Ухвала

від 27.11.2024 по справі 947/15300/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1810/24

Справа № 947/15300/24 1-кс/947/15267/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження № 42024164690000036, внесеного до ЄРДР 04 квітня 2024 року,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 грудня 2024 року включно.

Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 550 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1 665 400 (один мільйон шістсот шістдесят п`ять тисяч чотириста) гривень.

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з наступних підстав:

- ОСОБА_8 повністю визнав свою провину у вчиненому йому діянні, надав інформацію, яка допомогла слідчим органам в розкритті даного кримінального правопорушення, крім того, виходячи з тексту самої підозри та доданих до неї матеріалів вбачається, що в діяннях ОСОБА_8 є ознаки саме шахрайства, оскільки підозрюваний видавав себе за представника ТЦК, хоча таким не являється, ще один підозрюваний підроблював документи, які начебто допомогли б перейти через державний кордон, заздалегідь розуміючи, що з даними документами в дійсності неможливо перейти через державний кордон, інших дій, які б могли допомогти перетнути кордон, зроблено не було;

- стороною обвинувачення не надано доказів необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов`язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу. Слідчий суддя у оскаржуваному рішенні не наводить доказів, які можуть підтвердити існування встановлених ризиків;

- поза увагою суду залишалось те, що підозрюваний ОСОБА_8 , являється інвалідом II групи з дитинства, має хронічні хвороби серця, йому необхідно постійне лікування та постійно проходити лікарські процедури, у наслідок чого, утримання ОСОБА_8 під вартою може погіршити його стан здоров`я та взагалі може бути небезпечним для життя. На теперішній час ОСОБА_8 потрібна операція на серці, а саме поставити протез клапана серця. Підозрюваний ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, значний час проживає зі своєю мамою та сестрою, позитивно характеризується за місцем роботи; раніше не судимий;

- під час встановлення застави, взагалі не було встановлено майновий стан ОСОБА_8 , який немає у власності рухомого та нерухомого майна, працює різноробочим у цеху по виліпки пельменів, відсутні будь-які накопичення, чи банківські рахунки, тому визначена судом першої інстанції застава, заздалегідь є непомірною.

Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у домашнього арешту або застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 60 560 гривень.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції, та перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційній суд доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з вимогами ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до клопотання у провадженні ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024164690000036 від 04.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 19.06.2024 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 209 КК України.

Відповідно до клопотання слідчого, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_11 у період з 24.04.2024 по 18.06.2024, тобто в умовах дії правового режиму воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», під час встановленої у відповідності до законодавства України заборони чоловікам призивного віку на виїзд за кордон, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, з корисливих мотивів, будучи достовірно обізнаним про відсутність законних підстав у громадянина ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених осіб для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для виїзду за державний кордон України, вчинив сприяння у незаконному переправленні останніх через державний кордон України шляхом надання засобів - офіційних документів для незаконного перетину державного кордону України та виїзду за межі території України, зокрема:

18.06.2024, приблизно о 13 год. 30 хв., за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, в ході особистої зустрічі передав ОСОБА_12 довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.05.2024 та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_12 з внесеними до цих документів відомостями про непридатність до військової служби за станом здоров`я останнього, за що 07.05.2024 о 14 год. 57 хв, знаходячись по АДРЕСА_1 , отримав на свою ( ОСОБА_8 ) вимогу грошову винагороду від ОСОБА_12 в розмірі 5800 (п`ять тисяч вісімсот) доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на цей день становить 228 265,38 гривень (двісті двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п`ять).

18.06.2024, приблизно о 13 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 3Б, в салоні автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , разом із ОСОБА_11 , та залучивши додатково до протиправної діяльності ОСОБА_14 , в ході особистої зустрічі отримав на свою ( ОСОБА_8 ) вимогу від ОСОБА_12 за ОСОБА_13 та інших невстановлених осіб грошові кошти в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на цей день становить 2 845 395 (два мільйони вісімсот сорок п`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень, за оформлення офіційних документів, що надають ОСОБА_13 та іншим невстановленим особам право на виїзд за державний кордон України.

Він же, ОСОБА_8 , 08.05.2024, приблизно об 11 год. 00 хв., знаходячись у пункті обміну валют ТОВ «Фінансова компанія МАГНАТ» за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 91, вчинив фінансову операцію з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння - грошовими коштами в розмірі 5 800 (п`ять тисяч вісімсот) дол США, отриманих ним 07.05.2024 о 14 год. 57 хв. по вул. Дюківській у м. Одесі на свою ( ОСОБА_8 ) вимогу від ОСОБА_12 , здійснив обмін частини таких коштів в розмірі 2 500 доларів США на гривневий еквівалент, та в подальшому, знаходячись в магазині електроніки «Алло» за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 110, придбав за обміняні грошові кошти мобільний телефон «Apple Iphone 15 Pro Max», вартістю 54 999 гривень та навушники «Apple Airpods Pro 2ben», вартістю 12 498 гривень.

В рамках вказаного кримінального провадження 19.06.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний у вигляді тримання під вартою строком до 15.08.2024 включно, із визначенням розміру застави у розмірі 2 119 600 (два мільйона сто дев`ятнадцять тисяч шістсот) гривень, який неодноразово продовжувався останній раз ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року строком до 09 листопада 2024 року, з визначенням розміру застави, у розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн.

Так, на виконання вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру. Також надано оцінку доводам сторони обвинувачення про існування обставин, які як свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, так і що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме: отримати та дослідити відповіді оперативних підрозділів; необхідність проведення експертних досліджень комп`ютерної техніки; встановити та допитати інших свідків, які обізнані про обставини, які встановлюються під час досудового розслідування.

Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви №№ 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32, рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175).

Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Оскільки на цій стадії встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку встановлення вини конкретної особи, на переконання апеляційного суду, у даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування доказів достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч.3 ст. 332 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги щодо відсутності або зменшення зазначених ризиків, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушеннях, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з конфіскацією майна, тому перебуваючи на волі останній, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Колегія суддів, звертає увагу, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Тому, апеляційним судом було ретельно вивчено особу підозрюваного, який раніше до кримінальної не притягувався, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, офіційно непрацевлаштований, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, які можуть утримати останнього за місцем свого проживання. Крім того, за фактичними обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_8 виконував активну роль у здійсненні незаконних дій, направлених на переправлення громадян України за кордон, а тому, використовуючи набуті знання і навички, зможе безперешкодно незаконно перетнути державний кордон України.

Враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідка анкетні данні яких відомі підозрюваному, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на які вказувала сторона обвинувачення, при цьому зі спливом часу проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вірогідність існування зазначених ризиків не зменшилась. Тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність у матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на переконання колегії суддів є безпідставними, адже спростовуються достатньою сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені слідчим суддею ризики свідчать, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

В той же час, в апеляційній скарзі захисник наводить перелік обставин, які слідчий суддя в силу приписів ст. 178 КПК України мав би врахувати при вирішенні питання про застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 . Зокрема, захисник посилається на те, що підозрюваний являється особою з інвалідністю II групи з дитинства, має хронічні хвороби серця, проживає зі своєю мамою та сестрою, позитивно характеризується, раніше не судимий. Все це у сукупності, за переконанням захисника, мало б переконати слідчого суддю про необхідність обрання менш обтяжливого запобіжного заходу окрім тримання під вартою.

Колегія суддів, безумовно, сприймає такі доводи сторони захисту, втім зазначені факти не нівелюють встановлені вище обставини щодо ймовірного вчинення тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).

На переконання апеляційного суду, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_8 - його вік, стан здоров`я, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан; фактичні обставини справи - зокрема те, що ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні тяжких злочинах, зокрема, той факт, що підозрюваний сприяв незаконному перетину державного кордону військовозобов`язаного під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів, а також сума грошової винагороди за сприяння у незаконному переправлені осіб через державний кордон України, констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), тому визначений слідчим суддею розмір застави з достатньою мірою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження № 42024164690000036, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4