Рішення

від 09.10.2024 по справі 469/1437/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.10.2024 Справа №469/1437/16

2/469/7/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

учасники справи та їхні представники:

прокурори ОСОБА_1 , Горностаєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" та Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 21 листопада 2016 року звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", у якому просив:

- визнати незаконними та скасувати пункти 7, 8 рішення Коблівської сільської ради № 16 від 17 жовтня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (сільськогосподарські землі, пасовища) з кадастровим номером 4820982200:12:044:0035 для ведення особистого селянського господарства, із земель, не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Коблівської сільської ради № 31 від 10 квітня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства в межах території населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, на будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 20 січня 2015 року ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

- витребувати вказану земельну ділянку від ОСОБА_2 у власність держави.

Прокурор зазначав, що пунктом 2 рішення Коблівської сільської ради № 7 від 15 листопада 2013 року у ДП "Очаківське лісомисливське господарство" вилучено земельні ділянки загальною площею 46.8 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в межах населеного пункту села Коблеве.

За рахунок вказаних земель загальною площею 46,8 га пунктами 7, 8 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської областівід 17 жовтня 2014 року № 16 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку та на підставі зазначеного рішення 20 січня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності № 8435923.

У подальшому пунктом 1 рішення Коблівської сільської ради № 31 від 10 квітня 2015 року затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року пункт 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 листопада 2013 року № 7 визнано незаконним та скасовано, а тому спірна земельна ділянка, яку вилучено з земель державного лісового фонду і постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" на підставі скасованого рішення ради № 7 від 15 листопада 2013 року, фактично належить до земель лісогосподарського призначення, відведення яких у приватну власність заборонено.

Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря, оскільки за даними Національної кадастрової системи, розташована у прибережній захисній смузі Чорного моря, відстань від південної межі земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 745 м, від північної 890 м., а тому може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, тому надання відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у власність суперечить вимогам земельного, водного та лісового законодавства.

При цьому надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зміни її цільового призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреації не відповідає містобудівній документації Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Усупереч вимогам ч.3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, не погоджено із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Тому прокурор вважає, що оскаржувані рішення Коблівської сільської ради суперечать законодавству та порушують інтереси держави, що, згідно із ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку, що, у свою чергу, відповідно до ч.1 ст.21, ст.393 ЦК України призводить до недійсності свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, яке є похідним документом і лише посвідчує виникнення права власності.

Крім того, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а її власником (розпорядником) відповідно до статей 122, 149 ЗК України є Березанська районна РДА, тобто вибуття спірної земельної ділянки відбулося без волі власника - держави в особі Березанської РДА.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Березанської районної державної адміністрації, прокурор на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України просив витребувати земельну ділянку від нинішнього власника ОСОБА_2 на користь належного власника.

Прокурор також зазначав, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем земельної ділянки, так як не мав реального наміру її використовувати за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, як це передбачено рішенням Коблівської сільської ради від 17 жовтня 2014 року, оскільки вже 10 квітня 2015 року за його заявою Коблівською сільською радою прийняте рішення № 31 щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що суперечить вимогам ч.3 ст.13 ЦК України, якою забороняється зловживання правом учасникам цивільних правовідносин.

Провадження у справі відкрито 02 лютого 2017 року у порядку, визначеному ЦПК України (2004 року).

Ухвалою суду від 02 лютого 2017 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову, накладено арешт на спірну земельну ділянку; заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Ухвалою суду від 05 вересня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів відділ у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, правонаступника якого Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області залучено ухвалою суду від 13 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 13 березня 2018 року продовжено розгляд справи у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, відповідно до правил ЦПК України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

31 липня 2018 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

15 листопада 2021 року до участі у справі залучено Миколаївську районну державну адміністрацію як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

15 серпня 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" залучено до участі у справі як правонаступника третьої особи Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Коблівської сільської ради, відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Запорожан О.І. у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи - ДП Ліси України у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у судове засідання не з`явився та не повідомив про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав суду письмове пояснення, у якому зазначив, що наведені прокурором підстави позову свідчать про одночасну належність спірної земельної ділянки до різних категорій земель земель лісогосподарського призначення та земель водного фонду, що суперечить вимогам ст.ст.19, 20, 55, 58 ЗК України; у Головному управлінні Держгеокадастру відсутня інформація про встановлені межі земельної ділянки площею 46,8 га ДП Очаківське ЛМГ в межах території Коблівської сільської ради Березанського району та про входження до її меж спірної земельної ділянки; земельним законодавством України не передбачено поняття фактичної належності земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, як це зазначено прокурором у позовній заяві. Стосовно належності спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги Чорного моря представник зазначив, що відповідно до вимог ч.6 ст.88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації; питання належності спірної земельної ділянки в межах населеного пункту с. Коблеве Березанського району до прибережної захисної смугм Чорного моря має вирішуватися з урахуванням обставин та документації, наведених у ст..88 ВК України та Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 08.05.1996 № 486. Вважає, що наведені у позовній заяві обставини не підтверджують розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Оскільки учасники справи неодноразово повідомлялись судом про час та місце слухання справи, про наявність поважних причин неявки до суду не повідомили, суд на підставі ст.223 ЦПК України зі згоди прокурора прийшов до висновку, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, та розглянув справу без участі осіб, що не з`явились у судове засідання, на підставі наявних доказів у заочному порядку відповідно до ст.280 ЦПК України.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 7, 8 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року № 16 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель, не наданих у власність та постійне користування населеного пункту с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та надано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (сільськогосподарські землі, пасовища), кадастровий номер 4820982200:12:044:0035 для ведення особистого селянського господарства в с. Коблеве (т.1, а.с.15).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 10 квітня 2015 року №31 затверджено проекти із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян України (для ведення особистого селянського господарства) в межах населеного пункту с. Коблеве, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, зокрема площею 2 га з кадастровим номером 4820982200:12:044:0035, наданої ОСОБА_2 , на будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (т.1, а.с.24).

Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджено витягом з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, висновком про погодження проекту землевпорядної документації, експлікацією земельних угідь та матеріалами поземельної книги (т.1, а.с.25-27).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державним реєстратором Березанського районного управління юстиції 20 січня 2015 року видано ОСОБА_2 свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на вказану земельну ділянку (т.1, а.с.28-29).

За даними Національної кадастрової системи, спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південної межі близько 745 метрів, до північної близько 890 метрів (т.1, а.с.30).

З повідомлення ДП Очаківське ЛМГ від 07 жовтня 2016 року вбачається, що ДП Очаківське ЛМГ не було відомо про прийняття Коблівською сільською радою рішень про надання ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки; за матеріалами лісовпорядкування 2003 року спірна земельна ділянка розташована на землях Держлісфонду, що знаходилися в постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ в урочищі Коблево в кварталі 39, виділи 1, 2; за матеріалами лісовпорядкування 2013 року земельна ділянка до земель Держлісфонду не входить; ДП Очаківське ЛМГ не отримувало документів, які б свідчили про вилучення із постійного користування підприємства спірної земельної ділянки; про сплату втрат лісогосподарського виробництва з боку осіб, яким надана спірна земельна ділянка, ДП Очаківське ЛМГ невідомо; заява про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою до органів влади, які мали право розпоряджатися спірною земельною ділянкою державної власності Держлісфонду, ДП Очаківське ЛМГ не подавалася, згода на вилучення земельної ділянки не надавалась (т.1, а.с.31).

Відповідно до повідомлення ВО "Укрдержліспроект" від 23 вересня 2016 року № 505 спірна земельна ділянка була виключена із складу земель лісового фонду ДП Очаківське ЛМГ на підставі рішення №7 Коблівської сільської ради ХХХ сесії 6 скликання від 15 листопада 2013 року; копія даного рішення не надавалась; для внесення змін у картографічну базу даних використовувались дані відділу Держгеокадастру Березанського району та ДП Очаківське ЛМГ (т.1, а.с.32).

На час прийняття оскаржуваних рішень спірна земельна ділянка входила в межі земель державного лісового фонду Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ квартал 39, виділи 1, 2, про що свідчить повідомлення ВО «Укрдержліспроект» від 14 липня 2016 року (т.1, а.с.33).

З повідомлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 24 червня 2016 року вбачається, що відповідно до журналів обліку (реєстрації) об`єктів державної експертизи землевпорядної документації за 2012 рік проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства у межах території населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, для проведення обов`язкової первинної державної експертизи землевпорядної документації до Держгеокадастру не надходили (т.1, а.с.38).

Відповідно до повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, у реєстрі відсутня інформація щодо видачі/реєстрації ОСОБА_2 документів, які дають право на виконання будівельних робіт, та документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна у с. Коблеве Березанського району (т.1, а.с.39-40).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації, спірна земельна ділянка розташована в зоні рекреації відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112 (т.1, а.с.41).

З повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації вбачається, що до управління землевпорядна документація ОСОБА_2 на розгляд не надходила, висновок про погодження не надавався (т.1, а.с.42).

Згідно з листом Березанської РДА від 13 вересня 2016 року, розпорядження про вилучення та припинення права користування спірною земельною ділянкою в межах населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради, яку відведено у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Коблівської сільської ради 316 від 17 жовтня 2014 року, Березанською РДА не приймалися (т.1, а.с.43).

З довідок Коблівської сільської Березанського району Миколаївської області вбачається, що на спірній земельній ділянці будівельні матеріали, споруди та нерухомі об`єкти відсутні (т.1, а.с.44); Генеральний план села Коблеве затверджений рішенням Коблівської сільської ради від 16 грудня 2014 року; спірна земельна ділянка входить в межі населеного пункту с. Коблеве (т.1, а.с.152).

З повідомлення Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області вбачається, що документація із землеустрою та інформація про розроблення документації щодо відведення у постійне користування ДП Очаківське ЛМГ в межах території Коблівської сільської ради та технічна документація з нормативної грошової оцінки на спірну земельну ділянку у відділі відсутні (т.1, а.с.148).

Норми права, які застосував суд

Щодо дотримання водного законодавства

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для цілей, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене ст.88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Населений пункт село Коблеве не відноситься до категорії міст і селищ міського типу, а тому положення п.10 Порядку щодо встановлення прибережної захисної смуги відповідно до існуючих умов забудови не поширюються на спірну земельну ділянку.

Так як окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірного розпорядження був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачена.

Отже, відповідачем Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області усупереч зазначеним вимогам законодавства надано відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з подальшою зміною цільового призначення на будівництво і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення земельну ділянку, розміщену у межах прибережної захисної смуги, а тому оскаржувані рішення Коблівської сільської ради не відповідають зазначеним вимогам законодавства.

Щодо погодження проекту землеустрою

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, - з органом містобудування та архітектури (ч.ч.2, 3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (т.1, а.с.42), такого погодження відповідачами не отримано.

Ч.9 ст.118 ЗК України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність можливе лише після погодження проекту землеустрою щодо її відведення визначеними законом органами.

Щодо належності земельної ділянки до земель державного лісового фонду

Рішенням Коблівської сільської ради № 7 від 15 листопада 2013, яке скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області та набрало законної сили (т.1, а.с.34-37), вилучено у ДП "Очаківське ЛМГ" земельну ділянку загальною площею 46,8 га та переведено її до земель запасу Коблівської сільської ради в межах населеного пункту с. Коблеве.

Належність земельної ділянки, наданої відповідачу ОСОБА_2 , до складу земель державного лісового фонду Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ квартал 39, виділи 1, 2, незаконно вилучених з державного лісового фонду, підтверджена також повідомленнями ВО "Укрдержліспроект" (т.1, а.с.33).

Отже, надана відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ".

На підставі ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно з п."ґ" частини 4 зазначеної статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.122 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття рішення), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

Згідно з абз.2 підп.а п.4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні державного підприємства, залишилась у державній власності, а не перейшла у комунальну власність при розмежуванні земель державної та комунальної власності.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради Березанського району № 16 від 17 жовтня 2014 року перебувала у державній власності та знаходилась у межах с.Коблеве, на підставі ч.3 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, а тому Коблівською сільською радою надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_2 поза волею належного власника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. N 318-р "Деякі питання збереження об`єктів державної власності" зобов"язано Державний комітет із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісового призначення, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 318, яким заборонено погодження вилучення земельних ділянок із постійного користування державних підприємств, на час прийняття оскаржуваних рішень були чинними та не визнавались недійсними з підстав їх невідповідності законодавству України; обставини, які свідчать про невідповідність зазначених актів Кабінету Міністрів України, представником відповідача не зазначено.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з користування державного лісогосподарського підприємства з передачею їх у власність громадян заборонено.

Поширення на земельну ділянку лісогосподарського призначення обмежень, визначених щодо земель прибережних захисних смуг, не протирічить нормам діючого законодавства та узгоджується з вимогами їх особливої охорони.

Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради № 16 від 17 жовтня 2014 року, є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам`яток археології та заказників пам`яток культури.

Отже, ведення особистого селянського господарства на спірній земельній ділянці з послідуючою зміною цільового призначення земельної ділянки на будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №16 від 17 жовтня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №31 від 10 квітня 2015 року Про затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в частині зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, не є з законними.

Щодо визнання незаконними та скасування рішень сільської ради

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Разом з тим, оскаржуваним рішенням № 31 від 10 квітня 2015 року Коблівська сільська рада змінила цільове призначення земельної ділянки, що, враховуючи викладені прокурором підстави позову, є порушенням інтересів держави щодо використання земельних ділянок державного лісового фонду за цільовим призначенням, а тому у цій частині оскаржуване рішення не вичерпало своєї дії шляхом виконання, є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Отже, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасуванняп.1 рішення Коблівської сільської ради № 31 від 10 квітня 2015 року (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про право власності на майно, яке видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтво про право власності на майно, яке посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 20 січня 2015 року №8435923 слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Вероховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Щодо застосування обраних прокурором способів захисту інтересів держави

Як вбачається з наведеного прокурором обгрунтування заявлених позовних вимог, основною метою зверення його до суду є захист права власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Судом встановлено неправомірність заволодіння відповідачем ОСОБА_2 земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що входить до прибережної захисної смуги, поза волею належного власника, що є підставою для витребування земельної ділянки на користь держави.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не позбавлені з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачені судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1378,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру, 25248,00 грн. за одну вимогу майнового характеру та 689,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову), тобто підлягає стягненню з Коблівської сільської ради та ОСОБА_2 на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 13657,50 грн. з кожного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 31 від 10 квітня 2015 року в частині затвердження проекту із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства в межах території населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, на будівництво і обслуговування об"єктів рекреаційного призначення.

Повернути у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (код РНОКПП 04056500, юридична адреса: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 4820982200:12:044:0035.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Коблівської сільської ради (ЄДРПОУ 04375748, юридична адреса: 57453, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Коблеве, вул. Одеська , будинок 4) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 13657,50 грн. з кожного

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя: