Ухвала

від 19.11.2024 по справі 711/1417/16-ц

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/1417/16

Провадження № 6/711/270/24

У Х В А Л А

19.11.2024 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участю представника

боржника адвоката Коробкової Г.О.

головного

державного виконавця Глущенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м.Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (стягувач ОСОБА_2 ),-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Коробкову Галину Олександрівну, звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2024 вона звернулась у телефонному режимі на гарячу лінію Державної прикордонної служби України з метою отримання інформації, чи зможе вона виїхати за межі України по робочому візиту за кордон. Однак, працівником прикордонної служби надано відповідь, що виїзд за межі України заборонений на підставі ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.10.2016 у справі №712/10683/16-ц.

Відповідно до вказаної вище ухвали, обмеження у праві виїзду закордон було ініційоване Центральним відділом державної виконавчої служби містаЧеркаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Так, 08.09.2016 до Соснівського районного суду м.Черкаси звернувся Центральний відділ державної виконавчої служби містаЧеркаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з поданням про тимчасове обмеження гр. ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, до повного виконання нею своїх зобов`язань по примусовому виконанню виконавчого листа №711/1417/16-ц про стягнення боргу у розмірі 1700000,00грн. та виконавчого листа №711/1417/16-ц про стягнення боргу у розмірі 6890,00грн.

Як зазначено, виконавче провадження №50999626 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси №711/1417/16-ц від 28.04.2016 про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 6890,00грн., завершене 19.06.2019, на підставі п.9 ст.39 Закону України«Про виконавче провадження», як повне фактичне виконання рішення суду.

Разом з тим, виконавче провадження №50999591 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси №711/1417/16-ц від 28.04.2016 про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 170000,00грн., відкрите 29.04.2016, в межах якого стягнуто та перераховано на користь стягувача 102041,42грн., виконавчого збору стягнуто 14926,04грн. та погашено витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 180,00грн.

У заяві вказано, що на теперішній час вона працює у ТОВ«Кременчуцький хлібокомбінат» на посаді директора і перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян №1, №2, №3). До початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України із її пенсії утримувались кошти у розмірі 20% на погашення заборгованості на користь ОСОБА_2 .

Заявник звертає увагу суду на те, що оскільки вона працює на посаді директора ТОВ«Кременчуцький хлібокомбінат» та співпрацює з підприємствами, організаціями, проводить ділові перемовини з третіми особами, потенційними та діючими контрагентами, їй необхідно мати можливість безперешкодного виїзду за межі України також для участі у виставках, конференціях, тренінгах, з метою обміну досвідом та залучення іноземних партнерів.

До того ж, зауважує на тому, що станом на теперішній час, вона не ухиляється від сплати заборгованості на користь ОСОБА_2 , має офіційний дохід у вигляді заробітної плати та пенсії, з якого органами державної виконавчої служби можуть утримуватись кошти на погашення заборгованості на користь стягувача. Будь-яких умисних дій по ухиленню від виконання судового рішення вона не вчиняє, тому вважає, що такий захід, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є безпідставним, та таким що порушує її права.

Враховуючи зазначені вище обставини, заявник просить скасувати їй тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що встановлене ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.10.2016 у справі №712/10683/16-ц.

04.11.2024 Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) подано відзив на заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Як зазначено, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 31.10.2024, виконавче провадження №50999591 відкрите, боржником не виконано виконавчий лист №711/1417/16-ц, який виданий 29.04.2016 Придніпровським районним судом м.Черкаси. Тож, враховуючи вимоги Конституції України, Закону України«Про виконавче провадження», Закону України«Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Інструкції з організації примусового виконання рішення, вважає заяву ОСОБА_1 щодо скасування ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.10.2016 у справі №712/10683/16-ц про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

До того ж, 19.11.2024 Другим відділом державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надано суду лист №26.21-43/158659 від 18.11.2024 з додатками, а саме копією постанови про закінчення виконавчого провадження №50999591 та копією заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження №50999591, що має суттєве значення для вирішення питання по суті справи.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат КоробковаГ.О. підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити у повному обсязі, на підставі обґрунтування, наведеного у заяві та з урахуванням доданих до неї матеріалів. Крім того, зазначила, що вказана заява повинна розглядатися саме Придніпровським районним судом м.Черкаси, тобто судом, який видав виконавчий лист та за місцем його виконання ( АДРЕСА_1 ), що відноситься до Придніпровського району містаЧеркаси. Також просила врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 повністю погасила борг перед стягувачем ОСОБА_2 за виконавчим провадженням №50999591. Їй залишилося лише виплатити виконавчий збір, який вона буде сплачувати по 20% від своїх доходів (заробітної плати та пенсії).

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник Другого відділу державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за довіреністю ГлущенкоА.С. зазначила, що на теперішній час закінчене виконавче провадження №50999591 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу, у зв`язку з його повним виконанням. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 ще не сплачено суму виконавчого збору у вказаному вище виконавчому провадженні, а також існує інше виконавче провадження, яке виконується окремо. Виконавчий збір та інше виконавче провадження виконується, шляхом відрахувань коштів із заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 . Таким чином, при вирішенні питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , покладалася на розсуд суду.

У судове засідання стягувач ОСОБА_2 не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку.

Тож, враховуючи відсутність інформації про поважність причин неявки учасників справи, які були належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, суд ухвалив про проведення розгляду справи на підставі письмових доказів, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 05.04.2016 Придніпровським районним судом м.Черкаси ухвалене рішення у справі №711/1417/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 07.12.2015 у розмірі 1700000,00грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 6890,00грн. Судове рішення набрало законної сили 18.04.2016.

На виконання вказаного вище судового рішення, 28.04.2016 Придніпровським районним судом м.Черкаси видано виконавчі листи, які пред`явлені стягувачем ОСОБА_2 для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

Так, 29.04.2016 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ГайдайТ.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50999591 з виконання виконавчого листа №711/1417/16-ц, виданого 28.04.2016 Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1700000,00грн.

У ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №51118175 від 06.05.2016, до складу якого входить виконавче провадження №50999591 із примусового виконання виконавчого листа №711/1417/16-ц від 28.04.2016, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1700000,00грн. та виконавчого листа №711/1417/16-ц від 28.04.2016, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 6890,00грн., державний виконавець звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, до повного виконання своїх обов`язків.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.10.2016 (відповідно до вимог ЦПК України, які діяли на час вирішення подання державного виконавця) у справі №712/10683/16-ц частково задоволено подання державного виконавця. Тимчасово обмежено виїзд за межі України, громадянки України ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених судовими рішеннями по примусовому виконанню виконавчого листа №711/1417/16-ц про стягнення боргу у розмірі 1700000,00грн. та виконавчого листа №711/1417/16-ц про стягнення боргу у розмірі 6890,00грн.- до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Крім того, постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ГайдайТ.О. від 31.01.2022 у виконавчому провадженні №50999591 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , яка отримує дохід у Головному управлінні ПФУ в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян №1, №2, №3).

Разом з тим, 14.11.2024 головним держаним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ГлущенкоА.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50999591 з примусового виконання виконавчого листа №711/1417/16-ц, виданого 28.04.2016 Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1700000,00грн., у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення, відповідно до заяви стягувача №б/н від 28.10.2024. Як зазначено, залишок нестягнутого виконавчого збору становить 154991,67грн.

При цьому, судом встановлено, що на теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян №1, №2, №3) та отримує пенсійні виплати, а також працює у ТОВ«Кременчуцький хлібокомбінат» на посаді директора, що підтверджується відповіддю на запит №198650456 від 03.04.2024, службовою характеристикою від 09.08.2024, довідкою №14 від 09.08.2024 та довідкою №13 від 02.08.2024.

За приписами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України (ч.8 ст.10 ЦПК України).

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушенням ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, без належного обґрунтування з врахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями ст. 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом,- до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.446 ЦПК України (в редакції ЗУ від 03.10.2017, яка діє з 15.12.2017), процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними статтею441 ЦПК України. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України (в редакції ЗУ від 03.10.2017, яка діє з 15.12.2017) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника- фізичної особи чи керівника боржника- юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п.19 ч.3 ст.18 Закону України«Про виконавче провадження»).

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право державного або приватного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку коли ця особа є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі №910/8130/17 виснувано, що Закон України«Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом19 частини третьої статті18 Закону України«Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника- фізичної особи чи керівника боржника- юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України«Про виконавче провадження».

Крім того, Верховний Суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020, висвітлив правовий висновок про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку виконання боржником своїх зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, підстави для продовження застосування до такої особи заходів у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, відсутні.

Суд зауважує, що обмеження у праві вільно пересуватись може бути застосовано виключно у випадках, які передбачені законом.

Статтею 441 ЦПК України (в редакції ЗУ від 03.10.2017, яка діє з 15.12.2017) встановлено як порядок тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, так і порядок скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Так, відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч. 5-7ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Враховуючи вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено можливість обмеження у праві виїзду саме боржника- фізичної особи, приймаючи до уваги факт повного фактичного виконання божником ОСОБА_1 своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 05.04.2016 у справі №711/1417/16-ц, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлене ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.10.2026 у справі №712/10683/16-ц.

Отже, заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у межах виконавчого провадження №50999591, підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст.12, 13, 259, 260, 352, 353, 354, 441 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , що подана її представником адвокатом Коробковою Галиною Олександрівною, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (стягувач ОСОБА_2 ), - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , гр. України, АДРЕСА_1 ), що встановлене ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 13.10.2026 у справі №712/10683/16-ц.

Ухвалу направити до Адміністрації Прикордонної служби України та Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) для відому та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ,якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 25.11.2024.

Головуючий суддя С. М. Позарецька