Рішення

від 15.11.2024 по справі 191/3186/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3186/23

Провадження № 2/191/815/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської міської ради про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської міської ради про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що наказом генерального директора Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» №115-ос від 30.04.2020 з 04.05.2020 його було переведено на посаду начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР». На виконання Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції», Рішення Національного Агентства з питань запобігання корупції від 02.03.2017 року № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 березня 2017 року за № 326/30194 «Про затвердження Типової антикорупційної програми юридичної особи», та з метою підвищення ефективності запобігання та протидії корупції у Комунальному підприємстві «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», наказом генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» від 26 лютого 2020 року № 43 «Про затвердження антикорупційної програми», його було призначено уповноваженою особою з реалізації антикорупційної програми Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради». Нарікань на його роботу з боку керівництва підприємства не було. Всі доручення та завдання керівництва підприємства виконував якісно та вчасно. Ніколи не допускав порушення трудової дисципліни та своїх посадових обов`язків. Наказом виконуючої обов`язки генерального директора комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» Заворотньої Ю.В. від 22.06.2023 року №7 його було звільнено з посади начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Даний наказ вважає незаконним з наступних підстав.

Наказ про його звільнення видано не уповноваженою особою. Звільнення проведено виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_4 , яка була призначена на посаду з порушенням вимог діючого законодавства, а саме розпорядження про призначення ОСОБА_4 на посаду виконуючої обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» не затверджене рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради у відповідності до п.20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого виключно на пленарних засіданнях районної, обласної пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

На час видання наказу про його звільнення обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» здійснювала ОСОБА_5 . Наказ генерального директора ОСОБА_6 від 15.06.2023 року № 196-в про призначення її виконуючої обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» станом на 22 червня 2023 року діяв та не був скасований.

КП «ДОКОД» ДОР» розташоване за двома адресами (базами) - АДРЕСА_1 .

22 червня 2023 року разом з виконуючої обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_5 з 12 годин 00 хвилин і до 16 годин 30 хвилин він працював у її робочому кабінеті, який розташований по АДРЕСА_2 .

У 16 годин 30 хвилин у коридорі біля робочого кабінету ОСОБА_5 його зупинила ОСОБА_4 і повідомила про його звільнення за прогули. Оскільки повідомлення про його звільнення відбувалося у незаконний спосіб, то він відмовився як надати пояснення, так і отримати наказ неуповноваженої особи про його звільнення. Наголошує, що умовами роботи не визначено його постійне місце роботи із зазначенням періоду часу перебування в цьому місці. За змістом Положення про організацію роботи відповідача начальник відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» виконує свою роботу як у межах двох адміністративних приміщень комунального підприємства, так і за їх межами, зокрема представництво в судах та інших органах, що виключає можливість бути присутнім на роботі в одному визначеному місці. Саме вимогу про надання пояснень відносно відсутності на роботі та повідомлення про його звільнення було зроблено в адміністративному приміщенні по АДРЕСА_2 .

Беручи до уваги, що він виконував свої посадові обов`язки, у тому числі, і як уповноважена особа з антикорупційних питань підприємства на робочому місці, разом з виконувачем обов`язки генерального директора ОСОБА_5 в адміністративному приміщенні КП «ДОКОД» ДОР», розташованому по вул. Гавриленка, 1, то факт відсутності на роботі, на які у наказі посилається ОСОБА_4 , відсутній. Крім того, станом на 22 червня 2023 року на час оголошення про звільнення, згода від НАЗК про його звільнення ОСОБА_4 не отримана та не могла бути отримана. При винесенні наказу про його звільнення №7 від 22.06.2023 виконуюча обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_4 порушила порядок ведення кадрового діловодства, який регулюється нормативно-правовими актами з питань трудового законодавства, постановами Кабінету міністрів України тощо, а також внутрішніми розпорядчими документами підприємства (колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, інструкцією з діловодства та ін.). Також, виконуюча обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_4 присвоїла наказу про його звільнення номер, який не відповідає загальній нумерації наказів по особовому складу підприємства. В наказах, які реєструються у відділі кадрів підприємства, крім номеру наказу ще ставлять відмітку «-ос». Тобто виконуюча обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_4 грубо порушила порядок ведення кадрового діловодства, затвердженого Наказом Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12 08р. № 489.

Також, розрахунок з ним відповідач здійснив лише 29.06.2023, але довідку-розрахунок суми при звільненні не надав. Трудова книжка та наказ про його звільнення знаходяться у відповідача.

Своїми діями відповідач позбавив його законного права на працю, тобто право заробляти собі на життя, порушив його економічні, соціальні і культурні права, які гарантовані Конституцією України та Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, ратифіковані державою Україна 19,10.1973 року.

Ситуація звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул) та супутні звільненню обставини заподіяли йому фізичних страждань, погіршили фізичний та психоемоційного стан і призвели до моральних страждань. У зв`язку із незаконним звільненням під час війни він був позбавлений єдиного джерела доходу - заробітної плати. Як застрахована особа був також позбавлений права на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Після його незаконного звільнення 22 червня 2023 року, що було для нього великим потрясінням, стан його здоров`я різко погіршився і 23 червня 2023 року його було госпіталізовано до Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний клінічний центр діагностики та лікування» Дніпропетровської обласної ради», де 26 червня 2023 року йому зробили чергову дорогу операцію на серці. Оскільки він залишився без грошей, йому довелося позичати кошти на лікування та придбання їжі. В результаті недобросовісної поведінки відповідача, його умисних дій, спрямованих на знищення успішного і унікального підприємства, 90-річчя якого вони повинні були відмічати у 2023 році, він нескінченно хвилювався, відчував глибокі переживання, звертався до різних контролюючих та правоохоронних органів з проханням втрутитися у незаконні дії Облради і призначеного у незаконний спосіб виконувача обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР».

Просить визнати незаконним та скасувати наказ виконуючої обов`язки генерального директора комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 22.06.2023 року № 7 про його звільнення з посади начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР», поновити його на цій посаді з 22 червня 2023 року, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 22 червня 2023 року по день ухвалення рішення суду, стягнути на його користь 500000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також 30000 гривень витрат на професійну правову допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про невизнання позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Наказом виконуючої обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР ОСОБА_4 від 22 червня 2023 року №7 було звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 21.06.2023 з «13» год. «04» хв. по «16» год. «10» хв., тобто, більше ніж три години поспіль, без поважних причин, без відповідного дозволу керівника та з невстановлених обставин. Більш того, 22.06.2023 з «08» год. «00» хв. по «08» год. «58» хв. ОСОБА_1 також був відсутній на робочому місці без поважних причин, про що свідчать акти про встановлення факту відсутності на робочому місці від 21.06.2023 та 22.06.2023. Зв`язок з ОСОБА_1 21.06.2023 був відсутній. Про поважність причин своєї відсутності не повідомив. Було запропоновано позивачу надати на ім`я в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР ОСОБА_4 пояснення щодо його відсутності 21.06.2023 з «13» год. «04» хв по «16» год. «10» хв. на робочому місці без поважних причин, відповідного дозволу та з невстановлених обставин.

Письмових пояснень надано не було, про що свідчить акт про відмову від надання письмових пояснень від 22.06.2023. Більш того, на оперативній нараді, яка відбулась на наступний день, а саме 22.06.2023, ОСОБА_1 було запропоновано в.о. генерального директора ОСОБА_4 надати пояснення своєї відсутності при всьому колективі КП «ДОКОД» ДОР, але в усній формі пояснень також надано не було, на підтвердження чого є відеозапис даної розмови.

Отже, було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказом від 22.06.2023 № 7.

З наказом про звільнення позивач ознайомлюватись відмовився, про що було складено акт про відмову у ознайомленні з наказом від 22.06.2023, а також на підтвердження чого є відеозапис зачитування ОСОБА_1 наказу про звільнення.

Щодо твердження позивача про звільнення не уповноваженою особою, зазначає, що 20.04.2020 між Дніпропетровською обласною радою в особі голови Дніпропетровської обласної ради Олійника С.В. та ОСОБА_6 укладено контракт № 49-4, відповідно до якого на підставі рішення обласної ради від 27.03.2020 № 593-22/УІІ «Про трудові відносини з керівниками обласних комунальних підприємств, закладів та установ, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» ОСОБА_6 призначено на посаду генерального директора комунального підприємства «Дніпровський клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради. Відповідно до Розпорядження голови обласної ради від 02 травня 2023 року № 79-Р проведено перевірку стосовно використання бюджетних коштів, ефективності використання та збереження майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й закріплене за підприємством на праві оперативного управління, дотримання керівником підприємства Ольгою Балашовою вимог чинного законодавства, контракту та статуту підприємства за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2023 року. В результаті перевірки було виявлено, що генеральним директором комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради порушено умови Статуту підприємства. Керівниця без узгодження з профільним управлінням виконавчого апарату обласної ради зробила зміни в структурі підприємства та в організації виробництва, що є грубим порушенням трудових обов`язків. Під час неузгодженої реорганізації вона звільняла досвідчених лікарів. Всіх інших тримала в страху, бо збирала з багатьох лікарів та завідуючих відділень заяви на звільнення по власному бажанню без вказання дати. Розпорядженням Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР №22-КП від 19.06.2023, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положенням про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, затвердженим рішенням обласної ради від 23 березня 2007 року № 123-7/У «Про затвердження Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», ураховуючи лист Дніпропетровської військової адміністрації від 16 червня 2023 року № 3213/0/526-23, було звільнено ОСОБА_6 , генерального директора КП «ДОКОД» ДОР 19 червня 2023 року відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП та призначено ОСОБА_4 виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР 20 червня 2023 строком на два місяці. Пунктом 3 цього розпорядження визначено, що воно підлягає затвердженню на черговій сесії обласної ради. Остання сесія (шістнадцята), яка відбулася до винесення оскаржуваного розпорядження, була скликана розпорядженням голови обласної ради від 14.04.2023 № 70-Р на 28.04.2023. Розпорядженням голови обласної ради від 17.07.2023 № 193-Р «Про скликання сімнадцятої сесії Дніпропетровської обласної ради VIII скликання» чергову (сімнадцяту) сесію скликано на 28.07.2023. Тобто, звільнення ОСОБА_6 відбулося у міжсесійний період. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 28.07.2023 № 304-17/УІІ «Про трудові відносини з керівниками обласних комунальних підприємств, закладів, установ, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» оскаржуване розпорядження від 19.06.2023 № 22-КП було затверджено на пленарному засіданні. Вищевказаний п. 1.3. Положення розглядався Верховним Судом у справі № 202/5731/19. Так, у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки розпорядження голови обласної ради, яке прийнято у міжсесійний період, затверджено на пленарному засіданні сесії, то звільнення позивача відбулося з дотриманням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положення.

З огляду на вищевикладене, оскільки розпорядження голови обласної ради про звільнення ОСОБА_7 в подальшому було затверджено обласною радою, то її звільнення відбулося із дотриманням ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У наказі від 16.06.2023 № 196-в «Про надання щорічної відпустки ОСОБА_8 » на період відпустки ОСОБА_6 виконання обов`язків генерального директора КП «ДОКОД» ДОР покладено на заступника генерального директора ОСОБА_5 з 21.06.2023 до 07.07.2023. Але, у зв`язку із тим, що 19.06.2023 Розпорядженням Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР № 22-Ю1 від 19.06.2023 було звільнено ОСОБА_6 з 19.06.2023 та призначено ОСОБА_4 виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР з 20.06.2023, то вона не могла піти у відпустку з 21.06.2023, тоді і не виникає підстав для виконання наказу від 16.06.2023 № 196-в, а також у зв`язку із виданням нового документа, а саме Розпорядження Голови обласної ради «Про кадрові питання КП «ДОКОД» ДОР № 22-КП від 19.06.2023.

Відповідно в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР ОСОБА_4 мала право на звільнення ОСОБА_1 .

Щодо твердження позивача про порушення оформлення тексту наказу про звільнення, то ДСТУ 4163:2003, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2023 № 55, на який позивач посилається у своїй позовній заяві, втратив чинність. З 01.09.2021 діють нові вимоги до оформлення кадрових документів. Стандарт ДСТУ 4163:2003, за яким складали документи з 2003 року, замінив новий ДСТУ 4163:2020. Він прийнятий наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 і діє з 01.09.2021. З-поміж 32 реквізитів, що регламентує ДСТУ 4163:2020, є сім обов`язкових, що надають документу юридичної сили та доказовості, а саме: найменування юридичної особи, назва виду документа, дата документа, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, текст документа, підпис. Всі обов`язкові реквізити є у наказі про звільнення ОСОБА_1 від 22.06.2023 № 7.

Відповідно до доповідної записки від 26.06.2023 № 1-26062023 20.06.2023 під час представлення нового керівника при начальнику управління з питань охорони здоров`я, соціальної політики та розвитку освітньої галузі виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради Коломойця А.О. та заступнику директора Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації Григорука О.П., ОСОБА_5 повідомила, що саме вона є виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР, оскільки ОСОБА_6 перебуває на лікарняному. При цьому, документація, яка б підтверджувала факт виконання обов`язків генерального директора саме ОСОБА_5 відсутня як на підприємстві, так і Органу управління. Дотепер залишається невстановленим місце перебування більшості документів та печатки підприємства. Щодо цього, 21.06.2023 внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046030000473, відповідно до заяви ОСОБА_4 про те, що невстановлена особа 21.06.2023 привласнила в особистих інтересах штампи КП «ДОКОД» ДОР. А також було привласнено журнали реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання та інші документи.

У зв`язку із тим, що журнал реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання був відсутній, було оформлено новий журнал реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання, за яким наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідав загальній нумерації наказів під № 7.

Щодо твердження позивача, що умовами роботи не визначено його постійне робоче місце, представник відповідача посилається на постанову Верховного Суду від 26.10.2022 р. у справі N° 947/6744/21 (провадження №61-8268св22), в якій зазначено, що робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах і іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

Відповідно до п.2 пп. 2.1.1 Статуту місця провадження діяльності КП «КДОКОД» ДОР - АДРЕСА_1 . Відповідно, позивач повинен був знаходитись на території однієї з клінічних баз КП «ДОКОД» ДОР.

Фактично власний кабінет з особистими речами позивача розташований за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить табличка на дверях, а також можуть бути надані покази свідків, або письмові пояснення персоналу КП «ДОКОД» ДОР.

21.06.2023 в.о. генерального директора ОСОБА_4 намагалась знайти ОСОБА_1 в телефонному режимі, але останній не брав телефон. За усним розпорядженням ОСОБА_4 декілька членів медичного персоналу на обох територіях КП «ДОКОД» ДОР намагались знайти місцезнаходження ОСОБА_1 , але пошук не дав результатів.

Підтвердити своє місцезнаходження на одній із клінічних баз КП «ДОКОД» ДОР ОСОБА_1 не зміг, він також відмовився надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці, що підтверджується актом про відмову у наданні пояснень.

Згідно табелю обліку робочого часу 21.06.2023 ОСОБА_1 знаходився на робочому місці 4,817 годин, а 22.06.2023 - 7,03 години.

Отже, твердження позивача про те, що умовами роботи не визначено його постійне місце роботи із зазначенням періоду часу перебування на цьому місці не мають під собою підґрунтя. Бо, як сам позивач зазначає у своїй позовній заяві, за змістом Положення про організацію роботи КП «ДОКОД» ДОР начальник відділу з кадрових питань виконує свою роботу як у межах двох адміністративних приміщень комунального підприємства так і за їх межами, зокрема представництво в судах та інших органах. Доказів щодо перебування у суді чи іншому органі позивачем до позовної заяви надано не було.

Позивач у своїй позовній заяві сам визнає, що не вважав ОСОБА_4 в.о. генерального директора, а тому і не надав їй ніяких пояснень. Тобто, позивач сам визнає факт грубого порушення Статуту КП «ДОКОД» ДОР та всіх можливих правил трудової дисципліни.

Повний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений 29.06.2023. Вимога про розрахунок з 22.06.2023 до дати остаточного розрахунку 29.06.023 року позивачем до відповідача не було пред`явлено.

Також, позивач самостійно відмовився від ознайомлення з наказом. Оскільки позивач під час проголошення наказу про його звільнення покинув роботу у невідомому напрямку, вручення трудової книжки особисто не виявилось можливим. Тому, позивачу було направлено повідомлення від 22.06.2023 № 1- 222062023 про звільнення з роботи та необхідність одержання трудової книжки в день звільнення, а саме 22.06.2023. 11.07.2023 було повторно направлено позивачу повідомлення про звільнення та необхідність одержання трудової книжки. Але позивач й досі не забрав свою трудову книжку та не надав дозвіл на пересилання поштою його трудової книжки.

Стосовно того, що уповноважений може бути звільнений з посади з ініціативи керівника підприємства за умови надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції, то КП «ДОКОД» ДОР не являється державним органом у розумінні абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», а тому, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції» уповноважений може бути звільнений з посади достроково в разі розірвання трудового договору з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників).

Стосовно відшкодування моральних збитків зазначає те, що майже всі медичні документи були складені до звільнення ОСОБА_1 , тобто наказ про звільнення не мав негативних наслідків для позивача, тому що проблеми з серцем в нього виникли давно, а отже відсутній причинний зв`язок між шкодою, яку нібито завдано, та звільненням. Також, як вбачається з висновку консультації спеціаліста відділення ЕФД від 20.02.2023 у ОСОБА_1 був рецидив АТП. Рецидив у медицині відновлення хвороби після удаваного повного одужання (ремісії). Це означає, що у ОСОБА_1 почалися проблеми з серцем навіть до 20.02.2023. Надана позивачем медична документація посвідчує лише стан його здоров`я. Жодних даних про наявність причинного зв`язку між наявним станом здоров`я та негативними емоціями внаслідок незаконного звільнення у цій медичній документації не наведено. Інших доказів з цього приводу позивач не надав.

ОСОБА_1 вів себе не в рамках трудової дисципліни, відмовлявся сприймати призначення на посаду в.о. генерального директора ОСОБА_4 КП «ДОКОД» ДОР, відмовлявся від надання пояснень про відсутність на робочому місці, і саме ОСОБА_1 принижував в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР Заворотню Ю.В., нехтуючи її розпорядженнями. Позивачем не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Сума у розмірі 500000 грн. нічим не підкріплена. Позивач навіть не надав жодної квитанції на підтвердження сплати вказаних послуг. Тобто, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову.

Також вважає значно завищеними витрати на правничу допомогу, виходячи з того, що дана категорія справи про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі є не складною категорію судових справ, сам ОСОБА_1 як колишній начальник відділу кадрів та правового забезпечення є юристом - фахівцем у галузі права та трудового законодавства, всі виступи в судових засіданнях здійснював сам без адвоката.

Позивач ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких, крім обставин, викладених у позові, зазначив, що в.о. генерального директора ОСОБА_4 особисто здійснювала тиск на нього, як начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення - Уповноважену особу з реалізації антикорупційної програми Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», умисно створювала і фальсифікувала докази його відсутності на роботі, вводила в оману працівників підприємства, підмінюючи поняття «відсутність на роботі» поняттям «відсутність на робочому місці». Все перераховане робилося для того, щоб не дати йому можливості виконувати свої посадові обов`язки, які були націлені на захист їх підприємства та його працівників, не дати можливості звернутися з листами до правоохоронних органів та повідомити їх про ситуацію, яка склалася навколо підприємства та на підприємстві.

Відповідач вважала, що він не буде оскаржувати своє звільнення та звертатися до суду. А тому, керівник відповідача не видав наказ про проведення службового розслідування, не визначив осіб (наприклад старшого інспектора, інспектора з кадрів), на яких покладено обов`язок якісно провести перевірку фактів викладених у актах. У разі перевірки актів, які склав особисто керівник відповідача, щодо його відсутності на роботі, працівники відділу кадрів відразу б вказали йому, що всі ці акти є нікчемними і що відсутні правові підстави для його звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що керівник відповідача не призначила та відповідно не провела службове розслідування, згідно усталеної практики, яка склалась на їх підприємстві, не повідомила працівників відділу з кадрових питань та правового забезпечення про свої наміри його звільнити із займаної посади, не надала їм завдання відповідно до їх посадових обов`язків провести юридичну експертизу підстав для звільнення, підготувати проект наказу, він був позбавлений можливості своєчасно отримати і ознайомитися з перерахованими актами і надати на них свої пояснення.

Так як керівник відповідача особисто займалася фальсифікацією актів, працівники відділу з кадрових питань та правового забезпечення взагалі не знали про існування наказу від 22.06.2023 року № 7 про його звільнення і тому цей наказ не був своєчасно та належним чином зареєстрований у відповідному журналі реєстрації наказів по особовому складу.

Вважає, що надані відповідачем відеодокази не відповідають вимогам закону, а саме: відповідачем надано не оригінал записів, а лише невеликі їх фрагменти, на відео не відображені ні місце складання, ні дата та час їх створення; не вказане місцезнаходження оригіналу доказу; до моменту подання доказів до суду не було проведено процедуру фіксації; до засідання суду інші учасники не були ознайомлені з цими доказами.З відеодоказів можна побачити, що у жодному разі відповідач не намагається вручити йому копії актів, на які він вимагає пояснення. Навіть відеозапис, у якому відповідач намагається ознайомити його з наказом про звільнення, свідчить про те, що відповідачем порушені норми законодавства про працю.

Також вважає, що відповідно до наказу № 1 від 20 червня 2023 року КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_4 не відносилась до посадових особі, які мають право застосовувати дисциплінарні стягнення. Єдиною посадовою особою, яка на той час мала право приймати такі рішення, була виконуюча обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_5 .

У акті, який складено 22 червня 2023 року о 08 год. 58 хв., вказано, що у цей день він був відсутній на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 08 год. 58 хв. Але факт відсутності на робочому місті спростовується відзивом відповідача, в якому дослівно зазначено, що на оперативній нараді, яка відбулася 22 червня 2023 року, йому в.о. генерального директора ОСОБА_4 було запропоновано надати пояснення своєї відсутності при всьому колективі КП «ДОКОД» ДОР». Наради відбуваються в актовому залі у адміністративному приміщені по АДРЕСА_3 з 08 год. 00 хв. до 09 год. 30 хв. Тобто, коли він знаходився на очах всього колективу комунального підприємства, його керівник склав акт про те, що він начебто протягом дня самовільно, без відповідного дозволу та з невстановлених обставин був відсутній на робочому місці з 08 год. 00 хв год. до 08 год. 58 хв.

Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що кимось було привласнено журнали реєстрації наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання. Вказане твердження відповідача спростовується тим, що ним надано копію журналу реєстрації наказів по особовому складу, який ведеться з 19 вересня 2019 року відповідно до номенклатури справ. Даний журнал ведеться кадровою службою підприємства і в ньому зареєстровані всі накази з кадрових питань від 22, 26, 29, 30 червня 2023 року. Тобто ніхто журнал реєстрації наказів по особовому складу не привласнював та не викрадав. Про існування наказу про його звільнення було відомо тільки керівнику відповідача, він не був перевірений та погоджений кадровою службою підприємства, а тому не внесений до документаційного фонду підприємства через його реєстрацію. І, таким чином, наказ № 7 від 22.06.2023 про його звільнення юридичної сили не має.

В судовому засідання позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Крім викладеного у позові та поясненнях також вважали, що представник відповідача не є належною особою, яка може представляти інтереси відповідача, оскільки є і адвокатом і працівником підприємства.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала в онкологічному диспансері з 2000 року спочатку заступником головного лікаря, потім - заступником генерального директора. Наказом від 19.06.2023 призначена на посаду в.о. генерального директора. 21.06.2023 на підприємстві відбувалася оперативна нарада на вул.Космічній,21, де також був присутній ОСОБА_1 . Було оголошено наказ ОСОБА_4 про усунення її та ОСОБА_1 від виконання обов`язків. Була також поліція, яка повідомила, що є розпорядження ОСОБА_4 . Коли вона спитала хто така Заворотня, їй відповіли, що вона діє на підставі розпорядження міської ради, при цьому ніякого наказу по їх підприємству не було про це. Через це вона продовжила працювати в звичайному режимі, оскільки були нагальні робочі питання без вирішення яких могло постраждати підприємство. Вони разом із ОСОБА_1 знаходилися до кінця робочого дня в приміщенні профкому, на другому поверсі радіологічного корпусу, оскільки особистого кабінету на АДРЕСА_3 у неї не було, і всі завжди знали де її знайти. В цей день багато працівників заходили в кабінет і бачили їх з ОСОБА_1 . Кабінет ОСОБА_1 знаходився в 10-15 кроках від кабінету профспілки, за рогом. Кабінет профспілки завжди відкритий. ОСОБА_1 в цей день ніхто не телефонував. 22.06.2023 зранку вона знаходилася в своєму кабінеті на АДРЕСА_2 . Приблизно о 08-15 год. їй зателефонував ОСОБА_1 , який в цей час знаходився в корпусі по АДРЕСА_3 , та повідомив, що зараз там перебуває ОСОБА_9 разом з поліцією та чекають на неї. В цей день вона там не повинна була знаходитись. Близько10 год. вона приїхала на АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 був там разом з іншими працівниками. Поліція збиралася проводити якийсь обшук. Тоді вона сказала, що викликає свого адвоката. Після цього ніякого обшуку не проводили. Офіційне розпорядження про призначення ОСОБА_4 надійшло на підприємство 26 чи 27 червня 2023 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до наказу №7 від 22 червня 2023 року в.о. генерального директора КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» Юлії Заворотньої звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР», 22 червня 2023 року за прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 у наказі зазначено Акт про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 21.06.2023; Акт про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 22.06.2023; Акт про відмову у наданні пояснень від 22.06.2023.

З Акту про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 21.06.2023 вбачається, що він складений в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Заворотньою Ю.В., а також ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 21.06.2023 о 13 год. 04 хв. та в ньому зазначено, що 21.06.2023 начальник відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_1 протягом робочого дня самовільно, без відповідного дозволу та з невстановлених обставин був відсутній на робочому місці з 13 год. 04 хв. по 16 год. 10 хв. (більше трьох годин поспіль).

З Акту про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 22.06.2023 вбачається, що він складений в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Заворотньою Ю.В., а також ОСОБА_10 , старшою медичною сестрою, та ОСОБА_13 , лікарем хірургом 22.06.2023 о 08 год. 58 хв., та в ньому зазначено, що 22.06.2023 начальник відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_1 протягом робочого дня самовільно, без відповідного дозволу та з невстановлених обставин був відсутній на робочому місці з 08 год. 00 хв. по 08 год. 58 хв. Зв`язок із ОСОБА_1 відсутній, про поважність причин своєї відсутності не повідомив.

Згідно з Актом про відмову у наданні пояснень від 22.06.2023, складеного в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» Заворотньою Ю.В., а також ОСОБА_13 , лікарем хірургом- онкологом, ОСОБА_10 , старшою медичною сестрою, 22.06.2023 начальник відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_1 відмовився надати пояснення з приводу своєї відсутності на робочому місці більше трьох годин поспіль без поважних причин, що підтверджується актом про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 21.06.2023.

Відповідно до Акту про відмову у наданні пояснень від 22.06.2023, а також Акту про відмову у ознайомленні з наказом від 22.06.2023, складених 22.06.2023 о 10 год.00 хв. та 15 год. 48 хв. відповідно, начальник відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці 22.06.2023 з 08-00 год. до 08-58 год. та відмовився ознайомитися з наказом від 22 червня 2023 року №7 про звільнення з посади.

З копії журналу реєстрації наказів КП «ДОКОД» ДОР» вбачається, що від заведений 20.06.2023 та під номером 7 від 22.06.2023 зареєстрований наказ про звільнення з посади, який підписаний Заворотньою.

Також відповідачем суду надано копію журналу реєстрації наказів по особовому складу КП «ДОКОД» ДОР», який розпочато 19 вересня 2019 року, з записами по 04.07.2023, в якому запис про звільнення ОСОБА_1 відсутній.

Відповідно до Наказу генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_6 від 15.06.2023 №196-в на період її відпустки з 21 червня по 07 липня 2023 року виконання обов`язків генерального директора покладено на заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_5 .

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради М.Лукашук від 19.06.2023 №22-КП «Про кадрові питання комунального підприємству «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» звільнено ОСОБА_6 , генерального директора комунального підприємства, 19 червня 2023 року відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України та призначено виконуючою обов`язки генерального директора ОСОБА_4 20 червня 2023 року строком на 2 місяці.

Відповідно до Наказу №1 від 20 червня 2023 року по Комунальному підприємству «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» в.о. генерального директора ОСОБА_4 приступила до виконання обов`язків директора з 20 червня 2023 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.06.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі.

Також судом були досліджені наступні матеріали справи : виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 ; консультації спеціаліста відділення ЕФД та АП; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ на ім`я ОСОБА_1 ; індивідуальна програма реабілітації інваліда; повідомлення на сайті Дніпропетровської обласної ради про заохочення з нагоди дня медичного працівника грамотою обласної ради начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення, уповноважену особу з питань протидії корупції КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» Захарова О.В; статут комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» , затверджений Рішенням Дніпропетровської обласної ради 13.12.2019 за №551-20/VІІ; копія табелю обліку робочого часу; копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023046030000473, внесеного на підставі заяви ОСОБА_4 за ч.1 ст.357 КК України; Розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради №79-Р від 02.05.2023 «Про проведення перевірки окремих питань діяльності комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» та ефективності використання бюджетних коштів і майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області»; Звіт перевірки окремих питань діяльності комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» та ефективності використання бюджетних коштів і майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» від 14 червня 2023 року; посадова інструкція начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» Захарова О.В.; положення про відділ з кадрових питань та правового забезпечення комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради»; рішення сьомої сесії п`ятого скликання Дніпропетровської обласної ради №123-7/У від 23 березня 2007 року «Про затвердження Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області»; положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області»; наказ КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» №43 від 26 лютого 2020 року «Про затвердження антикорупційної програми»; антикорупційна програма комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» та склад комісії з оцінки ризиків; положення про комісію з оцінки ризиків та моніторингу виконання антикорупційної програми Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради»; довідка про заробітну плату ОСОБА_1 з січня по червень 2023 року; рапорт ОСОБА_14 від 06.11.2023 про знаходження робочого кабінету начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ; витяг з наказу №47-ос від 31.01.2017 про переведення ОСОБА_14 на посаду старшого інспектора відділу кадрів з 01.02.2017; структура комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради»; фото кабінету №231 начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

За приписами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначені устатті 40 КЗпП України, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Устатті 149 КЗпП Українивизначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18) зазначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4статті 40 КЗпП Україниє з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21)також зроблено висновок, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21 зроблено висновок про те, що робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

Як на підставу звільнення позивача відповідач посилається на відсутність його на робочому місці без поважних причин 21.06.2023 з 13-04 год. по 16-10 год. При цьому, акт про встановлення факту відсутності працівника складений 21.06.2023 о 13-04 год. Тобто не зрозуміло, яким чином особи, що склали вказаний акт, передбачили факт відсутності працівника протягом наступних трьох годин.

Жодним документом, який був наданий суду, не визначено, що позивач повинен протягом робочого часу перебувати у конкретно визначеному місці, а саме в кабінеті начальника відділу. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача сам зазначив, що відповідно до п.2 пп. 2.1.1 Статуту місця провадження діяльності КП «КДОКОД» ДОР - АДРЕСА_1 . Відповідно, позивач повинен був знаходитись на території однієї з клінічних баз КП «ДОКОД» ДОР. Знаходження особистих речей позивача в кабінеті будівлі по АДРЕСА_3 , а також табличка на дверях не можуть слугувати доказом необхідності перебування позивача протягом всього робочого дня у вказаному кабінеті.

З поясненьсвідка ОСОБА_15 також буловстановлено,що ОСОБА_1 21.06.2023,у томучислі вперіод часуз 13-00год.до 16-00год.,перебував наробочому місців будівлідиспансеру,розташованого по АДРЕСА_3 ,а самев приміщенні профкому, на другому поверсі радіологічного корпусу, де разом з нею виконував планову роботу. Вхід до приміщення профкому скляний, всі працівники знали їх місце знаходження. Але ніхто ОСОБА_1 протягом цього часу не розшукував і не телефонував йому.

Щодо відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці 22.06.2023 з 08-00 год. до 08-58 год., то вказаний факт спростовується наданим представником відповідача відеозаписом, де зафіксовано як один з працівників намагається отримати пояснення від ОСОБА_1 , при цьому подія відбувається в актовій залі адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_3 , під час проведення наради в.о. генерального директора ОСОБА_4 . Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_15 , вказана нарада розпочалася о 08-00 год., а о 08-15 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_15 та повідомив про те, що він зараз на цій нараді і ОСОБА_4 разом з поліцією також чекають на неї. Про те, що позивач відмовився надавати пояснення саме під час цієї наради також зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Акти про відсутність позивача на робочому місці від 21.06.2023 та від 22.06.2023 є такими, що не відповідають дійсним обставинам, а тому не можуть слугувати підставою для звільнення позивача з посади за прогули. Доводи представника відповідача стосовно грубого порушення позивачем Статуту КП «ДОКОД» ДОР та всіх можливих правил трудової дисципліни через невизнання ОСОБА_4 в.о. генерального директора не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки підставою звільнення ОСОБА_1 в наказі зазначено саме прогул , (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, а не інші обставини.

Крім того, суд вважає обгрунтованими доводи позивача стосовно порушення порядку його звільнення як уповноваженої особи з антикорупційних питань підприємства без погодження з НАЗК , оскільки такі вимоги передбачені п.5 Розділу VІ Антикорупційної програми комунального підприємства, яка затверджена наказом головного лікаря КП «ДОКОД» ДОР» №43 від 26.02.2020.

Стосовно доводів позивача про те, що його звільнення відбулося неуповноваженою особою, суд зазначає, що ОСОБА_4 було призначено виконуючою обов`язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» 20 червня 2023 року відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 19.06.2023. Цим же розпорядженням звільнено ОСОБА_6 , генерального директора комунального підприємства, 19 червня 2023 року відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України. З 20.06.2023 відповідно до Наказу №1 по Комунальному підприємству «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» в.о. генерального директора ОСОБА_4 приступила до виконання обов`язків директора. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.06.2024, яке набрало законної сили, ОСОБА_6 було відмовлено у визнанні незаконним та скасуванні розпорядження та поновлення на роботі. Тому немає підстав стверджувати, що ОСОБА_4 не мала права на звільнення ОСОБА_1 .

За приписами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 24.10.2023 №52 його дохід за квітень та травень 2023 року (два повних відпрацьованих місяця до дати звільнення) склав 37929,00 грн. та 28810,00 грн. відповідно. Кількість робочих днів за ці два місяця 42. Таким чином, середньомісячна заробітна плата складає 33369,50 грн., а середньоденна 794,51 грн. (28810 + 37929= 33369,50 : 42=794,51)

Період вимушеного прогулу позивача за період часу з 22 червня 2023 року по день ухваленні рішення, тобто 15 листопада 2024 року, становить 367 робочих дня, відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає виплаті позивачу становить 291585,17 грн. (367 робочих дня х 794,51 грн.) без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак позивачем не надано будь-яких доказів у розумінні ст. 79, 81 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 825/1030/17.

Разом з тим, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

В постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №464/3789/17 викладена правова позиція, згідно якої виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

З позовної заяви вбачається, що протиправні дії відповідача, які полягають у незаконному звільненні, викликали у позивача почуття тривоги, занепокоєння, стресу, що призвело до загострення хвороби та подальшого оперативного втручання, тобто позивач зазнав моральної шкоди.

Однак, заявлену суму моральної шкоди суд вважає необгрунтованою та значно завищеною та доходить висновку про її часткове задоволення в розмірі 20000 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., суд враховує наступне.

Відповідно дост. 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідност. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Кисельовою В.І. на підставі Договору №32(к) від 07.04.2023.Згідно Додаткової угоди до Договору від 07.04.2023 вартість послуг за надання правової допомоги складає фіксовану суму 30000 грн. , яка повинна бути сплачена протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності, суд враховує фактичний обсяг виконаної роботи та її складність , предмет позову, та вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу обгрунтованими та співмірними обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а тому доходить висновку про їх задоволення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Крім того, суд вважає необхідним при ухваленні повного тексту рішення зазначити, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів, про що не було зазначено судом у резолютивній частині рішення.

Керуючись ст.4, 5, 10, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» Юлії Заворотньої №7 від 22 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» з 22 червня 2023 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2023 року по 15 листопада 2024 року в розмірі 291585 (двісті дев`яносто одна тисяча п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 17 коп. без урахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь держави судовий збір в розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) грн. 78 коп. (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Кодза ЄДРПОУ:37993783 Банк отримувача:Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA90899998031311125600002600, код класифікації доходів бюджету:22030106)

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкудля поданняапеляційної скарги,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками перегляду.

Повний текст рішення складений 25.11.2024.

Суддя Я. Ю. Костеленко