Ухвала

від 07.01.2025 по справі 947/25501/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 січня 2025 року

м. Київ

справа № 947/25501/23

провадження № 61-16385ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі на Слобідській», третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» (далі - ТОВ «Компанія з управління активами «Актив»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварелі на Слобідській» (далі - ТОВ «Акварелі на Слобідській»), третя особа - ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, стягнення коштів, у якому просив суд розірвати Договір № БВ45057; ФК № АКБ-СБ/ОД/СБ56/с-1/кв55 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів від 12 травня 2021 року, укладений між ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» в особі генерального директора Рондяка Ю. І. за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «ЗБІГ», що діє через ТОВ «Торговець цінними паперами «Перша глобальна ініціатива» та ОСОБА_3 , стягнути з відповідачів кошти у сумі 300 000,00 грн, як повернення внесків внаслідок розірвання Договору № БВ45057; ФК №АКБ-СБ/ОД/СБ56/с-1/кв55 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів від 12 травня 2021 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 09 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. ОСОБА_1 на виконання ухвали Верховного Суду від 18 грудня 2024 року надав заяву про усунення недоліків, до якої долучив уточнену касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що суди не дослідили зібрані у справі докази і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування питання норми права в подібних правовідносинах.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставою для скасування судового рішення є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя статті 411 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається з викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. Особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу, не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.

Окрім цього, аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбаченим пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження вимагає обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Оскільки в уточненій касаційній скарзі не наведено обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, немає підстав вважати, що вимоги закону щодо змісту касаційної скарги в частині зазначення обґрунтування підстав касаційного оскарження усунуті. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, особа, яка подала касаційну скаргу, не виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар