Постанова

від 26.11.2024 по справі 203/7774/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9775/24 Справа № 203/7774/23 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , за участітретьої особи,яка незаявляла самостійнихвимог щодопредмету спору Державного підприємства«Конструкторське бюро«Південне ім.М.К.Янгеля»,про усуненняперешкод уздійсненні правакористування тарозпорядження земельноюділянкою,зобов`язання усунутиперешкоди вкористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою шляхомїї поверненняу власністьдержави знезаконного володіння,в якійподана апеляційнаскарга Дніпропетровськоюобласною прокуратуроюна рішенняКіровського районногосуду м.Дніпропетровська від08серпня 2024рокута надодаткове рішенняКіровського районногосуду м.Дніпропетровська від05вересня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023року Центральна окружнапрокуратура містаДніпра звернулася в суд з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , за участітретьої особи,яка незаявляла самостійнихвимог щодопредмету спору Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне ім. М.К. Янгеля» (далі ДП «КБ «Південне»), в якому виклала вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення у власність держави з незаконного володіння.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Управлінням Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області 04 вересня 2014року зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, загальною площею 0,0255га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності державна, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (землі житлової та громадської забудови, фактичне розміщення опорного пункту правопорядку), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921124812101. В подальшому, відповідно до розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22 березня 2016року № Р-121/0/3-16 було прийнято рішення про надання вказаної земельної ділянки ДП «КБ«Південне» в постійне користування. На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля площею 119,2кв.м., та Державне космічне агентство України здійснювало управління цим майном, а ДП «КБ«Південне» виступало його балансоутримувачем. 10 травня 2016року Дніпропетровською обласної державною адміністрацією було вжито заходів, спрямованих на державну реєстрацію за собою права власності на земельну ділянку та приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., як державним реєстратором, проведено реєстрацію прав власності (індексний номер рішення 29592157). Після цього, в цей саме день на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22 березня 2016року № Р-121/0/3-16 приватним нотаріусом Літаш І.П. проведено реєстрацію за ДП «КБ«Південне» права постійного користування земельною ділянкою державної власності, загальною площею 0,0255га із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100 (індексний номер рішення 29593630).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015року у цивільній справі № 200/7824/15-ц за позовом ПП «ОПО» до ОСОБА_2 право власності на будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 було передано ПП «ОПО». Знаючи, що вказане майно йому не належить, ПП «ОПО» 21 січня 2016року уклало договори-купівлі продажу із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про передачу їм у власність часток вказаного вище нежитлового приміщення. 28 жовтня 2016року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких на користь останнього було відчужено належні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 частки нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що 10 травня 2017року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 202/2588/17 у справі за позовом ОСОБА_6 до ДП «КБ «Південне», ПП «ОПО», ОСОБА_5 про припинення та визнання права власності, було ухвалено заочне рішення, відповідно до якого за ОСОБА_6 було визнано право власності на спірне нерухоме майно (будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ). Право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 серпня 2017року. 09 жовтня 2017року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу, за яким у власність останнього було передано будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2017року заочне рішення цього суду від 10 травня 2017року було скасовано та ухвалою від 18 січня 2018року справу передано за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Крім того, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018року у цивільній справі № 203/4135/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ДП «КБ «Південне», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, скасування запису про право власності, було визнано за ОСОБА_5 право власності на спірне нежитлове приміщення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019року, яке набрало законної сили, рішення суду від 11 грудня 2018року було скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

22 жовтня 2021року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 203/676/19 було розглянуто позов Державного космічного агентства України, ДП «КБ«Південне» до ОСОБА_1 , треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав. Рішенням суду, яке набрало законної сили, було витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного космічного агентства України, ДП «КБ«Південне» нежитлову будівлю, площею 119,2кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 та земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, загальною площею 0,0255га, за вказаною вище адресою.

Позивач вважав, що на теперішній час залишається невирішеним питання щодо повернення земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100 у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Вилучена із власності останньої земельна ділянка із передачею у власність фізичної особи, порушує права та інтереси держави. У відповідь на лист Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровською обласною державною адміністрацією повідомлено, що заходів стосовно повернення земельної ділянки у власність держави не вживалось.

Посилаючись на вказані обставини, наявну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , що перешкоджає здійсненню законних прав ДП «КБ«Південне» та Дніпропетровської обласної державної адміністрації, прокурор виклав вимоги про: усунення перешкод у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою державної власності, загальною площею 0,0255 га, із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В. № 37474601 від 09 жовтня 2017року (номер відомостей про речове право 22730130); зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 ; а також стягнути з відповідача понесені у справі судові витрати.

Рішенням Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від08серпня 2024року у задоволенні позовних вимог Центральної окружноїпрокуратури містаДніпра відмовлено.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2024року стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.

В апеляційній скарзі Дніпропетровська обласнапрокуратура, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про скасування вказаних рішень та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на теперішній час залишається не вирішеним питання щодо повернення земельної ділянки у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, право на яку було зареєстровано за нею 10 травня 2016року, яка вибула з її власності на підставі незаконних судових рішень та договорів купівлі-продажу. Станом на 28 грудня 2023року право власності на земельну ділянку значиться зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_1 , що перешкоджає Дніпропетровській обласній державній адміністрації здійсненню законних прав власника. У цивільній справі № 203/676/19 суд ухвалив рішення саме про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного космічного агентства України та ДП «КБ «Південне», а не про усунення перешкод у здійсненні Державною обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області 04 вересня 2014року зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, загальною площею 0,0255 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності державна, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (землі житлової та громадської забудови, фактичне розміщення опорного пункту правопорядку).

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22 березня 2016року № Р-121/0/3-16 ДП «КБ«Південне» у постійне користування було надано земельну ділянку площею 0,0255га (кадастровий номер 1210100000:06:005:0100), на якій розташоване нежитлове нерухоме майно.

10 травня 2016року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., як державним реєстратором, проведено реєстрацію прав власності на вказану вище земельну ділянку за власником в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921124812101).

В цей же день приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., як державним реєстратором, на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22 березня 2016року № Р-121/0/3-16 проведено реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за ДП «КБ «Південне».

Також державі Україна в особі Державного космічного агентства України (суб`єкт управління) та ДП «КБ«Південне» (балансоутримувач) належало нежитлове нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 119,2кв.м, на земельній ділянці із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100.

03 червня 2015року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 200/7824/15-ц за позовом ПП «ОПО» до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності, було ухвалене заочне рішення про визнання за ПП «ОПО» права власності на вказане вище нежитлове приміщення. Право власності останнього на набуте майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 липня 2015року.

21 січня 2016року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. за реєстровим № 16 було посвідчено договір купівлі-продажу, укладений між ПП «ОПО» та ОСОБА_3 , за яким останній придбав у власність 1/2 частину нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 .

Того ж дня приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. за реєстровим № 19 було посвідчено договір купівлі-продажу, укладений між ПП «ОПО» та ОСОБА_4 , за яким остання придбала 1/2 частину вказаного вище нежитлового приміщення.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016року заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015року було скасоване та у задоволенні позову ПП «ОПО» відмовлено.

28 жовтня 2016року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. за реєстровими № 1608 та № 1611, відповідно, було посвідчено договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за яким останній придбав по 1/2 частині нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 .

10 травня 2017року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 202/2588/17 за позовом ОСОБА_6 до ДП «КБ «Південне», ПП «ОПО», ОСОБА_5 про припинення права власності, визнання права власності, було ухвалене заочне рішення про визнання за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно та земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності останнього на набуте майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 серпня 2017року.

09 жовтня 2017року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В. за реєстровими № 1002 та № 1003, за якими останній придбав нерухоме майно та земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2017року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/2588/17 (провадження № 2-п/202/212/2017) було скасоване заочне рішення суду від 10 травня 2017року. В подальшому вказану цивільну справу було передано за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, ухвалою якого від 25 квітня 2018року позовну заяву ОСОБА_6 було залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.

11 грудня 2018року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 203/4135/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_6 , ДП «КБ «Південне», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, скасування запису про реєстрацію права, було ухвалене рішення про визнання за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

10 липня 2019року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018року було скасоване та у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2020року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019року було залишено без змін.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2021року у цивільній справі № 203/676/19, яке набрало законної сили, було частково задоволено позов Державного космічного агентства України та ДП «КБ«Південне» до ОСОБА_1 , треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і записів про право власності.

Зокрема, вказаним рішенням суду було витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного космічного агентства України, ДП «КБ«Південне» нежитлову будівлю № 117-Д, площею 119,2 кв.м та земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:06:005:0100) площею 0,0255 га, розташовані по АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх необґрунтованості та недоведеності, прийшовши до висновку про те, що наявність реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку не свідчить про те, що останній чинить перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні цим майном, оскільки рішенням суду у справі № 203/678/19 земельну ділянку було витребувано із його незаконного володіння та вказане рішення є підставою для внесення в подальшому до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за уповноваженим власником/користувачем відповідного права.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) юридично юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020року у справі № 752/13695/18, провадження № 61-6415св19).

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Також відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021року у справі № 466/8649/16-ц, провадження № 14-93цс20).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

Таким чином, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Також не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

Вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про передачу майна у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної військової адміністрації прокурор посилався на порушення прав останньої, як власника земельної із кадастровим номером 1210100000:06:005:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок її незаконного відчуження та подальшої реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_1 , що порушує права законного власника на вільне володіння та розпорядження майном.

У зв`язку з цим, прокурор просив усунути Дніпропетровській обласній військовій адміністрації перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 , проведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С.В. № 37474601 від 09 жовтня 2017року); а також шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного володіння.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022року у справі № 522/8412/19 (провадження № 61-10353св22) зазначено, що «при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18).

Таким чином, право на витребування майна від добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі».

Суд першої інстанції врахував, що спірна земельна ділянка розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22 березня 2016року № Р-121/0/3-16 була передана у постійне користування ДП «КБ«Південне» та 10 травня 2016року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу на підставі вказаного розпорядження за ДП «КБ«Південне» було зареєстровано відповідне право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2021року у цивільній справі №203/676/19, яке набрало законної сили, було витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного космічного агентства України (суб`єкт управління), ДП «КБ«Південне» (балансоутримувач) нежитлову будівлю № 117-Д, площею 119,2кв.м та земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:06:005:0100) площею 0,0255 га, розташовані по АДРЕСА_1 .

Таким чином, вказаним рішенням в порядку віндикації вже було відновлено права власника та користувача земельної ділянки шляхом її витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Також суд вірно встановив, що спірна земельна ділянка у фактичному користуванні ОСОБА_1 не перебуває. Як зазначив представник останнього та не заперечували інші учасники справи ніяких перешкод з боку відповідача у користуванні земельною ділянкою не чиниться.

Наявність реєстрації за відповідачем права власності на земельну ділянку не свідчить про чинення таких перешкод з боку останнього у користуванні та розпорядженні, оскільки рішенням суду у справі № 203/678/19 земельну ділянку було витребувано із його незаконного володіння та вказане рішення є підставою для внесення в подальшому до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за уповноваженим власником/користувачем відповідного права.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги Дніпропетровської обласноїпрокуратури про те, що судовим рішенням у цивільній справі № 203/676/19 спірну земельну ділянку витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного космічного агентства України та ДП «КБ «Південне», а не на користь її власника Дніпропетровської обласної державної адміністрації, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні, оскільки спірна земельна ділянка розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22 березня 2016року № Р-121/0/3-16 була передана у постійне користування ДП «КБ «Південне», в свою чергу останнє не відмовлялось від свого права на користування земельною ділянкою площею 0,0255 га, кадастровий номер 1210100000:06:005:0100.

З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час на підставі рішення суду від 22 січня 2021року у справі № 203/676/19 за Державним космічним агентством України зареєстровано право власності на витребувану із незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.159).

Рішенням державного реєстратора від 24 травня 2024року відмовлено в проведенні реєстраційних дій щодо земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:06:005:0100) площею 0,0255 га, розташованої по АДРЕСА_1 за заявою ДП «КБ«Південне» з посиланням на те, що вказана заява має подаватись власником в особі Державного космічного агентства України (а.с.160-161).

У цьому рішенні державним реєстратором зазначено, що за ДП «КБ «Південне» право постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, а право власності на неї належить державі в особі Державного космічного агентства України.

Тобто, останнє не позбавлене права та можливості звернення до державного реєстратора з заявою щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку на підставі рішення суду від 22 січня 2021року у справі № 203/676/19.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 04 квітня 2023року у справі № 203/676/19 встановив, що нежитлове приміщення та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1 , вибули з власності держави без волі їх власника на підставі заочного рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2017року у справі № 202/2588/17 про визнання за ОСОБА_6 права власності на вказане майно, яке він відчужив ОСОБА_1 .Отже,суди попередніхінстанцій надалиоцінку конкретнимобставинам даноїсправи ідійшли правильноговисновку провитребування спірногомайна самена користьйого власника державив особісуб`єкта управлінняцього майна Державногокосмічного агентстваУкраїни тайого балансоутримувача ДП«КБ «Південне»ім.М.К.Янгеля».Також у цій справі касаційний суд встановив, що на підставі заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015року у справі № 200/7824/15-ц спірна земельна ділянка не вибувала з власності держави, а мало місце вибуття виключно нежитлової будівлі.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 09 серпня 2024року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Патика А.В. подав клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.78-179).

До клопотання про ухвалення додаткового рішення представник відповідача надав: ордер серії АЕ № 1255999; договір про надання професійної правничої допомоги № 1 від 19 січня 2024року; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09 серпня 2024року; рахунок № 1 від 09 серпня 2024року про оплату за надання правової допомоги по договору № 1 від 19 січня 2024року в розмірі 10 000,00грн.

В акті про надання правової допомоги від 09 серпня 2024року представник відповідача навів види правничої допомоги, яка була надана: підготовка та подача відзиву на позовну заяву; підготовка та подача заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі; участь у 6-ти судових засіданнях; а також їх вартість (10 000,00грн).

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від08серпня 2024рокута додатковерішення Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від05вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2024року.

Судді: