Ухвала

від 07.11.2024 по справі 522/15351/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3871/24

Справа № 522/15351/20

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи 522/15351/20

Номер провадження: 22-ц/813/3871/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

-головуючого судді ЗаїкінаА.П.(суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідачі 1) Публічне акціонерне товариство «Київська Русь», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», 4) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київська Русь», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_2 провизнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності, за апеляційною скаргою адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бондар В.Я. о 13 годині 56 хвилині 23 серпня 2022 року,повний текст рішення складений 02 вересня 2022 року, -

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним уточненим 23 грудня 2020 року позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати недійсним договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року та акт приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101; - припинити право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101; - визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 02 лютого 2004 року вона уклала з ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі в будівництві№ 4218/299/268 (далі Договір), за умовами якого сторони зобов`язались виконувати спільну діяльність з метою отримання правовстановлюючих документів, проектування будівництва та введення до експлуатації будинку, який знаходиться за будівельною адресою: вул. Ковалевська, 20-28 (дім 8).

Згідно пункту 3.1. Договору вартість її вкладу за договором становила 52 742 дол. США, які були внесені нею в касу ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» частинами в національній валюті України - гривні по курсу НБУ на момент сплати та у строки, встановлені угодою.

Відповідно до пункту 3.6.1 Договору, їй як пайовику після закінчення будівництва виділяється частка в натурі, що складається з нежитлового приміщення у цокольному приміщенні, загальною проектною площею - 98,4 кв. м..

18 грудня 2006 року довідкою № 437 ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» повідомила позивачку про те, що вона у повному обсязі виконала умови вищевказаного договору та внесла пайовий внесок у розмірі - 52 742 долара США.

Цього ж дня 18 грудня 2006 року на виконання умов Договору їй передано у власність нежитлове приміщення, загальною площею - 98,4 кв. м., яке знаходиться на цокольному поверсі в будинку за будівельною адресою - АДРЕСА_2 ), за поштовою адресою - АДРЕСА_1 , про що складено та підписано сторонами відповідний акт прийому-передачі.

Після передачі у власність об`єкта нерухомого майна, вона вільно, відкрито та безперешкодно ним користувалась, укладаючи договори на його використання. Останній договір, який є чинним на час звернення з цим позовом до суду, укладено нею з ПП «СК «Комфорт-Одеса» 01 грудня 2015 року.

24 липня 2019 року вона виготовила технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомості.

Цього ж дня, 24 липня 2019 року, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано на її ім`я в установленому законом порядку.

У 2020 році до приміщення, яке знаходиться у її власності, звернулись невідомі особи, які представились посадовими особами ПАТ «Банк «Київська Русь» та повідомили, що вказане приміщення належить банку на підставі рішення Господарського суду Одеської області.

Крім того, представники банку вимагали виселенняПП «СК «Комфорт-Одеса» з відповідного приміщення.

Після цього позивачка з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222784972 від 04 вересня 2020 року дізналась, що ПАТ «Банк «Київська Русь» є власником нежитлових приміщень за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 97,5 кв. м., реєстраційний номер нерухомого майна 1268661651101, номер запису про право власності№ 20795922.

Право власності банком на вказаний об`єкт нерухомого майна набутона підставі рішення Господарського суду Одеської області від06квітня 2017 року у справі №911/1201/16.

Встановлено, що в межах забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14 серпня 2008 року між ТОВ «Фірма «Реал Естейт» таПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір іпотеки № 4217 від 30 вересня 2011 року. Предметом договору були нежитлові приміщення, загальною площею - 97,5 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідні приміщення належали ТОВ «Фірма «Реал Естейт» на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, зареєстрованого у КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року № 1355, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20734944.

Таким чином, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» продала нежитлові приміщення за адресою - АДРЕСА_1 два рази: - перший раз - ОСОБА_1 , на підставі договору пайової участі в будівництві № 4218/299/268 від 02 лютого 2004 року, акту приймання-передачі від 18 грудня 2006 року, другий раз - ТОВ «Фірма «Реал Естейт», на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299-491 від 16 серпня 2005 року, акту приймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року.

Договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 року, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт», позивачка вважає недійсним, адже об`єкт нерухомого майна вже був проданий ОСОБА_1 , на підставі договору про пайову участь в будівництві № 4218/299/268 від 02 лютого 2004 року.

Крім того, позивачка зазначає, що14 грудня 2020 року ПАТ «Банк «Київська Русь» продало ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення, посвідчивши договір купівлі-продажу нотаріально.

У зв`язку з цим вона вимушена поставити питання щодо витребування спірного майна, припинення права власності відповідача та визнання права власності за нею.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року залишено без задоволення вищевказаний позов ОСОБА_1 ..

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовний вимог.

Суд першої інстанції послався на те, щовизнання недійсним договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/299-491 та акту прийму-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385, який укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» щодо нежитлового приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , у разі їх задоволення не призведуть до поновлення прав позивачки, зокрема до набуття нею права власності на спірне приміщення чи до введення її у володіння нежитловим приміщенням, а тому є неефективними.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав, за захистом яких вона звертається до суду, оскільки: - по-перше, суд дійшов висновку про відсутність доказів укладення нею договору на пайову участь та придбання спірного нежитлового приміщення; - по-друге, право власності банку підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Одеської області, та не оцінюється судом, адже є преюдиційним фактом; - по-третє, спірне приміщення знаходиться у володінні позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 січня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від23 серпня 2022 року.

Виключено із мотивувальної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року висновки щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ «Консоль ЛТД» 02 лютого 2004 року договору на пайову участь у будівництві.

В решті рішення залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, щоспірне нежитлове приміщення не може бути витребуваним позивачкою від відповідачів, оскільки воно не вибувало із її володіння.

Крім того, ПАТ «Банк «Київська Русь» набуло право власності на нежитлове приміщення, яке позивачка вважає належним їй на праві власності, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин як статті 387 ЦК України, оскільки незаконність заволодіння цим майном можна підтвердити лише шляхом оскарження рішення господарського суду в установленому законом порядку, так і для витребування майна від добросовісного набувача (статті 388 ЦК України), оскільки майно не набуто банком шляхом укладення правочину з особою, яка не мала права його відчужувати.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про те, щодержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оцінюючи надані позивачкою на підтвердження набуття нею права власності на предмет спору документи, суд першої інстанції не зважив на те, що за приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У підтвердження набуття права власності на спірне нерухоме майно позивачка надала суду, зокрема договір пайової участі в будівництві, презумпція правомірності якого визначена статтею 203 Цивільного кодексу України, згідно із якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що за наведеними судом ознаками (надана суду копія договору розміщена на шести окремих аркушах, які не прошиті та непронумеровані; відсутність оригіналу договору, який вилучений працівниками поліції та перебуває у експерта; а також висновки щодо виконання позивачкою умов цього договору) його недійсність як нікчемного правочину не вбачається, а дійсність цього договору жодною із сторін не оспорено та іншою стороною в договорі - ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» підтверджена, висновки суду першої інстанції щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» 02 лютого 2004 року договору про пайову участь в будівництві вважає такими, що підлягають виключенню із мотивувальної частини рішення, як такі, що виходять за межі предмета та підстав позову та є передчасними і необґрунтованими.

Короткий зміст постанови Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 13.12.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович,задоволено частково. ПостановуОдеського апеляційного суду від 25 січня 2023 рокускасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині з підстав того, що спірний об`єкт нерухомого майна не вибував із володіння позивачки.

Разом із тим, судом апеляційної інстанції не досліджені доводи позивачки щодо наявності підстав для витребування зазначеного нерухомого майна на її користь.

Апеляційний суд не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів позивачки ОСОБА_1 щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи в частині позовних вимогпро визнання недійснимидоговору пайової участі у фінансуванні будівництва № 1449/299/491 від 16 серпня 2005 рокута актуприймання-передачі квартири від 04 вересня 2007 року № 385;про припинення права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_2 ; визнання права власності на спірне нежитлове приміщення за ОСОБА_1 , а погодився з висновками суду першої інстанції стосовно суті спору в цій частині позовних вимог без відповідної перевірки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Племениченко Г.В., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Представник позивачки вказує, що вважаючи наданий останньою у підтвердження права власності на спірне нерухоме майно договір про пайову участь у будівництві неукладеним через відсутність у неї оригіналу цього договору і нібито неналежне оформлення його копії та фінансових документів про сплату пайового внеску на користь ТОВ Фірма Консоль ЛТД, суд не зважив на її пояснення щодо вилучення у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спірне майно слідчим у кримінальному провадженні та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування цих документів для огляду при вирішенні спору, що виник між сторонами, чим позбавив її можливості здійснити захист порушених прав у судовому порядку належним чином. Вказує на те, що поставивши під сумнів дійсність цього договору, суд порушив встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та не врахував, що жодна із сторін дійсність договору не заперечувала та належне їй право власності на спірне нерухоме майно не оспорила, як не оспорила і факт передачі їй цього майна відповідно до акту прийому-передачі від 18.12.2006 року, складеного та підписаного нею і представником ТОВ Фірма Консоль ЛТД та скріпленого печаткою останнього. Вважає, що тим самим суд фактично вийшов за межі позовних вимог.

Не погоджується скаржник і з висновком суду про те, що оцінка набуття банком у власність спірного нерухомого майна на підставі рішення господарського суду не надається у зв`язку з тим, що це є преюдиційним фактом та, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати від 02.11.2021 року, справа №917/1338/18 та від 03.07.2018 року, справа №917/1345/17, вказує на те, що позивачка, відповідачі - ТОВ Фірма Консоль ЛТД і ОСОБА_2 , не були учасниками господарської справи та щодо них не встановлені жодні преюдиційні факти, в той час як позивачка не оспорює правомірність набуття ПАТ Банк Київська Русь права власності на спірне нерухоме майно, а доводить, що ТОВ Фірма Консоль ЛТД не мала права ним розпоряджатися на користь ТОВ Фірма Реал Естейт, оскільки майнові права щодо цього нежитлового приміщення вже були відчужені ОСОБА_1 ..

Вважає, що нею обрано ефективний спосіб захисту порушених прав власника, а висновок суду в цій частині є помилковим.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.01.2024 року вказану цивільну справу прийнято до провадження. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.03.2024 року витребувано від Відділу поліції№2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області оригінали або засвідченні належним чином копії, які були вилучені слідчим в межах кримінального провадження №12020160500002345 від 24.06.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2021 року по справі №522/11488/21, наступних документів: - договору пайової участі в будівництві №4218/299-268(р) від 02.02.2004 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 ; - Акту прийому-передачі б/н від 18.12.2006 року про виконання договору пайової участі в будівництві №4218/299-268(р) від 02.02.2004; Апеляційний суд клопотав перед слідчимВідділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області,в провадженні якого перебуває вказане кримінальне провадження №12020160500002345 від 24.06.2020 року, про надання дозволу на розголошення відомостей даного кримінального провадження в закритому судовому засіданні у вказаній цивільній справі в присутності сторін справи та їх повноважених представників (адвокатів), які з`являться на дане судове засідання, та можливості посилатися на досліджені матеріали при виготовленні повного тексту судового рішення по суті апеляційної скарги адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року по цивільній справі № 522/15351/20.

25.06.2024 року від арбітражного керуючого Демчана О.І. на ліквідацію ТОВ фірми «Консоль ЛТД» надійшли письмові пояснення, в яких останній просить закрити провадження у справі, оскільки господарським судом відносно ТОВ фірми «Консоль ЛТД» відкрито процедуру визнання банкрутом. За вказаних обставин справа підлягає розгляду господарським судом.

07.11.2024 року від адвоката Галайчук Г.С., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні адвокат Племениченко Г.В., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти закриття провадження у справі.

Адвокат Ярошенко А.С., діюча від імені ПАТ «Банк «Київська Русь», заперечувала проти закриття провадження у справі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Посилання адвоката на зайнятість в іншому процесі не може бути підставою для відкладення розгляду справи. Адвокат самостійно має визначитися з пріоритетністю справи його клієнтів. Таким чином, вказані адвокатом причини неявки у судове засідання не є поважними.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у розгляді справи, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснень на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Матеріали справи містять договір від 02 лютого 2004 року, укладений між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 , пайової участі в будівництві № 4218/299-268(р), за умовами якого учасники договору зобов`язались сумісно діяти для досягнення загальної цілі - отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта по АДРЕСА_2 ).

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язалась в якості свого вкладу внести грошові кошти, загальна сума яких на день укладення договору становить еквівалент 52 742,00 дол. США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент оплати, частинами у визначені угодою строки.

ТОВ «Консоль ЛТД» зобов`язалось завершити будівництво об`єкта та виділити частку ОСОБА_1 у вигляді нежитлового приміщення на цокольному поверсі, загальною проектною площею 98,4 кв.м (визначеною за внутрішніми розмірами приміщень без оздоблення) в об`єкті (будинку АДРЕСА_3 ).

Відповідно до пунктів 3.6.1 та 3.12 Договору факт поділу учасниками спільної часткової власності і передача ОСОБА_1 виділеної в натурі частки оформлюється підписаним сторонами актом про виконання договору, який не потребує нотаріального посвідчення. Достатнім підтвердженням участі ОСОБА_1 у будівництві об`єкта та наявності в неї прав на частку є: цей Договір, підписаний сторонами та скріплений печаткою юридичної особи, та первинні документи (платіжні доручення, касові ордери, акти приймання-передачі чи накладні), що підтверджують внесення частки (паю) в повному обсязі та в межах визначених угодою строків.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 18.12.2006 р., підписаний між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 , про виконання договору пайової участі у фінансуванні будівництва № 4218/299-268(р) від 04 лютого 2004 року, про те, що товариство виконало свої зобов`язання за договором і надало ОСОБА_1 нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 98,4 кв.м в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_4 .

У виданій ОСОБА_1 довідці № 437 ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» зазначила про те, що між ними дійсно укладено договір про пайову участь в будівництві № 4218/299-268(р) від 02 лютого 2004 року, згідно з яким внесено пайовий внесок в повному обсязі - в сумі, еквівалентній 52 742,00 дол. США, по об`єкту- будівельна адреса: АДРЕСА_4 ). Обумовлене наведеним договором нежитлове приміщення, яке знаходиться за вказаною вище адресою, було передано позивачці фактично та перебуває у її володінні.

У наявному у справі договорі, укладеному 12 березня 2007 року та 01 грудня 2015 року між ПП «СК «Комфорт» та ОСОБА_1 , зазначено, що остання передала підприємству в тимчасове безоплатне користування приміщення цокольного поверху загальною площею 98,4 кв.м, що розміщене в будинку АДРЕСА_5 .

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04 вересня 2020 року зазначається, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м в будинку АДРЕСА_1 24 липня 2019 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1881842251101). Реєстрацію права власності здійснив державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» Одеської області Корсун О. В. на підставі довідки № 437 від 18 грудня 2006 року, договору № 4218/299-268 (р) від 02 лютого 2004 року, акту приймання-передачі від 18 грудня 2006 року, технічного паспорту від 24 липня 2019 року.

В матеріалах справи наявний договір пайової участі в будівництві № 1449/299-491, укладений 16 серпня 2005 року міжТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт», умовами якого передбачено, що сторони зобов`язались виконувати спільну діяльність з метою отримання правовстановлюючих документів, проектування будівництва та введення до експлуатації будинку, який знаходиться за будівельною адресою: вул.Ковалевська, 20-28 (дім 8).

Згідно пункту 3.1. Договору вартість вкладу за договором становила - 76 480 дол. США.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, пайовику після закінчення будівництва виділяється частка в натурі, що складається з нежитлового приміщення у цокольному приміщенні загальною проектною площею 95,6 кв.м.

В матеріалах справи міститься підписаний між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» акт прийому-передачі № 385 від 04 вересня 2007 року, в якому зазначено, що ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» передало ТОВ «Фірма «Реал Естейт» у власність нежитлове приміщення загальною площею97,5 кв.м.,яке знаходиться на цокольному поверсі за будівельною адресою: вул. Ковалевського, 20-28 (будинок 8), за поштовою адресою: АДРЕСА_1 ,.

22 жовтня 2007 року право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «Фірма «Реал Естейт» в установленому законом порядку.

У наявному у справі Іпотечному договорі № 4217, укладеного 30 вересня 2011 року між ТОВ «Фірма «Реал Естейт» (Іпотекодавець) та ПАТ «Банк «Київська Русь» (Іпотекодержатель) зазначається що

згідно з пунктом 1.1. якого іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором № 12262-6/КЛ, а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом (строку пред`явлення, суми кредиту тощо), які укладені та будуть укладені у майбутньому (надалі «Кредитний договір»), укладеним між Іпотекодержателем і ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» (Позичальник), за умовами якого останній зобов`язаний Іпотекодержателю по 10 грудня 2011 року включно, у порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22 000000,00 грн та сплатити проценти за користуванням ним у розмірі 20% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором (надалі «Основне зобов`язання»).

Відповідно до пункту 1.2. Іпотечного договору № 4217 предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно: нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .Вищезазначене нерухоме майно розташоване на цокольному поверсі будівлі. Оскільки нежилі приміщення є вбудованими, земельна ділянка для їх обслуговування не відводилася. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі: свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року, №1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04 вересня 2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року під № 20734944.

Згідно наявного у справі Рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року, ухваленого у справі № 911/1201/16, задоволено позов ПАТ «Банк «Київська Русь», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» перед ПАТ «Банк «Київська Русь» за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14 серпня 2008 року в розмірі 70 384 028,71 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 вересня 2011 року за реєстровим № 4217:- нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ТОВ Фірма «Реал Естейт» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 вересня 2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16 серпня 2005 року № 1449/29/491 та акту прийомання-передачі від 04 вересня 2007 року № 385, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22 жовтня 2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно під №20734944, вартістю 1 407 388 грн. (без ПДВ) шляхом визнання права власності за ПАТ Банк «Київська Русь». Визнано за ПАТ Банк «Київська Русь» право власності на вищевказане майно.

У реєстраційній справі № 1268661651101, копія якої надана на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, зазначається, що 31 травня 2017 року державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Одеської області Ковач В.П. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1268661651101) за ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі наказу Господарського суду Одеської області №911/1201/16 від 06 квітня 2017 року, рішення суду № 911/1201/16 від 06 квітня 2017 року.

14 грудня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ланкевич Т. В., ПАТ «Банк «Київська Русь» продало ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 97,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ,

ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 14 грудня 20202 року підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, яким підтвердили передавання та прийняття нежитлового приміщення загальною площею 97,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що з 14 грудня 2020 року власником нежитлового приміщення загальною площею 97,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , є - ОСОБА_2 ..

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується, що ПАТ «Банк «Київська Русь» 24 червня 2020 року звернулось до Приморського відділу поліції в місті Одесі із заявою про застосування заходів правового характеру до групи невстановлених осіб, яка своїми шахрайськими діями заволоділа належним банку нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Дані 24 червня 2020 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12020160500002345.

Результати кримінального розслідування у кримінальному провадженні№ 12020160500002345 в матеріалах справи відсутні.

ПАТ «Банк «Київська Русь», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП «СК «Комфорт-Одеса» та просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, загальною площею 97,5 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення вказаних приміщень не пізніше 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 916/2805/20 за вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 грудня 2020 року провадження у справі № 916/2805/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі№ 522/15351/20.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 року у справі №911/5186/14 визнано банкрутом ТОВ «Консоль ЛТД» та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкротства матеріали справи, в яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття справи про банкрутство, надсилається до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

За вимогами ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства стороною, в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей визначених цією статтею.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц та від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б.

Системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу № 2597-VIII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Кодексу про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ щодо інших законодавчих актів України.

Зі змісту вказаних норм також вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за участю сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство сторони у справі.

Вказане урегулювання процедури розгляду спорів до сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу № 2597-VIII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Крім того, слід наголосити, що поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у процедурах банкрутства. Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Цей принцип та механізм його застосування відстежується у приписах Кодексу № 2597-VIII. На більш ефективну реалізацію вказаного принципу направлені й приписи процесуального Закону, зокрема ст. 20, 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VІІI).

З матеріалів справи дійсно вбачається, що у провадженні Господарського судуКиївської області перебуває справа №911/5186/14 про визнання банкрутом ТОВ «Консоль ЛТД».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 року у справі №911/5186/14 визнано банкрутом ТОВ «Консоль ЛТД» та відкрито його ліквідаційну процедуру.

Отже, спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , є частково доведеними (в частині скасування рішення суду), а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно норм п. 4 ч. 1 ст. 374 та ч. 1 ст. 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: - справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів наголошує на тому, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п.п.1,2,5 ст.255 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п.п.6,7 ст.255 ЦПК України); недоцільність його продовження (п.п.3,4 ст.255 ЦПК України).

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК України (ст. 255 ЦПК України), перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі викладеного, у даному випадку провадження у справі підлягає закриттю відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тому що розгляд даного спору належить до компетенції господарських судів.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 серпня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київська Русь», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_2 провизнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності закрити.

Повідомити ОСОБА_1 про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 про право протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_1 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе