Рішення

від 06.11.2024 по справі 630/93/24

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/93/24

Провадження № 2-о/630/35/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Нерубацької А.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Люботин Харківської області в порядку окремого провадження цивільну справу № 630/93/24 (провадження № 2-о/630/35/24) за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківський відділ державної РАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме:

що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Люботин Харківської області, постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Олейники Сахновщинського району Харківської області, в період з 25 січня 2021 року і до моменту видачі сповіщення № 658 від 03 листопада 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 про те, що, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник без вісті під час активних бойових дій, про що було направлено корінець сповіщення № 658 Начальнику Миргородського районного ТЦК та СП Полтавської області;

та факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Олейники Сахновщинського району Харківської області, відносно доньки ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Люботин Харківського району Харківської області, про що здійснено актовий запис № 39 від 11 березня 2022 року,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування поданої заяви представник ОСОБА_2 вказала, що починаючи з 25 січня 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , і вели спільне господарство за цією адресою до 05 травня 2023 року. У ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_5 , реєстрації народження якої було здійснено ОСОБА_1 самостійно, відомості про батька дитини буди записані з її слів. Але ОСОБА_3 визнавав себе батьком дитини і чоловіком ОСОБА_1 , хоча і не квапився з реєстрацією відповідних документів. З 06 травня 2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу, мужньо виконував військовий обов`язок захисту України, але 20 жовтня 2023 року під час активних бойових дій зник безвісті. До вказаної дати ОСОБА_1 і ОСОБА_3 підтримували родинні відносини дистанційно, та останній продовжував фінансового допомагати родині. Про зникнення ОСОБА_3 безвісті військовою частиною було направлено сповіщення на адресу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого вручення такого сповіщення ОСОБА_6 брату ОСОБА_3 .

Представник ОСОБА_2 також вказала в заяві, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту батьківства необхідно заявнику ОСОБА_1 для реалізації особистих немайнових та майнових прав доньки, в тому числі для оформлення права на отримання грошового забезпечення.

Ухвалою від 09 лютого 2024 року було відмовлено у відкритті провадження в справі з підстав того, що з заяви та доданих до неї документів вбачався спір про право.

11 березня 2024 року представником заявника адвокатом Пацурковською О.М. було подано до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу суду від 09 лютого 2024 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2024 року скасовано ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 09 лютого 2024 року і справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, зокрема, про те, що метою встановлення фактів, про які вказала заявник ОСОБА_1 у своєму зверненні до суду, є отримання соціального захисту, в тому числі отримання виплат, а також вказав заявнику на те, що нею не залучений до участі в справі командир військової частини та інші особи, які можуть мати право на отримання одноразової грошової виплати після загиблого військовослужбовця і не заперечують проти встановлення факту батьківства.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 10 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху через наявні в ній недоліки те, що нею не залучені до участі належні заінтересовані особи, зокрема, командир військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 , який є рідним братом ОСОБА_3 .

Судом було роз`яснено заявнику та/або її представнику про те, що виявлені недоліки можуть усунути у визначений строк шляхом подання заяви в уточненій редакції, в якій слід вказати повне найменування усіх заінтересованих осіб, інтересів яких може стосуватися така заява.

Представником заявника ОСОБА_2 було подану заяву від 24 червня 2024 року, в якій вона вказала, що подана нею заява не має недоліків, та наполягла на тому, аби заяву було прийнято до розгляду саме в поданій редакції від 30 січня 2024 року. Представник заявника наголосила на тому, що в поданій заяві не ставиться питання про наявність підстав для виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців зниклих без вісті, що виключає на її думку підстави для залучення до участі в справі заінтересований осіб в особі командира військової частини і ОСОБА_6 .

Ухвалою від 01 липня 2024 року було відкрито провадження в справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та призначено заяву до розгляду в судовому засіданні по суті. Одночасно від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була витребувана інформація щодо наявності чи відсутності актового запису про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 в період з 01 жовтня 2020 року до 03 листопада 2023 року.

Представник заінтересованої особи Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі та за наявними у справі документами.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні подану заяву підтримала та просила її задовольнити. Вона пояснила, що в жовтні 2020 року в мережі Інтернет познайомилась зі ОСОБА_3 , який на той час проходив військову службу в танковому училищі в м. Харкові. Вони почали підтримувати спілкування і врешті вона запропонувала ОСОБА_3 приїхати до неї жити. Вони вперше зустрілися 24 січня 2021 року, а вже 25 січня 2021 року ОСОБА_3 з усіма своїми речами переїхав жити до неї в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить її бабусі. Вона, ОСОБА_1 , познайомила ОСОБА_3 зі своїми батьками, і вони почали проживати як сім`я. Невдовзі, вона, ОСОБА_1 , завагітніла від ОСОБА_3 і у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_5 . Але вже 24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія російської федерації проти України, тому вони не змогли одразу зареєструвати народження доньки. Згодом вона, ОСОБА_1 , в органах державної РАЦС самостійно зареєструвала доньку, а ОСОБА_3 не подав заяву про визнання свого батьківства, бо він на той час не мав роботи і не хотів, аби вона втрачала можливість отримувати грошові виплати як мати-одиначка. Також ОСОБА_1 пояснила, що разом з ОСОБА_3 вона проживала як повноцінне подружжя і вели спільне господарство до 06 травня 2023 року, коли ОСОБА_3 зібрав свої речі та пішов на військову службу. Зі ОСОБА_3 вона спілкувалася телефоном та кілька разів їздила до нього у військову частину. Вони мали намір зареєструвати шлюб і оформити батьківство ОСОБА_3 по відношенню до доньки. Але зробити цього не встигли, бо ОСОБА_3 20 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання зник безвісті. Вона мала намір подати до відповідних державних органів звернення про зникнення безвісті ОСОБА_3 , аби розпочати його пошук. Але для отримання права на подачу запиту про пошук ОСОБА_3 , вона, ОСОБА_1 , має підтвердити факт спільного проживання зі ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому вимушена була звернулася до суду з даної заявою.

Представник заявника ОСОБА_2 подану заяву підтримала та просила її задовольнити. В своїх поясненнях представник заявника посилалася на обставини, викладені у заяві, та окремо наголосила на тому, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, прагнула реалізувати право своєї доньки на реєстрацію ОСОБА_3 її батьком, і що ОСОБА_1 , звертаючись з цієї заявою, не мала на меті реалізувати право на отримання грошової компенсації після загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , а лише прагнула внести відомості про батьківство ОСОБА_3 у свідоцтво про народження доньки.

Суд, вислухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків та дослідивши наявні в справі докази, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Заявник ОСОБА_1 , згідно з відміткою в паспорті громадянина України НОМЕР_2 , виданому 19 серпня 2014 року Люботинським МС ГУ ДМС України в Харківській області, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і, починаючи з 27 лютого 2019 року, він мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

За інформацією, витребуваною від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про державну реєстрацію шлюбу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перевірка була проведена за період з 01 жовтня 2020 року по 03 листопада 2023 року на підставі актових записів цивільного стану в архівах відділів державної РАЦС Донецького, Луганського Полтавського, Сумського, Харківського та Чернігівського регіонів.

Виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області була надана довідка № 03-10/2493 від 10 листопада 2023 року на підтвердження того, що ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , і разом з нею за вказаною адресою проживають донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та цивільний чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Довідкою від 14 жовтня 2023 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_3 був призваний по мобілізації та перебував на військовій службі у вказаній військовій частині з 06 травня 2023 року. Але 09 листопада 2023 року військова частина НОМЕР_1 направила на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення № 658 про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час активних бойових дій поблизу н.с. Бахмут Донецької області зник безвісті, з метою подальшого сповіщення про це ОСОБА_6 , брата військовослужбовця.

За ініціативою заявника ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 були допитані в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .

Так, свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пояснили, що проживають за адресою: АДРЕСА_4 , та їх сусідами по суміжній ділянці є сім`я ОСОБА_14 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 та 95-А. Свідки підтвердили, що багато років знайомі з ОСОБА_15 , а з ОСОБА_3 вони познайомились у лютому 2021 року, після того вони почали проживати разом у будинку, який належить рідній бабусі ОСОБА_16 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше у ОСОБА_16 і ОСОБА_17 народилась донька, до якої ОСОБА_18 відносився саме як батько, часто носи її на руках. Окремо свідок ОСОБА_8 пояснила, що під час спільного проживання ОСОБА_19 і ОСОБА_18 вели спільне господарство, вирощували курей, пробили на подвір`ї свердловину, з якої брали воду.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що влітку 2022 року до нього звернувся чоловік на ім`я ОСОБА_17 , який запросив його до свого подвір`я, розташованого на АДРЕСА_1 , для проведення робіт з улаштування свердловини для споживання води. Після обговорення замовлення ОСОБА_17 передав йому гроші в якості передоплати, для придбання матеріалів, а після виконання усіх робіт саме ОСОБА_17 оплатив вартість робіт.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що заявник ОСОБА_1 є її рідною донькою і вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_5 . Свідок ОСОБА_10 підтвердила те, що в жовтні 2020 року її донька познайомилась зі ОСОБА_3 , але особисто з ним вона, ОСОБА_10 , познайомилась лише 25 січня 2021 року, коли той приїхав до ОСОБА_16 в гості вперше. Майже одразу її донька ОСОБА_16 і ОСОБА_17 перейшли жити разом до будинку, який належить їх бабусі, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вони почали доглядати за будинком та земельною ділянкою, згодом почали розводити свійських тварин. Свідок ОСОБА_10 також підтвердила, що під час спільного проживання у ОСОБА_20 і ОСОБА_21 народилась донька, яку вони разом виховували, і до доньки ОСОБА_17 проявляв належну батьківську турботу. Але ОСОБА_16 і ОСОБА_17 не реєстрували шлюб між собою і не оформляли батьківство ОСОБА_17 щодо доньки, або ОСОБА_16 могла отримувати державні виплати як мати-одиначка. Але після того, як ОСОБА_18 пішов на військову службу, він хотів зареєструвати шлюб з ОСОБА_16 і зареєструвати своє батьківство, але у нього не було достатньо вільного часу, бо він приймав участь у бойових діях. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 перераховував гроші ОСОБА_16 в якості допомоги.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 , і заявник ОСОБА_1 є її рідною племінницею, яка наприкінці 2021 року почала проживати спільно зі ОСОБА_3 в будинку, який належить їх бабусі, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зі ОСОБА_3 вона, ОСОБА_11 , вперше зустрілася 27 січня 2021 року на святкуванні дня народження її брата, куди він прийшов разом з ОСОБА_22 . Свідок ОСОБА_11 підтвердила суду, що ОСОБА_16 і ОСОБА_17 спільно проживали в будинку, як сім`я, і вони здійснювали догляд за будинком, саджали город, а згодом у них народилась донька, яка дуже схожа на ОСОБА_17 .

Також свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що багато років дружить з ОСОБА_10 , донькою якої є ОСОБА_19 . Свідок підтвердила, що перебувала 27 січня 2021 року на святкуванні дня народження батька ОСОБА_20 , де і познайомилась зі ОСОБА_3 , якого їй представили як чоловіка, з яким у ОСОБА_16 виникли відносини. Пізніше, вона часто бачила ОСОБА_16 і ОСОБА_17 разом, коли вони ходили на ринок. А вже 24 лютого 2022 року вона, ОСОБА_12 , бачила ОСОБА_16 і ОСОБА_17 разом з новонародженою дитиною та батьками ОСОБА_16 поряд з аптекою. Також від батьків ОСОБА_16 їй, ОСОБА_12 , було відомо, що ОСОБА_16 і ОСОБА_17 проживали в будинку бабусі, виховували доньку і ОСОБА_17 постійно догляд свою доньку, і що після призову ОСОБА_17 на військову службу ОСОБА_16 двічі їздила до нього на побачення у військову частину до м. Краматорськ, бо ОСОБА_17 мав бажання оформити документи щодо свого батьківства.

Свідок ОСОБА_13 підтвердила суду, що 27 січня 2021 року вона перебувала на святкуванні дня народження батька ОСОБА_20 , де і познайомилась зі ОСОБА_3 , якого їй представили як чоловіка, з яким у ОСОБА_16 виникли відносини, і що вони проживають разом і будинку її бабусі. Також свідок пояснила, що ОСОБА_16 і ОСОБА_17 часто приїжджали до неї додому в гості і залишались на ночівлю, і їх обох вона приймає саме як чоловіка і дружину; і що у них народилась донька, батьком якої був саме В`ячеслав.

З представлених заявником ОСОБА_1 платіжних квитанцій вбачається, що протягом червня-вересня 2023 року нею були отримані грошові перекази від ОСОБА_3 в таких розмірах: 6000,00 грн., 2000,00 грн., 4000,00 грн., 10000,00 грн., 17950,00 грн.

Також заявником ОСОБА_1 представлені суду чисельні фотознімки, на яких чоловік, схожий на ОСОБА_3 , проводить час з новонародженої дитиною особисто або в присутності ОСОБА_1 , таке спілкування чоловіка з дитиною відбувається в різну пору року. Також на представлених фотознімках та одному відеозаписі чоловік, схожий на ОСОБА_3 , зображений у військовій формі, в тому числі серед інших військовий, та поряд з ОСОБА_1 .

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, оцінюючи їх достовірні, суд вважає встановленим той факт, що заявник ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в період з 25 січня 2021 року і до 03 листопада 2023 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка.

Однак в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення такого факту суд вимушений відмовити за таких причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 просила встановити факти проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_23 та його батьківства з метою забезпечення реалізації майновий та немайнових прав дитини, та отримання соціального захисту, в тому числі отримання виплат.

Але в стадії вирішення питання про відкриття провадження в справі представник заявника ОСОБА_2 у заяві про усунення недоліків вказала, що в поданій суду для розгляду заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заявником не ставиться питання щодо наявності підстав для отримання грошового забезпечення членами сімей військовослужбовців зниклих безвісті.

Разом із тим, як було зазначено вище, під час судового розгляду представник ОСОБА_2 стверджувала, що метою звершення до суду з даною заявою є саме прагнення заявника внести відомості про батьківство ОСОБА_3 у свідоцтво про народження доньки. Натомість заявник ОСОБА_1 підтвердила суду, що для неї встановлення факту спільного проживання зі ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має певну мету - отримання права на подачу запиту до уповноважених державних органів про пошук ОСОБА_3 , як зниклого безвісті, та отримання інформації про результати такого пошуку.

Отже мінлива позиція заявника та її представника ставить під сумнів наявність підстав вважати, що подана заява належить до юрисдикції суду, оскільки поведінка учасників справи не дозволяє з`ясувати, чи факти, що підлягають встановленню, матимуть певне юридичне значення, оскільки саме від мети їх встановлення залежить визначення того, чи призведуть такі факти до виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав заявника чи її доньки; та чи не передбачено в такому разі чинним законодавством позасудового порядку встановлення вказаних юридичних фактів.

В свою чергу, від мети встановлення того чи іншого факту, що має юридичне значення, залежить визначення кола заінтересованих осіб у справі.

Звертаючись до суду за заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, представник ОСОБА_2 у якості заінтересованої особи до участі у справі залучила лише Харківський відділ державної РАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Однак, виходячи з первісної мети звернення до суду з даною заявою, про які представником заявника було вказано як в тексті заяви, так і підтверджено в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову у відкриття провадження в справі від 09 лютого 2024 року, судом було запропоновано усунути недоліки поданої заяви та роз`яснено про доцільність залучення до участі в справі в якості належних заінтересованих осіб командира військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 , який є рідним братом ОСОБА_3 .

Але заявником та її представником не дотримано процесуального обов`язку щодо залучення до участі у справі належних заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 638/4/19, провадження №61-18132св19, постанова від 07 квітня 2020 року.

Таким чином, звертаючись до суду з вказаною заявою, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 неправильно визначилися з учасниками справи, а саме заінтересованою особою, що є підставою для залишення поданої заяви без задоволення. Однак у разі зазначення належних заінтересованих осіб у даній справі, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду повторно з вказаною заявою.

Крім того, ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим 11 березня 2022 року Харківським відділом державної РАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заявник ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батьком дитини вказаний ОСОБА_24 .

З довідки від 11 березня 2022 року про державну реєстрацію народження дитини ОСОБА_4 вбачається, що відомості про батька дитини були внесені до актового запису відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Також представник заявника ОСОБА_2 у поданій заяві вказала, що ОСОБА_3 за місцем проходження військової служби вважається зниклим безвісті. У зв`язку з цим, з огляду на положення ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», якою визначено, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. ОСОБА_3 не втрачає своїх майнових і немайнових прав до моменту визнання його у порядку, визначеному ЦПК України, безвісно відсутнім або до моменту оголошення його померлим.

З цього випливає відсутність підстав для встановлення факту батьківства у відповідності до ст. 130 СК України, на яку посилається представник заявника ОСОБА_2 , адже право на звернення з такою заявою пов`язано саме зі смертю чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини. У такому разі за відсутності заяви ОСОБА_3 про визнання себе батьком дитини, його батьківство може бути визнано рішенням суду виключно на підставі позову ОСОБА_1 про визнання батьківства.

Від так за відсутності документів, що підтверджують реєстрацію факту смерті ОСОБА_3 , чи рішення суду про визнання чи оголошення його померлим відсутні підстави для встановлення походження дитини від ОСОБА_3 саме в порядку окремого провадження. У такому разі ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення до суду з позовною заявою про визнання батьківства ОСОБА_3 .

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 76-81, 263-265, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа - Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 41404009, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Культури, 2-Б.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

11 листопада 2024 року.