Ухвала

від 25.11.2024 по справі 120/15357/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

25 листопада 2024 р.Справа № 120/15357/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Фермерського господарства "Сподахівське" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування припису, протоколу, постанови

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фермерського господарства "Сподахівське" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Вінницького районного управління про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин від 24.09.2024 № 138;

- визнати протиправним та скасувати протокол Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Вінницького районного управління протокол від 04.10.2024 № 0016 про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми;

- визнати протиправною постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 22.10.2024 № 06 про накладення на позивача штрафу у розмірі 64000 грн.

Ухвалою від 19.11.2024 задоволено заяву судді Свентуха В.М. про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 120/15357/24.

Ухвалою від 25.11.2024 матеріали справи № 120/15357/24 прийнято до свого провадження суддею Томчуком А.В.

Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за позовом ФГ "Сподахівське" в частині заявлених вимог щодо визнання протиправним та скасування протоколу від 04.10.2024 № 0016 про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми", вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

В силу положень пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду із позовом, позивач, крім іншого, порушує перед судом питання про визнання протиправним та скасування протоколу Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 04.10.2024 № 0016 про порушення ФГ "Сподахівське" Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми.

Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або його посадовими особами в цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень із виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" 18 травня 2017 року № 2042-VIII (далі - Закон № 2042-VIII) визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров`я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.

За нормами частини 1 статті 4 Закону № 2042-VIII до органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать: 1) Кабінет Міністрів України; 2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини; 3) компетентний орган.

Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг (частина 1 статті 19 Закону № 2042-VIII).

Так, статті 65 Закону № 2042-VIII визначає відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми

В свою чергу стаття 66 згаданого Закону встановлює порядок здійснення провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми.

Протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори ( ч. 3 статі 66 Закону № 2042-VIII).

Частиною 4 статі 66 Закону № 2042-VIII визначено, що у протоколі зазначаються: 1) дата і місце його складення; 2) посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; 3) відомості про особу, щодо якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання фізичної особи - підприємця, адреса відповідної потужності, контактні дані); 4) місце, час вчинення і суть вчиненого порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми; 5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол; 6) посилання на акт державного контролю та інші докази, якими підтверджується вчинення порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми особою, щодо якої складено протокол; 7) прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання, контактні дані свідків та/або потерпілих та їхні пояснення (за наявності); 8) пояснення особи, щодо якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснень; 9) інші відомості, що сприяють всебічному та об`єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).

В той же час за нормами згаданої статті відповідний прокол є підставою для призначення до розгляду справи про порушення Закону № 2042-VIII, законодавства про харчові продукти та корми та за наслідками розгляду такої головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення штрафу; 2) про закриття справи.

В контексті обставин спору варто зазначити, що предметом судового оскарження може бути виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (а саме - рішення контролюючого органу, припис, розпорядження, постанова тощо), а не процес реалізації його повноважень.

Складення протоколу з викладенням фактів порушення особою законодавства, встановлених під час здійснення такої перевірки, відноситься до повноважень органу, що проводить перевірку.

А тому, протокол про порушення Закону № 2042-VIII, законодавства про харчові продукти та корми, що складається за результатами здійснення заходів державного контролю сам по собі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке тягне для позивача негативні наслідки, а правові наслідки може створювати рішення (постанова), прийняті за результатами проведеної перевірки.

У свою чергу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Висновки, викладені у протоколі від 04.10.2024 № 0016 про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про порушення позивачем встановлених вимог законодавства є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в наведених вище документах не суперечить чинному законодавству. Такі твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, в основу яких покладені згадувані протоколи.

Тобто, протокол не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов`язки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні перевірки.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Протокол є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документами, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка протоколу, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у них висновків перевірки, можуть бути надані судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі протоколу.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування протоколу не підлягають розгляду у адміністративних судах.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі ««Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленийзаконом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Поряд із цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування протоколу Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 04.10.2024 № 0016 про порушення ФГ "Сподахівське" Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фермерського господарства "Сподахівське" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу від 04.10.2024 № 0016 про порушення ФГ "Сподахівське" Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяТомчук Андрій Валерійович