Постанова

від 25.11.2024 по справі 460/3994/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3994/24 пров. № А/857/16017/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №460/3994/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,

дата ухвалення рішення 24.05.2024,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 24.05.2024, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, апелянт) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Клеванської селищної ради (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Клеванської селищної ради, яка полягає у не розгляді та не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 як власнику об`єкта нерухомого майна дозволу на викуп земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради; 2) зобов`язати Клеванську селищну раду прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 з метою продажу її гр. ОСОБА_1 як власнику об`єкта нерухомого майна, що розташований на вказаній земельній ділянці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради з метою викупу її, як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на ній. Також позивач надав свою згоду на укладенні договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Проте, порушене питання належним чином відповідачем не розглянуто, рішення не прийнято. Таку бездіяльність позивач уважає протиправною, просить позов задовольнити. Також просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №460/3994/24 позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Клеванської селищної ради, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 01 лютого 2023 року про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки та викуп земельної ділянки з кадастровим номером 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради; зобов`язано Клеванську селищну раду на засіданні чергової сесії сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2024 року про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки та викуп земельної ділянки з кадастровим номером 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Клеванської селищної ради судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96грн; у відшкодуванні судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржене стороною позивача, шляхом подання на нього апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскільки розгляд заяви і доданих до неї документів, поданої особою з наміром викупу земельної ділянки повинен закінчуватися прийняттям відповідного рішення, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалося. Вказане свідчить про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку вирішення цього питання, тобто про його протиправну бездіяльність.

В даному ж конкретному випадку, переважна більшість депутатів розглядаючи відповідне питання двічі поспіль не проголосувала ні за одне, ні за інше рішення. Сама по собі така позиція переважної більшості депутатського корпусу, як «утрималися» якраз і є вираженням (демонстрацією) бездіяльності органу місцевого самоврядування як такої.

Та обставина, що в даному випадку відповідач зволікає з рішенням щодо відчуження земельної ділянки тій особі, яка на праві приватної власності володіє нерухомим майном, що розміщене на такій земельній ділянці, свідчить на користь того, що відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень спрямована на свідоме порушення гарантованих прав і охоронюваних законом інтересів позивача та небажання відповідача діяти у спосіб передбачений законодавством України.

Оскільки у Клеванської селищної ради не було жодних підстав для відмови позивачу у продажу земельної ділянки, на якій розміщене належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, єдиним правомірним рішенням в даному випадку було рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою її продажу позивачу

Апелянт просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №460/3994/24, в частині зобов`язання Клеванської селищної ради на засіданні чергової сесії сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки та викуп земельної ділянки з кадастровим номером 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради, та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, котрим зобов`язати Клеванську селищну раду прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:0002 площею 0,0432 га, цільового призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 з метою продажу її гр. ОСОБА_1 як власнику об`єкта нерухомого майна, що розташований на вказаній земельній ділянці. В решті судове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №460/3994/24 залишити без змін.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача від 01.02.2024 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки з метою викупу, відповідачем належним чином не розглянута, тому, у даному випадку, має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за наслідками розгляду поданої вище заяви.

Право відповідача на вчинення дій щодо прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки з метою її викупу, є його дискреційними повноваженнями, а тому задоволення позовних вимог про зобов`язання прийняти таке рішення, є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

За наведених обставин, суд першої інстанції вважав за необхідне в цій частині обрати інший спосіб захисту прав та інтересів позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав та інтересів (п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України), а саме: зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 01.02.2024 щодо надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки та викуп земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:0002, площею 0,0432 га в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради, з метою викупу її, як власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці, тим самим задовольнивши позовні вимоги.

Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу не підтверджений належним чином, а тому суд першої інстанції дійшов висновку що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу до задоволення не підлягала.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198071061 від 29.01.2020 року, реєстраційний номер 2017847456246, позивач є власником об`єкта нерухомого майна будівля магазину-кафетерію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

25.09.2020 між Клеванською селищною радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1 як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 25.09.2020, орендодавець надавав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності за цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (за рахунок земель житлової та громадської забудови), з кадастровим номером 5624655400:02:024:0002, яка розташована в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради, загальною площею 0,0432 га, що підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №227707965 від 12.10.2020, реєстраційний номер 2190981256246.

01.02.2024 позивач звернувся до відповідач із заявою (у порядку ст. 128 Земельного кодексу України) щодо надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:0002, площею 0,0432 га в АДРЕСА_1 на території Клеванської селищної ради, з метою викупу її, як власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на вищезазначеній земельній ділянці. Також позивач надав свою згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

06.02.2024 на адресу позивача надійшов лист від Клеванської селищної ради за №170/02-19/24 від 05.02.2024, в якому було повідомлено, що заяву ОСОБА_1 буде розглянуто на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Клеванської селищної ради та винесено на розгляд чергової сесії Клеванської селищної ради.

22.03.2024 адвокат позивача, звернувся з адвокатським запитом №22/03-24/1 до відповідача, в якому просив надати належним чином завірену копію рішення Клеванської селищної ради, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.02.2024 року.

03.04.2024 надійшла відповідь відповідача на адвокатський запит, в якій повідомлялося, що підготовлений проект рішення був внесений на сесію Клеванської селищної ради, яка відбулася 19.03.2024, та не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття рішення не прийнято.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду та неприйняття рішення за заявою протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі ЗК України)).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.

Так, ст. 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), а також передача акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, в суборенду земельних ділянок державної власності, що були передані зазначеним господарським товариствам в оренду відповідно до статті 120-1 цього Кодексу, здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України).

Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря (ч. 3 ст. 127 ЗК України).

За ч. 1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Частиною 3 ст. 128 ЗК України визначено, що Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Будь-яких виключень із вказаної вище норми права законодавцем не визначено, що кореспондує обов`язку суб`єктів владних повноважень щодо неухильного дотримання вказаних вище строків щодо розгляду заяви (клопотання) з питань продажу земельних ділянок.

Частинами 5-6 ст. 128 ЗК України передбачено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Своєю чергою, пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажу земельної ділянки комунальної власності протягом місячного строку, встановленому нормою ч. 3 ст. 128 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою ч. 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР.

Частина 3 ст. 128 ЗК чітко визначає обов`язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажу земельної ділянки зазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач, як суб`єкт владних повноважень, мав прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) рішення про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Жодних інших альтернативних рішень законодавцем не визначено, тобто за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або мотивована відмова.

Поряд з цим, відповідно до п. 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.

Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені ст. 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; та ін.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗК України, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР установлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Підсумовуючи викладене у сукупності, питання продажу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Клеванська селищна рада.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача від 01.02.2024 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки з метою викупу, відповідачем належним чином не розглянута, оскільки останній не прийняв жодного рішення за наслідками її розгляду ні позитивного, ні негативного, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акта органу місцевого самоврядування.

Невирішення відповідачем заяви позивача про продаж земельної ділянки, неголосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за чи проти), неприйняття відповідного рішення відповідачем у визначений законом строк свідчить про протиправну бездіяльність Клеванської селищної ради.

При цьому, слід зазначити, що утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у продажу земельної ділянки.

Таким чином, у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Продаж земельної ділянки або відмова у її продажі є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Своєю чергою, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; чи про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

За правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2020 у справі №800/304/17, під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 01.02.2024.

Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачем всупереч приписам ЗК України за результатами розгляду заяви позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; або відмовити в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови), колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення відповідно до вимог ст. 128 ЗК України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №460/3994/24 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини цієї ухвали у такій редакції:

«Зобов`язати Клеванську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5624655400:02:024:002 площею 0,432 га, цільового призначення 03.07 для ведення будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з метою її викупу від 01.02.2024 та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення відповідно до вимог статті 128 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.».

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №460/3994/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк