Рішення

від 15.11.2024 по справі 402/242/23

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 402/242/23

Провадження № 2/386/88/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

за участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_3 , Благовіщенської міської ради про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

встановив:

Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Олександр Гайдюк, в інтересах держави, 29.03.2023 звернувся до Ульяновського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та Благовіщенської міської ради про визнання недійсними рішень скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Благовіщенської міської ради встановлено, що на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 площею 2 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 21276974352555) ОСОБА_3 набула право власності на вказану земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №595 від 30.06.2020, якому передувало рішення Кам`янобрідської сільської ради №510 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», а у подальшому право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2020 за №37406794. Прокурор вказує, що набуття ОСОБА_3 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 відбулося з порушеннями норм статей 20, 84, 116, 122, 149, 150, 1861 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності так як входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський». Посилаючись на положення частини першої, другої статті 178 ЦК України, зазначає, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто належать до обмежено обороноздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки, яку набув відповідач, у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» за чинним законодавством свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.Зазначає, що відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України, статей 43, 44 ЗК України, а також статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України, яким законодавець надав особливий, виключний статус, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підлягають особливій державній охороні. Посилаючись на частину третю статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статті 3,4, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» зауважує, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду є складовою екомережі, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки, яку набула ОСОБА_3 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Також зазначає, що при погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки допущено порушення частини 8 статті 118, частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», адже проект землеустрою не був погоджений з Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації, а відтак оспорювані рішення Кам`янобрідської сільської ради прийняті за відсутності висновків уповноваженого органу виконавчої влади Департаменту екології та природних ресурсів. З огляду на викладене прокурор зазначає, що рішення Кам`янобрідської сільської ради №510 від 15.11.2019 та №595 від 30.06.2020 суперечать законодавству, порушують цивільні права та інтереси, що згідно статей 16, 21 ЦК України, статті 152 ЗК України є підставою для визнання їх недійсними. Зважаючи на необхідність скасування незаконного рішення про надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , посилаючись на положення до частини 1 статті 2, статей 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить також скасувати державну реєстрацію його права власності на вказану ділянку. Крім того, на підставі статей 152, 391 ЦК України прокурор також просить зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку Благовіщенській міській раді. В обґрунтування представництва інтересів держави прокурор вказав, що органи влади або посадові особи, які здійснюють захист державних інтересів у спірних правовідносинах відсутні. У зв`язку з цим прокурор самостійно представляє інтереси держави та звертається до суду як позивач.

Посилаючись на зазначені обставини просить суд:

визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №510 від 15.11.2029 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського»;

визнати недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №595 від 30.06.2020;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 ;

зобов`язати ОСОБА_3 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5098;

стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 10736 грн.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2023 провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2023 справу прийнято до провадження суддею Ясінським Л.Ю. та призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_2 14.07.2023 до Ульяновського районного суду Кіровоградської області подала суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти позову з таких підстав. Вказала, що відповідач ОСОБА_3 подала до Кам`янобрідської сільської ради заяву з проханням надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення. Підстав для відмови на момент звернення ОСОБА_3 у сільської ради не було, тому останній було надано дозвіл на розробку вказаного проекту. Якби дійсно земля, з якої відводилась спірна земельна ділянка, відносилась до особливо цінних земель природно-заповідного фонду , на ній був би розташований об`єкт природно-заповідного фонду та встановлені обмеження у її використанні та розроблений сертифікований інженером землевпорядником проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 містив би інформацію про це, зокрема, перелік обмежень у використанні. Однак, розробляючи проект землеустрою даної земельної ділянки, землевпорядник не встановив наявності таких обмежень, адже на момент його розроблення їх і не було, і відповідно до даних ДЗК спірна земельна ділянка відводилась саме з земель сільськогосподарського призначення, а не із земель природно- заповідного фонду. На момент отримання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки ні проект землеустрою щодо її відведення, ні Державний земельний кадастр не містили відомостей про те, що на землю, з якої виділена зазначена земельна ділянка, були встановлені обмеження у її використані. Також зазначає, що межі ландшафтного заказнику «Кам`яногірський» на момент передачі земельної ділянки ОСОБА_4 не встановлювалися, і відповідна землевпорядна документація не розроблялася та не затверджувалася, а знаходження спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду прокурором не підтверджено. Просила відмовити у задоволенні позову.

23.07.2023 до Ульяновського районного суду Кіровоградської області прокурор надіслав відповідь на відзив надійшов, у якому наполягав на підставності вимог позову, адже цільове призначення спірної земельної ділянки було незаконно змінено при її передачі у власність. При цьому, незважаючи на те, що призначення земельної ділянки на момент передачі значилося - для ведення особистого селянського господарства, вказана обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території. У зв`язку з викладеним вказав, що спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду. Також зазначив, що встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 1993 році ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта. Щодо відсутності встановлених меж ландшафтного заказника «Кам`яногірський» з огляду на відсутність технічної документації із землеустрою на земельну ділянку прокурор зазначив, що території та об`єкти природно-заповідного фонду, наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки у межах заповідного урочища згідно з чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В запереченні на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_2 зазначила про необґрунтованість, хибність позиції прокурора, підтримавши фактично свої доводи, наведені у відзиві на позов.

Згідно розпорядження голови Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2023 року цивільна справа № 402/242/23 передана до Голованівського районного суду Кіровоградської області згідно п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 31 ЦПК України.

26 грудня 2023 року цивільна справа № 402/242/23 надійшла до Голованівського районного суду Кіровоградської області та відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 передана в провадження судді Гут Ю.О.

Ухвалою суду від 28.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

09.01.2024 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.02.2024 представник відповідача надіслала до суду додаткові пояснення по справі та просила їх прийняти. В поясненні вказала, що вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2023 у справі 402/404/22 який залишений без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07.02.2024 у справі № 402/404/22, встановлені наступні обставини, які мають вирішальне значення у справі № 402/242/23: «На думку колегії суддів, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не встановлено та не доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачена на час заповнення ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок достеменно знала про знаходження даних земельних ділянок в межах ландшафтного заказника «Камяногірський», мала або могла мати у розпорядженні такі відомості та умисно внесла недостовірні дані про відсутність таких обмежень. Навпаки, з дослідженого судом листа відділу № 1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що відомості щодо земельних ділянок кадастрові номери: 3525583600:02:000:5098 та 3525583600:02:000:5099 внесені до Національно-кадастрової системи на підставі Проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , однак на час реєстрації вище вказаних земельних ділянок інформація щодо віднесення даних земельних ділянок до природно-заповідного фонду у відділі та на Публічно-кадастровій карті України була відсутня. Крім того, лише 03.06.2022 Благовіщенською міської радою Кіровоградської області прийнято рішення № 1343 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Кам`яногірський», однак на момент ухвалення вироку судом першої інстанції, даний проект не розроблено та не встановлено меж територій природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Кам`яногірський». Отже, на момент розгляду справи стороною обвинувачення не надано суду будь-яких офіційних документів, які б встановлювали чіткі обмеження у використанні земель, зокрема, на території де розташовані спірні земельні ділянки і такі відомості могли бути відображені у відповідних Переліках обмежень. Колегія суддів зауважує, що виправдувальний вирок судом першої інстанції було ухвалено з підстав за недоведеністю вчинення обвинуваченою вказаних кримінальних правопорушень, і цей висновок суд зробив, дослідивши сукупність всіх доказів наданих стороною обвинувачення, які, на думку суду першої інстанції, вказують на відсутність корисливого мотиву та умислу на вчинення злочину, належним чином мотивувавши своє рішення, а тому, в цьому випадку відсутність у вироку аналізу деяких інших доказів сторони обвинувачення, які були досліджені судом, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Інших переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції щодо оцінки доказів, в апеляційній скарзі прокурора не наведено.

Щодо законності набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 зазначає, що ОСОБА_3 подала до Кам`янобрідської сільської ради заяву (клопотання) з проханням надати їй дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту., до якої додала всі необхідні та передбачені ст. 118 ЗК України документи, а саме: графічні матеріали, на яких було зазначене бажане місцерозташування земельної ділянки, копію паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків з ДРФО заявника, а також згоду на оброку персональних даних. Зважаючи на те, що на момент звернення ОСОБА_3 до Кам`янобрідської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та розгляду останньою цього клопотання, у сільської ради не було передбачених ч. 7ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні такого клопотання. Кам`янобрідська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_3 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею до 2,0 га відповідно до викопіювання, в тому числі по угіддях пасовища, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (колишня колективна), що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03). Зважаючи на зазначену норму, якби дійсно земля, з якої відводилася земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098, відносилася до особливо цінних земель природно-заповідного фонду, як про це стверджує прокурор у своєму позові, на ній був би розташований об`єкт природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим були встановлені обмеження у її використанні, то розроблений сертифікованим інженером-землевпорядником проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 містив би інформацію про це, зокрема, перелік обмежень у використанні. Однак, розробляючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098, землевпорядник не встановив наявності таких обмежень, адже на момент його розроблення їх і не було, принаймні, Державний земельний кадастр (ДЗК) не містив таких відомостей. І, як уже зазначалося вище, відповідно до даних ДЗК спірна земельна ділянка відводилася саме з земель сільськогосподарського призначення, а не із земель природно-заповідного фонду. На момент отримання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 у власність, ні проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, ні Державний земельний кадастр не містили відомостей про те, що на землю, з якої була виділена зазначена земельна ділянка, були встановлені обмеження у її використанні, зокрема, - що ця земельна ділянка є територією природно-заповідного фонду. У той же час, відповідно до даних Державного земельного кадастру, це були землі сільськогосподарського значення комунальної власності, без будь-яких обмежень та обтяжень у використанні. Однак на час прийняття Кам`янобрідською сільською радою Благовіщенського району Кіровоградської області рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098, землі, за рахунок яких була відведена спірна земельна ділянка, обліковувалися як землі сільськогосподарського призначення (вид угідь - пасовища), форма власності комунальна. Межі території та об`єкту природно-заповідного фонду, - ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», встановлено в натурі не було. Таким чином, оскільки відомості про межі земель ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» на момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не були внесені до Державного земельного кадастру, не визначені у встановленій системі просторовими координатами, то доводи про те, що спірна земельна ділянка знаходилася (знаходиться) в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» є безпідставними та недоведеними. Спірна земельна ділянка була відведена із масиву землі с/г призначення а не земель природно-заповітного фонду, свідчить і той факт, що всі сформовані довкола цієї землі земельні ділянки теж мають основний вид цільового призначення (входять до категорії земель) землі с/г призначення. Так, сусідня до спірної земельної ділянки земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:9002 має призначення 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі сільськогосподарського призначення. Те ж стосується і решти земельних ділянок з кадастровими номерами, зокрема: 3525583600:02:000:5088, 3525583600:02:000:5090, 3525583600:02:000:5091, 3525583600:02:000:5089, 3525583600:02:000:5092, 3525583600:02:000:5093, 3525583600:02:000:5094, 3525583600:02:000:9022 та ін.. Земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 була відведена із земель с/г призначення, а тому відсутні підстави вважати, що у даному випадку проект землеустрою мав погоджуватися з органами у сфері охорони навколишнього природного середовища, як про це стверджує прокурор. Отже, Кам`янобрідська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області, передаючи у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Таким чином, зважаючи на усе вищевикладене, ОСОБА_3 переконана, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог заступника керівника Голованівської окружної прокуратури О.Гайдюк про визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №510 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», рішення Кам`янобрідської сільської ради №595 від 30.06.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3525583600:02:000:5098, розташованої на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, та передачу її у власність для ведення особистого селянського господарства. А відтак, відсутні і підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 3525583600:02:000:5098 та повернення земельної ділянки територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради.

Ухвалою суду від 18.04.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав вказаних в позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , заперечила протии позову, просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Благовіщенської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутність або відкладення розгляду спрапви суд не надавав.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Так, згідно наданих суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2127697435255) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 площею 2 га.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2020 за №37406794

Право власності набуто шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Кам`янобрідської сільської ради №595 від 30.06.2020.

Також встановлено, що рішенням Кам`янобрідської сільської ради №510 від 15.11..2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства», ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною загальною площею до 2-х га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі за межами населеного пункту на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, рішенням №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 року «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради створений ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський».

Згідно охоронного зобов`язання №МЗланд73-564 від 17.05.2013 укладеного Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області та Ульяновською РДА органу виконавчої влади ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» передано під охорону.

Як вбачається з рішення №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», інформації б/н «про надання інформації щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду» Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Згідно копії Охоронного зобов`язання №МЗланд73-564 від 17.05.2013, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області передало під охорону Ульяновській районній державній адміністрації заповідний об`єкт ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» загальною площею 293,13 га .

Згідно наданої інформації Голованівській окружній прокуратурі Кіровоградської області Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду, вбачається, що моніторингом Публічної кадастрової карти України департаментом встановлено, що на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду Кіровоградської області, наявні земельні ділянки, передані у приватну власність .

З додатку до вказаного листа вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Із зазначеного вбачається, що ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», який був створений 19.08.2011, є об`єктом природно-заповідного фонду.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини друга - четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 є землями природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

З аналізу наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в частині скасування державної реєстрації.

При цьому, передача Благовіщенською міською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення, призводить до фактичної зміни меж ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» в частині його зменшення.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_3 , площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525583600:02:000:5098, знаходиться в межах земель території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, а тому суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 575/462/21 (провадження № 61-2648св22).

Доводи позивача про те, не надано розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду не заслуговують на увагу з огляду на те, що відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність об`єкту природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування.

У постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19 зазначено, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

З огляду на те, що позивачем було надано достатньо доказів, що підтверджують факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фонду відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду, не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, а її відомості в сукупності з іншими наданими позивачем доказами підтверджують факт знаходження спірної ділянки в межах земель ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногріський».

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Пре виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» ід 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти -України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Ураховуючи викладене, положення чинного законодавства та установлені судом обставини справи, суд вважає, що набуття відповідачем земельної ділянки у приватну власність є незаконним, а тому наявні підстави для позбавлення ОСОБА_4 права власності на вказану земельну ділянку.

З аналізу наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави частково .

При цьому, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення, призводить до фактичної зміни меж ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» в частині його зменшення, тому позовні вимоги в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 та зобов`язання ОСОБА_3 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 підлягають задоволенню.

Так, за змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст.16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року.

Отже, якщо спірною земельною ділянкою, на думку прокурора, неправомірно заволоділа інша, ніж їхній власник особа, то вимога про витребування цієї ділянки відповідає належному способу захисту права власника.

З огляду на зазначене, за наявності вимоги про витребування спірної земельної ділянки вимоги про визнання незаконним та скасування рішень Кам`янобрідської сільської ради не є належними.

Близьку за змістом правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17.

Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради № 510 від 15.11.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства» та визнання недійсним рішення Кам`янобрідської сільської ради №595 від 30.06.2020 «Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 » слід відмовити.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає решту доводів представника відповідача, що наведені у заявах по суті справи, у тому числі й в додаткових поясненнях, які надані суду 20.02.2024 , такими що не спростовують висновків суду стосовно фактичних обставин справи, а відтак не потребують наведення додаткових обґрунтувань щодо їх неприйнятності.

Щодо розподілу судових витрат, то суд враховує положення ст.ст. 141, 142 ЦПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Так,витрати пооплаті судовогозбору,в зв`язкуз частковимзадоволення позову ,слід 50%сплаченого судовогозбору урозмірі 5368грн (п`ятьтисяч тристашістдесят вісім)грн.за подачупозову покластина Кіровоградськуобласну прокуратуру,а інші50%сплаченого заподачу позовустягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури в рівній частині.

Враховуючи заяву представника відповідача, яку оголосив останній в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі, та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що представник відповідача зобов`язаний подати в п`ятиденний строк з дня винесення рішення (з дня складення повного судового рішення) суду підтвердження судових витрат на правничі послуги з врахуванням ст.ст. 137-138 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-83, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_3 , Благовіщенської міської ради про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5098 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 ;

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5098.

Покласти 50 % сплаченого судового збору у розмірі 5368 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. за подачу позову на Кіровоградську обласну прокуратуру.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі в сумі 2684 ( дві тисячі шістсот вісімдеят чотири) грн.. в рахуноккомпенсації сплаченогосудового збору код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок ІІА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Стягнути з Благовіщенської міської ради на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 2684 ( дві тисячі шістсот вісімдеят чотири) грн. в рахуноккомпенсації сплаченогосудового збору код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок ІІА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 25 листопада 2024 року.

Суддя: Гут Ю. О.