Ухвала

від 20.11.2024 по справі 947/15300/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/15300/24

Провадження № 1-кс/947/15655/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арештмайна укримінальному провадженні№42024164690000036від 04.04.2024,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.332КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачаєтьсяз клопотаннясторони обвинуваченняпро арештмайна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024164690000036 від 04.04.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань послугувала інформація 2 управління ГУ ВБ СБ України щодо отримання інформації про особу, яка в умовах правового режиму «Воєнний стан» вчиняє дії, спрямовані на усунення перешкод в перетині державного кордону України особам мобілізаційного віку, які в подальшому перетинають державний кордон України згідно «Правил перетинання державного кордону України», затверджених ПКМ України № 57 від 27.01.1995, з корисливих мотивів.

Проведеним комплексом оперативно-розшукових заходів, слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, достеменно встановлено що на території Одеської області діє група осіб, яка здійснює пошук чоловіків віком від 18 до 60 років, які намагаються ухилитись від призову та яким необхідно перетнути державний кордон України, проте на даний час законним шляхом цього зробити не можуть, у зв`язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану. В ході спілкування з такими особами учасники групи пропонують надати допомогу у незаконному перетині державного кордону України за грошову винагороду у розмірі 6000 доларів США, шляхом виготовлення для таких осіб завідомо неправдивих висновків військово-лікарської комісії, на підставі яких особа звільняється від військової служби та може безперешкодно перетнути державний кордон України. Після отримання згоди від зацікавленої в перетині державного кордону особи на надання такої допомоги, учасники групи вказують час та місце передачі грошових коштів. Через деякий час після отримання коштів від зацікавлених осіб, учасники групи вказують місце, дату та час, де така особа може отримати придбаний нею висновок військово-лікарської комісії.

Станом на теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетна група осіб, до складу якої входить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому, встановлено, що зазначені вище громадяни, незаконно виготовили «посвідчення військовозобов`язаного» та довідку ВЛК про непридатність до військової служби ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Грошові кошти, отримані в результаті своєї протиправної діяльності перераховують своїм спільним серед яких ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому 11.11.2024 у період часу з 20:38 год., по 21:35 год., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Iphone 16 Pro Max» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка посвідчена нотаріусом у кількості 2 штуки, довідка військово-лікарської комісії на ім`я ОСОБА_8 № 815 від 07.06.2023 у розірваному стані, мобільний телефон «Samsung» у вимкненому стані ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 з двома сім-картами «Водафон», ноутбук «Macbook Pro» serial № Н59С9FHJ5C.

Зазначене майно 12.11.2024 постановою слідчого визнано речовим доказом.

Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 надала письмові заперечення протии клопотання про арешт майна, в яких зазначила, що в ході обшуку ОСОБА_8 надав співробітникам правоохоронних органів доступ до інформації в своєму телефоні, розблокувавши телефон та надавши пароль системи логічного захисту. В ході огляду телефону не знайдено жодної інформації, що має ключове значення для доказування в рамках кримінального провадження. Також зазначила, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження факту відношення вилученого майна до вчинення злочинів, наявності зв`язку співучасниками злочиної групи, який ведеться в цьому телефоні в інтернет-месенджерах.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій клопотання підтримав, просив, у зв`язку із завантаженістю, розглянути у його відсутності.

Представник власника вилученого майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого посилаючись на свої письмові заперечення. Зазначала, що вилучене майно не має жодного відношення до кримінального правопорушення, воно не оглянуто, можливо втрачене внаслідок ракетного обстрілу. При цьому ОСОБА_8 не є підозрюваним, а матеріали кримінального провадження не містять такого підтвердження.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення адвоката, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді, клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

В даному клопотанні слідчий зазначає, що вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

В даному клопотанні слідчий зазначає, що вилучене майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, проте відсутні докази, що вилучені в ході обшуку електронні пристрої мають відношення до кримінального провадження. Стороною обвинувачення не надано відповідного протоколу огляду або доказів призначення судової експертизи. Щодо військово-облікових документів, то прокурором необгрунтовано їх належність до предмету досудового розслідування.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42024164690000036 від 04.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1