Постанова

від 26.11.2024 по справі 487/7158/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.11.24

22-ц/812/1664/24

Справа номер 487/7158/24 Головуючий суду першої інстанції Дерепа К. М.

Провадження номер 22-ц/812/1664/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Заводського районного суду м. Миколаєвавід23 вересня 2024 року, ухвалене за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2024 року Комунальне підприємствоМиколаївської міськоїради «Миколаївелектротранс»(далі КП«Миколаївелектротранс») подало до суду зазначений вище позов до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним.

КП «Миколаївелектротранс» вказувало, що 01 серпня 2023 року між ним та ОСОБА_1 на підставі заяви останнього укладено договір про надання послуг із навчання №350, а також договір про відпрацювання за сплату навчання №349.

Цього ж дня, ОСОБА_1 було прийнято на курси з підготовки водіїв тролейбусу строком на 14 тижнів до 07 листопада 2023 року.

Позивач вказував, що загальна вартість навчання складала 54003,56 грн, частину якого сплатив Обласний центр зайнятості у сумі 26840 грн.

02 листопада 2023 року ОСОБА_1 закінчив курс навчання та отримав кваліфікацію «Водій тролейбуса 3 класу».

26 січня 2024 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до КП «Миколаївелектротранс» на посаду водія тролейбуса.

Разом з тим, 09 серпня 2024 року відповідача було звільнено з займаної посади за власним бажанням.

КП «Миколаївелектротранс» вказувало, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за договором №349 від 01 серпня 2023 року, оскільки працював на підприємстві менше двох років.

Посилаючись на зазначені обставини, КП «Миколаївелектротранс» просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на його навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса у сумі 27163,56 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

ОСОБА_1 зазначав, що за результатами медичного огляду від 06 серпня 2024 року його визнано непридатним для керування тролейбусом, про що він проінформував свого роботодавця.

Разом з тим КП «Миколаївелектротранс» не запропонувало йому іншу роботу на підприємстві, як того передбачає КЗпП України. У подальшому він просив звільнити його за ст. 39 КЗпП України, у чому йому було відмовлено та видано шляховий лист для виконання роботи водія тролейбуса.

ОСОБА_1 вказував, що розуміючи свою відповідальність за безпеку пасажирів, він вирішив звільнитися на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Також відповідач звертав увагу на те, що у своїх оголошеннях КП «Миколаївелектротранс» зазначало, що курси водіїв є безкоштовними.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив відмовити КП «Миколаївелектротранс» у задоволенні його позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2024 року позов КП «Миколаївелектротранс» задоволено.

З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто витрати на навчання у сумі 27163,56 грн, а також судовий збір у сумі 3028 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено порушення ОСОБА_1 умов договору, за яким він зобов`язувався відпрацювати на підприємстві протягом двох років.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившисьіз рішеннямисуду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову КП «Миколаївелектротранс».

Апелянт вказував, що його звільнення було наслідком відсутності реагування з боку керівництва підприємства на його неможливість виконання посадових обов`язків за станом здоров`я, а тому вимоги КП «Миколаївелектротранс» є безпідставними.

Фактичні обставини справи

28 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Миколаївелектротранс» із заявою про прийняття на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 01 серпня 2023 року.

З медичної довідки щодо придатності ОСОБА_1 до керування транспортним засобом вбачається, що її було видано 19 липня 2023 року. Строк її дійсності до 19 липня 2024 року.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №83-л від 26.02.2020 та свідоцтва про атестацію серії НОМЕР_1 від 18.01.2017 КП «Миколаївелектротранс» має право здійснювати професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв тролейбуса та трамвая.

01 серпня 2023 року КП «Миколаївелектротранс» та ОСОБА_1 уклали договір про надання послуг з навчання №350, за умовами якого КП «Миколаївелектротранс» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 послуги з навчання (підготовки) за професією водій тролейбуса строком 14 тижнів, починаючи з 01 серпня 2023 року.

У п. 2.1., 2.2. сторони передбачили, що навчання здійснюється за базі Учбово-виробничого центру КП «Миколаївелектротранс» за рахунок його коштів за умови, що після закінчення навчання ОСОБА_1 зобов`язується не менше двох років відпрацювати на підприємстві за професією водія тролейбуса.

Фактична вартість навчання станом на дату укладення договору становила 54003,56 грн.

Після проходження навчання та вдалого складання іспитів ОСОБА_1 зобов`язувався працювати у КП «Миколаївелектротранс» не менше двох років (п.3.3.3. Договору).

Вартість навчання підтверджується попереднім кошторисом витрат на професійне навчання водіїв тролейбусу за серпень 2023 року.

01 серпня 2023 року КП «Миколаївелектротранс» уклало з ОСОБА_1 договір про відпрацювання за сплату навчання №349, за умовами якого відповідач зобов`язувався відпрацювати водієм тролейбусу не менше двох років з моменту завершення навчання передбаченого договором №350 від 01 серпня 2023 року.

Пунктом 2.6. договору сторони передбачили, що у випадку припинення трудових відносин за ініціативи ОСОБА_1 до закінчення дворічного строку відпрацювання, останній зобов`язувався відшкодувати КП «Миколаївелектротранс» витрати за навчання у повному розмірі.

Наказом КП «Миколаївелектротранс» №293/К-тр від 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 прийнято до учбово-виробничого центру підприємства для проходження навчання за професією «водій тролейбуса» на підставі укладеного із ним договору.

З платіжної інструкції №3670 від 14 серпня 2023 року випливає, що Миколаївський обласний центр зайнятості оплатив за навчання ОСОБА_1 26840 грн.

Наказом КП «Миколаївелектротранс» №408/К-тр від 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано таким, що склав державну кваліфікаційну атестацію та отримав кваліфікацію «Водій тролейбуса 3 класу».

24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Миколаївелектротранс» із заявою про прийняття до тролейбусного депо на посаду водія 3 класу.

Наказом КП «Миколаївелектротранс» №22/К-тр від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду водія тролейбуса 3 класу з 26 січня 2024 року.

Відповідно до витягу з постанови ЛКК 9511 КНП ММР «ЦПМСД №6» від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 має захворювання, внаслідок якого не придатний до управління тролейбусом.

07 серпня 2024 року ОСОБА_1 надав КП «Миколаївелектротранс» копію постанови ЛКК від 06 серпня 2024 року та просив звільнити його з посади водія тролейбуса 08 серпня 2024 року на підставі ст.39 КЗпП України у зв`язку з непридатністю до управління тролейбусом. Вказане звернення відповідача було отримано позивачем 07.08.2024, про що свідчить вхідний номер 679/45 на заяві.

Заява ОСОБА_1 про звільнення від 07.08.2024 позивачем задоволена не була, оскільки 09 серпня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 видано бланк шляхового листа №590347 про здійснення роботи з перевезення пасажирів за маршрутом №7 з виїздом з депо о 16 год 27 хв та закінченням зміни о 21 год 14 хв.

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав КП «Миколаївелектротранс» заяву про звільнення з займаної посади на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, обґрунтувавши своє рішення неможливістю за станом здоров`я виконувати роботу водія тролейбусу.

Наказом КП «Миколаївелектротранс» №338/К-тр від 09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія тролейбусу 3 класу на підставі ст.38 КЗпП України.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 4 ЦПК України регламентує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Норми статей 626, 627 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17 вказала, що договірне зобов`язанняце відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язанняце вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Частиною першоюстатті 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістомстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором абозаконом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором абозаконом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про зайнятість населення» професійне навчання це набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної (повної або часткової) кваліфікації, компетентності для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці.

Система професійного навчання охоплює: 1) осіб, які проходять первинну професійну підготовку в закладах освіти та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців; 2) працівників, які проходять первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації впродовж трудової діяльності; 3) безробітних, які шукають роботу і потребують первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці відповідно до вимог сучасного виробництва та сфери послуг здійснюється шляхом забезпечення ефективного функціонування та розвитку системи професійного навчання працівників, сприяння у проведенні їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

З цією метою роботодавець у порядку, передбаченому законодавством, колективним договором і угодами, періодично організовує для працівників професійне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав: 1) установлення інвалідності; 2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов`язане з учиненням працівником протиправних дій; 3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору; 5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

Згідно з пунктом 3 Розділу 3 Правил експлуатації трамвая і тролейбуса, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №36 від 03 лютого 2020 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2020 року за №353/34636, до робіт, пов`язаних з рухом електричного транспорту, експлуатацією та ремонтом електроустановок, перебуванням на висоті, на проїзній частині вулиць та трамвайних коліях, та інших робіт з підвищеною небезпекою допускаються особи віком не молодше 18 років (водії трамвая і тролейбуса віком відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, які пройшли спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці згідно з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року за №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за №231/10511 та мають відповідні посвідчення. Водії трамвая чи тролейбуса повинні мати посвідчення на право керування рухомим складом відповідної категорії, а також пройшли відповідні медичні огляди та не мають протипоказань за станом здоров`я.

Стаття 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішенняпро повнезадоволення позовнихвимог КП«Миколаївелектротранс»,суд першоїінстанції виходивіз того,що позивачемдоведено порушення ОСОБА_1 умов договору про наданняпослуг знавчання,за якимвін зобов`язувавсявідпрацювати напідприємстві протягомдвох років,а томувідповідач маєвідшкодувати позивачувитрати найого навчання у сумі 27 163,56 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та викладеним вище вимогам законодавства.

У справі, яка переглядається встановлено, що позивач, маючи медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом 28 липня 2023 року звернувся до позивача з метою проходження курсів з підготовки водіїв тролейбуса. Пройшовши ці курси та отримавши кваліфікацію «Водій тролейбуса 3 класу», ОСОБА_1 з 26 січня 2024 року приступив до виконання обов`язків водія тролейбуса. Вказані обов`язки він здійснював до отримання висновку лікарсько-консультаційної комісії, яка 06 серпня 2024 року встановила, що ОСОБА_1 не придатний до управління тролейбусом через хворобу, пов`язану з зором. Наступного дня ОСОБА_1 звернувся до роботодавця з заявою про його звільнення за станом здоров`я, додавши до звернення медичний висновок про непридатність здійснювати обов`язки водія тролейбуса. Однак роботодавець це проігнорував, видавши 09 серпня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 шляховий лист №590347 про здійснення роботи з перевезення пасажирів за маршрутом №7 з виїздом з депо о 16 год 27 хв та закінченням зміни о 21 год 14 хв. Вказані дії роботодавця спонукали ОСОБА_1 звільнитися з займаної посади за власним бажанням.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодування позивачу витрат за навчання професії водія тролейбуса, оскільки відповідач звільнився з роботи за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, яке полягало у допуску ОСОБА_1 до виконання обов`язків водія тролейбуса за наявності медичних протипоказань.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог КП «Миколаївелектротранс», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Миколаївелектротранс».

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, то наявні підстави для відшкодування позивачем відповідачу судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій на суму 4542 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання відмовити.

Стягнути зКомунального підприємстваМиколаївської міськоїради «Миколаївелектротранс»на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій у сумі 4542 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.