Ухвала

від 21.11.2024 по справі 632/1789/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1789/23 провадження № 1-кп/632/107/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року місто Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання власника майна ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, заявлене у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2024 року ОСОБА_6 , як власник майна, подала до суду клопотання про скасування арешту майна, накладеного згідно із ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 вересня 2023 року, яке належить їй на праві власності, та яке було вилучено 07 вересня 2023 року під час проведення обшуку за місцем її мешкання у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: на грошові кошти у сумі 4260 доларів США, 105 євро, 8500 гривень та 3665 гривень, оскільки зазначені грошові кошти належать їй і не мають жодного відношення до кримінального провадження, тобто не є речовими доказами.

Крім того ОСОБА_6 просить повернути зазначені суми грошей саме їй, оскільки вони отримані нею із законних джерел як дохід від ведення підприємницької діяльності.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_6 надала виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про те, що вона зареєстрована як фізична особа підприємець, витяг з Єдиного реєстру платників єдиного податку, про те, що вона є платником зазначеного податку з 01 лютого 2019 року, а також податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2019, 2020, 2022 та 2023 роки із зазначенням сум доходу за звітний період.

У судовому засіданні ОСОБА_6 повністю підтримала подане клопотання та просила його задовольнити. Додатково надала матеріали, які свідчать про те, що вона є фізичною особою підприємцем, платником єдиного податку та отримує доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Разом із цим ОСОБА_6 пояснила, що 07 вересня 2023 року під час обшуку житла квартири АДРЕСА_1 , тобто за її місцем проживання, окрім іншого, було виявлено та вилучено належне їй майно - 4260 доларів США, 105 євро, 8500 гривень та 3665 гривень, відповідно, на які вказаним вище рішенням слідчого судді накладено арешт.

Також ОСОБА_6 вказала, що в ході проведення обшуку вона неодноразово заявляла слідчому, що зазначені вище грошові кошти належать саме їй, є її заощадженнями та отримані нею у якості доходу від підприємницької діяльності, оскільки вона є фізичною особою підприємцем.

Квартира у якій проводився обшук належить їй на праві власності. На час проведення обшуку вона проживала разом з колишнім чоловіком ОСОБА_4 та донькою. Грошові кошти були вилучені у її особистій кімнаті, яку вона зачиняє на ключ.

За таких обставин, ОСОБА_6 , вважає що арешт, накладений, зокрема, на ці грошові кошти, підлягає скасуванню, а майно повинно бути повернуто їй як власнику.

Слідчий, за клопотанням якого було арештовано майно, в судове засідання не прибув, у своїй заяві поклався на розсуд суду.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_6 , оскільки вона підтвердила, що кошти належать саме їй, здійснюючи підприємницьку діяльність вона мала можливість мати такі заощадження.

Водночас, прокурор зазначив, що грошові кошти про які йдеться у клопотанні ОСОБА_6 не є речовими доказами, цивільний позов у справі не заявлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 підтримали клопотання ОСОБА_6 .

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши доводи клопотання про скасування арешту майна та додані до нього документи, а також матеріали кримінального провадження в межах питання, що вирішується, суд дійшов наступного висновку.

За змістом досліджених у судовому засіданні доказів та процесуальних рішень вбачається, що під час проведення обшуку житла квартири АДРЕСА_1 , яка окрім інших осіб, є місцем мешкання ОСОБА_6 , та належить їй на праві власності, були виявлені та вилучені, у тому числі 4260 доларів США, 105 євро, 8500 гривень та 3665 гривень.

При цьому, в ході зазначеної слідчої дії ОСОБА_6 неодноразово заявляла, що ці гроші є її заощадженнями та належать саме їй на праві власності.

У подальшому, згідно із процесуальним рішенням слідчого від 07 вересня 2023 року, вилучені під час обшуку гроші, загальною сумою 105 євро, 4260 доларів США, 8500 гривень та 3665 гривень, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202322111000039 від 11 червня 2023 року, та на них, згідно із ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 вересня 2023 року, був накладений арешт з метою збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ст. ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо. Право власності є непорушним.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, та з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як зазначалося вище ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 вересня 2023 року накладено арешт на майно, серед іншого, на 4260 доларів США, 105 євро, 8500 гривень та 3665 гривень, вилучених 07 вересня 2023 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 - у квартирі АДРЕСА_1 , із забороною відчуження, псування, знищення та перетворення.

У судовому засіданні із пояснень учасників судового розгляду та досліджених документів, про які зазначено вище, з`ясовано, що під час проведення досудового розслідування не встановлено, кому із осіб, які проживають у житлі, де проводився обшук, належать вилучені грошові кошти, зокрема і їх належність саме обвинуваченому ОСОБА_4 .

Також із доводів прокурора та відповідних матеріалів кримінального провадження не вдалося встановити об`єктивність значної різниці між розміром вилучених грошових коштів у зазначених сумах та завданими збитками у кримінальному провадженні № 1202322111000039 від 11 червня 2023 року, під час досудового розслідування якого був накладений арешт - на загальну суму 14590 гривень 50 коп., та 44504 гривні 17 коп. загальної суми збитків завданої у кримінальному провадженні № 12023221120000037 від 30 січня 2023 року, яка полягає у викраденні лікарських засобів та інструментів.

Разом із цим, зміст обвинувальних актів не містить жодного посилання на будь-яке відношення до даного кримінального провадження грошових коштів у валюті «долари США та євро», чи здійснення будь-яких операцій щодо обміну валюти, які б доводили вказане.

Суду не надано доказів існування підстав для проведення будь-яких додаткових досліджень або дій пов`язаних з арештованим майном - 4260 доларів США, 105 євро, 8500 гривень та 3665 гривень.

В рамках судового розгляду встановлено, що дослідженням письмових доказів та процесуальних рішень про вилучення зазначених грошових коштів, визнання їх речовими доказами та накладення на них арешту, не встановлено необхідної та важливої інформації для кримінального провадження, не встановлено їх кримінальне протиправне джерело походження та використання у злочинній діяльності.

Натомість заявник, на думку суду довела, що вказані грошові кошти не мають відношення до висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, що вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказані речові докази не доводять та не спростовують обставини, що мають значення у вказаному кримінальному провадженні та на теперішній час відпала потреба у застосуванні щодо них заходів забезпечення у вигляді арешту майна.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання власника майна - ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 64-2, 170-174, 369, 372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання власника майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 вересня 2023 року, в частині, а саме:

- грошові кошти на загальну суму 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;

- грошові кошти на загальну суму 105 (сто п`ять) євро;

- грошові кошти на загальну суму 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) доларів США;

- грошові кошти на загальну суму 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень, та повернути їх власнику майна - ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_1