Постанова

від 07.11.2024 по справі 522/15351/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3879/24

Справа № 522/15351/20

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи 522/15351/20

Номер провадження: 22-ц/813/3879/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

-головуючого судді ЗаїкінаА.П.(суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідачі 1) Публічне акціонерне товариство «Київська Русь», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», 4) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київська Русь», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_2 провизнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності, за апеляційною скаргою адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Бондар В.Я. 29 серпня 2022 року, повний текст ухвали складений 30 серпня 2022 року, про скасування заходів забезпечення позову,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним уточненим 23 грудня 2020 року позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати недійсним договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року та акт приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101; - припинити право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101; - визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 02 лютого 2004 року вона уклала з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі в будівництві№ 4218/299/268 (далі Договір), за умовами якого сторони зобов`язались виконувати спільну діяльність з метою отримання правовстановлюючих документів, проектування будівництва та введення до експлуатації будинку, який знаходиться за будівельною адресою: вул. Ковалевська, 20-28 (дім 8).

Згідно пункту 3.1. Договору вартість її вкладу за договором становила 52 742 дол. США, які були внесені нею в касу ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» частинами в національній валюті України - гривні по курсу НБУ на момент сплати та у строки, встановлені угодою.

Відповідно до пункту 3.6.1 Договору, їй як пайовику після закінчення будівництва виділяється частка в натурі, що складається з нежитлового приміщення у цокольному приміщенні, загальною проектною площею - 98,4 кв. м..

18 грудня 2006 року довідкою № 437 ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» повідомила позивачку про те, що вона у повному обсязі виконала умови вищевказаного договору та внесла пайовий внесок у розмірі - 52 742 долара США.

Цього ж дня 18 грудня 2006 року на виконання умов Договору їй передано у власність нежитлове приміщення, загальною площею - 98,4 кв. м., яке знаходиться на цокольному поверсі в будинку за будівельною адресою - АДРЕСА_2 ), за поштовою адресою - АДРЕСА_1 , про що складено та підписано сторонами відповідний акт прийому-передачі.

Після передачі у власність об`єкта нерухомого майна, вона вільно, відкрито та безперешкодно ним користувалась, укладаючи договори на його використання. Останній договір, який є чинним на час звернення з цим позовом до суду, укладено нею з ПП «СК «Комфорт-Одеса» 01 грудня 2015 року.

24 липня 2019 року вона виготовила технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомості.

Цього ж дня, 24 липня 2019 року, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано на її ім`я в установленому законом порядку.

У 2020 році до приміщення, яке знаходиться у її власності, звернулись невідомі особи, які представились посадовими особами ПАТ «Банк «Київська Русь» та повідомили, що вказане приміщення належить банку на підставі рішення Господарського суду Одеської області.

Крім того, представники банку вимагали виселенняПП «СК «Комфорт-Одеса» з відповідного приміщення.

Після цього позивачка з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222784972 від 04 вересня 2020 року дізналась, що ПАТ «Банк «Київська Русь» є власником нежитлових приміщень за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер нерухомого майна 1268661651101, номер запису про право власності№ 20795922.

Право власності банком на вказаний об`єкт нерухомого майна набутона підставі рішення Господарського суду Одеської області від06квітня 2017 року у справі №911/1201/16.

Встановлено, що в межах забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14 серпня 2008 року між ТОВ «Фірма «Реал Естейт» таПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір іпотеки № 4217 від 30 вересня 2011 року. Предметом договору були нежитлові приміщення, загальною площею - 97,5 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідні приміщення належали ТОВ «Фірма «Реал Естейт» на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, зареєстрованого у КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року № 1355, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20734944.

Таким чином, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» продала нежитлові приміщення за адресою - АДРЕСА_1 два рази: - перший раз - ОСОБА_1 , на підставі договору пайової участі в будівництві № 4218/299/268 від 02 лютого 2004 року, акту приймання-передачі від 18 грудня 2006 року, другий раз - ТОВ «Фірма «Реал Естейт», на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299-491 від 16 серпня 2005 року, акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року.

Договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт», позивачка вважає недійсним, адже об`єкт нерухомого майна вже був проданий ОСОБА_1 , на підставі договору про пайову участь в будівництві № 4218/299/268 від 02 лютого 2004 року.

Крім того, позивачка зазначає, що14 грудня 2020 року ПАТ «Банк «Київська Русь» продало ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення, посвідчивши договір купівлі-продажу нотаріально.

У зв`язку з цим вона вимушена поставити питання щодо витребування спірного майна, припинення права власності відповідача та визнання права власності за нею.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року залишено без задоволення вищевказаний позов ОСОБА_1 ..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовний вимог.

Суд першої інстанції послався на те, щовизнання недійсним договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту прийму-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, який укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , у разі їх задоволення не призведуть до поновлення прав позивачки, зокрема до набуття нею права власності на спірне приміщення чи до введення її у володіння нежитловим приміщенням, а тому є неефективними.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав, за захистом яких вона звертається до суду, оскільки: - по-перше, суд дійшов висновку про відсутність доказів укладення нею договору на пайову участь та придбання спірного нежитлового приміщення; - по-друге, право власності банку підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Одеської області, та не оцінюється судом, адже є преюдиційним фактом; - по-третє, спірне приміщення знаходиться у володінні позивача.

Процесуальні дії в суді першої інстанції

24 серпня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Галайчук Г.С. звернулась до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову на підставі частини дев`ятої статті 158 ЦПК України (у зв`язку із ухваленням рішення щодо відмови у задоволенні позову).

УхвалоюПриморського районного суду м. Одесивід 29 серпня 2022 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та ухвалою цього ж суду від 04 січня 2021 року, якими було накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову суд першої інстанції зазначив положення частин дев`ятої та десятої статті 158 ЦПК України (у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову).

Не погодившись з рішеннямПриморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року та ухвалоюПриморського районного суду м. Одесивід 29 серпня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року.

Виключено із мотивувальної частини рішення Приморського районного судум. Одеси від 23 серпня 2022 року висновки щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ «Консоль ЛТД» 02 лютого 2004 року договору на пайову участь у будівництві.

В решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, щоспірне нежитлове приміщення не може бути витребуваним позивачкою від відповідачів, оскільки воно не вибувало із її володіння.

Крім того, ПАТ «Банк «Київська Русь» набуло право власності на нежитлове приміщення, яке позивачка вважає належним їй на праві власності, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин як статті 387 ЦК України, оскільки незаконність заволодіння цим майном можна підтвердити лише шляхом оскарження рішення господарського суду в установленому законом порядку, так і для витребування майна від добросовісного набувача (статті 388 ЦК України), оскільки майно не набуто банком шляхом укладення правочину з особою, яка не мала права його відчужувати.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про те, щодержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оцінюючи надані позивачкою на підтвердження набуття нею права власності на предмет спору документи, суд першої інстанції не зважив на те, що за приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У підтвердження набуття права власності на спірне нерухоме майно позивачка надала суду, зокрема договір пайової участі в будівництві, презумпція правомірності якого визначена статтею 203 Цивільного кодексу України, згідно із якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що за наведеними судом ознаками (надана суду копія договору розміщена на шести окремих аркушах, які не прошиті та непронумеровані; відсутність оригіналу договору, який вилучений працівниками поліції та перебуває у експерта; а також висновки щодо виконання позивачкою умов цього договору) його недійсність як нікчемного правочину не вбачається , а дійсність цього договору жодною із сторін не оспорена та іншою стороною в договорі - ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», підтверджена, висновки суду першої інстанції щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» 02 лютого 2004 року договору про пайову участь в будівництві вважає такими, що підлягають виключенню із мотивувальної частини рішення, як такі, що виходять за межі предмета та підстав позову та є передчасними і необґрунтованими.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні правові підстави зберігати заходи забезпечення цього позову.

Короткий зміст постанови Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 13.12.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник- адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович,задоволено частково. ПостановуОдеського апеляційного суду від 25 січня 2023 рокускасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині з підстав того, що спірний об`єкт нерухомого майна не вибував із володіння позивачки.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції не досліджені доводи позивачки щодо наявності підстав для витребування зазначеного нерухомого майна на її користь.

Апеляційний суд не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів позивачки ОСОБА_1 щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи в частині позовних вимогпро визнання недійснимидоговору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 рокута актуприймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385;про припинення права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_2 ; визнання права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_1 , а погодився з висновками суду першої інстанції стосовно суті спору в цій частині позовних вимог без відповідної перевірки.

Зі скасуваннямпостанови апеляційного судурішенняПриморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року є таким, що не набрало законної сили, а тому постановаОдеського апеляційного суду від 25 січня 2023 рокув частині залишення без змін ухвалиПриморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Племениченко Г.В., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що передчасними є висновки суду щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, так як законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог оскаржено позивачкою в апеляційному порядку.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.01.2024 року вказану цивільну справу прийнято до провадження. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.03.2024 року витребувано від Відділу поліції№2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області оригінали або засвідченні належним чином копії, які були вилучені слідчим в межах кримінального провадження №12020160500002345 від 24.06.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2021 року по справі №522/11488/21, наступних документів: - договору пайової участі в будівництві №4218/299-268(р) від 02.02.2004 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 ; -Акту прийому-передачі б/н від 18.12.2006 року про виконання договору пайової участі в будівництві №4218/299-268(р) від 02.02.2004; Апеляційний суд клопотав перед слідчимВідділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області,в провадженні якого перебуває вказане кримінальне провадження №12020160500002345 від 24.06.2020 року, про надання дозволу на розголошення відомостей даного кримінального провадження в закритому судовому засіданні у вказаній цивільній справі в присутності сторін справи та їх повноважених представників (адвокатів), які з`являться на дане судове засідання, та можливості посилатися на досліджені матеріали при виготовленні повного тексту судового рішення по суті апеляційної скарги адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року по цивільній справі № 522/15351/20.

25.06.2024 року від арбітражного керуючого Демчана О.І. на ліквідацію ТОВ фірми «Консоль ЛТД» надійшли письмові пояснення.

07.11.2024 року від адвоката Галайчук Г.С., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні адвокат Племениченко Г.В., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Адвокат Ярошенко А.С., діюча від імені ПАТ «Банк «Київська Русь», у судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Посилання адвоката на зайнятість в іншому процесі не може бути підставою для відкладення розгляду справи. Адвокат самостійно має визначитися з пріоритетністю справи його клієнтів. Таким чином, вказані адвокатом причини неявки у судове засідання не є поважними.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у розгляді справи, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснень на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та від 04 січня 2021 року було застосовано заходи забезпечення позову - накладено арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., та зареєстровано за ПАТ «Банк «Київська Русь», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 ..

24 серпня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Галайчук Г. С. звернулась до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову на підставі частини дев`ятої статті 158 ЦПК України (у зв`язку із ухваленням рішення щодо відмови у задоволенні позову).

УхвалоюПриморського районного суду м. Одесивід 29 серпня 2022 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та ухвалою цього ж суду від 04 січня 2021 року, якими було накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову суд першої інстанції зазначив положення частин дев`ятої та десятої статті 158 ЦПК України (у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2024 року закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_2 провизнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності. Повідомлено ОСОБА_1 про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначаєстаття 149 ЦПК України,згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч.9 ст.158 ЦПК України).

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що у випадку ухвалення судом рішення про відмову в позові, закриття провадження у справі суд може з власної ініціативи одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. При цьому закон не містить імперативної заборони для постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову до набранням рішенням суду про відмову в позові законної сили.

Враховуючи, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2024 року закрито провадження у справі, відсутня потреба в застосуванні заходів забезпечення позову.

Отже, у відповідності з нормами процесуального права у суду першої інстанції були наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що у разі передачі справи за встановленою юрисдикцією, позивачка не позбавлена права на звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладенихобставин колегіясуддів вважає,що ухваласуду першоїінстанції проскасування заходівзабезпечення позовує законноюта обґрунтованою.Підстави дляскасування,зміни ухвалисуду першоїінстанції вмежах доводівапеляційної скаргиадвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 377, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Приморськогорайонного судуміста Одесивід 29серпня 2022року проскасування заходівзабезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст постанови складений 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе