Постанова

від 07.11.2024 по справі 502/1619/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4307/24

22-ц/813/4322/24

Справа № 502/1619/23

Головуючий у першій інстанції Березнікова О.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 51

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 грудня 2023 року та на додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 січня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОКТАН» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «ОКТАН» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 20 липня 2023 року її було звільнено з посади диспетчера ГНП ТОВ «ОКТАН» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільненню за вказаною статтею передувало попередження від 15 травня 2023 року її про скорочення штату працівників та наступне звільнення із займаної посади диспетчера ГНП ТОВ «ОКТАН» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 20 липня 2023 року, з одночасним повідомленням про відсутність на підприємстві іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації для можливого переведення. Позивач вказувала, що з наказом про звільнення вона ознайомлена 20 липня 2023 року та не згодна з ним, оскільки відповідач не намагався запропонувати позивачці іншу роботу, тобто не надав всі наявні на підприємстві вакансії на день звільнення, а тому вважала, що з боку відповідача наявні порушення вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України (а.с. 1-7).

27 грудня 2023 року рішенням Кілійського районного суду Одеської області вирішено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с. 131-135).

04 січня 2024 року додатковим рішенням Кілійського районного суду Одеської області стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 10000 гривень (а.с. 148-152).

07 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 грудня 2023 року та на додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 січня 2024 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваними судовими рішеннями, вважає їх незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального та матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм у схожих правовідносинах. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору не дослідив, що звільнення апелянта (позивача) було проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки відповідач не виконав належним чином вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Апелянт звертає увагу на те, що повідомлення про заплановане вивільнення від 15 травня 2023 року за № 2 їй відповідач не вручав, натомість їй було вручено попередження від 15 травня 2023 року № 2, за змістом якого позивача було попереджено про наступне звільнення без запропонування іншої вакантної посади на підприємстві. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що в наказі №10-К від 15 травня 2023 року про скорочення штату працівників відсутня вказівка на будь-які підстави для видачі цього наказу. При цьому, апелянт наголошує, що відповідач не надав та в матеріалах справи відсутні докази, що у відповідача дійсно існувала об`єктивна неможливість запропонувати працівнику наявні вакансії та роботи на час його звільнення, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем. Крім того, апелянт вважає, що витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ від 24 листопада 2023 року не є належним та допустимим доказом в даній справі, оскільки не дозволяє встановити чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці на день звільнення позивача з посади на підприємстві та не дозволяє встановити законність доводів відповідача в цій частині. Щодо оскарження додаткового рішення апелянт зазначає, що суд першої інстанції не перевірив повноваження ОСОБА_2 , як представника ТОВ «Октан» в судових органах, не перевірив достовірність інформації, вказаної в договорі про надання правової допомоги, не витребував у відповідача документи, які встановлюють хто саме має право підписувати угоди від імені ТОВ «Октан» та установчі документи саме на момент подання ОСОБА_2 відзиву на позов і до моменту ухвалення рішення по суті, а тому, на думку апелянта, клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 липня 2023 року по день ухвалення постанови апеляційного суду, а також скасувати додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 січня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити (а.с. 160-165).

04.06.2024 представник ТОВ «ОКТАН» - адвокат Гніздовська Ганна Михайлівна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що у період звільнення позивачки у відповідача були відсутні будь-які вакантні посади, а відповідач в повному обсязі дотримався процедури звільнення позивачки з посади. Між ТОВ «ОКТАН» в особі директора ОСОБА_3 та АО «ЮРІС ФЕРРУМ» було укладено Договір про надання правової допомоги № 27-09/23 від 27.09.2023 року (копія наявна в матеріалах справи). В період з 04.09.2023 року по 27.09.2023 року директор ТОВ «ОКТАН», ОСОБА_3 , перебував у відпустці, що підтверджується Наказом № 47-О від 29.08.2023 року (копія міститься у матеріалах справи). Зі змісту даного Наказу № 47-О від 29.08.2023 року (копія наявна в матеріалах справи) вбачається, що на період відсутності Директора ТОВ «ОКТАН», ОСОБА_3 , його обов`язки було покладено на заступника ОСОБА_4 . Заступник директора, ОСОБА_4 , уповноважений на здійснення різного роду правочинів від імені ТОВ «ОКТАН», в тому числі і на підписання договорів від імені юридичної особи за відсутності директора ТОВ «ОКТАН», що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копія наявна в матеріалах справи). Також представник відповідача зазначила, що сума витрат на правничу допомогу, яка була визначена додатковим рішенням від 04.01.2024 є обґрунтованою. Тому представник відповідача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 196-200).

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем штатного розпису до звільнення позивачки та після її звільнення, протоколу № 1 Зборів учасників ТОВ «ОКТАН» від 02.11.2023 щодо припинення діяльності з роздрібної торгівлі скрапленим газом у балонах населенню для побутових потреб та витягу з ЄДРЮО ФОП та ГФ, сформований 24.11.2023, вбачається щоу ТОВ «Октан» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату у зв`язку із закриттям виду (напрямку) діяльності 47.48 за КВЕД «Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах», що включає роздрібну торгівлю паливом для комунально-побутового призначення, газом у балонах, вугіллям та паливною деревиною. Вказаному передувало те, що зазначений вид діяльності став збитковим для відповідача ще з 2020 року, про що можна дійти висновку з доповідної записки від 20.08.2020 головного бухгалтера підприємства.

З попередження від 15.05.2023 №2 встановлено, що позивачка ОСОБА_1 попереджена про наступне звільнення з посади диспетчера ГНП на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників ТОВ «Октан», яке відбудеться 20.07.2023, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Водночас, вказаним попередженням ОСОБА_1 повідомлено про відсутність в ТОВ «Октан» іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації для можливого переведення.

Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №10-К від 15.05.2023 «Про скорочення штату працівників та внесення змін штатного розкладу» ТОВ «Октан» вирішено виключити зі штатного розкладу з 21.07.2023 посаду «Диспетчер ГНП» - одна штатна одиниця, повідомити працівника про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням штату. Підстава: значне скорочення попиту на скраплений газ для побутових потреб населення, призупинення роботи ГНП, оптимізація штатної структури підприємства (а.с. 14).

15.05.2023 ОСОБА_1 отримала попередження № 2 про наступне звільнення з посади диспетчера ГНП на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників ТОВ «Октан», яке відбудеться 20.07.2023, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Водночас, вказаним попередженням ОСОБА_1 повідомлено про відсутність в ТОВ «Октан» іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації для можливого переведення (а.с. 15).

Наказом № 16-К від 20.07.2023 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади диспетчера ГНП з 20.07.2023 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Підстава: Наказ №10-К від 15.05.2023 та повідомлення про заплановане вивільнення від 15.05.2023 № 2. ОСОБА_1 з наказом ознайомлена 20.07.2023 (а.с. 16).

20.08.2020 головний бухгалтер ОСОБА_5 на ім`я директора ТОВ «Октан» склала доповідну записку про те, що з проведеного економічного аналізу, вид діяльності підприємства роздрібна торгівля скрапленим газом для побутових потреб населення в балонах є нерентабельним та економічно невигідним, у зв`язку з чим рекомендовано закрити вказаний напрямок (вид) діяльності підприємства (а.с. 55).

Відповідно до протоколу № 1 Зборів учасників ТОВ «ОКТАН» від 02.11.2023 вирішено припинити діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у балонах населенню для побутових потреб та виключити з відомостей про Товариство, що містяться в ЄДР вид економічної діяльності 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с. 98).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.11.2023 в ТОВ «ОКТАН» відсутній вид економічної діяльності 47.78 (а.с. 93-96).

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до статті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінченнястроку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема,змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 16.11.1992).

Відповідно до п. 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов. У цій правовій нормі йдеться про такі зміни, які викликані об`єктивними причинами на виробництві і стосуються не одного працівника, а цілого підприємства або принаймні структурного підрозділу. Такі зміни законодавець розглядає як самостійне правове явище, що має особливий правовий статус, спеціальний порядок їх проведення (постанова КЦС ВС від 20.09.2023 в справі № 442/4475/22).

При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) (постанови ВС від 07.08.2019 в справі № 367/3870/16).

Разом з тим, суд має встановити чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці та саме на відповідача покладається обов`язок доведення факту реальних змінв організації виробництва і праці.

За обставинами даної справи позивач займала посаду диспетчера ГНП (газонаповнювального пункту). Відповідно до посадової інструкції диспетчера ГНП до його посадових обов`язків входить своєчасне та чітке оформлення документації на випуск скрапленого газу споживачам; ведення систематичного обліку газу, який реалізується споживачам; слідкує за кількістю обороту балонів; приймає участь в роботі комісії зі зняття залишків скрапленого газу тощо (а.с. 108-110). Доповідною запискою головного бухгалтера повідомлено, що вид діяльності підприємства роздрібна торгівля скрапленим газом для побутових потреб населення в балонах є нерентабельним та економічно невигідним, у зв`язку з чим рекомендовано закрити вказаний напрямок (вид) діяльності підприємства. Зборами учасників ТОВ «ОКТАН» від 02.11.2023 вирішено припинити діяльність з роздрібної торгівлі скрапленим газом у балонах населенню для побутових потреб та виключити відповідні відомості з ЄДР (47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах). Відповідно до штатного розпису ТОВ «ОКТАН» станом на 11.04.2023 в штаті була посада диспетчера ГНП та сторожа в ГНП в м. Кілія (а.с. 60). В штатному розписі відповідача станом на 21.07.2023 відповідна посада диспетчера ГНП виключена. Штатний розпис ТОВ «ОКТАН» станом на 21.07.2023 не містить посади диспетчера ГНП. Вказані обставини свідчать про те, що у відповідача дійсно відбулось скорочення штату працівників. Інших обставин в процесі розгляду справи не встановлено, будь-які докази на спростування факту скорочення штату працівників в матеріалах справи не містяться та сторонами до суду не подавались.

Відповідно до положень ст.49-2КЗпП Українипро наступневивільнення працівниківперсонально попереджаютьне пізнішеніж задва місяці. Прививільненні працівниківу випадкахзмін ворганізації виробництваі працівраховується переважнеправо назалишення нароботі,передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 зробила правовий висновок про те, що «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».

Разом з тим, вказаний обов`язок роботодавця невідривно взаємопов`язаний з наявністю відповідних вакантних посад на підприємстві. В разі відсутності іншої роботи на цьому ж підприємстві, яку міг би займати працівник, посада якого скорочується, відповідний обов`язок роботодавця не виникає. В такому випадку, працівник на власний розсуд звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. В контексті обставин даної справи, в штатному розписі відповідача була одна одиниця посади диспетчера ГНП, яку займала позивач. 21.07.2023 вказана посада була виключена та відсутня в штатному розписі. Інша посада диспетчера ГНП або диспетчера, яку могла би займати позивач, в штатному розписі відповідача відсутня. В попередженні про звільнення позивач повідомлялася про відсутність іншої роботи (посади) відповідної кваліфікації на підприємстві для можливого переведення. З огляду на вказане апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта.

Щодо інших доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвокатаяк представникапідтверджуються однимз такихдокументів: довіреністю; ордером,виданим відповіднодо ЗаконуУкраїни "Проадвокатуру таадвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

05.10.2023 ОСОБА_2 подала заяву про надання доступу до матеріалів справи в підсистемі Електронний суд як представнику відповідача ТОВ «ОКТАН». На підтвердження повноважень представник надала електронний ордер та скан-копію паперового ордеру від 05.10.2023, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 27.09.2023 № 27-09/23 (а.с. 34, 35). Окрім того, адвокат надала скан-копію Витягу з договору про надання правової допомоги від 27.09.2023 № 27-09/23. Витяг підписаний головою адвокатського об`єднання «ЮРІС ФЕРРУМ» Гніздовською Г.М. та директором ТОВ «ОКТАН» - Дащенко С.П. (а.с. 36-37). Після ухвалення рішення по суті справи, представник відповідача звернулась до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до якої додала Договір про надання правової допомоги від 27.09.2023 № 27-09/23, підписаний заступником директора ТОВ «ОКТАН» Дащенко В.П. та копію наказу № 47-О від 29.08.2023, відповідно до якої директор підприємства ОСОБА_3 з 04.09.2023 по 27.09.2023 перебував у відпустці (а.с. 142-145). Відповідно до витягу з ЄДР ОСОБА_4 являється підписантом від імені ТОВ «ОКТАН» (а.с. 94 оборот).

Тобто, в контексті вище наведеної статті адвокат надала належні докази на підтвердження повноважень як представника відповідача. Відповідач не заперечував щодо представництва інтересів адвокатом Гніздовською Г.М. та не повідомляв суду будь-якої інформації щодо відсутності між ним та адвокатом угоди щодо представництва інтересів. Питання належності підпису на Витязі з договору про надання правової допомоги не є предметом розгляду даної справи та будь-яких доказів щодо неналежності підпису апелянтом до суду не подавалось. За таких обставин, оскільки між відповідачем та його адвокатом була досягнута угода щодо представництва інтересів в рамках цивільної справи та адвокат надав належні докази на підтвердження своїх повноважень, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 27.09.2023 № 27-09/23 гонорар адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції складає 38000 грн (п. 4.1.1 договору). Відповідно до акту надання правової допомоги № 1 від 27.12.2023 у період з 27.09.2023 по 23.12.2023 працівниками адвокатського об`єднання була надана правова допомога, зокрема: представництво інтересів клієнта в суді; підготовка та подання відзиву на позовну заяву; підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив; підготовка та подання від імені клієнта заяв та клопотань, що стосується інших процесуальних питань (а.с. 145 оборот).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на правову позицію Великої палати Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21, за змістом якої: «Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, як висловився КЦС ВС в постанові від 08.03.2023 в справі № 755/7694/20 аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду виникає право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

З врахуванням наведеного, оскільки Договором про надання правової допомоги від 27.09.2023 встановлена сума договору у фіксованому розмірі, а суд першої інстанції правильно застосував положення процесуального законодавства та правила співмірності і зменшив розмір витрат на правову допомогу, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районногосуду Одеськоїобласті від27грудня 2023року залишити без змін.

Додаткове рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст цієї постанови складений 22 листопада 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І.Дришлюк