Постанова

від 12.11.2024 по справі 2/1522/10313/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4509/24

Справа № 2/1522/10313/11

Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Реус Д.С.,

представника Малинського ВДВС Грищенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2024 року, постановленої під головуванням судді Павлик І.А., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Малинського відділу Державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко Марини Миколаївни, стягувач ОСОБА_2 ,

встановив:

06.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М., стягувач ОСОБА_2 , в якій просив суд:

1) визнати дії начальника Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М., щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 38038/23.16 від 22.11.2023 за період з серпня 2011 року по грудень 2018 року неправомірними;

2) зобов`язати начальника Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М. здійснити перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № 42146014, включивши до відомостей про сплату аліментів (зарахування коштів) боржником за період: червень 2015 року 495,51 грн; липень 2015 року 495,51 грн; серпень 2015 року 500,00 грн; жовтень 2015 року 1 000,00 грн; грудень 2015 року 1 488,52 грн; січень 2016 року 502,51 грн; березень 2016 року 1 005,03 грн; квітень 2016 року 1 005,03 грн; травень 2016 року 2 505,03 грн; липень 2016 року 1 005,03 грн; вересень 2016 року 1 489,51 грн; грудень 2016 року 993,01 грн; січень 2017 року 1 000,00 грн; лютий 2017 року 1 100,00 грн; березень 2017 року 999,97 грн; квітень 2017 року 1 005,03 грн; травень 2017 року 2 261,31 грн; червень 2017 року 2 005,03 грн; липень 2017 року 1 005,03 грн; червень 2018 року 1 500,00 грн; липень 2018 року 2 000,00 грн; серпень 2018 року 4 500,00 грн; вересень 2018 року 3 600,00 грн; жовтень 2018 року 3 400,00 грн; листопад 2018 року 3 800,00 грн; грудень 2018 року 6 621,11 грн; січень 2019 року 2 000,00 грн; лютий 2019 року 4 000,00 грн; березень 2019 року 2 500,00 грн; квітень 2019 року 2 000,00 грн; травень 2019 року 3 500,00 грн; червень 2019 року 2 500,00 грн; липень 2019 року 3 000,00 грн; серпень 2019 6 200,00 грн; вересень 2019 2 000,00 грн; жовтень 2019 року 2 300,00 грн; листопад 2019 року 2 000,00 грн; грудень 2019 року 2 000,00 грн; січень 2020 року 2 000,00 грн; лютий 2020 року 2 000,00 грн; квітень 2020 року 2 000,00 грн; травень 2020 року 2 000,00 грн; червень 2020 року 2 000,00 грн; липень 2020 року 2 000,00 грн; серпень 2020 року 2 000,00 грн та грудень 2020 року 2 000,00 грн.

Скарга була обґрунтована тим, що 30.10.22012 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 1522/10313/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.08.2011 року щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31.07.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1522/10313/12, виданого 30.10.2012 року Приморським районним судом м. Одеси.

Згідно розрахунку заборгованість по аліментам за період з серпня 2011 року по грудень 2018 року склала 110851,03 грн.

Посилаючись на необґрунтованість зазначеного розрахунку, скаржник просив задовольнити його вимоги.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2024 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 38038/23.16 від 22.11.2023 за період з серпня 2011 року по грудень 2018 року без врахування платежів здійснених боржником ОСОБА_1 на підставі наданих ним платіжних документів, окрім платежів за квитанціями № TS202064 від 03.12.2016, № TS202064 від 10.01.2017, № TS213312 від 02.03.2017, № TS213312 від 04.09.2016 та 7 платежів на ім`я ОСОБА_3 від 10.04.2020, від 11.05.2020, від 20.06.2020, від 06.07.2020, від 11.07.2020, від 10.08.2020 та від 04.12.2020) неправомірними.

Зобов`язано державного виконавця Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М. здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 42146014 з урахуванням платежів здійснених боржником ОСОБА_1 на підставі наданих ним платіжних документів, окрім платежів за квитанціями № TS202064 від 03.12.2016, № TS202064 від 10.01.2017, № TS213312 від 02.03.2017, № TS213312 від 04.09.2016 та 7 платежів на ім`я ОСОБА_3 від 10.04.2020, від 11.05.2020, від 20.06.2020, від 06.07.2020, від 11.07.2020, від 10.08.2020 та від 04.12.2020).

В решті вимог скарги було відмовлено (т.1, а.с.149-152).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2024 року, прийняття нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.156-158).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.2, а.с.59-62).

До суду апеляційної інстанції двічі не з`явилась заявник апеляційної скарги ОСОБА_2 , будучи двічі належним чином повідомленою про час і місце судового засідання (т.2, а.с.155, 157, 158, 184, 185, 187).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що боржник ОСОБА_1 добровільно перераховував на користь стягувача ОСОБА_4 в якості аліментів, на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 грошові кошти, які мають бути частково враховані державним виконавцем Малинського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко М.М., в межах виконавчого провадження № 42146014.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, так як він є законним, обгрунтованим і таким, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в його постановах від 18.11.2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20) та від 26.05.2021 року у справі № 569/11466/20 (провадження № 61-1534св21)

При цьому суд правильно виходив із того, що дійсно виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов`язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім`я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.

Колегія суддів перевіряла доводи боржника заявника скарги ОСОБА_1 про перерахування ним грошових коштів на користь стягувача ОСОБА_4 , та на користь доньки сторін ОСОБА_3 .

Внаслідок цієї перевірки було встановлено, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував платіжні документи, які підтверджують часткову сплату боржником ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів, і встановив, що державним виконавцем безпідставно не включено до розрахунку заборгованості ці платіжні документи (т.2, а.с.182-183, 221-223, 241).

Що стосується наданих скаржником копій квитанцій № TS202064 від 03.12.2016, № TS202064 від 10.01.2017, № TS213312 від 02.03.2017 та № TS213312 від 04.09.2016, то суд встановив, що ці копії квитанцій не включені державним виконавцем до розрахунку заборгованості, оскільки є неякісними та в них не вказано хто є платником, тобто із них неможливо встановити ким та на чию користь сплачувались кошти за вказаними квитанціями, і судове рішення в цій частині фактично не оскаржується в апеляційному порядку.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що державним виконавцем обґрунтовано не включено до розрахунку заборгованості кошти за платежами від 04.12.2020 2 000,00 грн., від 10.08.2020 2 000,00 грн., від 11.07.2020 500,00 грн., від 06.07.2020 1 500,00 грн., від 20.06.2020 2 000,00 грн., від 11.05.2020 2 000,00 грн. та від 10.04.2020 2 000,00 грн., що підтверджується випискою по картці від 20.12.2023 (Monobank/УНІВЕРСАЛБАНК), оскільки кошти сплачувались на картку доньки ОСОБА_3 , тоді як стороною виконавчого провадження/стягувачем у виконавчому провадженні є її мати ОСОБА_2 .

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.05.2022 року у справі № 521/20575/19 (провадження № 61-12133св21 та) від 10.08.2023 року у справі № 206/2658/22 (провадження № 61-4693св23).

У задоволенні заявленого клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Реуса Д.С. про витребування доказів (т.2, а.с.243) в судовому засіданні 12.11.2024 року було відмовлено, так як матеріали справи містять достатньо доказів для ухвалення апеляційним судом судового рішення по апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що боржник ОСОБА_1 не перераховував їй грошових коштів в якості аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_3 , а копії квитанцій є сфальсифікованими, то вони спростовуються також відомостями з ПАТ КБ «ПриватБанк» та (Monobank/УНІВЕРСАЛБАНК) (т.3, а.с. 221-223, 244, 245, 246).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через перебування судді Комлевої О.С. на лікарняному, повне судове рішення складено 25.11.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева