Постанова

від 12.11.2024 по справі 947/25501/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6185/24

Справа № 947/25501/23

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року за заявоюТОВ «Компаніяз управлінняактивами «Актив» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі на Слобідській», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», ТОВ «Акварелі на Слобідській», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

22.03.2024 року через підсистему «Електронний суд», представник ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» адвокат Шишлюк Максим Олексійович, направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої представник просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 28 000 грн.

В обґрунтування заяви представник посилався на те, що при ухваленні рішення від 12.03.2024 року, повний текст якого складено 21.03.2024 року, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Так адвокатом Шишлюком М.О. був підготовлений і поданий відзив на позовну заяву та взято участь у судових засіданнях: 31.10.2023 року, 04.12.2023 року та 24.01.2024 року. Таким чином, стороною відповідача надано належні, достатні, допустимі та доставірні докази у розмірі 28 000 грн.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року заяву представника відповідача ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» Шишлюка Максима Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», ТОВ «Акварелі на Слобідській», третя особа ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вартість правових послуг не збігається з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт зазначених в акті прийому-передачі. Крім того, представник відповідача склав відзив на позовну заяву, який складається з 5-ти сторінок, не містить вивчення практики Верховного суду та приймав участь у трьох судових засіданнях, але всі судові засідання були фактично перенесені з різних причин. Адвокат Шишлюк М.О. фактично у судових засіданнях нічого не зробив, окрім того що був присутній на судових засіданнях та витратив мінімальний час у суді.

Від представника ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 12.11.2023 року на 15:00 год. третя особа ОСОБА_3 не з`явилася, відповідач ТОВ «Акварелі на Слобідській» участь свого представника не забезпечило, про причини неявки суду не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Присутні у судовому засіданні 12.11.2024 року позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Карпова О.В. та представник ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» - адвокат Шишлюк М.О. не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 12.11.2024 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи заяву представника відповідачаТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»адвоката ШишлюкаМаксима Олексійовичапро ухвалення додаткового рішення, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»витрати на правову допомогу у розмірі 10000грн, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 26.10.2023 року, через підсистему «Електронний суд», представник ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»адвокат ШишлюкМаксим Олексійовичподав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, згідно якого адвокат просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Також у відзиві зазначено, що ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу обраховані відповідачем в орієнтовному розмірі 30 000 грн. Крім того, зазначено, що докази на підтвердження таких витрат стороною буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті справи (т. 1 а/с 54-59).

До відзиву адвокат додав ордер серії ВН № 1295463 від 23 жовтня 2023 року, що підтверджує повноваження адвоката Шишлюк М.О. на представництво інтересів ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»вСуворовському районномусуді м.Одесина підставі договору про надання правової допомоги № 5/6/23 від 05 червня 2023 року (т. 1 а/с 60);

- 05 червня 2023 року між ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»та адвокатом Шишлюком Максимом Олексійовичем було укладено договір № 5/6/23 про надання правничої допомоги, згідно п. 1.1. Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених чим Договором, а Заявник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно п. 3.1. Договору за надання правової допомоги, передбаченої в п. 1.2. Договору, Заявник сплачує Адвокату винагороду у розмірі, визначеному Додатком № 1 до цього договору;

- згідно додатку № 1 від 05 червня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 5/6/23 від 05.06.2023 року, сторони дійшли згоди визначити порядок оплати витрат (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги у цивільних справах у наступних розмірах:

1. Підготовка та подання позовної заяви (вартість 15 000 грн);

2. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву (вартість 13 000 грн);

3. Участь у судових засіданнях (вартість 5 000 грн/засідання).

- 22 березня 2024 року між ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»та адвокатом Шишлюком Максимом Олексійовичем було складено та підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт за Договором № 5/6/23 про надання правничої допомоги від 05.06.2023 року, згідно якого Адвокат надав з 24.10.2023 року по 12.03.2024 року Замовнику правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5/6/23 від 05.06.2023 року, а Замовник прийняв наступні послуги:

1. Підготовка та подання до Суворовського районного суду м. Одеси відзиву на позовну заяву по цивільній справі № 947/25501/23 (вартість 13 000 грн);

2. Участь 31.10.2023 року у судовому засіданні по цивільній справі № 947/25501/23 у Суворовському районному суді м. Одеси (вартість 5 000 грн);

3. Участь 04.12.2023 року у судовому засіданні по цивільній справі № 947/25501/23 у Суворовському районному суді м. Одеси (вартість 5 000 грн):

4. Участь 24.01.2024 року у судовому засіданні по цивільній справі № 947/25501/23 у Суворовському районному суді м. Одеси (вартість 5 000 грн).

Всього становить 28 000 грн.

Згідно пункту 2 Акту стосовно кількості та якості послуг Сторони претензій одна до одної не мають;

- до матеріалів адвокатом додана платіжну інстанцію № 458728363.1 від 22 березня 2024 року про сплату ТОВ «Компаніяу управлінняактивами «Актив»на рахунок ОСОБА_4 коштів у сумі 28 000 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ч. 1 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 4, 8, 9 ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

В постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19062св21) зроблено висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У пунктах 140 142, 145, 147 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (№ 922/1964/21) сформульовано такі висновки: «Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як вбачається з хронології розгляду справи в суді першої інстанції, представником ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» та адвокатом Шишлюком Максимом Олексійовичем було:

- подано заяву про вступ у справу як представника та надання повного доступу до електронної справи у підсистемі «Електронний суд»;

- складено та подано відзив на позовну заяву на 6 аркушах з доданням копій документів на 14 аркушах;

- взято участь у 3-х судових засіданнях: 31.10.2023 року, 04.12.2023 року та 24.01.2024 року;

- подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що в першій заяві по суті спору, а саме - відзиві на позовну заяву, представником відповідача зазначено, що ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу обраховані відповідачем в орієнтовному розмірі 30 000 грн. Крім того, зазначено, що докази на підтвердження таких витрат стороною буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі, відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Вбачається, що рішення суду по суті спору, яким позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідачів, ухвалено судом першої інстанції 12 березня 2024 року. Повний текст цього рішення складено судом 21 березня 2024 року. Дане рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року.

22.03.2024 року через підсистему «Електронний суд», представник ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» адвокат Шишлюк Максим Олексійович, направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої представник просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 28 000 грн.

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року заяву представника відповідача ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» Шишлюка Максима Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», ТОВ «Акварелі на Слобідській», третя особа ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія у управління активами «Актив» витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Апеляційним судом критично сприймаються доводи скаржників про недоведеність понесених відповідачем судових витрат, виходячи з наступного.

Так, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідачем подано до суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу.

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала в провадженні районного суду з серпня 2023 року по березень 2024 року, під час якого представником відповідача у справі подавались процесуальні документи, зокрема заява про вступ у справу як представника та надання повного доступу до електронної справи у підсистемі «Електронний суд», відзив на позовну заяву з додатками. Також, адвокат відповідача приймав участь у судових засіданнях засіданнях: 31.10.2023 року, 04.12.2023 року та 24.01.2024 року.

Вбачається, що розгляд даної справи є важливим для сторін, оскільки стосується правовідносин з приводу розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів та стягнення коштів у сумі 300 000 грн. Крім того, убачається, що адвокатом відповідача досягнуто мети надання правничої допомоги у справі.

Слід зазначити, що представником відповідача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

Між тим, апеляційний суд зауважує, що при розгляді питання про суми відшкодування судових витрат суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

При ухваленні додатково рішення суд першої інстанції вважав частково слушними посилання позивача про завищений розмір заявлених відповідачем судових витрат на правову допомогу щодо складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Отже, враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг та їх характер, тривалість розгляду справи в суді першої інстанції та її результат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати на правничу допомогу з позивача на користь відповідача у розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 27.11.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова