Рішення

від 19.11.2024 по справі 574/187/23

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/187/23

Провадження № 2/584/157/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2024 Путивльський районний суд Сумської області:

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участю: секретаря Чебакової І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні зали суду в м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Конотопського району Сумської області, про визначення місця проживання дитини,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 20 травня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , який було розірвано на підставі рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 червня 2022 року, і вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки, син ОСОБА_4 , на даний час проживає разом з позивачем в будинку де створені належні умови для виховання, навчання та відпочинку дитини, відповідач з квітня 2022 року проживає окремо, не цікавиться життям, здоров`ям та розвитком дитини, матеріально не утримує, позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з батьком по АДРЕСА_1 , а судові витрати покласти на нього.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Конотопського району Сумської області, про визначення місця проживання дитини закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору (а.с.77-78).

Постановою Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Спасьоненка О.В. задоволено, ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року скасовано, а цивільну справу направити для продовження розгляду до Буринського районного суду Сумсбкої області (а.с.119-120).

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 21 грудня 2023 року задоволено заяву судді Гука Т.Р. про самовідвід у вказаній цивільній справі, і розпорядженням в.о.голови Буринського районного суду Сумської області від 21 грудня 2023 року справу передано до Путивльського районного суду Сумської області (а.с.139,145-146).

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с.160зв.,161,166зв.,172,173,177зв.,179,186,191).

Крім того, до відповідача ухвалами Путивльського районного суду Сумської області від 29 травня 2024 року було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу (а.с.175,181).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову покладалась на розсуд суду (а.с.150).

Суд, заслухавши представника позивача, який позов підтримав, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що сторони з 20 травня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 червня 2022 року, і вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-9).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Буринської міської ради від 27 січня 2023 року ОСОБА_2 , позивач у справі, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_7 (а.с.15).

Відповідно до копій свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та технічного паспорту власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (а.с.10-14).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 24 січня 2023 року ОСОБА_3 , відповідач у справі, була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 16 січня 2017 року по 2 січня 2023 року (а.с.17).

Відповідно до довідки, складеної депутатом Буринської міської ради Ліщенком І.М. 30 січня 2023 року, під час обстеження господарства АДРЕСА_1 було встановлено, що за вказаною адресою зареєстрований та проживає за вказаною адресою. Мати дитини ОСОБА_3 з 10 квітня 2022 року з дитиною не проживає, вихованням сина займається батько ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання по АДРЕСА_1 проживають батько ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , дід ОСОБА_6 та баба ОСОБА_7 . Для навчання, виховання та розвитку дитини створені належні житлово-побутові умови проживання. Мати дитини ОСОБА_3 з 10 квітня 2022 року за вказаною адресою не проживає, її місце знаходження невідоме (а.с.19).

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Конотопської районної державної адміністрації №32-Д від 27 березня 2023 року вважається за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 (а.с.48-49).

Згідно з ч.ч.7,8ст. 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно дост.8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зіст.12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ(далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістомст.31 ЦК Українималолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч.12ст.160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

В силу ч.1ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення положеньст.161 СК Українисвідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першоїстатті 161 СК Українисвідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, а також - висновок органу опіки та піклування, з огляду на сталість соціального зв`язку дитини та батьків, ступінь виконання батьками своїх обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, а також відсутність негативного впливу на її виховання і розвиток, суд вважає розумним визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.150, 164, 165,166 СК України, ст.ст.263-268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа Орган опіки та піклування Конотопського району Сумської області (місцезнаходження: вул.Соборна, 23, м.Конотоп, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058143), про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошенняапеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 26 листопада 2024 року.

Суддя Я.І.Данік