Постанова

від 12.11.2024 по справі 947/25501/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5045/24

Справа № 947/25501/23

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі на Слобідській», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», ТОВ «Акварелі на Слобідській», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів, в якому просив суд розірвати Договір №БВ45057; ФК №АКБ-СБ/ОД/СБ56/с-1/кв55 купівлі продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів від 12.05.2021 року, укладений між ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» в особі генерального директора ОСОБА_4 за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ЗБІГ», що діє через ТОВ «Торговець цінними паперами «Перша глобальна ініціатива» та ОСОБА_3 , стягнути з відповідачів кошти у сумі 300000,00 грн., як повернення внесків внаслідок розірвання Договору №БВ45057; ФК №АКБ-СБ/ОД/СБ56/с-1/кв55 купівлі продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів від 12.05.2021 року.

Позов обґрунтовано тим, що 12.05.2021 року, ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» в особі генерального директора Рондяка Ю.І за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ЗБІГ», що діє через ТОВ «Торговець цінними паперами «Перша глобальна ініціатива» та ОСОБА_3 уклали договір, згідно якого ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» (продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_3 , (покупець) права на житлове приміщення. ОСОБА_3 , є рідною сестрою ОСОБА_1 , та фактично є номінальним власником, покупцем майнових прав на квартиру. Реальним власником майнових прав є ОСОБА_1 , оскільки ним перераховувалися гроші на рахунок ОСОБА_3 , яка і уклала вище зазначений договір. Враховуючи те, що нерухоме майно до теперішнього часу не здано до експлуатації він просить розірвати договір та стягнути на його користь сплачені ОСОБА_3 , кошти в сумі 300 000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі на Слобідській» - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач вважає себе реальним власником (покупцем) згідно вище зазначеного договору, оскільки він перерахував на картковий рахунок ОСОБА_3 - 300 000 грн саме для оплати фінансового інструменту, згідно Договору № БВ45057. Проте в своїх карткових переказах ОСОБА_1 не зазначав призначення платежу, але від ОСОБА_3 були надані пояснення до суду, в яких вона зазначила, що є формальним покупцем, що реальним покупцем є саме позивач - її брат, а також підтвердила, що ОСОБА_1 здійснив переказ на її картковий рахунок у розмірі 275844,20 грн. Однак, судом проігноровані зазначені обставини та не взяті до уваги пояснення ОСОБА_3 , тобто судом проігнорований факт та поняття номінального власника, особа яка від свого імені здійснює угоди та управляє інтересами іншої особи реального (власника) покупця в інтересах останнього. Крім того, судом не взята до уваги заява від ОСОБА_3 до ТОВ КУААКТИВ від 15.12.2022 року, в якій вона просила розірвати договір та перерахувати кошти на рахунок у банку ОСОБА_1 .

Від представника ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» та представника ТОВ «Акварелі на Слобідській» до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, згідно яких відповідачі просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 12.11.2023 року на 15:00 год. третя особа ОСОБА_3 не з`явилася, відповідач ТОВ «Акварелі на Слобідській» участь свого представника не забезпечило, про причини неявки суду не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Присутні у судовому засіданні 12.11.2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Карпова О.В. та представник ТОВ «Компаніяз управлінняактивами «Актив»-адвокат Шишлюк М.О. не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 12.11.2024 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Крім того, слід звернути увагу, що справа перебуває на розгляді в судах з серпня 2023 року, а в апеляційному суді з квітня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст. ст. 210, 371 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Залишаючи позов ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», ТОВ «Акварелі на Слобідській», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- право на розірвання договору у виниклих правовідносинах належить сторонам договору, а саме ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), що саме і передбачено самим договором, та законом інше не встановлено;

- ОСОБА_3 , як сторона договору, не уповноважувала ОСОБА_1 , на вчинення в її інтересах дій пов`язаних з виконанням, розірванням договору, внесенням до нього змін, тощо, не містить таких повноважень і діюча на час розгляду справи довіреність, що видана на ім`я ОСОБА_1 .

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- 12.05.2021 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» в особі генерального директора ОСОБА_4 за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ЗБІГ», що діє через ТОВ «Торговець цінними паперами «Перша глобальна ініціатива» та ОСОБА_3 укладено Договір №БВ45057; ФК №АКБ-СБ/ОД/СБ56/с-1/кв55 купівлі продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів;

- згідно з Договором ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» (продавець) зобов`язується передати у власність ОСОБА_3 , (покупець) права на житлове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 36,07 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За приписами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто право на розірвання договору у виниклихправовідносинах належить виключно сторонам договору: ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» (продавець) або ОСОБА_3 (покупець), що власне і передбачено самим договором, а законом інше не встановлено.

Після відкриття10.07.2024року апеляційногопровадження заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року, представником позивача - адвокатом Карповою Ольгою Вікторівною, 30.10.2024 року за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, на адресу апеляційного суду надіслано клопотання про долучення в якості нового доказу довіреності від 31.03.2024 року, зі змісту якої вбачається надання ОСОБА_3 ОСОБА_1 повноважень бути її представником перед ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», ТОВ «Акварелі на Слобідській» у тому числі з усіх питань за договором № БВ45057; ФК№АКБ-СБ/ОД/СБ56/с-1/кв55 купівлі продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів від 12 травня 2021 року, з виконанням її прав та обов`язків, як покупця у тому числі з питань відчуження (відступлення) її права вимоги та зобов`язань за Договором третій особі.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог частин 1,2,3,6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу, що рішення суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку на день його ухвалення - 12.03.2024 року.

Довіреність, яку представник скаржника просить приєднати в якості нового доказу була видана та підписана 31.03.2024 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому не могла бути поданим до суду і відповідно оцінена судом першої інстанції, що взагалі виключає можливість прийняття апеляційним судом такого документу в якості нового доказу, оскільки даний документ не існував на час ухвалення рішення суду першої інстанції, яке переглядається в апеляційному порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги, зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 25.11.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова