Постанова

від 19.11.2024 по справі 405/4883/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/4883/18

провадження № 22-ц/4809/1404/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач заступник прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,

відповідачі ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Кропивницької міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н», ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року у складі судді Драного В.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року заступник прокурора Кіровоградської області, в інтересах держави, в особі РВ ФДМ України по Кіровоградській області, звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Будсервіс-Н», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за державою.

Позов обґрунтований тим, що 31.05.1996 начальником РВ ФДМ України по Кіровоградській області надано згоду на приватизацію державного майна Тресту «Кіровоградсільбуд», що знаходилося по вул. Шевченка, 38 в м. Кропивницький, шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство. За результатами інвентаризації майна вказаного підприємства складено акт оцінки, в якому вказано, що вартість цілісного майнового комплексу Тресту становить 3232232 крб, з якого вилучено майно вартістю 236649 тис. крб, зокрема вартість майна, щодо якого встановлено особливий режим приватизації у розмірі 130640 крб. та вартість майна, яке не підлягає приватизації споруду цивільного захисту (сховище), а тому приватизації підлягало лише майно вартістю 3000000 крб.

Так, за Трестом рахувався об`єкт цивільної оборони НОМЕР_1 площею 160 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 , яке після приватизації новоствореним ВАТ «Сільбудсервіс» прийнято на баланс. При цьому, у плані приватизації Тресту зазначено, що приватизації не підлягає частина адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 площею 160 кв.м. (частина підвалу), яка зайнята об`єктом цивільної оборони вартістю 106000 крб. Статутний фонд ВАТ «Сільбудсервіс» (ТОВ «Будсервіс-Н) становив 3000000 крб., що відповідало сумі вартості його майна.

Заступник прокурора зазначав, що об`єкт цивільної оборони сховище № 40046 площею 160 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 , не входило до майна ВАТ «Сільбудсервіс» та залишилось у державній власності. Однак, 25.05.1999 р Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, на підставі якого ВАТ «Сільбудсервіс» видано свідоцтво про право приватної власності на всю будівлю по АДРЕСА_1 , разом зі сховищем (частиною підвалу). Так, у будинку літ. А знаходиться підвал літ. А1 площею 479,1 кв.м.

Вважає, що міською радою незаконно оформлено право власності на вказану частину підвалу під об`єктом цивільної оборони.

Вказав, що в подальшому, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року (станом на день подання позову касаційний перегляд не закінчився), вказане рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради визнано незаконним та скасовано. Однак, зареєструвати право державної власності ФДМ не зміг, оскільки на вказаний цілий комплекс будівель після проведення реконструкції на підставі рішення Виконавчого комітету від 10.11.2008 за № 1751 у 2011 році видано нове свідоцтво про право власності співвласникам ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ТОВ «Будсервіс-Н».

Згідно акту розрахунку і поділу ідеальних часток нерухомого майна спірне підвальне приміщення увійшло в частку ТОВ «Будсервіс-Н». В подальшому, ТОВ «Будсервіс-Н» 16.10.2012 продало ОСОБА_2 9/50 частин вказаного комплексу загальною площею 196,43 кв.м., яка розташована у підвальному приміщенні будівлі. У складі цієї частки і перебуває спірне нерухоме майно.

30.10.2012 ОСОБА_2 продав вказане нерухоме майно ОСОБА_3 . 22.05.2018 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 вказане нерухоме майно.

Зазначав, що у травні 2018 року ФДМ звернувся до прокуратури з листом про представництво інтересів держави в суді з метою визнання права власності держави на підвальне приміщення площею 160 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Зауважив, що органам прокуратури стало відомо про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту саме з травня 2018 року після ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи щодо об?єкту нерухомості, який розташований в АДРЕСА_1 та з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнота реєстру прав власності на нерухоме майно № 125462447 від 29.05.2018.

Посилаючись на зазначені обставини заступник прокурора просив: 1) визнати поважними причини пропуску строку позовної даності; 2) витребувати нерухоме майно із чужого незаконного володіння, а саме частину підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 ; 3) визнати права власності на нього за державою.

14.11.2019 заступник прокурора Кіровоградської області подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. У цій заяві він у зв`язку із скасуванням Верховним Судом рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, окрім заявлених раніше позовних вимог просив: 1) визнати незаконним та скасування п. 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25.05.1999 за № 147 в частині оформлення права власності на вказане нерухоме майно; 2) визнати недійсним свідоцтво про власника будівлі від 27.05.1999 за № 179, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради в частині посвідчення права колективної власності ВАТ «Сільбудсервіс» на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшовдо висновку,що узадоволенні позовнихвимог провизнання незаконнимта скасуваннярішення виконавчогокомітету міськоїради,визнання недійснимсвідоцтва провласника будівлі,витребування нерухомогомайна ізчужого незаконноговолодіння слідвідмовити узв`язку зпропуском строкупозовної давності,у задоволенніпозовної вимогипро визнанняправа власностіна нерухомемайно задержавою у зв`язкуз їїнеобґрунтованістю.

Короткий зміствимог ідоводів апеляційноїскарги

Не погоджуючись з рішенням суду перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначав, що у даній справі заявлено вимоги як про витребування з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 відповідного нерухомого майна, так і вимога про визнання права власності на таке нерухоме майно за державою. Тобто, у даному випадку спосіб захисту, передбачений ст. 392 ЦК України, обраний не з метою уникнення застосування приписів ст. 387 ЦК України, що призвело б до неефективного захисту, а з метою можливості досягнення найбільш потрібного ефекту по відновленню порушених прав, який відповідатиме характеру правовідносин. А тому вважає безпідставними висновки суду про необґрунтованість та передчасність позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за державою, оскільки позивач визнав належним способом захисту витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

Вказував, що враховуючи факт невиділення спірного майна з 9/50 часток цілого комплексу, реєстрація, тобто визнання права держави на її майно, відбудеться після визначення відповідними фахівцями розміру частки держави в праві власності на таку спільну річ, що займатиме відповідний проміжок в часі, та не призведе до негайного відновлення порушеного права. Враховуючи характер спірних у даній справі правовідносин, захист порушеного права із одночасним застосуванням способів, визначених ст. ст. 387 й 392 ЦК України, є необхідним та лише в сукупності призведе до досягнення негайного, ефективного, потрібного захисту.

3 огляду на вказане, вважає, що прокурором було обрано саме такі способи захисту порушених прав, які у даних спірних правовідносин є необхідними, обґрунтованими й ефективними.

На спростування висновків суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності прокурор зазначав, що відліком початку перебігу строку позовної давності у даній справі за вимогами про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, та визнання на нього права власності держави, є червень 2016 року, оскільки було чинне рішення суду у адміністративній справі № 811/1408/13-а, яким підтверджено факт належності спірного майна державі та захищено порушені інтереси держави, а отже до встановлення факту невиконання цього рішення суду були відсутності як безпосередня обізнаність прокурора та позивача про факти порушення прав держави, так й об?єктивні можливості знати про ці факти.

Оскільки у 2013 році прокурор звертався до адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про оформлення права власності на спірне майно за ВАТ «Сільбудсервіс», який судом розглянуто й задоволено, тобто підтверджено право власності держави на таке майно, зазначене давало законні підстави вважати про відсутність необхідності звернення до суду і ще й з таким позовом як у даній справі № 405/4883/18.

Зауважив, що з метою всебічного та повного захисту порушених інтересів держави на спірне майно, з урахуванням вже тієї судової практики, яка існувала станом на 2019 рік, прокурором у даній справі подано заяву про зміну предмету позову шляхом включення до нього вимог про визнання незаконним рішення Виконкому від 25.05.1999 № 147 та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі від 27.05.1999 № 179. Крім цього, до суду подано й клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності за цими вимогами також поважними та захистити порушене право.

Вважає, що вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належну оцінку, внаслідок чого дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «БУДСЕРВІС-Н» - адвокат Кривонос А.І., зазначав, що вважає твердження прокурора про те, що із дати пред?явлення у квітні 2013 року адміністративного позову перебіг строку позовної давності за фактом прийняття Виконавчим комітетом Рішення перервався, не відповідає нормам діючого законодавства, також як і твердження, що з 21 березня 2019 року строк позовної давності за вказаним фактом почався заново. Строк позовної давності починає рахуватися з часу, коли позивачеві стало відомо про порушення, на які він вказує у позовній заяві, або могло стати відомо. Беззаперечним є факт про те, що станом на квітень 2013 року прокурору було відомо про існування спірних документів, зокрема Рішення і Свідоцтва, прощо свідчить подання адміністративного позову в квітні 2013 року. На даний момент з часу, коли прокурору стало відомо про даний факт минуло майже 7 років, що беззаперечно виходить за межі строку позовної давності. Твердження про переривання строку позовної давності пред?явленням позову є незаконним, надуманим, і суперечить як нормам законодавства, так і судовій практиці.

Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що вважає апеляційну скаргу безпідставної, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.

Зокрема зауважила, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях підготовлено позовну заяву, яку буде направлено до суду. Тобто, в суб?єкта, в інтересах держави в особі якого звертається прокурор, є і бажання, і дії направлені на самостійний захист інтересів держави. Втручання прокурора за таких підстав є протиправним. Прокурор не може вважатися альтернативним суб?єктом звернення до суду і замінювати належного суб?єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вважає, що відсутній предмет спору, оскільки спірне приміщення не відноситься до сховища цивільної оборони і примусове вилучення його у власника - добросовісного набувача, є порушенням його конституційних прав.

Згідно технічного паспорту, за даною адресою відсутне підвальне приміщення, а є цокольний поверх з вікнами та інше. Тобто, наявність вікон та цокольного поверху свідчить про відсутність герметичності споруди, що ніяким чином не може відносити дану будівлю до сховищ як і до захисних споруд.

Крім того вказувала, що змінені позовні вимоги і введення у справу відповідача 2- Виконавчого комітету Кропивницької міської ради, які і є основними для вирішення спірного питання, відносяться до компетенції господарського суду і мають розглядатися в порядку ГПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Судом встановлено, що31.05.1996 РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області наказами № 1103 та № 1108а надало згоду та прийняло рішення про створення комісії з приватизації майна Тресту «Кіровоградсільбуд» (т. 1, а.с. 124).

Як вбачається з пункту 12 розділу 3 Плану приватизації державного майна Тресту, затвердженого начальником РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області 25.06.1996 року, визначений перелік і вартість майна, яке не підлягало приватизації, а саме частина адміністративної будівлі площею 160 м.кв., яка зайнята об`єктом цивільної оборони (т. 1, а.с. 126-129).

Так, згідно розрахунку вартості адміністративного будинку Тресту по АДРЕСА_1 , зайнятої під захисток цивільної оборони загальна площа будівлі становить 1300 кв.м., площа зайнята під захистом 160 кв.м., вартість будівлі згідно акту оцінки 860 млн. крб., вартість частини будівлі, зайнятої під захисток 106 млн крб. (т. 1, а.с. 135). Окрім того, як вбачається з довідки Штабу цивільної оборони Кіровоградської області від 21.06.1996 року на обліку Треста обліковується об`єкт цивільної оборони ЦО-Сховище № 4004о, площею 160 м.кв. та після приватизації підприємства, новостворене ВАТ «Сільбудсервіс» приймає на баланс та зобов`язується експлуатувати у відповідності з вимогами цивільної оборони (т. 1, а.с. 134).

В акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тресту, затвердженого начальником РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області 25.06.1996 року, вартість цілісного майнового комплексу Тресту становить3 232 232 тис. крб.Водночас, вартість майна, щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації становить 130649 тис. крб. та об`єктів, що не підлягають приватизації - 106000 тис. крб. Вартість майна з урахуванням збільшення вартості майна на суму 4417 тис. крб., що враховує потенційну прибутковість, становить 3 млрд крб. (3232232 130649 -106000 + 4417) (т. 1, а.с. 132-133).

25.06.1996 наказом РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 1251 затверджено даний акт та прийнято рішення про перетворення Тресту у ВАТ «Сільбудсервіс». Вартість цілісного майнового комплексу 3 млрд крб.,вартість майна, що підлягає приватизації 3 млрд крб.(т. 1, а.с. 134).

Також,25.06.1996 наказом РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 1255 було перетворено Державне підприємство Трест «Кіровоградсільбуд» у ВАТ «Сільбудсервіс». Статутний фонд товариства складає 3 млрд крб., які поділені на 120 тис. штук простих іменних акцій номінальною вартістю 25 тис. крб. Також цим наказом затверджено статут ВАТ «Сільбудсервіс» (т. 1, а.с. 137-138).

Згідно довідки РВ Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 12.03.1997 за № 336-35 станом на 12.07.1997 було продано всі 120 тис. акцій ВАТ «Сільбудсервіс», частка акцій, що є державною власністю становить 0% (т. 1, а.с. 41).

У 1999 році ВАТ «Сільбудсервіс» виявило бажання виготовити свідоцтво про право власності на адміністративний будинок. 13.04.1999 Управління містобудування та архітектури Кіровоградської ОДА на замовлення ВАТ «Сільбудсервіс» зробило технічне заключення про стан адміністративного будинку за вказаною вище адресою, згідно якого адміністративний будинок є двохповерховою спорудою з підвалом (т. 1, а.с. 104-106).

25.05.1999 Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради прийняв рішення № 417, пунктом 2 якого визнано за ВАТ «Сільбудсервіс» право власності на адміністративний будинок (літ. «А», «А1») площею 607,3 кв.м. по АДРЕСА_1 . Пунктом третім цього рішення зобов`язано Кіровоградське ООБТІ видати свідоцтво про право власності ВАТ «Сільбудсервіс» на адміністративний будинок по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 97).

27.05.1999 ВАТ «Сільбудсервіс» одержало свідоцтво про право власності на весь адміністративний будинок по АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано в БТІ (т. 1, а.с. 98).

В подальшому, у 2008 році ВАТ «Сільбудсервіс» з метою узаконення самовільного будівництва звернулося до Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради та рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.07.2008 року № 1157 надано ВАТ «Сільбудсервіс» дозвіл на реконструкцію (самовільно розпочату) адміністративної будівлі літ. АА1 по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 45), а рішенням від 10.11.2008 року № 1751 оформлено право власності з видачею свідоцтва про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , а саме адміністративна будівля А, гаражі Б, В, Г, Д, Е, огорожа N, замощення І (т. 1, а.с. 47-48).

19.11.2008 року Виконавчим комітетом міської ради видано ВАТ «Сільбудсервіс» свідоцтво про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , зокрема адміністративну будівлю АА1а кр площею 1288,89 кв.м., що було зареєстровано у БТІ (т. 1, а.с. 49, 50).

У 2010 році ВАТ «Сільбудсервіс» припинено шляхом реорганізації у Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Н» (т. 1, а.с. 195-197).

Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 18.01.2011 за № 73 оформлено право власності з видачею свідоцтв про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , а саме на 13/100 частин ОСОБА_1 , на 4/25 частин ОСОБА_4 та на 71/100 частину ТОВ «Будсервіс-Н», зокрема адміністративну будівлю площею 1351,13 кв.м., про що 29.03.2011 рвидано відповідні свідоцтва про право власності, які зареєстровані в БТІ (т. 1, а.с. 60-61, 62).

Як вбачається з акту розрахунку і поділу ідеальних часток по АДРЕСА_1 , спірне підвальне приміщення є складовою частки ТОВ «Будсервіс-Н» (т. 1, а.с. 53-58).

16.10.2012 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ТОВ «Будсервіс-Н» продало ОСОБА_2 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв.м., які складаються з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., роздягальні 2,2 кв.м., складу 10,6 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., сходів 20,35 кв.м., коридору 5.4 кв.м., складу 8,3 кв.м., що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а.с. 72-75, 78).

30.10.2012 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв.м., які складаються з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., роздягальні 2,2 кв.м., складу 10,6 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., сходів 20,35 кв.м., коридору 5.4 кв.м., складу 8,3 кв.м., що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 1, а.с. 84-87).

У 2013 році прокурор м. Кіровограда звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - РВ Фонду державного майна України в Кіровоградській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Будсервіс-Н», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року в адміністративній справі № 811/1408/13-а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року, визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 від 25.05.1999 року в частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на підвальне приміщення площею 160 м.кв., яке розташоване у адміністративному будинку по АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 146-148, 189-191).

Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна на балансі ТОВ «Будсервіс-Н» від 13.07.2016 перебуває об`єкт державної власності сховище цивільної оборони площею 160 кв.м., дата інвентаризації 31.12.2015 (т. 1, а.с. 158).

Водночас, згідно листів Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 17.04.2018 за № 01-2195/01-30, Управління з питань цивільного захисту Кіровоградської ОДА від 16.04.2018 року № 32-22/399/0.34 та Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 25.04.2018 за № 1956/36-0524 на обліку споруд цивільного захисту об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться (т.1, а.с. 169, 171, 173).

22.05.2018 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 9/50 частин комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,43 кв.м., які складаються з тамбура площею 2,84 кв.м., складу - 48,68 кв.м., складу - 16,93 кв.м., кладової 3,3 кв.м., коридору - 1,95 кв.м., вбиральні 0,68 кв.м., вбиральні 0,72 кв.м., роздягальні 2,2 кв.м., складу 10,6 кв.м., коридору - 6,0 кв.м., класу - 18,33 кв.м., коридору - 15,98 кв.м., кладової - 8,91 кв.м., кладової - 9,18 кв.м., архіву 11,0 кв.м., архіву - 5,08 кв.м., сходів 20,35 кв.м., коридору 5.4 кв.м., складу 8,3 кв.м., що розташовані у підвальному приміщенні адміністративної будівлі (т. 2, а.с. 103-104).

В подальшому, постановою Верховного Суду від 21.03.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасовано і провадження у даній справі закрито, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 11.09.2019 за № 1339/1340/19-27 відповідно до ДБН № 2.2.5.-97, розташування приміщень цивільного захисту у цокольному поверсі будинку можливе при відповідності сховища усім вимогам надійності та безпеки. Спірне приміщення за своїми технічними характеристиками не відноситься до споруд цивільного захисту. Спірне приміщення не відповідає технічним умовам, внаслідок чого не відповідає пожежним, санітарним нормам як об`єкт споруди цивільного захисту (т. 2, а.с. 221-226). Водночас, суд не бере до уваги даний висновок, оскільки експерт при складанні висновку керувався державними будівельними нормами ДБН № 2.2.5.-97, «Захисні споруди цивільної оборони», затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 08.07.1997 року № 106, тобто будівельними нормами, які ще не діяли на момент приватизації ВАТ «Сільбудсервіс».

Мотивиухваленого апеляційнимсудом рішення

В судовому засіданніапеляційного судупрокурор тапредставник РВФДМУ підтрималидоводи апеляційноїскарги,представники відповідача ОСОБА_1 та третьоїособи - ТОВ «БУДСЕРВІС-Н» заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які приймають участь у справі в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції Українитастаттею 319 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зістаттею 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не забороненізаконом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає іззаконуабо незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно достатті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першоюстатті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України.

Вирішуючи спір про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради, визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд першої інстанції зазначив, що зазначені вимоги ґрунтуються на законі та доказах, однак у їхньому задоволенні слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за державою у зв`язку з її необґрунтованістю.

З такими висновками колегія суддів погодижується лише частково з огляду на таке.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Водночас у цій справі позивач просиввизнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, визнати недійсним свідоцтво про право власника будівлі та визнати право власності держави на нерухоме майно.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, то вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387,388 ЦК України, є неефективними.

У цій справі позивачем обрані способи захисту порушеного права, а саме визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі які не відповідаютьзаконута є неефективними із вищезазначених вище підстав.

Водночас суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неефективність заявленої вимоги про визнання права власності за державою на спірне нерухоме майно

Аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції позовної давності не ґрунтуються на доказах та законі з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 333/1202/16-ц (провадження № 61-20890св18) зазначено, що «відповідно до статей256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частинами третьою, четвертоюстатті 267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Із заявою про застосування позовної давності має право звернутися лише відповідач».

Судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що із заявою про застосування позовної давності звернулися відповідачі і про порушення права власності держави на частину підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 стало достеменно відомо у 2012 році в рамках перевірки за листом начальника РВ ФДМ України по Кіровоградській області щодо спроб привласнення об`єкта державної власності (підвального приміщення по «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 , про свідчить звернення прокурора м. Кіровограда у 2013 році до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 від 25.05.1999, в частині визнання за ВАТ «Сільбудсервіс» права власності на приміщення, яке є предметом розгляду цієї справи, площею 160 м.кв.

Таким чином, зважаючи, що про порушення права прокурору стало відомо у 2012 році, а з позовом до суду він звернувся у 2018 році, тобто з пропуском трирічного строку, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 на користь держави частини підвального приміщення «А1» адміністративної будівлі «А», загальною площею 160 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Як правильно зазначив суд першої інстанції Кіровоградською обласною прокуратурою не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, а саме неможливості звернення до суду відповідними вимогами у період строку позовної давності.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376ЦПК Україниє підставамидля змінирішення судупершої інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судоверішення в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 417 від 25.05.1999 та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі № 179 від 27.05.1999, змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що судом першої інстанції було неправильно встановлено початок перебігу строку позовної давності, а саме не 2012 рік, а червень 2016 року, коли РВ ФДМУ дізналося про порушення права держави на спірне майно не ґрунтуються на доказах.

Інші доводи апеляційної скарги в основному є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві і висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, яким була надана належна правова оцінка.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення суду лише в частині мотивів, то відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2024 року змінити в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 147 від 25.05.1999 та визнання недійсним свідоцтва про власника будівлі № 179 від 27.05.1999, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич