Постанова

від 26.11.2024 по справі 440/4239/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Канигіна Т.С.

26 листопада 2024 р.Справа № 440/4239/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової (державної) адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В с т а н о в и в:

У квітні 2024 року позивач Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової (державної) адміністрації (далі Управління) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.03.2024 року про накладення штрафу ВП № 60183965.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконання судового рішення має бути здійснено за бюджетною програмою КПКВК 7861010 «Здійснення виконавчої влади у Полтавській області у межах наявних бюджетних асигнувань», встановлених кошторисом, проте, за кодом економічної кваліфікації видатків 2730 «Інші виплати населенню», за якими мають здійснювати виплати на виконання судового рішення, необхідні бюджетні призначення відсутні.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач вказує, що державним виконавцем правомірно застосовано до боржника заходи примусового характеру у вигляді накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року адміністративний позов Управління задоволений.

Судовим рішенням визнана протиправною та скасована постанова постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.03.2024 про накладення штрафу ВП № 60183965.

За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто 3.028 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення вмотивовано тим, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що удове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте, не зробив цього.

Суд визнав, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає права особи на отримання бюджетних коштів.

Не погоджуючись із судовим рішенням. в апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені вимог Управління.

Аргументи, наведені представником відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року у справі № 440/1806/19, що набрало законної сили 03.08.2019 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації від 14.03.2016 року про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги при народженні дитини з 01.04.2016 року.

Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації зобов`язано поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату допомоги при народженні дитини, з 01.04.2016 року по 03.10.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, судовим рішенням встановлено право ОСОБА_1 на отримання виплат допомоги при народженні у період часу з 01.04.2016 року по 03.10.2018 року. Управління зобов`язано нарахувати суми цієї допомоги, які у період з 01.04.2016 року по 03.10.2018 року. безпідставно не були

09.08.2019 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

16.10.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 60183965 з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду № 440/1806/19 від 09.08.2019 року.

31.01.2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) прийнято постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн.

22.03.2024 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10.200,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з статтею 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з статтею 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Розпорядженням начальника Миргородської районної військової адміністрації від 08.09.2023 року № 149 затверджено Положення про управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації, пунктом першим якого визначено, що Управління, зокрема, є підзвітним і підконтрольним Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА, а пунктом другим визначено, що серед основних завдань Управління у сфері соціального захисту населення на відповідній території є призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством.

Покликаючись на наявність поважних причин невиконання означеного вище судового рішення, Управління вказує, що судове рішення виконано частково, - в частині проведення розрахунку суми, яка підлягає до виплати, проте за відсутності відповідного бюджетного фінансування Управління немає можливості виконати вказане рішення в частині нарахування та виплати коштів, управління щомісячно звертається до Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОВА, як вищого розпорядника коштів про виділення додаткових коштів для виконання судового рішення.

У якості доказів Управління до суду надало листи Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОВА від 22.09.2021 року № 06-02/9963 і від 20.05.2022 року. якими Департамент пропонував Управлінню щомісячно до 5-го числа поточного місяця надавати інформацію про потребу в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача, за КПКВК 2501290 (а.с. 14, 15).

Також Інформації щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань. яки виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» станом на: 01.10.2021 року, 01.06.2022 року, 01.04.2024 року (а.с. 16-19), де визначена сума коштів (КЕКВ 2730) за судовими рішеннями винесеними на користь громадян, що підлягають виконанню (інші соціальні виплати, крім виплат разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань) 67.163,2 грн.

Підпунктом 9 пункту 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну України від 12.03.2012 року № 333, визначено, що за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюється виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежів), крім виплат, передбачених пунктами 24 та 28 (у чинній редакції пункт 27) підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї Інструкції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів залишає без оцінки надані позивачем Кошториси Управління.

За повідомленням Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОВА від 11.11.2024 року (а.с. 246-248), протягом 2023-2024 років до Департаменту на виконання бюджетної програми за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» надійшло 8,6 млн. грн, які спрямовані Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, відповідно до пріоритетності напрямів виконання рішень суду, друга черга, забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законодавством.

Протягом 2023-2024 років Департаментом не спрямовувались Управлінню грошові кошти на виконання бюджетної програми за КПКВК 2501290

На виконання Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 (далі постанова КМУ № 902), в тому числі станом на 01.11.2024 року, Департамент направляє до Мінсоцполітики інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань. Які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290, до якої включено і потребу в коштах Управління для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року у справі № 440/1806/19, щодо виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 у розмірі 25.833,23 грн.

До листа Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОВА від 11.11.2024 року додана інформація на адресу Міністерства соціальної політики України щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань. яки виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», станом на 01.11.2024 року, відповідно до якої визначена сума коштів (КЕКВ 2730) за судовими рішеннями винесеними на користь громадян, що підлягають виконанню (інші соціальні виплати, крім виплат разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань), для Управління у розмірі 9.564,00 грн (а.с. 250).

Пунктом п`ятим постанови КМУ № 902 визначено, що бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням, зокрема, такої пріоритетності напрямів:

1) забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов`язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження»;

2) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, територіальні органи Пенсійного фонду України, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат;

3) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 року суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанцій Управлінням не надано жодних доказів, які б посвідчували його активну участь у вирішенні питання щодо виконання на протязі з жовтня 2019 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року у справі № 440/1806/19 у третю чергу пріоритетності (п. 5 постанови КМУ № 902, що набрала чинності 31.08.2021 року), як то: рішення/розпорядження про нарахування ОСОБА_1 соціальної допомоги при народженні дитини, листування на протязі означеного часу із Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо оформлення виплатних документів, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 року у справі № П/800/490/15 сформував висновок, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведення Управлінням поважності причин не виконання з жовтня 2019 року означеного вище судового рішення.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє вимоги апеляційної скарги, скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволені вимог Управління.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При цьому, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи не підлягають розподілу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 268-271, 287, 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені вимог адміністративного позову Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової (державної) адміністрації.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді В.Б. Русанова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 26.11.2024 року