Ухвала

від 21.11.2024 по справі 632/1789/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1789/23 провадження № 1-кп/632/107/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року місто Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

20 листопада 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України. Встановлені під час досудового розслідування та судового провадження ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування обвинуваченого від суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, не зменшилися та продовжують існувати.

Застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити запобігання наведеним вище ризикам та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Тому прокурор просить суд продовжити на 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

При визначенні ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати: 1) обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення; 2) тяжкість кримінальних правопорушень у вчинення яких обвинувачується останній, зокрема те, що ОСОБА_4 вчинив ряд тяжких злочинів, у тому числі проти власності; 3) суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються у виді позбавлення волі на строк до восьми років; 4) майновий стан ОСОБА_4 ; 5) відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, зокрема те, що обвинувачений не працевлаштований, розлучений (неодружений).

При визначенні ризику незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження свідків та потерпілих, прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду та процедуру отримання показань від свідків та потерпілих, оскільки показання від цих учасників кримінального провадження суд отримує усно та досліджує їх безпосередньо під час судового розгляду.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

За таких обставин, як зазначив прокурор, ризик впливу на потерпілих та свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх під час судового розгляду.

При визначенні ризику вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор просив врахувати обставини тривалої злочинної діяльності ОСОБА_4 , наполегливість останнього при досягненні злочинної мети, а також те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення тяжких злочинів проти власності, не працевлаштований, законних джерел доходів для існування не має.

Наведені обставини, на думку прокурора, свідчать про завзятість злочинних намірів ОСОБА_4 і схильність останнього до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Відтак, перебуваючи на свободі обвинувачений може продовжити свою кримінальну протиправну діяльність, зокрема вчиняти кримінальні правопорушення проти власності, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи зазначені ризики та той факт, що обвинувачений схильний та має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, як вважає прокурор, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним вище ризикам, що не можливо забезпечити та чому не можливо запобігти шляхом застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був продовжений по 23 листопада 2024 року включно.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора категорично заперечував, зазначивши, що воно має один і той же зміст протягом 14 місяців, нові обставини для продовження запобіжного заходу не наведені.

Водночас, обвинувачений зазначив, що його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень беззаперечними доказами не доведена, як і не доведені ризики на які посилається прокурор. В обґрунтування наявності ризиків жодних фактичних даних стороною обвинувачення не надано, а тому заяви прокурора про наявність ризиків є лише припущеннями останнього.

Направлення обвинувального акта щодо нього, обвинуваченого, до суду не є підставою для тримання його під вартою.

Також ОСОБА_4 зазначив, що ризик переховування відсутній, жодний із потерпілих і свідків не є очевидцем подій вчинення кримінальних правопорушень та прямо не вказує на нього як на особу, яка їх вчинила.

За таких обставин підстави для впливу на цих учасників кримінального провадження відсутні, до того ж даних про вчинення подібних дій ним, обвинуваченим, у минулому, прокурором не надано.

Крім того ОСОБА_4 вказав, що підстав, які вказують на систематичне вчинення ним кримінальних правопорушень, не має.

Таким чином, на думку обвинуваченого, ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення також відсутній.

При цьому ОСОБА_4 вказав, що він має постійне місце мешкання, зареєстрований у АДРЕСА_1 , має міцні соціальні зв`язки, тривалий час перебуває під вартою.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та послався на те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, про які йдеться у висунутому йому обвинуваченні, наданими доказами не доведена, жодних даних, що викривають останнього, стороною обвинувачення не надано.

Також захисник зазначив, що клопотання прокурора є незаконним та необґрунтованим, жодних доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей, не надано.

З цих підстав проти задоволення клопотання прокурора заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Разом із цим захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року щодо ОСОБА_4 , який мав статус підозрюваного, в межах кримінального провадження № 12023221110000539 від 11 червня 2023 року, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою був визначений до шістдесяти днів, до 05 листопада 2023 року включно.

Одночасно ОСОБА_4 визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402600 гривень.

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього покладено такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Підставами для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (чотирьох епізодів); існування ризиків, визначених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, переховування або спотворення будь якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілих та свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Разом з тим, розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя визначив з огляду на тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_4 , його майновий стан, дані про особу підозрюваного.

Ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада, 29 грудня 2023 року та 22 квітня 2024 року, що були постановлені під час підготовчого провадження, а також ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року, постановленої у порядку ч. 6 ст. 199 КПК України, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою був продовжений до 01 січня, 26 лютого, 25 квітня, 20 червня 2024 року, відповідно.

Водночас, ухвалою слідчого судді від 26 лютого 2024 року ОСОБА_4 визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402600 гривень. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього покладено такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У подальшому зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 був неодноразово продовжений Первомайським міськрайонним судом Харківської області, останній раз до 23 листопада 2024 року.

Підставами для прийняття таких рішень як судом, так і слідчим суддею стала наявність наступних обставин: негативна репутація обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема систематичне вчинення ним кримінальних протиправних дій у минулому; наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких злочинів; наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище, ступінь яких не зменшився, а також недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Згідно із частинами 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи положення ч. ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Разом із цим під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово засудженим, у тому числі й за вчинення злочинів проти власності, на даний час обвинувачується у вчиненні вже восьми епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, зокрема ряду тяжких злочинів, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк як від п`яти до восьми років, так і на строк від трьох до семи років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальні акти, додані до них реєстри матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2023 року у справі № 629/4789/23 про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада, 29 грудня 2023 року та 22 квітня 2024 року, постановлені у даній справі під час підготовчого судового провадження, а також ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року у справі № 629/4789/23, постановлену у порядку ч. 6 ст. 199 КПК України про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання продовження запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судовий розгляд), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

При цьому слід зазначити, що на обґрунтування висунутого ОСОБА_4 обвинувачення прокурором надано ряд доказів, дослідження яких здійснюється судом.

Щодо тверджень сторони захисту про те, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення є необґрунтованим та фактично спростовується матеріалами кримінального провадження, то суд зазначає, що питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діях особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості, а також вірності кваліфікації дій обвинуваченого суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 наразі продовжують існувати ризики встановлені під час досудового розслідування, а саме: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, суд погоджується із твердженням прокурора та вважає, що на даний час ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду; ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків та ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, є актуальними та достатньо високими.

До того ж суд вважає, що зазначені ризики, у зв`язку із збільшенням висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, не зменшилися та продовжують існувати.

Злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 (вісім епізодів), ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжкими та відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

При цьому, суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків і потерпілих, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками і потерпілими у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків і потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту потерпілих і свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості обвинуваченого ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання особи під вартою.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію, майновий стан та спосіб життя, у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, зокрема 27 липня 2010 року Єнакіївським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; 21 лютого 2018 року Олександрівським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, після звільненні за відбуттям покарання 10 вересня 2021 року, йому вже 07 вересня 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні тяжких злочинів проти власності, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження обвинуваченим ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і вказане також виправдовує його тримання під вартою.

Під час вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, окрім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом враховано існування інших обставин, визначених ст. 178 КПК України, а саме:

1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк до восьми років;

2) вік обвинуваченого (39 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 ;

3) обвинувачений раніше неодноразово судимий, не працевлаштований, розлучений;

4) майновий стан ОСОБА_4 , зокрема відсутність даних про те, що останній має стабільні джерела для існування та власність, а також те, що він утримується за рахунок інших осіб, отримує соціальні виплати;

5) відсутність відомостей про застосування раніше щодо ОСОБА_4 запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

6) розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , репутацію останнього, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам, ступінь яких не зменшився у тому числі й тому, що після застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, ОСОБА_4 повідомлено про підозру та висунуто обвинувачення ще у вчиненні чотирьох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання зазначеним вище ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування застави або домашнього арешту, як запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам переховування від суд, незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 19 січня 2025 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику і прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1