Ухвала

від 25.11.2024 по справі 711/1417/16-ц

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1417/16

Провадження № 4-с/711/52/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

представника скаржника адвоката Коробкової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

в с т а н о в и в:

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Коробкова Г.О., яка діє на підставі ордеру серії СА №1092341 від 09.09.2024, звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій з урахуванням уточнень своїх вимог просила: 1) визнати протиправною бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з коштів, які знаходяться на розрахунковому рахунку IBAN № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Креді Агріколь Банк», який має спеціальне призначення (для виплати заробітної плати) викладену у листі-відмові №16665, 16667/26.21-43/117453 від 16.08.2024; 2) зобов`язати Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУ Мін`юста (м. Київ) скасувати арешт, накладений постановою про арешт коштів боржника від 20.11.2018 та від 22.02.2023 у виконавчому провадженні №50999591 в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» та має спеціальне призначення (для виплати заробітної плати).

В обґрунтування вимог у скарзі зазначено, що в провадженні Другого ВДВС з 29.04.2016 перебуває виконавче провадження №50999591 з примусового виконання виконавчого листа №711/1417/16-ц, виданого 28.04.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1700000 грн. 20.11.2018 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, в результаті чого було арештовано рахунок ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк», який має спеціальне призначення, оскільки призначений для виплат, що стосуються заробітної плати. Крім того 22.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, в результаті чого було повторно арештовано рахунок ОСОБА_1 IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк». Внаслідок таких обставин ОСОБА_1 позбавлена можливості отримувати належну їй заробітну плату, яка являється основним джерелом її існування, і у зв`язку з цим не має можливості оплачувати комунальні послуги, купувати ліки та продукти харчування. 14.08.2024 боржник через свого представника звернулась до Другого ВДВС з проханням зняти арешт з розрахункового рахунку IBAN № НОМЕР_1 , але її було повідомлено, що відповідний арешт може бути знятий лише за рішенням суду. Скаржник вважає, що дії державного виконавця по накладенню арешту на рахунок боржника, який призначений для зарахування заробітної плати, та відмова державного виконавця у знятті такого арешту не відповідають положенням ст.ст. 56, 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого сторона боржника звернулась до суду з даною скаргою.

Ухвалою суду від 13.09.2024 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

04.10.2024 на адресу суду надійшов відзив Другого ВДВС, в якому орган державної виконавчої служби просив відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» не забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що надходять/перебувають на рахунках для виплат заробітної плати, оскільки такі рахунки не відносяться до переляку рахунків зі спеціальним режимом. Також орган державної виконавчої служби посилається на те, що в даному випадку відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», за яких виконавцем самостійно може бути знятий арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини.

В судовому засіданні представник боржника підтримала вимоги скарги та наполягала на їх задоволенні. Додатково пояснила, що на теперішній час стягувачем подано заяву про закінчення виконавчого провадження, однак станом на 15.11.2024 виконавцем не приймалось рішення про завершення виконавчого провадження.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи. Натомість від представника Другого ВДВС Купчин О.С., яка діє в порядку самопредставництва органу державної влади, на адресу суду надійшло клопотання, в якому представник просила розглянути справу на розсуд суду та без участі представника Другого ВДВС.

Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до на ступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Другому ВДВС у м. Черкаси відносно ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження №50999591, яке розпочато 29.04.2016, з примусового виконання виконавчого листа № 711/1417/16-ц від 28.04.2016 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 1700000 грн.

Постановами державного виконавця Другого ВДВС у м. Черкаси від 20.11.2018 та від 22.02.2023 у ВП №50999591 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 відкритого в АТ «Креді Агріколь Банк».

У межах ВП №50999591 було стягнуто та перераховано на користь стягувача ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 102041,42 грн., виконавчого збору стягнуто 14926,04 грн. та погашено витрати виконавчого провадження в сумі 180 грн., а отже рішення боржником в повному обсязі не виконано.

Боржник ОСОБА_1 з 03.03.2023 працює на посаді директора ТОВ «Кременчуцький хлібокомбінат» у зв`язку з чим отримує заробітну плату, що підтверджується відповідними довідками з місця роботи /а.с. 17-19/. Окрім того боржник перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію в розмірі 12213,52 грн., що підтверджується відомостями з Пенсійного фонду України /а.с. 16/.

Згідно виписки з банківського рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк» за період з 01.07.2022 по 30.07.2024 на такий рахунок щомісячно надходять цільові грошові зарахування за типом операції «зарахування заробітної плати/пенсії/соціальних виплат; зарахування коштів згідно зарплатної відомості» /а.с. 21-30/. В той же час з березня 2023 року рух коштів на такому банківському рахунку заблокований (зарахування здійснювалось, а витрати ні), внаслідок чого всі суми, які були зараховані за типом операції «зарахування заробітної плати/пенсії/соціальних виплат; зарахування коштів згідно зарплатної відомості» за період з березня 2023 року по червень 2024 року на загальну суму 105164,50 грн., були списані з рахунка 24.07.2024 на виконання стягнень за ВП №50999591, що підтверджується відомостями з виписки по рахунку.

14.08.2024 представник боржника звернувся до Другого ВДВС в м. Черкаси з письмовим зверненням, в якому просив зняти арешт з банківського рахунку ОСОБА_1 , IBAN № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», обґрунтовуючи свою вимогу тим, що відповідний рахунок має спеціальне призначення і призначений для виплат, що стосуються заробітної плати /а.с. 31/.

Листом від 16.08.2024 боржника було повідомлено про відсутність у державного виконавця підстав для зняття арешту з такого банківського рахунку /а.с. 32-34/.

За таких обставин скаржник стверджує, що державним виконавцем допущену протиправну бездіяльність, внаслідок чого сторона боржника звернулась до суду з даною скаргою.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених вимог суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом №1404, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404 про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 3, 4 ст. 56 Закону №1404).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга статті 48 Закону №1404 чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Аналіз змісту положень ст.ст. 18, 48, 56 Закону №1404 свідчить, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до ст. 18 Закону №1404 та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №1404 забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відтак, частиною другою статті 48 Закону №1404 встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Аналізуючи законодавство щодо нарахування заробітної плати та щодо виконання судових рішень за рахунок заробітної плати, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 (п.п.61, 64, 66, 67, 77) виснувала, що

- законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу;

- виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи;

- накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя;

- не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується;

- у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Закону №1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч. 3 ст. 68 Закону №1404).

Таким чином слід виснувати, що відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно ч. 1 ст. 70 Закону №1404 розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону №1404 передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що серед переліку банківських рахунків, відкритих на ім`я боржника, на які державним виконавцем було накладено арешт, наявний рахунок IBAN № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», що використовується боржником для отримання заробітної плати/пенсії/соціальних виплат. При цьому згідно виписки з такого рахунку судом встановлено, що в період з березня 2023 року на такий рахунок не було інших зарахувань, окрім цільових надходжень за типом операції «зарахування заробітної плати/пенсії/соціальних виплат; зарахування коштів згідно зарплатної відомості». Отже фактично боржник з березня 2023 року була позбавлена можливості використовувати відповідні кошти, а в подальшому всі відповідні кошти були списані на погашення грошових зобов`язань боржника у ВП №50999591.

Боржник повідомив ці обставини державного виконавця, але останній всупереч вимог п. 1 ч. 2 ст. 59 Закону №1404 не вжив заходів для зняття такого арешту, чим допустив протиправну бездіяльність. Залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела існування та порушує її право на отримання винагороди за працю. Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, яка на теперішній час є найбільш актуальною у спірних правовідносинах, а відтак в обов`язковому порядку підлягає застосуванню при вирішенні подібних спорів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 451 ЦПК України у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин суд доходить висновку, що враховуючи зміст обставин, які зумовили звернення боржника до суду з даною скаргою, а також зміст ознак протиправної бездіяльності, яка допущена державним виконавцем Другого ВДВС у м. Черкаси в даному випадку, то заявлені у скарзі вимоги є обґрунтованими та правомірними, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого відділудержавної виконавчоїслужби ум.Черкаси Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) щодо не зняття арешту з рахунку IBAN № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт, накладений постановами державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Т.О. про арешт коштів боржника від 20.11.2018р. та від 22.02.2023р. у виконавчому провадженні №50999591, а саме арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 25 листопада 2024 року.

Головуючий: В.М.Скляренко