможливлювало та не ускладнювало банку звернутися з позовом про визнання права іпотекодержателя. Навпроти, банк звернувся з даним позовом в той час, як рішення по справі №295/19577/14-ц не набрало законної сили. Зазначає, що об`єктивних причин, що ускладнювали чи унеможливлювали пред`явлення позову про визнання права іпотекодержателя, як мінімум з червня 2021 року у ПАТ "Укргазбанк" не існувало. Позов про визнання права іпотекодержателя і позов про звернення стягнення на предмет іпотеки направлені на отримання різного результату, мають різний предмет та підстави, перешкод щодо їх одночасного розгляду не має.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.07.2007 між Акціонерним банком "Синтез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" укладено договір кредитної лінії №060707/5 (далі - Кредитний договір) (т.1, а.с.87-92).

Відповідно до п.п.1.1,1.2 кредитного договору, АБ "Синтез" відкриває Позичальнику кредитну лінію, що не відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у сумі 900 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За умовами пункту 1 додаткової угоди №3 від 04.02.2008 до Кредитного договору, сторони погодили пункт 1.2 Кредитного договору викласти в наступній редакції: "1.2 Ліміт заборгованості за кредитною лінією: 1 250 000,00 доларів США 00 центів".

В пункті 1 додаткової угоди №5 від 15.07.2008р до Кредитного договору, сторони погодили пункт 1.2 договору кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007р викласти в наступній редакції: "1.2 Ліміт заборгованості за кредитною лінією: 1 850 000,00 доларів США 00 центів".

Згідно з п. 2.4 Кредитного договору, кошти кредиту в межах ліміту заборгованості за кредитною лінією надаються у безготівковій формі, в тому числі (якщо це передбачено у письмовому зверненні відповідача) шляхом: їх перерахування на користь кредиторів відповідача (продавців, виконавців робіт тощо) відповідно до укладених з ним договорів (виставлених рахунків тощо), копії яких додаються до письмового звернення, та платіжних доручень відповідача, або на поточний рахунок відповідача, відкритий у банку.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитної лінії, кошти кредиту, одержані Позичальником за Договором, повертаються ним в повному обсязі у валюті кредиту не пізніше 05 липня 2010 року на позичковий рахунок (пункт 2.1. договору). Позичальник може достроково повертати кошти кредиту за умови додержання пункту 9.1. договору. Сплачувати відсотки за користування кредитом щомісяця на рахунок №2068703665.840, не пізніше останнього робочого дня місяця, та разом з погашенням кредиту у порядку, передбаченому п.4.3. цього договору. В разі несвоєчасної сплати позичальником відсотків, з наступного дня банком розраховується пеня згідно п.6.3. цього договору. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті, в якій надано кредит. Якщо день сплати процентів випадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день. Позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у сумі, що виражена цілим числом, валюті кредиту. Залишок суми, що виражена в центах, обліковується на рахунку нарахованих доходів банку. При повному погашенні Позичальником основного боргу, залишки відсотків за користування кредитом, що виражені у центах, сплачуються позичальником у національній валюті України на рахунок №2068703665.980 за офіційним курсом Національного банку, встановленим на день сплати.

09.07.2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між Акціонерним банком "Синтез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" укладено договір іпотеки, посвідчений 09.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. за реєстровим №15714 (з урахуванням договорів про внесення змін) (далі - договір іпотеки) (т.1, а.с.111-114).

Відповідно до пункту 1.5. Договору іпотеки, предметом іпотеки за вказаним договором є нежиле приміщення в літ. "А" загальною площею 1015,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ТОВ "Оскар" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Товянським С.Я. за реєстровим №1442, зареєстрований Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради за реєстровим № 14057 в реєстровій книзі № 183 від 03.05.2007 (далі - Нерухоме майно та/або Предмет іпотеки).

12.02.2009 між Акціонерним банком "Синтез" (Первісний кредитор) та АБ "Укргазбанк" (Новий кредитор) було укладено Договір відступлення прав за Кредитним договором, відповідно до п.1.1. якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України - ТОВ "Оскар" зобов`язань, об`єктом яких є грошові кошти за Кредитним договором, укладеним між Первісним кредитором та Позичальником.

За умовами пункту 2.1. Договору відступлення прав за кредитним договором визначено, що право вимоги за Кредитним договором вважається переданим з моменту підписання цього договору та передачі Первісним кредитором документів відповідно до п. 2.2. цього договору.

12.02.2009 року між Акціонерним банком "Синтез" (Первісний кредитор) та АБ "Укргазбанк» укладено Договір відступлення прав за кредитним договором, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" надалі за текстом "Позичальник" зобов`язань, об`єктом яких є грошові кошти за Договором кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007 року, укладеним між Первісним кредитором і позичальником, надалі за текстом - "Кредитний договір" (т.1, а.с.123-125).

12.02.2009 року між Акціонерним банком "Синтез" (Первісний кредитор) та АБ "Укргазбанк" укладено Договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 1671, відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор одержує право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України - ТОВ "Оскар" усіх його зобов`язань Іпотекодавця за Договором іпотеки (т.1, а.с.126-131).

24.02.2009 між АБ "Укргазбанк" та TOB "Оскар" укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідчений 24.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 2818 відповідно до пункту 1 якого сторонами погоджено, що у зв`язку з укладенням Договору відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченого 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 1671, АБ "Укргазбанк" набув усі права кредитора - Іпотекодержателя по Договору іпотеки (т.1, а.с.126-131).

Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №369093114 від 08.03.2024 року (реєстраційний номер обтяження №5264167) внесено зміни про нового іпотекодержателя ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 23697280); підстава обтяження - договір відступлення прав вимоги №1671 від 12.02.2009 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2, а.с.234-239).

У зв`язку з невиконанням Позичальником прийнятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, Банком було подано до Господарського суду Житомирської області позовну заяву до ТОВ "Оскар" третя особа: Акціонерний банк "Синтез" про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2010 у справі №17/1918, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011, позов Банку задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк": 1 484 498,44 доларів США заборгованості по кредиту, 373 646,23 доларів США заборгованості по процентах, 847 077,79грн. пені, 3 191,49 доларів США витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1, а.с.132-148).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №30709264 від 22.07.2011 року та свідоцтва про право власності серії САС 056225 від 08.07.2011 року, за ТОВ "Оскар" зареєстровано на праві приватної власності нежитлове приміщення літера "А" загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: по вул. Котовського, 50/81 на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 07.07.2011 року №429 взамін договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року №1442. Реєстраційний номер 34202446 (т.1, а.с.203-205).

10.08.2011 року ТОВ "Оскар" (продавець) та ТОВ "Росток" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві нежитлові приміщення, літера "А", загальною площею 1115,20 кв.м., які знаходиться за адресою: м.Житомир, вулиця Котовського, 50/81, а покупець зобов`язався прийняти зазначений об`єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього (т.1, а.с.206-208).

16.09.2011 ТОВ "Росток" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві нежитлове приміщення літера "А", загальною площею 1115,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався прийняти зазначений об`єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього (т.1, а.с. 209-212).

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2012 року у справі №2-1465/12 затверджено мирову угоду між стягувачем - ОСОБА_1 та боржником - ОСОБА_2 , згідно якої борг погашається шляхом передачі боржником стягувачу у власність нежитлового приміщення площею 1115,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області у справі №0609/2-1465/12 апеляційну скаргу ТОВ "Росток" задоволено, скасовано ухвалу Корольовського районного суду м. Житомир від 02 лютого 2012 року і постановлено нову, якою відмовлено у затвердженні мирової угоди.

02.07.2012 року рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №7/5007/711/12 позов ТОВ "Оскар" задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера "А", загальною площею 1115,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 серпня 2011 року між ТОВ "Оскар" та ТОВ "Росток" (т.1, а.с. 152-157).

На підставі Протоколу установчих зборів засновників ТОВ "Роскар" від 29 лютого 2016 року та акту приймання-передачі майна від 01 березня 2016 року ТОВ "Росток" передало, а ТОВ "Роскар" прийняло нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1115,20 кв.м., в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Роскар" (т.1, а.с.41-62).

Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №369093114 від 08.03.2024 року, право власності на нежитлове приміщення літера "А" загальною площею 1115,20 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване 13.04.2016 року за ТОВ "Роскар" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 року та протоколу зборів від 29.02.2016 року. Номер об`єкта в РПВН №34202446. Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні (т.3, а.с.234-246).

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 10.05.2023 у справі №295/19577/14-ц, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та Міністерства фінансів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар", треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ "Росток", Богунський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння (т.2, а.с.181-184).

Житомирський апеляційний суд постановою від 04.07.2023 у справі №295/8000/13-ц (справа за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", Міністерства фінансів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток" про звернення стягнення на предмет іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" задовольнив; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар" задовольнив частково; рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 12 квітня 2023 року у частині задоволення позову та стягнення судових витрат скасував і ухвалив нове рішення - у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", Міністерства фінансів України відмовити; позовну заяву заступника прокурора Житомирської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар" - залишено без розгляду; у решті рішення суду залишено без змін (т.2, а.с.185-189).

Постановою від 12.02.2024 року Житомирського апеляційного суду у справі №295/19577/14-ц апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишено без задоволення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскар" задоволено; рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 травня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Житомирський апеляційний суд у постанові по справі № 295/19577/14-ц, серед іншого, дійшов висновку про те, що незважаючи на відсутність відомостей про обтяження нежитлового приміщення літера "А" загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 50/81, іпотекою, прокурор в інтересах ПАТ КБ "Украгазбанк" пред`явив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому позовної вимоги про визнання права іпотеки не заявляло, з огляду на що колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні позову належало відмовити саме у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

З огляду на наведене, враховуючи невиконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, незважаючи на зміну площі нерухомого майна та присвоєння йому нової поштової адреси (площа: з 1015,6 кв. м на 1115,2 кв. м.; адреса: з вул. Котовського, 50 на вул. Михайла Грушевського, 50/81), отримання ТОВ "Оскар" 08.07.2011 свідоцтва про право власності та в подальшому відчуження вказаного нерухомого майна іншим особам, це майно, за доводами Банку, продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, у зв`язку з чим ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось з первісним позовом у даній справі про визнання права іпотекодержателя. Такий спосіб захисту, на думку позивача за первісним позовом, у разі задоволення позову, дозволить Банку реалізувати свої права як іпотекодержателя щодо нерухомого майна.

ТОВ "Роскар" подав зустрічний позов до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання припиненим права іпотеки на нежитлове приміщення, літера "А", загальною площею 1115,20 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки від 09 липня 2007 року з посиланням на те, що:

- ПАТ АБ "Укргазбанк" не набув прав кредитора по кредитному договору, оскільки АБ "Синтез" не передав АБ "Укргазбанк" перелік документів визначених пунктом 2.2 договору, акт приймання-передачі не було складено, а згідно пункту 2.1 договору, право вважається переданим саме після виконання вимог передбачених пунктом 2.2 договору;

- оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням, а АБ "Укргазбанк" не набув право вимоги за основним зобов`язанням (кредитом) та права іпотекодержателя до нього не перейшли і у нього відсутні права іпотекодержателя;

- іпотека припинилась у зв`язку з добросовісністю набувача майна в ланцюгу відчужень.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо вимоги про визнання права іпотекодержателя на нежитлову будівлю.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 174 Господарського кодексу Українигосподарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом,а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1ст. 627 Цивільного кодексу Українипередбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частинами 1, 3статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Устатті 546 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечення здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, якими є порука, неустойка, гарантія, застава, притримання, завдаток та інші види, передбачені договором або законом.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (частина 1статті 575 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку").

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини 6,7 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет Іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.

Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року №8- р/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо вимог первісного позову ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання права іпотекодержателя.

Предметом первісного позову є вимога ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Роскар" та ТОВ "Оскар" про визнання за Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" права іпотекодержателя на належну на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Роскар" нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1115,20 кв.м., яке виникло на підставі укладеного між Акціонерним банком "Синтез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" договору іпотеки, який посвідчений 09.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. за реєстровим № 157.

Як було встановлено судом, між АБ "Синтез" і ТОВ "Оскар" був укладений договір кредитної лінії від 06 липня 2007 року №060707/5 (далі - кредитний договір) на суму 900 000,00 доларів США (згідно з додатковими угодами до кредитного договору від 04 лютого 2008 року № 3 та від 15 липня 2008 року № 5 ліміт заборгованості за кредитною лінією було збільшено до 1 250 000,00 доларів США та 1 850 000,00 доларів США відповідно).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 09 липня 2007 року укладений договір іпотеки.

12 лютого 2009 року між АБ "Синтез" (первісний кредитор) і ПАТ АБ "Укргазбанк" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором.

12 лютого 2009 року також між АБ "Синтез" і ПАТ АБ "Укргазбанк" також був укладений договір відступлення прав за договором іпотеки.

Не підтверджуються матеріалами справи доводи відповідачів за первісним позовом про те, що позивач за первісним позовом - ПАТ "Укргазбанк" не набув прав кредитора за договором про відступлення прав за кредитним договором та прав іпотекодержателя за договором іпотеки.

Так, після укладення договору про відступлення права за договором іпотеки (12.02.2009), між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Оскар" 24.02.2009 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений 24.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №28, відповідно до пункту 1 якого сторонами погоджено, що у зв`язку з укладенням договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1671, АБ "Укргазбанк" набув усі права кредитора - іпотекодержателя по договору іпотеки.

У зв`язку з невиконанням позичальником прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач подав до Господарського суду Житомирської області позов до ТОВ "Оскар", третя особа - АБ "Синтез" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2010 року у справі № 17/1918, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року, стягнуто з відповідача на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 1 484 498,44 долара США заборгованості по кредиту, 373 646,23 долара США заборгованості по процентах, 847 077,79 грн пені.

Разом з тим, ТОВ "Оскар" здійснило низку заходів щодо протиправного виведення нерухомого майна з-під іпотеки. Зокрема, ТОВ "Оскар" змінило площу предмета іпотеки (з 1015,6 кв. м на 1115,2 кв. м) та уточнило адресу (з вул. Котовського, 50 на вул. Михайла Грушевського, 50/81). ТОВ "Оскар" 08 липня 2011 року отримало свідоцтво про право власності та в подальшому відчужило вказане нерухоме майно іншим особам.

ПАТ АБ "Укргазбанк" вважає, що незважаючи на зміну площі нерухомого майна та присвоєння йому нової поштової адреси, це майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, а такий спосіб захисту, як визнання права іпотекодержателя, у разі задоволення позову дозволить позивачу реалізувати свої права як іпотекодержателя щодо нерухомого майна.

Судом враховується, що у рішенні Господарського суду Житомирської області від 02.07.2012 у справі №7/5007/711/12 встановлені обставини щодо перебування нежитлового приміщення по вул. Котовського, 50/81 в м. Житомирі в іпотеці ПАТ АБ "Укргазбанк", присвоєння спірному нежитлового приміщенню нової поштової адреси, збільшення площі та обставин його відчуження від ТОВ "Оскар" до ТОВ "Росток" за відсутності на те згоди Банку. Зокрема, в рішенні встановлено, що будучи власником вищезазначеного нежитлового приміщення, ТОВ "Оскар" провело його ремонт та реконструкцію, в результаті чого збільшилася площа нежитлового приміщення, за рахунок внутрішнього перепланування та без зміни зовнішніх меж, до 1115,20м.кв. Згідно листа Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради за вих. №604/12 від 20.06.11р будівлі ТОВ "Оскар" надано уточнену адресу: м. Житомир, вул. Котовського, 50/81. У зв`язку з уточненням адреси та проведеною реконструкцією нежитлового приміщення по вул. Котовського, 50/81 в м. Житомирі, КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовлений новий технічний паспорт на дане нежитлове приміщення. При цьому реєстраційний номер 17559698, номер запису - 14057, в книзі 183, в реєстрі прав власності на нерухоме майно, залишився той же самий.

Суд зазначає, що частиною першою, другою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

За приписами частини 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва.

Тобто, реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об`єкту нерухомого майна присвоюється свій власний індивідуальний номер.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про те, що майно щодо якого заявлено у даній справі позов про визнання права іпотекодержателя, не перестало існувати, а зареєстровано в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за Відповідачем-1 .

Водночас, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містять запису про державну реєстрацію іпотеки після зміни площі та адреси нежитлового приміщення по вул. Котовського, 50/81 в м. Житомирі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зробила висновок про те, що "запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя".

Також у пункті 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зроблено такий висновок "У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя".

Господарським судом враховується, що Житомирський апеляційний суд у постанові по справі №295/19577/14-ц, серед іншого, дійшов висновку про те, що незважаючи на відсутність відомостей про обтяження нежитлового приміщення літера "А" загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 50/81, іпотекою, прокурор в інтересах ПАТ КБ "Украгазбанк" пред`явив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому позовної вимоги про визнання права іпотеки не заявляло, з огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні позову належало відмовити саме у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Судом відхиляються доводи відповідача за первісним позовом - ТОВ "Роскар", що заявлена позовна вимога про визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно не може бути самостійним способом захисту та не підлягає задоволенню, оскільки є неефективним способом захисту, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Позивач за первісним позовом у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом визнання за собою права іпотекодержателя за чинним договором іпотеки.

Господарським судом не встановлено обставин припинення іпотеки з підстав, визначених статтею 17 Закону України "Про іпотеку", тому ТОВ "Роскар" набув статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палат Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі №906/1026/22).

Таким чином, господарський суд вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання за ним права іпотеки на спірне нерухоме майно є належним та ефективним способом захисту порушеного права. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.10.2023 у справі №906/1026/22 за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "Роскар", ТОВ "Оскар" про визнання права іпотекодержателя (п.51 постанови; т.2, а.с. 162-170).

Отже, вимоги позивача за первісним позовом суд вважає обґрунтованими, а доводи відповідачів про неефективність обраного позивачем за первісним позовом способу захисту не знайшли свого підтвердження.

Водночас, ТОВ "Роскар" у відзиві на позовну заяву заявив про застосування наслідків спливу позовної давності. В свою чергу, ПАТ АБ "Укргазбанк" подало клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.256,261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів ст. 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, а також Верховного Суду у постановах від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 11.08.2022 у справі №910/16586/18 для правильного застосування ч. 1ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведених норм початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (постанова Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №910/16586/18).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц та Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №310/4139/13-ц закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться встатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16, Верховний Суд у постановах: від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 11.08.2022 у справі №910/16586/18.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012).

Отже, при визначенні початку перебігу позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/2828/18).

За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19).

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин (відповідну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19 тощо).

Судом встановлено, що 13.04.2016 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 року та протоколу зборів від 29.02.2016 за ТОВ "Роскар" зареєстровано право власності на спірний об`єкт іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №352602760 від 01.11.2023 (т.1, а.с.41-62).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ АБ "Укргазбанк" звертався з вимогою №11051/4672/2016 від 29.04.2016 про усунення порушень (у порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку") до ТОВ "Оскар", ТОВ "Росток", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ "Роскар", в якій серед іншого зазначено, що у судовому засіданні 14.04.2016 Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/8000/13-ц, представником відповідача ОСОБА_2 - Шматом Р.П. суду надано копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, набув новий власник - третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскар" (ЄДРПОУ 40306532) (т.2, а.с.38-41).

Отже, право власності на спірний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за ТОВ "Роскар" 13.04.2016, про що позивач за первісним позовом дізнався 14.04.2016, виходячи зі змісту його вимоги №11051/4672/2016 від 29.04.2016. Тому, у даному випадку, початком перебігу строку позовної давності слід вважати 14.04.2016.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не було запису про державну реєстрацію іпотеки щодо майна - нежитлового приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після реєстрації його права власності за ТОВ "Роскар", тому позивач за первісним позовом не міг не знати про відсутність державної реєстрації іпотеки.

Між тим, надсилання письмової вимоги в порядку ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку"необхідно для набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, в той час як за ч. 2 цієї ж статті положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Отже, у даному випадку, ПАТ АБ "Украгазбанк" було достовірно відомо про невиконання позичальником умов кредитного договору та порушення внаслідок цього прав Банку саме починаючи з 14.04.2016, а тому Банк мав право на захист своїх прав, пов`язаних із неповерненням суми кредитної заборгованості в судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя нежитлової будівлі, в межах трирічного строку позовної давності, тобто до 14.04.2019.

Відтак, суд приходить до висновку про пропуск ПАТ АБ "Украгазбанк" строку позовної давності за заявленими ним вимогами.

Відповідно до частини 4статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності ПАТ АБ "Украгазбанк" посилається на те, що прокурор в інтересах Банку звертався у 2013 році з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з цим Банк просить врахувати обставини тривалості строку розгляду справ №295/8000/13-ц та №295/19577/14 (дев`ять років) та кардинальну зміну у 2021 році судової практики щодо застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку".

За частиною 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин (Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17).

Оцінюючи наведені Банком доводи поважності причин пропуску строку позовної давності, суд виходить з того, що відповідно до частини 1статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

На переконання суду, наявність судових проваджень №295/8000/13-ц та №295/19577/14-ц не уможливлювало та не ускладнювало позивачу за первісним позовом звернення з позовом про визнання права іпотекодержателя в межах строку позовної давності.

При цьому, об`єктивних причин, що ускладнювали чи унеможливлювали пред`явлення позову про визнання права іпотекодержателя у ПАТ АБ "Укргазбанк" судом не встановлено. Так, позов про визнання права іпотекодержателя і позов про звернення стягнення на предмет іпотеки направлені на отримання різного результату, мають різний предмет та підстави, перешкод щодо їх одночасного розгляду судом не має. Позов у даній справі (906/1576/23) подано Банком до моменту винесення 12.02.2024 постанови у справі №295/19577/14-ц. Вказане свідчить про те, що перебування справ №295/8000/13-ц і №295/19577/14-ц у провадженні судів не перешкоджало Банку подати позов про визнання права іпотекодержателя.

Водночас, необізнаність іпотекодержателя про належність способів захисту, не є підставою для визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та їх поновлення.

Судом досліджено реєстр судових рішень та встановлено, що позови про визнання права іпотекодержателя як окремого способу захисту, розглядались судами і до винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №922/2416/17, зокрема, у період 2015-2016 роках у справах: № 905/3905/14, №908/5127/14, №910/1674/16.

При цьому суд зауважує, що зміна судової практики не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи.

Окрім того, позивачем за первісним позовом не доведено, що ним вчинялись заходи задля з звернення з таким позовом до суду, але ці заходи не дали результатів з незалежних від позивача за первісним позовом причин.

Суд зазначає, що ПАТ АБ "Укргазбанк" зверталось 14.11.2022 до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Роскар" про визнання права іпотекодержателя, за результатами розгляду якої позовну заяву позов було залишено без розгляду ухвалою суду від 26.01.2023 року. Повторно ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось з даним позовом лише 04.12.2023 року.

Суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatismutandis рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року, Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Варто відзначити, що за практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів через сплив часу.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У справі, що розглядається, у правовідносинах між сторонами відсутні події далекого минулого, що могло б спричинити перешкоду для захисту порушеного права позивача за первісним позовом, оскільки у даній справі причини пропуску позовної давності мають суб`єктивний характер та свідчать про те, що саме позивач за первісним позовом, будучи достовірно обізнаним про порушення свого права ще з 14.04.2016, звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що є самостійною відповідальністю позивача за первісним позовом.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з пропуском позивачем за первісним позовом строку позовної давності.

Щодо вимог зустрічного позову ТОВ "Роскар" про визнання припиненим права іпотеки на нежитлове приміщення.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а іпотеки як окремого виду застави також статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 5статті 3 Закону України "Про іпотеку" регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цьогоЗакону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, в силу приписів ст.ст.3,17 Закону України "Про іпотеку" якщо іпотека не припинена з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за відповідним правочином іпотеки, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені встатті 17 Закону України "Про іпотеку" та частині першій статті 593 ЦК України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2018 у справі № 908/2698/16).

Фактичні підстави зустрічного позову зводяться до того, ПАТ АБ "Укргазбанк" не набув прав кредитора по кредитному договору на підставі Договору про відступлення прав вимог, оскільки АБ "Синтез" не передав АБ "Укргазбанк" перелік документів визначений пунктом 2.2. договору; акту приймання-передачі складено не було, а згідно пункту 2.1. договору право вважається переданим саме після виконання вимог передбачених пунктом 2.2. договору. Вказує, що оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням, а АБ "Укргазбанк" не набув право вимоги за основним зобов`язанням (кредитом), то права іпотекодержателя до нього не перейшли і у нього відсутні права іпотекодержателя. Зазначає, що ОСОБА_2 був одним із набувачів нерухомого майна і визнаний судовим рішенням добросовісним набувачем, тому іпотека припинилась і у ПАТ АБ "Укргазбанк" відсутнє право іпотекодержателя на вказане майно незалежно від того, що в подальшому це майно перейшло до ТОВ "Роскар" у 2016 році.

Однією з підстав припинення іпотеки є реалізації її предмета, за рахунок чого відбувається задоволення вимог за основним зобов`язанням, а саме по собі виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 зазначено, що право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.

Судом встановлено, що право вимоги за договором кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007 та за договором іпотеки, посвідченим 09.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. за реєстровим № 157, АБ "Укргазбанк" набуло на підставі наступних правочинів, укладених з первісним кредитором - Акціонерним банком "Синтез": договору відступлення прав за Кредитним договором від 12.02.2009 та Договору відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 1671.

У вказаних правочинах сторонами (новим та первісним кредиторами) було узгоджено всі умови відступлення прав за Кредитним договором та Договором іпотеки. Дані правочини до цього часу ніким не оспорювалися та не визнавались недійсними, тому наразі відсутні підстави ставити під сумнів юридичні факти, настання яких обумовлюють вказані правочини.

Відповідно до пункту 2.1 Договору відступлення прав за кредитним договором, права вимоги за Кредитним договором, вважаються переданими з моменту підписання Сторонами цього Договору та виконання вимог, передбачених п. 2.2. цього Договору.

За умовами пункту 2.2. Договору відступлення прав за кредитним договором, Первісний кредитор зобов`язується при укладенні цього Договору передати Новому кредитору:

- оригінал Кредитного договору та додаткових угод до нього;

- будь-які документи, які підтверджують факт надання Позичальнику кредиту Первісним кредитором та його погашення Позичальником, завірені підписом уповноваженої особи, головного бухгалтера і печаткою Первісного кредитора;

- виписку з кредитного рахунку Позичальника на дату підписання акту приймання-передачі, яка підтверджує рух коштів по ньому, завірену підписом керівника і печаткою Первісного кредитора;

- документи, які складають кредитну та юридичну справу Позичальника, отримані Первісним кредитором від Позичальника відповідно до умов Кредитного договору, включаючи документи, на підставі яких Первісний кредитор здійснював ідентифікацію Позичальника та оцінку його платоспроможності;

- будь-які інші документи, що пов`язані із виконанням Кредитного договору, тощо.

Передача зазначених документів здійснюється згідно з Актом приймання-передачі, який Первісний кредитор і Новий кредитор складають та підписують в двох примірниках (по одному для кожної сторони) за формою, узгодженою обома Сторонами в день підписання цього Договору.

За умовами пункту 2.1 Договору відступлення прав за договором іпотеки, Первісний кредитор зобов`язаний:

2.1.1. письмово повідомити Позичальника про уступку Прав вимоги за цим Договором з зазначенням в повідомленні реквізитів Нового кредитора, відомостей про обсяг уступлених Прав вимог, протягом 5 робочих днів з моменту укладення цього Договору;

2.1.2. передати Новому кредитору всі документи, що підтверджують Права вимоги, що є предметом цього Договору, зокрема:

- оригінали Договору іпотеки та Договору страхування, поліси та інші документи, які підтверджують здійснення майнового та особистого страхування;

- будь-які документи, які підтверджують факт надання Боржнику кредиту Первісним кредитором та його погашення Боржником, завірені підписом уповноваженої особи, головного бухгалтера і печаткою Первісного кредитора;

- виписку з кредитного рахунку Боржника на дату підписання акту приймання-передачі, яка підтверджує рух коштів по ньому, завірену підписом керівника і печаткою Первісного кредитора;

- документи, які складають кредитну та юридичну справу Боржника, отримані Первісним кредитором від Боржника відповідно до умов вказаних договорів, включаючи документи, на підставі яких Первісний кредитор здійснював ідентифікацію Боржника та оцінку його платоспроможності;

- документи Іпотекодавця, отримані Первісним кредитором при укладенні та впродовж дії Договору іпотеки;

- будь-які інші документи, що пов`язані із виконанням Договору іпотеки та Договору страхування, тощо.

Передача зазначених документів здійснюється згідно з Актом приймання-передачі, який Первісний кредитор і Новий кредитор складають та підписують в двох примірниках (по одному для кожної сторони) за формою, узгодженою обома Сторонами в день підписання цього Договору.

За умовами пункту 2.2. Договору відступлення прав за договором іпотеки, Новий кредитор зобов`язаний: 2.2.1. прийняти від Первісного кредитора всі документи, що підтверджують Права вимоги, що уступаються.

Разом з тим, хоча в матеріалах справи Акти приймання-передачі на виконання пп. 2.1 та 2.2 Договору відступлення прав за кредитним договором та Договору відступлення прав за договором іпотеки відсутні, водночас наявні в матеріалах справи докази та фактично вчинені сторонами дії свідчать про те, що ПАТ АБ "Укргазбанк" набув усі права нового кредитора на підставі Договору про відступлення прав вимог та права кредитора - іпотекодержателя по Договору іпотеки.

Як уже зазначалось судом, після укладення договорів відступлення прав, між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Оскар" 24.02.2009 укладено Додаткову угоду № 8 до Кредитного договору, в якій, зокрема, зафіксовано суму отриманого ТОВ "Оскар" кредиту, який підлягав поверненню 05.07.2010, та врегульовано умови користування кредитними коштами, їх повернення, забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору тощо.

Також, між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Оскар" було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідчений 24.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 28 відповідно до пункту 1 якого сторонами погоджено, що у зв`язку з укладенням Договору відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченого 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 1671, АБ "Укргазбанк" набув усі права кредитора - Іпотекодержателя по Договору іпотеки.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2010 у справі №17/1918, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду позов АБ "Укргазбанк" було задоволено та стягнуто з ТОВ "Оскар" заборгованість за Кредитним договором саме на користь АБ "Укргазбанк".

За викладеного, доводи ТОВ "Роскар" про те, що АБ "Укргазбанк" не набув право вимоги за основним зобов`язанням (кредитом) і у нього відсутні права іпотекодержателя, не знайшли свого підтвердження.

Як уже зазначалось вище, запис про обтяження іпотекою спірного майна - нежитлове приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського (колишня - Котовського), 50/81, після реєстрації його права власності за ТОВ "Роскар" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2016 року та протоколу зборів від 29.02.2016 року в реєстрі Речових прав на нерухоме майно відсутній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 виснувала, що: "Виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Водночас Велика Палата Верховного Суду нагадує, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

З огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження".

Відтак, при вирішенні такої категорії спорів необхідно досліджувати добросовісність набувача майна.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 13.03.2014 у справі № 295/4635/13-ц за позовом ТОВ "Росток" до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ "Оскар", АБ "Укргазбанк", прокурора прокуратури Житомирської області Рудика В.Р. було встановлено нікчемність договору купівлі-продажу від 16.09.2011, що укладений між ТОВ "Росток" та ОСОБА_2 .

Також, заочним рішенням Богунського райсуду м. Житомира від 17.08.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.02.2016 у справі №295/9198/15-ц за позовом ТОВ "Росток" до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ "Оскар" про повернення майна, застосовано реституцію (нікчемний договір купівлі-продажу 16.09.2011 між ТОВ "Росток" та ОСОБА_2 ) на користь ТОВ "Росток". Скасовано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. «А», загальною площею 1115,20 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , та внесено відповідний запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)".

За поданими до справи доказами та встановленими судом обставинами не можна дійти висновку про те, що укладаючи 16.09.2011 договір купівлі-продажу ТОВ "Росток" та ОСОБА_2 , діяли добросовісно, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не проявив належну обачність та, придбаваючи коштовне майно, не перевірив інформацію щодо нього та його продавця в реєстрах прав на нерухомість та реєстрі судових рішень, тому не з`ясував, як мінімум, наявність численних судових спорів, результат яких прямо вплинув на обсяг прав покупця майна.

Отже, встановлення нікчемності договору купівлі-продажу від 16.09.2011, укладеного між ТОВ "Росток" та ОСОБА_2 , свідчить про відсутність визначених ст. 17 Закону України "Про іпотеку" правових підстав для припинення встановленої зазначеним правочином іпотеки не в залежності від наявності запису про неї в державних реєстрах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тобто, за загальним правилом відповідно до норм Закону України "Про іпотеку" іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

З огляду на факт встановлення нікчемності договору купівлі-продажу від 16.09.2011, ОСОБА_2 не можна вважати добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки на підставі нікчемного правочину він не міг набути жодних прав на нього.

Відтак, у задоволенні зустрічного позову про визнання припиненим права іпотеки на нежитлове приміщення, господарський суд відмовляє за необґрунтованістю та безпідставністю.

Щодо поданої ПАТ АБ "Укргазбанк" заяви, яка міститься у відзиві на зустрічний позов про застосування строку позовної давності, суд вказує про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 3 стаття 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому суд зауважує, що заява відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності, судом враховується, однак перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).

У зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову з підстав необґрунтованості позовних вимог, суд не застосовує строки позовної давності та наслідків її спливу про які заявив відповідача за зустрічним позовом.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання первісного позову у даній справі підлягає покладенню на позивача за первісним позовом, а судовий збір за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 123, 129, 180, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.11.24

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - позивачу за первісним позовом (ЄДРПОУ 33385212) та представнику - Електронний Суд,

2 - відповідачу-1 за первісним позовом - ТОВ "РОСКАР" (ЄДРПОУ 40306532) та представнику - Електронний Суд,

3 - відповідачу-2за первісним позовом - ТОВ "ОСКАР" (ЄДРПОУ 30104121) та представнику - Електронний Суд,

4 - третій особі - ТОВ "РОСТОК" (ЄДРПОУ 30673110) - (рек.).