Рішення

від 12.11.2024 по справі 917/808/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 917/808/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +", вул. Суздальські Ряди, 12/1 оф. 2-10, м. Харків, 61000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ", вул. Кутузова, 30, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500

про стягнення 5 000 011,50 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників процесу: відповідно протоколу судового засідання,

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" 5 000 011,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкол" (первісним кредитором відповідно до укладеного між ним та позивачем 05.04.2024 року Договором № 02-Ц відступлення права вимоги) та відповідачем 19.10.2021 року Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т.

Позивачем подано такі докази : копія Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021; копія видаткової накладної № 1753 від 19.10.2021; копія акту прийому-передачі талонів на пальне № 1753 від 19.10.2021; копія видаткової накладної № 1754 від 20 10 2021; копія акту прийому-передачі талонів на пальне № 1754 від 20.10.2021; копія видаткової накладної № 1755 від 21.10.2021; копія акту прийому-передачі талонів на пальне № 1755 від 21.10.2021; копія видаткової накладної № 1756 від 22.10.2021; копія акту прийому-передачі талонів на пальне № 1756 від 22.10.2021; копія видаткової накладної № 1757 від 25.10.2021; копія акту прийому-передачі талонів на пальне № 1757 від 25.10.2021;копія видаткової накладної № 1758 від 26.10.2021; копія акту прийому-передачі талонів на пальне № 1758 від 26.10.2021; копія квитанції від 08.11.2021 № 9335862623 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 58 від 19.10.2021 (855 000,00 грн покупець - ТОВ «МДМ»); копія квитанції від 08.11.2021 № 9335864349 про реєстрацію в Єдиному реєсті (податкових накладних податкової накладної № 59 від 20.10.2021 (912 000,00 грн покупець - ТОВ «МДМ»); копія квитанції від 08.11.2021 № 9335866631 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 60 від 21.10.2021 (940 500,00 грн покупець - ТОВ «МДМ»); копія квитанції від 08.11.2021 № 9335861909 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 61 від 22.10.2021 (883 500,00 грн покупець - ТОВ «МДМ»); копія квитанції від 08.11.2021 № 9335865454 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 62 від 25.10.2021 (897 750,00 грн покупець - ТОВ «МДМ»); копія квитанції від 08.11.2021 № 9335867174 про реєстрацію в Єдиному реєс податкових накладних податкової накладної № 63 від 26.10.2021 (511 261,50 грн покупець - ТОВ «МДМ»); копія Договору № 02-Ц відступлення права вимоги від 05.04.2024; копія Додатку № 1 від 05.04.2024 до Договору № 02-Ц відступлення права вимоги від 05.04.2024; копія Акту приймання-передачі № 1 від 05.04.2024 до Договору № 02-Ц відступлення права вимоги від 05.04.2024; копія листа ТОВ «ІМПОРТ КАПІТАЛ +» «Щодо заборгованості ТОВ «МДМ»» 25.04.2024 № 2504/04 до ТОВ «МДМ»; копія рахунку-фактури від 25.04.2024 № 2504/03 на оплату товару; копія опису вкладення у поштове відправлення № 8010000747984 від 16.04.2024; копія накладної АТ «УКРПОШТА» № 8010000755588 від 10.05.2024 та копія фіскального чека АТ «УКРПОШТА» № 8010000755588 від 10.05.2024; копія запиту № 2504/01 від 25.04.2024 до Головного управління ДПС у Полтавській області про надання публічної інформації (оригінал в наявності у ТОВ «ІМПОРТ КАПІТАЛ +»); копія опису вкладення у поштове відправлення № 8010000755561 від 10.05.2024; копія накладної АТ «УКРПОШТА» № 8010000755561 від 10.05.2024 та копія фіскального чека АТ «УКРПОШТА» № 8010000755561 від 10.05.2024; копія запиту № 2504/02 від 25.04.2024 до Головного управління ДПС у Львівській області про надання публічної інформації; копія опису вкладення у поштове відправлення № 8010000755570 від 10.05.2024; копія накладної АТ «УКРПОШТА» № 8010000755570 від 10.05.2024 та копія фіскального чека АТ «УКРПОШТА» № 8010000755570 від 10.05.2024.

05.06.2024 від відповідача надійшов відзив (вх. № 7949) на позов, згідно якого останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В запереченнях проти позовних вимог Відповідач зазначає, зокрема, наступне :

- заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутнє порушене право позивача. В обґрунтування даної тези відповідач посилається на те, що з 19.10.2021 він не отримував жодних рахунків-фактур від ТОВ «Енкол», а тому строк виконання зобов`язань з оплати не настав;

- відповідач, незважаючи на те, що були підписані акти прийому-передачі талонів на пальне, їх фактично не отримував, що у свою чергу свідчить про порушення з боку Первісного кредитора умов Договору та відсутність факту поставки (відвантаження) товару. Відповідач зазначає, що підтвердженням того, що він досі не отримав талони на пальне є відсутність будь-яких чеків, видаткових накладних або інших документів, які б вказували на фізичний відпуск пального та отоварення талонів з боку відповідача, що у свою чергу обґрунтовує безпідставність заявлених вимог щодо сплати заборгованості за талони на пальне.

11.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 8211), у якій останній наводить спростування доводів відповідача.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

14.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" про стягнення 5 000 011,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкол" (первісним кредитором відповідно до укладеного між ним та позивачем 05.04.2024 року Договором № 02-Ц відступлення права вимоги) та відповідачем 19.10.2021 року Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 справу № 917/808/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 20.05.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 18.06.2024 року на 11:00, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору. Також, суд даною ухвалою відклав вирішення заявленого позивачем клопотання про витребування доказів в підготовче судове засідання.

07.06.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме : копії листа № 44/ЗПІ/16-31-04-02-05 від 20.05.2024 Головного управління ДПС у Полтавській області; копії листа № 115/ЗПІ/13-01-04-07 від 21.05.2024 Головного управління ДПС у Львівській області; витягу з https://track.ukrposhta.ua/trackmg_UA.html про рух поштового відправлення № 8010000755588 від 10 05 2024; копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ КАПІТАЛ +» (в особі представника - адвоката Качмара Вячеслава Олександровича) № 0606/3 від 06.06.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ»; копії ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1292513 від 06.06.2024; копії опису вкладення у поштове відправлення № 8010000770455 від 06.06.2024; копії накладної AT «УКРПОШТА» № 8010000770455 від 06.06.2024; копії фіскального чека AT «УКРПОШТА» № 8010000770455 від 06.06.2024; доказів направлення представником Позивача - адвокатом Качмаром Вячеславом Олександровичем електронного листа № 0606/4(917/808/24) від 06.06.2024 на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ».

В обґрунтування даного клопотання позивач зазначає, що докази, які останній просить суд долучити до матеріалів справи, не були подані разом з позовною заявою, оскільки останні на момент звернення з позовом були відсутні у позивача. У клопотанні позивач просить суд визнати поважними причини неподання доказів разом з позовною заявою та долучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до приписів п. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Пунктом 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (п. 1 ст. 119 ГПК України).

Суд визнає причини пропуску позивачем строку на подання доказів поважними та приймає їх до розгляду.

11.06.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №8211).

Суд ухвалою від 17.06.2024 відмовив у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал +" про участь у судовому засіданні 18.06.2024 року об 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

18.06.2024 за результатом нанесення російською армією 17.06.2024 удару по Полтавській області і пошкодження електроліній, орієнтовно з 07:20 по 11:30 та з 13:10 по 13:50 години будівля, де розташований Господарський суд Полтавської області, була відключена від електропостачання, тому судове засідання 18.06.2024 о 11:00 год не відбулося.

Суд ухвалою від 18.06.2024 продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; повідомив сторони про призначення підготовчого засідання на 08.08.2024 на 09:30.

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 08.08.2024 не відбулося.

Суд ухвалою від 28.08.2024 призначив дату підготовчого засідання на 26.09.2024 на 11:30.

У судовому засіданні 26.09.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2024 року на 10:00.

У зв`язку з оголошеною 21.10.2024 року тривалою повітряною тривогою у м. Полтаві, судове засідання 21.10.2024 о 10:00 не відбулося.

Суд ухвалою від 21.10.2024 призначив наступну дату судового засідання на 12.11.2024 на 12:00.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач ухвалою суду був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа у його електронний кабінет (а.с. 131).

У судовому засіданні 12.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

12.11.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

19.10.2021 між ТОВ «ЕНКОЛ» та ТОВ «МДМ» було укладено Договір відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/202 (далі - Договір № Т-19/10/202, Договір поставки, а.с. 8-9).

У Договорі сторони узгодили зокрема, наступне :

- ПММ - паливно-мастильні матеріали, якість яких відповідає встановленим державним стандартам, реалізація яких є предметом даного Договору (р. 1 Договору № Т-19/10/202);

- в порядку та на умовах, визначених цим Договор Постачальник зобов`язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреній особі Замовника на підставі Паливних карток та оплачувати надані Постачальником ПММ (п. 2.1. Договору № Т-19/10/202);

- умови оплати : Оплата Товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 5.1. Договору № Т-19/10/202).

На виконання умов Договору ТОВ «ЕНКОЛ» передало у власність ТОВ «МДМ» наступний товар :

- 19.10.2021 дизельне паливо Євро у QR- талонах у кількості 30 000 літрів вартістю 855 000,00 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1753 від 19.10.2021 та акту прийому-передачі талонів на пальне № 1753 від 19.10.2021;

- 20.10.2021 дизельне паливо Євро у QR- талонах у кількості 32 000 літрів вартістю 912 000,00грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1754 від 20 10 2021 та акту прийому-передачі талонів на пальне № 1754 від 20.10.2021;

- 21.10.2021 дизельне паливо Євро у QR- талонах у кількості 33 000 літрів вартістю 940 500,00 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1755 від 21.10.2021 та акту прийому-передачі талонів на пальне № 1755 від 21.10.2021;

- 22.10.2021 дизельне паливо Євро у QR- талонах у кількості 31 000 літрів вартістю 883 500,00 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1756 від 22.10.2021 та акту прийому-передачі талонів на пальне № 1756 від 22.10.2021;

- 25.10 2021 дизельне паливо Євро у QR- талонах у кількості 31 500 літрів вартістю 897 750,00 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1757 від 25.10.2021 та акту прийому-передачі талонів на пальне № 1757 від 25.10.2021;

- 26.10.2021 дизельне паливо Євро у QR- талонах у кількості 17 939 літрів вартістю 511 261,50 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1758 від 26.10.2021 та акту прийому-передачі талонів на пальне № 1756 від 26.10.2021.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору № Т-19/10/202 Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманого від ТОВ «Енкол» товару, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5 000 011,50 грн.

Позивач зазначає, що за фактом здійснення господарських операцій з відчуження на користь Відповідача товару ТОВ «Енкол» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні (копії наявні у матеріалах справи).

Таким чином, ТОВ «Енкол» включив у свої зобов`язання зі сплати ПДВ суми коштів за господарськими операціями з відчуження товару на користь Відповідача.

05.04.2024 між Позивачем (далі - Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енкол» (далі - Первісний кредитор) було укладено Договір № 02-Ц відступлення права вимоги (далі - Договір цесії, а.с. 19-20).

У Договорі цесії сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору права вимоги за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021 року, що укладений між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ» (ІКЮО 32704255, далі за текстом даного Договору - «Боржник»), а Новий кредитор - набуває належні Первісному кредитору права вимоги до Боржника за укладеним між Первісним кредитором та Боржником Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними карткам: Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021 року (п. 1.1. Договору цесії);

- право вимоги, яке Первісний кредитор відступає Новому кредитору на умовах даного Договору, включає вимоги Первісного кредитора до Боржника, які виникли (або виникнуть) на підставі Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т- паливно-мастильних матеріалів, а саме: право вимоги до Боржника щодо сплати заборгованості Боржника перед Первісним кредитором за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19 жовтня 2021 року, яка визначена у Додатку № 1 до даного Договору, який є невід`ємною частиною даного Договору (основний борг); право вимоги до Боржника щодо відшкодування інфляційних втрат, нарахованих на суму невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов`язань Боржника за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19 жовтня 2021 року; право вимоги до Боржника щодо сплати трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов`язань Боржника за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19 жовтня 2021 року (п. 1.2 Договору цесії);

- права вимоги Первісного кредитора до Боржника, визначені в п. 1.1. та п. 1.2. даного Договору - є переданими від Первісного кредитора до Нового кредитора з дня укладення даного Договору (п.2.1. Договору цесії);

- з дня укладення даного Договору, Новий кредитор вважається таким, що набув права вимоги до Боржника, що визначені в п. 1.1. та п. 1.2. даного Договору (п.2.3. Договору цесії);

- даний Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами (п. 5.1. Договору цесії);

У Додатку № 1 від 05.04.2024 до Договору цесії сторони визначили, що передане (відступлене) від ТОВ «ЕНКОЛ» до Позивача право вимоги до ТОВ «МДМ» (основний борг) включає в себе:

855 000,00 грн за видатковою накладною № 1753 від 19.10.2021;

912 000,00 грн за видатковою накладною № 1754 від 20.10.2021;

940 500,00 грн за видатковою накладною № 1755 від 21.10.2021;

883 500,00 грн за видатковою накладною № 1756 від 22.10.2021;

897 750,00 грн за видатковою накладною № 1757 від 25.10.2021;

511 261,50 грн за видатковою накладною № 1758 від 26.10.2021.

Відповідно до Акту приймання передачі № 1 від 05.04.2024 до Договору цесії, ТОВ «ЕНКОЛ» передав Позивачу наступні документи: Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021; видаткову накладну № 1753 від 19.10.2021; акт прийому-передачі талонів на пальне № 1753 від 19.10.2021; видаткову накладну № 1754 від 20.10.2021; акт прийому-передачі талонів на пальне № 1754 від 20.10.2021; видаткову накладну № 1755 від 21.10.2021; акт прийому-передачі талонів на пальне № 1755 від 21.10.2021; видаткову накладну № 1756 від 22.10.2021; акт прийому-передачі талонів на пальне № 1756 від 22.10.2021; видаткову накладну № 1757 від 25.10.2021; акт прийому-передачі талонів на пальне № 1757 від 25.10.2021; видаткову накладну № 1758 від 26.10.2021; акт прийому-передачі талонів на пальне № 1758 від 26.10.2021.

10.05.2024 Позивач направив Відповідачу лист щодо заборгованості ТОВ «МДМ» від 25.04.2024 № 2504/04 (а.с. 22-23, який містив вимогу Позивача до Відповідача сплатити на користь Позивача 5 000 011,50 грн основного боргу за Договором.

В додатки до вищезазначеного листа було залучено рахунок-фактуру № 2504/03 від 25.04.2024 року на оплату товару (борг за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021 року), копію Договору цесії та копію Додатку № 1 від 05 04 2024 до Договору цесії.

Направлення листа з додатками підтверджується копією опису вкладення у поштове відправлення № 8010000755588 від 10.05.024, накладною АТ «УКРПОШТА» № 8010000755588 від 10 05 2024, фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА» № 8010000755588 від 10.05.2024 (а.с. 23-24).

Позивач зазначив, що відповіді на лист від 10.05.2024 Позивач не отримав, оплата заборгованості Відповідачем не була проведена.

06.06.2024 Позивач листом №0606/3 від 06.06.2024 повторно направив Відповідачу лист щодо заборгованості ТОВ «МДМ» від 25.04.2024 № 2504/04. В додатки до вищезазначеного листа було залучено рахунок-фактуру № 2504/03 від 25.04.2024 року на оплату товару (борг за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021 року), копію Договору цесії та копію Додатку № 1 від 05 04 2024 до Договору цесії.

Направлення листа з додатками підтверджується копією опису вкладення у поштове відправлення № 8010000770455 від 06.06.2024, накладною АТ «УКРПОШТА» № 8010000770455 від 06.06.2024, фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА» № 8010000770455 від 06.06.2024.

За даними Позивача Відповідач умов Договору № Т-19/10/2021-Т від 19.10.2021 щодо оплати отриманого товару в повному обсязі та у встановлені Договором строки не виконав, заборгованість останнього перед Позивачем складає 5 000 011,50 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 000 011,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкол" (первісним кредитором відповідно до укладеного між ним та позивачем 05.04.2024 року Договором № 02-Ц відступлення права вимоги) та відповідачем 19.10.2021 року Договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № Т-19/10/2021-Т.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору поставки та Договору цесії.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 663 Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, сформульовані такі висновки, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання" ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (п. 87).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Право вимоги первісного кредитора до боржника визначено умовами Договору про відступлення та повідомленням про відступлення права вимоги від 29.03.2024 за вих. №01.

У частині 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що до листа від 25.04.2024 № 2504/04, неодноразово надісланого Позивачем Відповідачу (поштою та на електронну адресу відповідача), додано, зокрема, копію Договору цесії з додатком та рахунку-фактури №2504/03 від 25.04.2024. Матеріали справи не містять як доказів, які спростовують направлення Позитвачем Відповідачу вищезазначеного листа з додатками так і доказів на спростування його отримання Відповідачем. На наявність таких Відповідач у відзиві на позов не посилається.

Відповідно ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

В свою чергу, Відповідач, отримавши повідомлення про передачу права вимоги іншій особі - Позивачу, будь-яких заперечень щодо відступлення права вимоги, розміру заборгованості, тощо не подавав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 виснувала, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Презумпція правомірності правочину - Договору про відступлення, зокрема боржником не спростована, судове рішення, що набуло чинності та яким би був визнаний цей правочин недійсним, відсутнє. Суд не встановив підстав, які б дозволили дійти висновку про нікчемність Договору про відступлення в силу закону.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів як на підтвердження доводів викладених у відзиві на позов так і оплати отриманого від позивача товару на суму 5 000 011,50 грн відповідач суду не надав. На наявність таких представник відповідача не посилався.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕНКОЛ» виконав зобов`язання за Договором поставки щодо поставки Відповідачу товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором поставки не оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 5 000 011,50 грн. Дані обставини відповідачем не спростовані, на наявність доказів сплати вказаної заборгованості представник відповідача не посилався.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 000 011,50 грн заборгованості, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статтю 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні та акти приймання-передачі талонів на пальне підписані представниками первісного кредитора та відповідача. Дані видаткові накладні та акти скріплені печатками сторін. Проте, у відзиві відповідач заперечує факт отримання від первісного кредитора товару (пального).

У відповідності до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаними положеннями Закону кореспондуються приписи п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до яких встановлено такі ж вимоги до первинних документів. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі № 814/309/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі № 21-4985а15.

У даному випадку, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою відповідача.

Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні є самостійними та достатніми доказами отримання відповідачем товару.

Окрім того, відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів протиправність використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, тому суд вважає не спростованим відповідачем факт отримання товару на загальну суму 5 000 011,50 грн.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.10.2019 у справі № 917/282/18.

Крім того, при прийнятті даного рішення суд приймає до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що за фактом вчинення господарських операцій з передачі товару від Первісного кредитора Відповідачу, Первісним кредитором було зареєстровано податкові накладні та задекларовано зобов`язання зі сплати ПДВ. Такі обставини Відповідачем у відзиві на позов не заперечуються.

Також суд приймає до уваги, що Відзив на позов не містить заперечень щодо належності Відповідачу печатки, відтиск якої наявний на видаткових накладних, актах приймання-передачі та на Договорі поставки.

Інші заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, судом як правомірні не оцінюються, оскільки не спростовують вищевикладене.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання перед позивачем з своєчасної оплати отриманих товарів в узгоджені сторонами строки, чим порушив умови укладеного з позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 000 011,50 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ" (вул. Кутузова, 30, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 32704255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт капітал (вул. Суздальські Ряди, 12/1 оф. 2-10, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 42791496) 5 000 011,50 грн заборгованості та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 60 000,13 грн.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 22.11.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик