Постанова

від 13.11.2024 по справі 916/1950/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1950/16(916/4694/15)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» - Швець К. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І. В. (правонаступником банку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс») та Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024

у справі № 916/1950/16(916/4694/15)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку росії» (нова назва Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецтех»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець»

про стягнення 19 269 758,70 доларів США та 153 050 723,01 грн

у межах справи № 916/1950/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецтех»

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку росії» (далі ПАТ «Дочірній банк Сбербанку росії», Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Ріелті Груп» (далі - ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп», Відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за процентами у розмірі 19 269 758,70 доларів США та пеню в розмірі 153 050 723,01 грн.

Позивач мотивував позовну заяву (у зазначеній частині вимог) неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» (далі - ПрАТ «ФК «Чорноморець») як позичальником та ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» як його поручителем своїх боргових зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011 №14-В/11/44/ЮО (далі - Кредитний договір) зі змінами та доповненнями до цього Договору.

Ухвалою від 24.11.2015 у справі № 916/4694/15 Господарський суд Одеської області, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПрАТ «ФК «Чорноморець».

У подальшому ПАТ «Дочірній банк Сбербанку росії» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - ПАТ «Сбербанк»), а ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп», у свою чергу, змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецтех» (далі - ТОВ «Укрбудспецтех»).

Водночас ухвалою від 01.08.2016 Господарський суд Одеської області порушив провадження у справі № 916/1950/16 про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех».

У цьому зв`язку ухвалою від 14.11.2019 Господарський суд Одеської області передав справу позовного провадження № 916/4694/15 на розгляд судді, в провадженні якого перебуває справа № 916/1950/16 про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех» відповідно до положень частини третьої статті 7, абзацу третього частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою від 20.11.2019 Господарський суд Одеської області (у складі відповідного судді) прийняв справу № 916/4694/15 до свого провадження для розгляду в межах справи № 916/1950/16 про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех».

Відтак, цей майнових спір, стороною якого є боржник, розглядався по суті в межах справи про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех» із присвоєнням єдиного унікального номера справі 916/1950/16(916/4694/15).

При цьому предметом позову у цій справі № 916/1950/16(916/4694/15) є вимоги про стягнення з поручителя (ТОВ «Укрбудспецтех») на підставі Договору поруки від 26.04.2013 заборгованості позичальника (ПрАТ «ФК «Чорноморець») за процентами за Кредитним договором у розмірі 19 269 758,70 доларів США, нарахованої за період з 01.08.2016 (з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех») по 09.10.2019, та з пені за прострочення сплати загальної заборгованості та за прострочення сплати процентів у розмірі 153 050 723,01 грн.

У подальшому АТ «Сбербанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР Банк», Банк).

Крім того, рішенням від 25.02.2022 № 131 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочала процедуру ліквідації у АТ «МР Банк» та призначила уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Луньо Іллю Вікторовича.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 19.09.2023 зі справи № 916/1950/16(916/4694/15) Господарський суд Одеської області відмовив у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що АТ «МР Банк» скористалося своїм правом дострокової вимоги виконання зобов`язань за кредитом, що підтверджується вимогою як до боржника, так і до поручителя, а тому Позивач втратив можливість нарахування та одержання процентів та неустойки за Кредитним договором, адже нарахування процентів за користування кредитом поза межами кредитування не допускається.

Не погодившись із ухваленим рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у цій справі, Позивач (АТ «МР банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В.) оскаржив його в апеляційному порядку, просив оскаржуване рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову; а саме просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором та на підставі Договору поруки від 15.07.2011 за процентами в розмірі 11 887 915,43 доларів США.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 27.03.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд:

- задовольнив апеляційну скаргу частково;

- скасував рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі № 916/1950/16(916/4694/15) в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ТОВ «Укрбудспецтех» на користь АТ «МР Банк» процентів за користування кредитом в сумі 10 465 989, 86 доларів США та прийняв у цій частині нове рішення про задоволення позову; у решті рішення залишив без змін, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецтех» на користь Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» проценти за користування кредитом в сумі 10 465 989, 86 дол. США.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудспецтех» на користь Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» 5 368 грн судового збору за подання позовної заяви»;

- стягнув з ТОВ «Укрбудспецтех» на користь АТ «МР Банк» 8 052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовну заяву, суд апеляційної інстанції керувався наявністю солідарного обов`язку Відповідача як поручителя перед Банком за належне виконання позичальником (ПрАТ «ФК «Чорноморець») зобов`язань за Кредитним договором, а також наявністю чинного судового рішення у справі №916/1031/16 про стягнення з основного боржника - ПрАТ "ФК "Чорноморець" на користь АТ «МР Банк» заборгованості зі сплати процентів у розмірі 11 887 915,43 доларів США за період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

При цьому апеляційний суд вважав, що заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 1 421 925,57 доларів США вважається погашеною за рахунок предмета іпотеки (через прийняття у власність предмета іпотеки Банком у процедурі виконавчого провадження з виконання відповідного судового наказу у справі № 916/4591/15), тож залишок такої заборгованості, що підлягає стягненню, становить 10 465 989, 86 доларів США.

Суд апеляційної інстанції також констатував безпідставність решти заявлених АТ «МР Банк» позовних вимог зі сплати процентів за користування кредитом, оскільки такі нараховані неправомірно, а саме після пред`явлення до боржника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про дострокове повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги АТ «МР Банк»

Позивач - АТ "МР банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у цій справі, просив оскаржувану постанову в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 1 421 925,57 доларів США змінити шляхом стягнення цих коштів з ТОВ «Укрбудспецтех» на користь Банку, а в частині задоволення позовних вимог - залишити постанову без змін.

Підставою касаційного оскарження постанови Банк зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме норм частини четвертої статті 75 ГПК України (постанови Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/11164/16 та від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19) та положень частини першої статті 326 ГПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №916/223/17 та від 27.02.2019 у справі № 913/355/15).

За змістом наведених у скарзі доводів АТ "МР Банк" стверджує про незаконність оскаржуваної постанови (у відповідній частині відмови у позові) внаслідок її ухвалення з порушенням норм процесуального права, зокрема, з тих підстав, що апеляційний суд помилково вирахував частину відсотків в сумі 1 421 925,57 доларів США, нарахованих за період з 15.07.2014 по 02.11.2015, із суми процентів, нарахованих за інший період - з 15.12.2015 по 06.12.2018.

У цьому зв`язку Банк доводить, що суд апеляційної інстанції фактично змінив чинне судове рішення у справі № 916/1031/16, вирахувавши із стягнутої цим рішенням суми коштів погашену заборгованість за Кредитним договором зі сплати відсотків, нарахованих за інший період.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ПрАТ «ФК «Чорноморець»

Третя особа - ПрАТ «ФК «Чорноморець» подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у цій справі повністю, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 залишити в силі.

Касаційну скаргу заявник мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судом апеляційної інстанції норм статей 1048, 1050 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, які (висновки) викладені у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, від 07.06.2023 у справі №916/3704/20(916/4693/15).

У контексті порушення процесуальних норм, що зумовило неправильне застосування зазначених норм матеріального права, ПрАТ «ФК «Чорноморець», серед іншого, доводить помилкове неврахування судом апеляційної інстанції обставин того, що останнім днем користування кредитом за Кредитним договором, а відтак і останнім днем нарахування процентів за користування кредитом є 08.07.2015. Тому, на переконання скаржника, стягнення з ТОВ «Укрбудспецтех» на користь Банку заборгованості за Кредитним договором на підставі договору поруки від 15.07.2011 процентів за користування кредитом за період з 01.08.2016 по 08.10.2019 є таким, що суперечить статті 1048 ЦК України, висновкам господарських судів викладених у судових рішеннях у справі №916/4693/15 (про стягнення заборгованості за Кредитним договором з позичальника - ПрАТ "ФК "Чорноморець"), а також усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної у наведених вище постановах.

Іншою підставою касаційного оскарження ПрАТ «ФК «Чорноморець» доводить відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ у подібних правовідносинах. У цьому зв`язку скаржник стверджує, що нарахування додаткових зобов`язань боржникові (ТОВ «Укрбудспецтех») у справі №916/1950/16(916/4694/15) суперечить правовій нормі абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ, оскільки після введення ліквідаційної процедури у боржника на могло виникнути жодних додаткових зобов`язань, навіть за позовами, що були подані в минулі роки.

Узагальнений виклад позиції учасників у справі щодо поданих касаційних скарг

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзивів на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

29.04.2024 до касаційного суду надійшли касаційні скарги Банку та ПрАТ «ФК «Чорноморець».

Протоколами від 29.04.2024 - 03.05.2024 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями через нестачу потрібної кількості суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2024 для розгляду касаційних скарг у справі №916/1950/16(916/4694/15) визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 20.05.2024 Верховний Суд задовольнив заяву судді Пєскова В.Г. від 20.05.2024 про самовідвід у розгляді справи № 916/1950/16 (916/4694/15) за касаційними скаргами АТ "МР банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. та ПрАТ «ФК «Чорноморець» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024.

Упродовж здійснення касаційного провадження у цій справі склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалами від 24.05.2024 Верховний Суд витребував з Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи№916/1950/16 (916/4694/15); відклав розгляд питання щодо прийнятності касаційних скарг Банку та ПрАТ «ФК «Чорноморець» до надходження матеріалів справи.

Ухвалою від 07.06.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "МР банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №916/1950/16(916/4694/15); призначив касаційну скаргу до розгляду на 17.07.2024 о 11:15 год.

Іншою ухвалою від 07.06.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «ФК «Чорноморець» без руху, надав скаржнику строк для усунення її недоліків.

14.06.2024 через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.06.2024 від ПрАТ «ФК «Чорноморець» надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «ФК «Чорноморець» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №916/1950/16(916/4694/15); призначив її до розгляду на 17.07.2024 о 11:15 год.; об`єднав у одне касаційні провадження за касаційними скаргами ПрАТ «ФК «Чорноморець» та Банку.

Ухвалою від 10.07.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання Банку про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання 17.07.2024 не відбулось, у зв`язку з відпусткою судді-члена колегії суддів та неможливістю автоматизованого розподілу судової справи між суддями через нестачу потрібної кількості суддів.

Ухвалою від 06.08.2024 Верховний Суд, зокрема, призначив розгляд касаційних скарг у справі № 916/1950/16(916/4694/15) на 21.08.2024 о 10:15 год.

16.08.2024 до Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс») про заміну сторони, у якій заявник просив замінити Позивача - АТ "МР банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. у цій справі його правонаступником - ТОВ «Спектрум Ессетс».

Також до суду подано клопотання ТОВ «Спектрум Ессетс» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 19.08.2024 Верховний Суд задовольнив зазначене клопотання ТОВ «Спектрум Ессетс».

19.08.2024 до Верховного Суду надійшла заява Позивача - АТ "МР банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. про задоволення заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» про заміну сторони.

Ухвалою від 21.08.2024 Верховний Суд, зокрема, відклав розгляд касаційних скарг у справі № 916/1950/16(916/4694/15) на 02.10.2024 о 10:15 год.

Ухвалою від 02.10.2024 Верховний Суд, зокрема, відклав розгляд касаційних скарг у справі № 916/1950/16(916/4694/15) на 13.11.2024 о 11:45 год.

У судове засідання 13.11.2024 з`явилися представники АТ "МР банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. та ТОВ «Спектрум Ессетс».

До початку розгляду касаційних скарг по суті Верховний Суд ухвалою від 13.11.2024 задовольнив заяву ТОВ «Спектрум Ессетс» та замінив у справі №916/1950/16(916/4694/15) позивача - АТ "МР банк" на його правонаступника - ТОВ «Спектрум Ессетс».

У судовому засіданні представниця ТОВ «Спектрум Ессетс» надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційних скарг. Інші учасники явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Водночас з огляду на те, що в силу приписів частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм права саме на підставі встановлених цими судами фактичних обставин справи, колегія суддів урахувала обставини цієї справи, що полягають у такому.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

15.07.2011 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії" (Банк), правонаступником якого є АТ "Сбербанк" (нова назва - АТ "МР Банк"), та ПрАТ "ФК "Чорноморець" (Позичальник) було укладено Кредитний договір зі змінами та доповненнями, за умовами якого Позичальнику надано кредит у сумі 41 586 388,00 доларів США.

Також, 15.07.2011 укладено договір поруки, відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Шевченківський» зобов`язалося у повному обсязі відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов`язань перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії", що виникають з Кредитного договору.

Договором № 2 про внесення змін до договору поруки від 15.07.2011 замінено сторону поручителя на ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп».

Згідно умов Кредитного договору останній день дії кредитної лінії - 30.06.2018.

Однак, Банк скористався своїм правом дострокової вимоги виконання ПрAT "ФК "Чорноморець" зобов`язань за кредитом та на підставі пункту 8.3 Кредитного договору надіслав 23.06.2015 на адресу Позичальника повідомлення-вимогу №5828/5/28-2 про дострокове повернення повної суми заборгованості за цим Договором.

14.07.2015 Банком направлено поручителю повідомлення-вимогу №6583/5/28-2 щодо повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

Суд з`ясували, що за правилами обчислення строків, встановлених статтями 251-254 ЦК України, ураховуючи положення про п`ятиденний робочий тиждень та правила перенесення вихідних днів (стаття 52 та частина третя статті 67 Кодексу законів про працю України відповідно), останнім 10-ти денним робочим днем добровільного виконання АТ "ФК "Чорноморець" вимоги АТ "Сбербанк" за повідомленням-вимогою №5828/5/28-2 є 08.07.2015 (останній день строку).

Тож, у відповідності до статті 253 ЦК України саме з 09.07.2015 (на наступний день після 08.07.2015) АТ "Сбербанк" набуло право вимоги із АТ "ФК "Чорноморець" щодо сплати повної суми заборгованості за кредитом.

Оскільки АТ "Сбербанк" скористалося своїм правом дострокової вимоги виконання АТ "ФК "Чорноморець" зобов`язань за Кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 8.3 Кредитного договору, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією є 08.07.2015.

Водночас суди попередніх інстанцій з`ясували, що у заяві про зміну предмету позову Банк зазначив про часткове погашення Позичальником - ПрAT "ФК "Чорноморець" заборгованості у розмірі 15 846 972,03 доларів США, що еквівалентно 456 036 000,00 грн.

Таким чином, судами встановлено, що Позивачем нараховано заборгованість перед Банком із сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 01.08.2016 по 08.10.2019 у сумі 19 269 758,70 доларів США та 153 050 723,01 грн пені, що включає пеню за користування кредитною лінією у сумі 133 788 583,94 грн та пеню за кредитною лінією у сумі 19 262 139,07 грн.

Разом з тим, апеляційний суд з`ясував, що на розгляді господарських судів перебували спори за позовом АТ "Сбербанк" до АТ "ФК "Чорноморець" про стягнення заборгованості за Кредитним договором, зокрема зі сплати процентів за користування кредитом.

Так, Господарський суд Одеської області рішенням від 26.05.2021 у справі №916/3704/20(916/4693/15), залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та Верховного Суду від 07.06.2023, закрив провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357, 70 доларів США.

Закриваючи провадження у справі № 916/3704/20(916/4693/15) у частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357, 70 доларів США, господарський суд врахував такі обставини:

- рішенням від 17.07.2017 у справі № 916/4591/15 Господарський суд Одеської області задовольнив позовні вимоги; стягнув з Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне Море" (далі - ПАТ "ТВФ "Чорне Море") на користь АТ "Сбербанк" заборгованість за Кредитним договором та на підставі договору поруки від 26.04.2013 у загальному розмірі 42 352 220, 60 доларів США та 45 773 758, 97 грн, що включали, серед іншого, 5 578 283, 28 доларів США - процентів за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 15.07.2014 по 02.11.2015;

- на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі № 916/4591/15 видано наказ від 31.07.2017;

- у процедурі виконавчого провадження проведено публічні електронні торги, на яких майно АТ "ТВФ "Чорне Море" не реалізовано в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, у відповідності до частини сьомої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" та частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" АТ "Сбербанк" скористалося своїм правом та в рахунок часткового погашення за кредитним договором прийняв у власність предмети іпотеки;

- 19.01.2018 предмети іпотеки було придбано у власність Банком (АТ "Сбербанк"), зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оприбутковано на баланс банку шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна та частково погашено заборгованість АТ "ФК "Чорноморець" перед АТ "Сбербанк" за Кредитним договором в загальній сумі 456 036 000,00 гривень, а саме в загальному розмірі 15 846 972,03 доларів США, в тому числі: 5 578 283,28 доларів США - проценти (нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015); 10 268 688,75 доларів США - основна сума боргу (тіло кредиту);

- про ці обставини АТ "Сбербанк" повідомило боржника - АТ "ФК "Чорноморець" у листі від 26.01.2018 №1301/5/28-3.

Апеляційний суд з`ясував, що різниця між заявленою АТ "Сбербанк" в листі №1301/5/28-3 від 26.01.2018 сумою погашення процентів (5 578 283,28 доларів США) та сумою, щодо якої господарським судом у справі №916/3704/20(916/4693/15) було закрито провадження (4 156 357,70 доларів США) складає 1 421 925,57 доларів США (5 578 283,28 - 4 156 357,70) та така сума також вважається погашеними процентами за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що чинним рішенням від 25.03.2019 у справі № 916/1031/16 Господарський суд Одеської області стягнув з АТ "ФК "Чорноморець" на користь АТ "Сбербанк" заборгованість за Кредитним договором зі сплати процентів у розмірі 11 887 915,43 доларів США за період з 15.12.2015 по 06.12.2018 та 616 700,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Апеляційний суд дослідив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду у справі № 916/1031/16 набрало законної сили, наразі є чинним та жодною зі сторін оскаржено не було, а також не переглядалось, зокрема за нововиявленими обставинами.

Зважаючи на наявність чинного судового рішення у справі № 916/1031/16 та зазначений вище розмір погашених за рахунок предмета іпотеки процентів за користування кредитом у розмірі 1 421 925,57 доларів США, суд апеляційної інстанції з`ясував, що залишок підтвердженої вказаним судовим рішенням заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, яка підлягає до стягнення з Поручителя у цій справі складає 10 465 989, 86 доларів США (11 887 915,43 - 1 421 925,57).

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України рішення суду першої інстанції підлягають касаційному оскарженню виключно після їх перегляду в апеляційному порядку одночасно із ухваленими за результатом такого розгляду відповідними постановами суду апеляційної інстанції.

Тобто, апеляційний перегляд судового рішення місцевого господарського суду лише у певній частині позовних вимог унеможливлює оскарження в касаційному порядку цього рішення в іншій частині вимог, яка судом апеляційної інстанції не переглядалась.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд акцентує, що рішення суду першої інстанції від 19.09.2023 у цій справі Позивачем оскаржувалось та, відповідно, підлягало перегляду в апеляційному порядку виключно у частині відхилення заявленої до стягнення заборгованості за процентами в розмірі 11 887 915,43 доларів США (із первісно заявлених 19 269 758,70 доларів США, нарахованих за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех» - 01.08.2016 по 09.10.2019).

Відтак, зважаючи на зазначене правове регулювання та принцип диспозитивності, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у цій справі є предметом касаційного перегляду виключно у частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 11 887 915,43 доларів США, зокрема їх задоволення (вимог) у сумі 10 465 989, 86 доларів США та відхилення решти таких у сумі 1 421 925,57 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності правових підстав для стягнення з боржника (щодо якого здійснюється судова процедура банкрутства) як поручителя заборгованості іншої особи-позичальника за процентами за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною чотирнадцятою статті 39 КУзПБ, серед іншого, передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

За змістом зазначених норм порядок задоволення грошових вимог конкурсних кредиторів передбачає, зокрема, визнання господарським судом таких вимог та їх внесення арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів.

Натомість, порядок задоволення грошових вимог поточних кредиторів згідно норм КУзПБ є відмінним.

Так, відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Отже, до визнання боржника банкрутом пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення здійснюється у порядку розгляду спору в позовному провадженні та ухвалення господарським судом за результатом такого розгляду відповідного рішення.

У цій справі Банком подано позов, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, про стягнення з ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» (нова назва - ТОВ «Укрбудспецтех») як поручителя заборгованості основного боржника-позичальника - ПрАТ «ФК «Чорноморець», зокрема, за процентами у розмірі 19 269 758,70 доларів США, нарахованих за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех» - 01.08.2016 по 09.10.2019.

Тобто, заявлені у позовному провадженні Банком грошові вимоги мають характер поточних.

Разом з тим, з публічних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою від 27.02.2024 у справі № 916/1950/16 Господарський суд Одеської області визнав банкрутом ТОВ «Укрбудспецтех» та відкрив ліквідаційну процедуру (про що окремо стверджує і ПрАТ «ФК «Чорноморець» у своїй касаційній скарзі) .

Втім, зважаючи на ухвалення у вказаній справі про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех» постанови про визнання боржника банкрутом 27.02.2024, розгляд спору щодо стягнення з боржника на користь поточного кредитора заборгованості за процентами у цій справі № 916/1950/16(916/4694/15), за результатом якого ухвалено рішення від 19.09.2023 (тобто до визнання боржника банкрутом), відбувся у відповідності до вимог КУзПБ.

Доводи касаційної скарги ПрАТ «ФК «Чорноморець» наведеного не спростовують, натомість зводяться до помилкового тлумачення скаржником норми абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ у контексті спірних правовідносин.

Так, згідно абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Верховний Суд акцентує, що зобов`язання ТОВ «Укрбудспецтех» (як поручителя) з погашення заборгованості позичальника - ПрАТ «ФК «Чорноморець» перед Банком виникло не з оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у цій справі № №916/1950/16(916/4694/15) (як помилково стверджує скаржник), адже таке зобов`язання виникло на підставі відповідного договору поруки від 15.07.2011 у зв`язку з неналежним виконанням основним боржником (позичальником) своїх зобов`язань за Кредитним договором.

При цьому відповідне зобов`язання поручителя (ТОВ «Укрбудспецтех») очевидно виникло до визнання його банкрутом, у зв`язку з чим позивачем і було подано позов у цій справі ще у листопаді 2015 року (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2019).

Наведене в цілому свідчить про помилковість доводів касаційної скарги ПрАТ «ФК «Чорноморець» про те, що через календарний місяць після визнання боржника банкрутом, всупереч вимог абзацу четвертого частини першої статті 59 КУзПБ, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у цій справі № №916/1950/16(916/4694/15) нараховано боржнику додаткові зобов`язання у вигляді процентів за користування кредитом в сумі 10 465 989, 86 доларів США.

Повертаючись до суті спору, Верховний Суд зважає на таке.

Предметом касаційного дослідження у цій справі, як зазначено вище, є правомірність вирішення попередніми судовими інстанціями спору в частині позовних вимог Банку до ТОВ «Укрбудспецтех» про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 11 887 915,43 доларів США (із первісно заявлених 19 269 758,70 доларів США, нарахованих за період з дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудспецтех» - 01.08.2016 по 09.10.2019).

Щодо питання нарахування процентів за користування кредитом, колегія суддів враховує, що згідно усталеної практики Верховного Суду пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).

Крім того, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, на які посилається скаржник).

Ураховуючи наведені висновки про застосування норм права та встановлені судами у цій справі обставини щодо пред`явлення Банком вимоги позичальнику про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, суди попередніх інстанцій вірно керувалися у судових рішеннях тим, що Банк втратив право нараховувати передбачені цим Договором відсотки за користування кредитом після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні-вимозі (тобто з 09.07.2015).

Поряд з цим Верховний Суд погоджується з правомірністю зазначеного в оскаржуваній постанові висновку апеляційного суду про те, що місцевий господарський суд помилково не врахував наявність чинного рішення суду про стягнення з основного боржника заборгованості за процентами, що призвело до ухвалення невірного рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, суд апеляційної інстанції встановив наявність чинного рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2019 у справі №916/1031/16 про стягнення з основного боржника АТ "ФК "Чорноморець" на користь АТ "МР Банк" заборгованості зі сплати процентів у розмірі 11 887 915,43 доларів США за період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

Відповідно до статті 124 (що кореспондує зі статтею 129-1) Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма міститься у частині першій статті 18 ГПК України.

Зважаючи на зазначені правові норми, суд апеляційної інстанції вірно керувався наявністю безспірної (такої, що підтверджена чинним судовим рішенням) заборгованості основного боржника - АТ "ФК "Чорноморець" за Кредитним договором зі сплати процентів за період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/11164/16 та від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, на які посилається Банк у своїй касаційній скарзі).

Колегія суддів вважає, що зміна практики Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду, у питанні застосування норми права не може нівелювати юридичних фактів, установлених чинним судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Керуючись наведеним, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав помилковим не врахування місцевим господарським судом наявності чинного рішення суду, яким встановлено преюдиційні обставини для цієї справи щодо стягнення з основного боржника заборгованості за процентами, нарахованими за відповідний період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

При цьому апеляційним судом встановлено, що згідно умов договору поруки від 15.07.2011 та Договору № 2 від 26.04.2013 про внесення змін до договору поруки ТОВ «Укрбудспецтех» (попередня назва - ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп») є поручителем, який зобов`язався в повному обсязі відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед Банком, що виникають з Кредитного договору.

Частиною першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Зважаючи на вказані норми, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Таким чином, ураховуючи вимоги статей 543, 553, 554 ЦК України, умови договору поруки від 15.07.2011 (з урахуванням внесених змін Договором № 2 від 26.04.2013) та наявність підтвердженої чинним судовим рішенням заборгованості основного боржника - ПрАТ «ФК «Чорноморець» за Кредитним договором зі сплати процентів за період з 15.12.2015 по 06.12.2018, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ТОВ «Укрбудспецтех» (поручитель) відповідає перед Банком як солідарний боржник, тобто в тому ж обсязі, що і ПрАТ «ФК «Чорноморець» та залишається зобов`язаним перед кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги ПрАТ «ФК «Чорноморець» про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 1048, 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, від 07.06.2023 у справі №916/3704/20(916/4693/15)), адже підставою для часткового задоволення апеляційним судом позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками була не правомірність нарахування таких відсотків, а наявність чинного судового рішення про стягнення заборгованості з основного боржника - ПрАТ «ФК «Чорноморець» та наявність солідарного обов`язку поручителя на підставі Договору поруки.

Отже, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність у ТОВ «Укрбудспецтех» обов`язку перед Банком з погашення підтвердженої чинним судовим рішенням від 25.03.2019 у справі № 916/1031/16 заборгованості за Кредитним договором зі сплати процентів за період з 15.12.2015 по 06.12.2018 у розмірі 11 887 915,43 доларів США.

Наявності у справі доказів погашення зазначеної заборгованості, зокрема у справі про банкрутство позичальника - ПрАТ «ФК «Чорноморець», апеляційним судом не встановлено, а протилежне у касаційній скарзі цього Товариства не зазначено.

Водночас Верховний Суд не може погодитися із обґрунтованістю висновків суду апеляційної інстанції про повне задоволення вимог про стягнення зазначеної заборгованості за процентами у сумі 10 465 989, 86 доларів США, як і з висновками про відмову у задоволенні вимог про стягнення решти такої заборгованості в сумі 1 421 925,57 доларів США (з підстав їх погашення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), з огляду на таке.

Щодо відхилення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в сумі 1 421 925,57 доларів США

Як зазначено вище, визначення періоду правомірного користування кредитними коштами (у питанні обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості за процентами в сумі 1 421 925,57 доларів США) не має юридичного значення у цьому спорі, оскільки необхідним для правильного вирішення спору в цій частині вимог є врахування факту того, що вказана заборгованість зі плати процентів за користування кредитом стягнута з основного боржника (позичальника) чинним та обов`язковим до виконання судовим рішенням, а відповідач у цій справі є солідарним боржником на підставі відповідного договору поруки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині (щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 1 421 925,57 доларів США) суд апеляційної інстанції керувався тим, що така заборгованість була погашена, адже, згідно встановлених у чинному рішенні Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 у справі № 916/3704/20(916/4693/15) обставин, заборгованість за нарахованими за Кредитним договором процентами за період з 15.07.2014 по 02.11.2015 у сумі 5 578 283,28 доларів США була погашена за рахунок предмета іпотеки (внаслідок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі № 916/4591/15), у зв`язку з чим провадження у вказаній справі № 916/3704/20(916/4693/15) в частині стягнення частини процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357, 70 доларів США було закрито.

Тобто, апеляційний суд відмінусував із нарахованої за період з 15.07.2014 по 02.11.2015 заборгованості за процентами у сумі 5 578 283,28 доларів США (погашеної шляхом звернення стягнення Банком на предмет іпотеки у процедурі виконавчого провадження з виконання судового наказу від 31.07.2017 у справі №916/4591/15) суму заборгованості за процентами, яка за той самий період нарахування була визнана судом у справі №916/3704/20(916/4693/15) обґрунтованою лише в сумі 4 156 357, 70 доларів США та щодо якої було закрито провадження з підстав відсутності спору.

Втім, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що погашення заборгованості за процентами у сумі 5 578 283,28 доларів США шляхом звернення стягнення Банком на предмет іпотеки відбулось не в позасудовому порядку (коли б у суду у цій справі були підстави для висновку про неможливість погашення Банком заборгованості за процентами, які нараховані неправомірно), а таке погашення було здійснено під час виконавчого провадження з виконання судового наказу від 31.07.2017 щодо виконання чинного рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі № 916/4591/15 про стягнення з ПАТ "ТВФ "Чорне Море" (іншого поручителя позичальника) на користь АТ "Сбербанк" заборгованості за Кредитним договором та на підставі договору поруки від 26.04.2013, серед іншого, у сумі 5 578 283, 28 доларів США як процентів за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 15.07.2014 по 02.11.2015.

У цьому зв`язку є необґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність відрахування, у зв`язку з погашенням, заборгованості за нарахованими за період з 15.07.2014 по 02.11.2015 процентами у сумі 1 421 925,57 доларів США, яка підтверджена чинним судовим рішенням від 17.07.2017 у справі № 916/4591/15 (на підставі якого видано наказ та звернуто стягнення саме під час реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні), від заявленої до стягнення у цій справі заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за інший період з 15.12.2015 по 06.12.2018, яка також підтверджена чинним рішенням від 25.03.2019 у справі № 916/1031/16.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 1 421 925,57 доларів США, що входить до підтвердженої чинним судовим рішенням від 25.03.2019 у справі №916/1031/16 заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 15.12.2015 по 06.12.2018, суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги, що звернення стягнення Банком на предмет іпотеки відбулось не в позасудовому порядку, а погашена за рахунок предмета іпотеки заборгованість за Кредитним договором зі сплати відсотків була нарахована та стягнута чинним судовим рішенням за інший період - з 15.07.2014 по 02.11.2015.

Наведене свідчить про передчасність висновків апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 1 421 925,57 доларів США та обґрунтованість доводів касаційної скарги Банку у цій частині.

Щодо повного задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в сумі 10 465 989, 86 доларів США

Ураховуючи наведене вище у мотивувальній частині цієї постанови обґрунтування, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність у ТОВ «Укрбудспецтех» солідарного обов`язку перед Банком з погашення у розмірі 11 887 915,43 доларів США.

Однак, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості, апеляційний господарський суд залишив поза увагою норми статті 1, абзацу третього частини чотирнадцятої статті 39, абзацу третього частини восьмої статті 45 КУзПБ щодо особливостей порядку задоволення грошових вимог поточних кредиторів.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції не врахував, що підтверджена чинним судовим рішенням заборгованість у загальному розмірі 11 887 915,43 доларів США (яка частково присуджена до стягнення апеляційним судом в сумі 10 465 989, 86 доларів США) є заборгованістю за Кредитним договором зі сплати процентів, нарахованих за період з 15.12.2015 по 06.12.2018, тоді як провадження у справі про банкрутство відповідача - ТОВ «Укрбудспецтех» порушено ухвалою суду від 01.08.2016 у справі № 916/1950/16, а, більш того, позивач заявляв до стягнення заборгованість за процентами за період з 01.08.2016 (дати відкриття провадження у справі про банкрутство) по 09.10.2019.

Тобто, задовольняючи частково позов, апеляційний господарський суд не перевірив обставин того, яка частина підтвердженої чинним судовим рішенням заборгованості має характер поточних вимог (які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) та, у зв`язку з цим, можуть бути стягнуті за результатом розгляду спору у позовному провадженні у цій справі №916/1950/16(916/4694/15) у межах справи № 916/1950/16 про банкрутство відповідача, а яка частина такої заборгованості має характер конкурсних вимог, що унеможливлює присудження її до стягнення з огляду на відмінний порядок задоволення таких вимог у справі про банкрутство.

Вагомість наведеного процесуального порушення полягає у тому, що від встановлення характеру означеної заборгованості (належність до конкурсних чи поточних вимог) залежить правомірність висновку про наявність/відсутність правових підстав для її стягнення.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова (як в частині задоволення позовних вимог, так і в частині відмови у їх задоволенні) таким вимогам не відповідає, оскільки апеляційним судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин та оцінки доказів, що їх підтверджують.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржниками підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному перегляді справи (рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 11 887 915,43 доларів США, яке було предметом апеляційного оскарження саме в цій частині) апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо І. В. (правонаступником банку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»).

2. Скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 916/1950/16(916/4694/15) у частині скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 (у частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 10 465 989, 86 доларів США) та прийняття у цій частині нового рішення про задоволення позову.

3. Задовольнити частково касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець».

4. Скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 916/1950/16(916/4694/15) у частині залишення без змін рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 1 421 925,57 доларів США.

5. Передати справу № 916/1950/16(916/4694/15) у скасованій частині (щодо розгляду позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 11 887 915,43 доларів США) на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

О. В. Васьковський