Рішення

від 20.11.2024 по справі 300/5545/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. справа № 300/5545/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Сливінської М.Ю.,

представника позивача Ковтун Н.О.,

представника відповідача Булки Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями,

В С Т А Н О В И В:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.06.2024 №015320/0706;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.06.2024 №015318/0706;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями від 27.06.2024 №229-л в частині анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , магазин "MARKET-IF") на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями №09150308202304382, терміном дії з 07.12.2023 до 07.12.2024.

Позов мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 вважає проведення фактичної перевірки незаконною та такою, що проведена без правових підстав для її проведення. Відтак, позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 26.06.2024 №015320/0706 та №015318/0706, розпорядженням №229-л від 27.06.2024 в частині анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, суб`єктивними та протиправними, а тому такі мають бути скасовані.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 відкрито провадження в даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.64-65).

У судове засідання, за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями, призначене на 05.08.2024 о 10:30 год., сторони не з`явились. На адресу суду від представника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 05.08.2024 за вхідним номером реєстрації 22910/24. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

05.08.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно змісту якого контролюючий орган вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав викладених у ньому. Представник позивача просив в задоволені позову відмовити (а.с.88-104).

У судове засідання, за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями, призначене на 05.08.2024 о 10:30 год., сторони не з`явились. На адресу суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 14.08.2024 за вхідним номером реєстрації 23817/24. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася, що підтверджується довідкою від 19.08.2024 (а.с.163).

Позивач скористалась правом подання додаткових письмових пояснень, які надійшли на адресу суду 05.09.2024. ФОП ОСОБА_1 , зауважує, що прийняття податковим органом незаконних, необґрунтованих податкових повідомлень-рішень порушує визначені статтею 43 Конституції України конституційні права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (а.с.169-177).

Головуючий суддя Главач І.А. по адміністративній справі №300/5545/24, перебував у відпустці з 06.09.2024 по 04.10.2024 згідно наказу від 23.08.2024 №199-В. У зв`язку із вище викладеним, судове засідання призначене на 06.09.2024 о 13:20 год., не відбулося. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася (а.с.180).

Судове засідання по розгляду адміністративної справи за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями, яке призначене на 17.10.2024 о 13 год. 10 хв. не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Главача І.А. на лікарняному (а.с.183).

У судове засідання, за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями, призначене на 11.11.2024 о 10:30 год., сторони не з`явились. На адресу суду від представника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 11.11.2024. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а.с.191).

В судовому засіданні 20.11.2024 представники сторін наполягали на своїх правових позиціях, викладених в позові, відзиві та додаткових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Департаментом податкового аудиту Державної податкової служби України з метою забезпечення дотримання суб`єктами господарювання податкового та іншого законодавства України, відповідно до наявної інформації у Системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій здійснено аналіз електронних копій розрахункових документів, проведених через реєстратори розрахункових операцій та програмні РРО за період з 08.03.2024 по 10.03.2024, зокрема у яких у полі "Назва товару" присутні слова та/або частини слів: "тютюн", "цигар", "сигар", "сігар", при цьому у полях "Штриховий код", "Код згідно з УКТЗЕД", "Найменування товару", "Коментарі" відсутні коди згідно з УКТЗЕД, що відповідають довіднику кодів згідно з УКТЗЕД тютюнових виробів. Згідно з даними СОД РРО Департаментом встановлено 1288 суб`єктів господарювання, якими на 2358 господарських об`єктах при здійсненні розрахункових операцій під час роздрібної торгівлі тютюновими виробами не забезпечено використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (додаток 1). Враховуючи викладене, з метою протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажу підакцизних товарів вважає за необхідне: детально проаналізувати надану ДПС інформацію та самостійно здійснити додатковий аналіз діяльності платників податків, наведених у додатку 1; за наявності підстав та відповідно до вимог ст. 80 ПК України організувати та провести фактичні перевірки господарських об`єктів, наведених у додатку 1, зокрема, ФОП ОСОБА_1 (а.с.107-108,109).

Беручи до уваги лист Департаменту податкового аудиту від 17.05.2024 (а.с.107-108), на підставі пп. 80.2.2, пп. 80.2.7, п. 80.2, ст. 80 ПК України від 02.10.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 31.05.2024 № 1681-п (а.с.11,110) та на підставі направлень від 31.05.2024 за №№ 3091, 3092 (а.с.111,112) головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Василишиним Тарасом та старшим державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Іваночко Юрієм проведено фактичну перевірку магазину "Market-IF" за адресою АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками.

У ході проведення фактичної перевірки магазину ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), встановлено порушення вимог чинного законодавства України, зокрема:

- проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання для підакцизних товарів режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, чим було порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995№265/95-ВР "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (додаток 1);

- видача особам, які отримували товар розрахункових документів не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій, а саме згідно електронних копій розрахункових документів РРО з ФН 3000482563 реалізовано алкогольні напої без зазначення в розрахункових документах цифрового коду марки акцизного податку встановленого зразка. Загальна сума проведених розрахункових операцій та видача розрахункових документів споживачам не встановленої форми та змісту становить 6742,17грн, в тому числі вперше на суму 194,38 грн, наступні на загальну суму 6547,79 грн, чим було порушено п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (додаток 2);

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: за даними системи обліку ДПС України реалізовувалися алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку, номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО з ФН 3000482563. Згідно даних системи обліку даних РРО ДПС України в магазині що належить ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО на загальну суму 763,56 грн, чим порушено ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995, із змінами та доповненнями та ст. 226 ПК України №2755-VI;

- використання праці найманих осіб без належного оформлення трудового договору а саме між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 трудовий договір не укладався, чим було порушено ст.21-24 Кодексу Законів про працю в Україні.

За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки від 31.05.2024 №10677/09/15/РРО/2878310082 (надалі, також акт перевірки від 31.05.2024).

Не погодившись з висновками перевірки ФОП ОСОБА_1 подала заперечення на акт фактичної перевірки від 06.06.2024 (а.с.20-25), рішенням ДПС України від 19.06.2024 Про результати розгляду заперечення до акту фактичної перевірки від 31.05.2024 за №10677/09/15/РРО/2878310082 зафіксовані в акті фактичної перевірки порушення вимог чинного законодавства України не спростовуються поданим запереченням (а.с.26-38).

ФОП ОСОБА_1 категорично не погоджується із доводами та висновками відповідача викладеними в акті фактичної перевірки від 31.05.2024, вважає її безпідставною та незаконною, а податкові повідомлення-рішення від 26.06.2024 протиправними, які підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (надалі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п.п. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Щодо порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20 зазначив, що системний аналіз п. 80.2.5, п. 80.2, ст. 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме: у разі наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин виробництва (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Отже, контролюючий орган уповноважений на збирання та використання під час виконання своїх функцій та завдань податкової інформації щодо платників податків. При цьому інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Проте, як зазначає позивач по справі, що змістовна конструкція п.80.2 ст.80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, тобто підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред`явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом, на копіях направлень на перевірку (а.с.111,112) містяться записи: "Мені, ОСОБА_2 , продавець, пред`явлено службове посвідчення та направлення від 31.05.2024 №3091/№3092 на проведення перевірки 31.05.2024 о 14:00 год., вручено копію наказу від 31.05.2024 №1681-п про проведення фактичної перевірки 31.05.2024 о 14:00 год.".

Вказані обставини свідчать про те, що контролюючим органом дотримано вимоги ПК України щодо процедури проведення фактичної перевірки.

Виходячи із сталої практики Верховного Суду, у наказі про проведення фактичної перевірки достатньо зазначати нумераційне позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об`єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати, даний висновок викладений у постанові Верховного суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №805/3809/16-а (пункти 37-38), зокрема, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку умови та процедура проведення фактичної перевірки дотримані відповідачем по справі. Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд виходить з такого.

На підставі пп. 80.2.2, пп. 80.2.7, п. 80.2, ст. 80 ПК України від 02.10.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 31.05.2024 № 1681-п (а.с.11,110) та на підставі направлень від 31.05.2024 за №№ 3091, 3092 (а.с.111,112) головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Василишиним Тарасом та старшим державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Іваночко Юрієм проведено фактичну перевірку магазину "Market-IF" за адресою АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками.

У ході проведення фактичної перевірки магазину ФОП ОСОБА_1 , встановлено порушення вимог чинного законодавства України, зокрема:

- проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання для підакцизних товарів режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, чим було порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995№265/95-ВР "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (додаток 1);

- видача особам, які отримували товар розрахункових документів не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій, а саме згідно електронних копій розрахункових документів РРО з ФН 3000482563 реалізовано алкогольні напої без зазначення в розрахункових документах цифрового коду марки акцизного податку встановленого зразка. Загальна сума проведених розрахункових операцій та видача розрахункових документів споживачам не встановленої форми та змісту становить 6742,17грн, в тому числі вперше на суму 194,38 грн, наступні на загальну суму 6547,79 грн, чим було порушено п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (додаток 2);

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: за даними системи обліку ДПС України реалізовувалися алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку, номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО з ФН 3000482563. Згідно даних системи обліку даних РРО ДПС України в магазині що належить ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО на загальну суму 763,56 грн, чим порушено ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995, із змінами та доповненнями та ст. 226 ПК України №2755-VI;

- використання праці найманих осіб без належного оформлення трудового договору а саме між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 трудовий договір не укладався, чим було порушено ст.21-24 Кодексу Законів про працю в Україні.

За результатами фактичної перевірки складено акт перевірки від 31.05.2024 №10677/09/15/РРО/2878310082 (а.с.11а-14, 113-116).

Щодо проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, суд зауважує наступне.

Як свідчить зміст акту перевірки від 31.05.2024, у період з 18.04.2023 по 22.02.2024 позивачем проводилася реалізація підакцизних товарів без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, чим порушено пункт 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Так, за правилами пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР фіскальний режим роботи - це: режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій; режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.

Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам`яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу (стаття 2 Закону №265/95-ВР).

Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Відповідач, на підтвердження обставини порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, надає належним чином оформлені відомості із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних, за змістом яких 18.04.2023, 02.05.2023, 24.07.2023, 08.08.2023, 08.11.2023, 22.12.2023, 18.02.2024, 22.02.2024 мало місце передача інформації із РРО (фіскальним номером 3000431446) позивача про оформлення останньою фіскальних чеків про реалізацію настоянка Зубровка злота 37,5% 0,5л 4шт.; коньяк Азнаурі 4* 0,5л 8шт.; , в якому містяться відомості щодо здійснення розрахункових операцій (дата, час, номер чеку, назва товару і ціна товару, сума операції), при цьому відсутній код УКТ ЗЕД реалізованого товару (а.с.15,118,120-128).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 за №1057 затверджено Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби (надалі по тексту також Порядок №1057).

В розумінні приписів підпункту 1.2. пункту 1 Порядку №1057 система зберігання і збору даних РРО (надалі, також СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України.

Передача даних РРО до серверу обробки інформації, в силу вимог пункту 9.1. Порядку №1057, виконується згідно з регламентом, заданим у конфігурації РРО у форматі XML-документів, визначеному у протоколі передачі інформації.

За наслідками дослідження вказаних доказів, суд констатує відсутність у податкового органу повної інформації про розрахункові операції, здійснені ФОП ОСОБА_1 за 18.04.2023, 02.05.2023, 24.07.2023, 08.08.2023, 08.11.2023, 22.12.2023, 18.02.2024, 22.02.2024, у тому числі інформації щодо коду УКТ ЗЕД реалізованого за вказаний період товару.

Незважаючи на наявність таких доказів, зафіксованих в акті перевірки обставин, позивач подаючи адміністративний позов, так і не подала суду оригінали або засвідчені належним чином копії спірних фіскальних чеків із даними про продаж коментованого товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.

Вказані обставини підтверджують проведення позивачем розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД при реалізації підакцизної групи товарів.

Щодо видачі розрахункових документів не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій, без зазначення в розрахункових документах цифрового коду марки акцизного податку встановленого зразка, суд зауважує таке.

Слід зазначити, Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 №329 "Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів" (надалі - наказ №329), який набрав чинності 01 липня 2021 року, внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом "цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої", який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Також наказом №329 передбачено, що:

- до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом;

- до 01 жовтня 2021 року РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей повинні бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону №265 з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до наказу №329.

Разом з цим, Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" з 1 січня 2022 року набирають чинності зміни до пункту 11 статті 3 розділу II Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон №265), згідно з яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Частиною першою статті 8 Закону №265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням РРО або ПРРО чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З урахуванням вимог чинного законодавства, з 01.01.2022 суб`єкти господарювання зобов`язані забезпечити сканування (введення даних) марок акцизного податку на всіх алкогольних напоях маркованих марками акцизного податку (у т. ч. марками акцизного податку старого зразка на яких відсутній такий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку) для подальшого відображення її реквізитів у розрахунковому документі.

Слід наголосити, що форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі Положення №13), зокрема фіскальний чек має обов`язково містити цифрове значення штрихового оду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) рядок 9, а у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій:

ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);

сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13);

вид операції (рядок 14);

реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери "ЕПЗ" (рядок 15);

напис "ПЛАТІЖНА СИСТЕМА" (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);

підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис "Касир" (рядок 17);

підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи "Касир" та "Держатель ЕПЗ" (рядок 18).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу 1 Положенням №13 встановлено що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення такий документ не приймається як розрахунковий.

Відповідно до даних електронних копій розрахункових документів РРО, що надійшли до системи обліку даних РРО ДПС України, встановлено реалізацію алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення марок акцизного податку, а також відповідних реквізитів при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу.

Згідно з ст. 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зокрема, зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі - ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі - РК);

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

- проводити розрахункові операції через РРО та/або ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду підакцизної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

При цьому, розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом № 265, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну (ст. 2 Закону 265).

Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 13 встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 (додаток 1 до Положення № 13) має містити обов`язкові реквізити, зокрема, такі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9 фіскального касового чека).

Встановлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13).

За порушення цих вимог передбачено відповідальність у вигляді фінансової санкції згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265 у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання РК на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання за рішенням контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі:

- 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150% вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення №13, установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

Отже, можна зробити висновок, що Закон № 265 встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). Тому, відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 року по справі № 500/6845/21.

Так, в ході до перевірочного аналізу фактичної перевірки, встановлено порушення п. 1 ст. 17 Закону № 265, а саме: відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9 фіскального касового чека), що підтверджується належним чином оформлені відомості із Підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних ДПС України (а.с.16,117,129-152).

Стосовно висновків перевірки в частині роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, суд зазначає про наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481).

Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону№ 481, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України ).

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (підпункт 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 226.1 статті 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - "тютюн імпортний", ТВ - "тютюн вітчизняний") у кількісному виразі.

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

У відповідності до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (далі Положення №1251), підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - покупці марок), подають засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку (далі - продавець марок) для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити платіжного документа/платіжних документів (номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці. Поняття "продавець марок акцизного податку" вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Відповідно до пункту 5 Положення №1251, передбачено, що марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі - QR-код) та лінійний штрих-код (далі - штрих код).

На кожну марку наносяться такі реквізити:

- слова УКРАЇНА, МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ, ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ (для тютюнових виробів);

- позначення виду марки, що складається із слів та літер алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція) - АВ ЛГП, алкоголь вітчизняний (виноробна продукція) - АВ ВП, алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція) - АІ ЛГП, алкоголь імпортний (виноробна продукція) - АІ ВП, тютюн вітчизняний (сигарети з фільтром) - ТВ ЗФ, тютюн вітчизняний (сигарети без фільтра, цигарки) - ТВ БФ, тютюн вітчизняний (сигарил) - ТВ СГ, тютюн імпортний (сигарети з фільтром) - ТІ ЗФ, тютюн імпортний (сигарети без фільтра, цигарки) - ТІ БФ, тютюн імпортний (сигарил) - ТІ СГ, тютюн вітчизняний (інші вироби) - ТВ ІНШІ, тютюн імпортний (інші вироби) - ТІ ІНШІ, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням вітчизняні - ТВЕН В, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням імпортні - ТВЕН І, рідина імпортна - РІ, рідина вітчизняна - РВ;

- індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах) через скісну риску, сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, кількість штук у пачці або упаковці (для сигарет, цигарок та сигарил);

- реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

- QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).

Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки.

QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки.

QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.

Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.

Отже, перелічені вище норми унеможливлюють факт законного повторного використання марки акцизного податку.

Разом з тим, контролюючим органом за результатом проведеного аналізу бази даних СОД РРО (почекова інформація), здійснено аналіз та співставлення інформації щодо відображення у фіскальних чеках цифрового значення та штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) та встановлено систематичну реалізацію позивачем алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах.

Згідно електронних копій розрахункових документів, що надходять до органів ДПС та копій фіскальних чеків 04.01.2023, 12.01.2023, 30.01.2023 та 28.12.20223 встановлено факти реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку, що дублюється, а саме: АЕВН079266, АЕВН079273 коньяк 3* 0,1 л Napoleon (04.01.2023 2 х 43,09 = 86,18; 12.01.2023 2 х 43.09. = 86,18), ADZI665998 коньяк 4* 0,25 л Шереулі (30.01.2023 двічі 1 х 124,62 = 124,62), AFYZ034794 горілка особлива Nemiroff 0,5 л (28.12.2023 двічі 1 х 170,98 грн) (а.с.17, 119, 153-158).

Тобто, відповідачем по справі встановлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими згідно підпункту 226.9 статті 226 ПК України.

Наявні в матеріалах справи фіскальні чеки з реалізації алкогольних напоїв є додатком до акту фактичної перевірки, тобто належними та достатніми доказами самого факту торгівлі позивачем алкогольними напоями маркованими з відхиленням від вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251.

Склад правопорушення, за яке абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону №481 передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Враховуючи встановлені обставини справи та подані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251, та таких, що вважаються немаркованими, отже обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції в розмірі 17000 грн згідно податкового повідомлення-рішення 06.06.2023 №00/5502/0901 (а.с.43-44).

Позивачем у поданому позові факт невідповідності марок акцизного податку вимогам Положення № 1251, не заперечувався. Натомість вказано, що позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює кінцеву реалізацію алкогольних напоїв, не може нести відповідальність за невідповідність їх встановленому зразку, оскільки не зобов`язаний перевіряти справжність марок акцизного податку.

Слід наголосити на тому, що позивача притягнуто до відповідальності згідно з статтею 17 Закону № 481за порушення норм цього Закону, як суб`єкта господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, що в повному обсязі відповідає вимогам Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.

Окрім того, Положення № 1251, містить опис зразка (розміру та реквізитів) марки акцизного податку для алкогольних напоїв, що надає змогу будь-якій особі перевірити відповідність марки акцизного податку вимогам чинного законодавства. При цьому, останні зміни в зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2020 року № 1037.

Отже, на підставі викладеного слід дійти висновку, що позивачем, як суб`єктом господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, порушено вимоги абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону № 481, за порушення якого передбачена відповідальність статтею 17 цього Закону.

Доводи позивача про те, що актом фактичної перевірки не встановлювався факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а також відсутність факту вилучення такої продукції, є цілком незмістовними, позаяк зазначена вище інформації з даних СОД РРО (почекова інформація) є додатком до акту фактичної перевірки, тобто належними та достатніми доказами самого факту торгівлі позивачем алкогольними напоями без марок акцизного податку.

Копії фіскальних чеків щодо реалізації позивачем алкогольних напоїв, аналіз яких дійсно свідчить про численне дублювання серії та номеру марок акцизного податку, що вказує на об`єктивність висновків перевірки у цій частині, та як наслідок правомірності накладення на позивача штрафних санкцій, що визначені частиною 2 статті 17 Закону №481 (а.с.153-158).

Щодо анулювання ліцензії від 27.06.2024 №229-л, суд виходив з наступного нормативно-правового обгрунтування.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію;

- встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;

- встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

- встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

- порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

- відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови;

- рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України про застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції".

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Факт реалізації позивачем алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251, та таких, що вважаються немаркованими та відповідно до Закону №481 є однією із підстав анулювання ліцензії: встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку, що і являється причиною анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) N 303-A, пункт 29).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виснував, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

відповідач Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 25 листопада 2024 р.