Постанова

від 26.11.2024 по справі 753/12481/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/10002/2024

справа №753/12481/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТІЧ» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТІЧ» про стягнення заборгованості, -

встановив:

У липні 2023 року ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності, з 01 липня 2014 року є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії. Позивач здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 .

23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503)) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» 13 жовтня 2021 року.

Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно-правовими актами на момент виникнення заборгованості, між відповідачами та позивачем не було укладено, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та мешканцями вказаної квартири з метою їх ідентифікації не надавалася.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься інформація щодо зареєстрованого права власності за адресою АДРЕСА_1 - власником квартири є ТОВ "ПТІЧ", засновником якого є відповідач ОСОБА_1 .

Вказує, що відповідачі з серпня 2017 року не вносили плату за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість, що станом на 01 травня 2023 року становить 31 867,60 гривень.

Мотивуючи наведеним, з посиланням на положення статті 625 ЦК України, з урахуванням уточнень, викладених у відповіді на відзив, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "ПТІЧ" на користь позивача заборгованість за отримані послуги з гарячого водопостачання в розмірі 31 867,60 гривень, інфляційну складову боргу у розмірі 2 317,76 гривень, 3% річних у розмірі 1 060,22 гривень, судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень та 35,00 гривень за отриману інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ПТІЧ» на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість у розмірі 31 867,60 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 317,76 грн та 3% річних у розмірі 1 060,22 грн, а також судовий збір у сумі 2 684,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ПТІЧ" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки суд першої інстанції вирішив спір між юридичними особами, що суперечить приписам статті 19 ЦПК України та статті 20 ГПК України.

Звертає увагу, що під час відкриття провадження у справі було відомо, що власником квартири є ТОВ "ПТІЧ", що саме воно є належним відповідачем у справі.

Зазначає, що в порушення вимог статей 48, 50, 51 ЦПК України суд першої інстанції без клопотання позивача встановив належного відповідача у справі ТОВ "ПТІЧ" на стадії прийняття рішення по суті, без постановлення відповідної ухвали, та не вирішив питання розподілу судових витрат, здійсненими ОСОБА_1 щодо правничої допомоги.

Суд не роз`яснив права та обов`язки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після зміни їх процесуального статусу та не вказав, який процесуальний статус мають їх заяви по суті, що у свою чергу позбавляє ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернутись до суду із апеляційною скаргою.

Стверджує, що суд першої інстанції не забезпечив додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій як судом, так і учасниками справи; не забезпечив здійснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх процесуальних прав; в ухвалі від 28 липня 2023 року про відкриття провадження у справі не вказав про єдиного належного відповідача у справі ТОВ "ПТІЧ"; не сприяв учасникам справи у реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, а саме Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, який був чинний до 01 травня 2019 року та Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, який є чинним на час судового розгляду.

В порушення статті 265 ЦПК України в оскаржуваному рішенні не наведено заперечення ОСОБА_1 щодо неналежності, недопустимості та недостовірності доказів, поданих позивачем у вигляді додатків до позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень, більша частина яких складена особами без повноважень та/або не стосуються обставин, які підлягають доказуванню.

Вказує, що суд першої інстанції не встановив, чи мали місце надані послуги з постачання гарячої води споживачу саме в обсязі, заявленому позивачем.

Зазначає, що копія бухгалтерської довідки не є доказом надання послуг, їх обсягу та вартості. Позивач не надав доказів ОСОБА_3 .Дідок складати та підписувати такі документи. Окрім цього, надана відповідачці копія бухгалтерської довідки не засвідчена належним чином, не містить напису "З оригіналом згідно", не містить дати виготовлення копії довідки та не містить підпису уповноваженої особи, яка виготовала цю копію.

Окрім цього вказує, що копія довідки щодо підключення та відключення житлових будинків у зв`язку з початком та закінченням опалювальних сезонів не є належним доказом надання позивачем теплової енергії відповідачам у цій справі, оскільки стосується постачання теплової енергії, а не постачання гарячої води.

Зазначає, що суд помилково визнав бухгалтерську довідку розрахунком заборгованості відповідача ТОВ "ПТІЧ" перед позивачем за послугу з гарячого водопостачання/постачання гарячої води станом на 01 травня 2023 року.

Уважає, що "Розрахунок обсягів наданих послуг з центрального постачання гарячої води співвласникам будинку по об`єкту №4450131 за період червень 2020 року - квітень 2023 року" не є доказом обсягів отриманої гарячої води споживачем. По-перше, вказаний розрахунок подано з порушенням сттаті 83 ЦПК України. По-друге, вказаний розрахунок стосується обсягу споживання гарячої води всього багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , і сам по собі не є допустимим та достовірним доказом.

Вказує на помилковість твердження суду першої інстанції про те, що ТОВ "ПТІЧ" не надало до суду власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем не надано з позовною заявою жоден первинний документ щодо обсягів, якості, структури цін та тарифів, норм споживання, їх споживчих властивостей наданих позивачем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року скасувати. У задоволенні позову відмовити. Закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

23 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" - Кравченко О.П. на апеляційну скаргу.

Зазначає, що згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, за адресою: АДРЕСА_1 у період з 30 січня 2017 року по 25 вересня 2023 року значиться зареєстрованим місцем постійного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (неповнолітня особа).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься інформація щодо зареєстрованого права власності за адресою: АДРЕСА_1 , власником квартири є ТОВ "ПТІЧ", засновником якого є відповідачка ОСОБА_1 .

Оскільки місцем постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є квартира, власником якої є ТОВ "ПТІЧ", позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості до вказаних осіб, оскільки саме вказані особи є споживачами комунальних послуг та належними відповідачами у справі.

Вказує, що не згоден з оскаржуваним рішенням в частині відмови судом від солідарного стягнення заборгованості із інших співвідповідачів у справі, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Звертає увагу, що згідно статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами, та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено його реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що він є користувачем наданих послуг. Окрім цього, відповідачі не звертались до позивача із заявами щодо незгоди з приводу розміру нарахованих їм згідно направлених квитанцій коштів за надані послуги, відтак визнавали факт спожитих ними послуг з урахуванням зроблених позивачем нарахувань.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі до моменту подання позовної заяви звертались до позивача з повідомленням про перерахунок вартості наданих послуг на підставі індивідуальних показників засобів обліку чи про зміну кількості зареєстрованих чи фактично проживаючих осіб у квартирі.

В обґрунтування відзиву посилається на судову практику Київського апеляційного суду у подібних справах.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу ТОВ "ПТІЧ" залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості із співвідповідачів у справі скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити повністю та стягнути заборгованість солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "ПТІЧ".

02 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення ТОВ "ПТІЧ" на відзив ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ".

Зазначає, що позивачем у відзиві не надано обґрунтованих заперечень на вирішальні доводи, які містяться в апеляційній скарзі.

Позивачем не спростовано доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення ухвалено на підставі недопустимих доказів.

Вказує, що у наведених позивачем справах відповідачі не наполягали на визнанні доказів недопустимими, не вказували на відсутність первинних документів та не заперечували щодо долучення письмових доказів, поданих після подання позовної заяви.

Вказує, що у разі стягнення заборгованості за рішенням суду у цій справі відповідач ТОВ "ПТІЧ" має право сплатити заборгованість самостійно, а у подальшому отримати відшкодування від інших осіб, яким власник дозволив проживати у квартирі. Тобто у цьому випадку права позивача не будуть порушені.

Разом з цим, вказує на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції вирішення цього спору.

Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стягнувши заборгованість з ТОВ "ПТІЧ", суд першої інстанції вказав, що згідно з відомостями з реєстру речових прав на нерухоме майно у період виникнення заборгованості право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «ПТІЧ». Відповідач не надав суду доказів наявності у квартирі індивідуального засобу обліку гарячого водопостачання у період, за який нараховано позивачем заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, а тому позивачем правомірно постачання гарячої води нараховувалося за нормативами (нормами) споживання.

Суд зазначив, що в межах даного спору ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» правомірно пред`явлено вимоги до ТОВ "ПТІЧ" у справі про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води в розмірі 31 867,60 грн, нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 2 317,76 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 1 060,22 грн, при визначенні суми боргу суд взяв за основу долучений позивачем розрахунок заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Згідно пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" створене учасниками та здійснює свою діяльніть на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про товариство з обмеженою відповідальністю» та інших нормативних актів, чинних на території України, а також цього статуту.

Згідно пункту 3.1 Статуту Товариство здійснює господарську діяльність з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, а також отримання прибутку і реалізації на основі одержавного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства.

Основні види господарської діяльності Товариства визначені пунктом 3.3. Статуту, зокрема, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 26-29).

На підставі рішення №198 від 01 червня 2012 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" видано ліценцію. Вид господарської діяльності - постачання теплової енергії (а.с. 29 зворот).

Відповідно до даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №335967793 від 16 червня 2023 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ТОВ "ПТІЧ" (а.с. 19).

Згідно даних відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значиться квартира АДРЕСА_1 (а.с. 35).

Відповідно до даних бухгалтерської довідки, доданої до позовної заяви, убачається, що за адресою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість за постачання гарячої води у розмірі 31 867,60 гривень.

Згідно даних акту пломбування засобу обліку від 16 січня 2023 року убачається, що засіб обліку №20195837 опломбовано та прийнято на абонентський облік виконавцем послуг на період до дати закінчення терміну періодичної повірки (а.с. 58).

Відповідно до даних наданої позивачем довідки здійснювалось підключення та відключення житлових будинків у зв`язку з початком та закінченням опалюваних сезонів у 2014-2023 роках, які перебувають на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва», у тому числі і в будинку АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Доводи апеляційної скарги в частині не дотримання судом першої інстанції статей 12, 214 ЦПК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

З матеріалів справи установлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "ПТІЧ" про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (том 1 а.с. 36).

З резолютивної частини ухвали убачається, що судом роз`яснено відповідачам положення частини 3 статті 83 ЦПК України, права та обов`язки, передбачені статтями 43, 49 ЦПК України.

Окрім цього, з матеріалів справи убачається, що відповідачами подано

відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 43, 46-55), заперечення на відповідь ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на відзив (а.с. 93-103).

Відтак, з матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції в повній мірі забезпечено реалізацію відповідачами прав, наданих ЦПК України щодо доведення своєї позиції.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині не роз`яснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 їх процесуального статусу відхиляються колегію суддів як безпідставні, оскільки із змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залучені до розгляду у справі як відповідачі. При цьому, протягом розгляду справи їх процесуальний статус не змінювався.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції без клопотання позивача встановив належного відповідача у справі ТОВ "ПТІЧ" колегія суддів відхиляє, оскільки із позовної заяви убачається, що позов пред`явлено до трьох відповідачів, серед яких визначено ТОВ "ПТІЧ", відтак положення статті 51 ЦПК України не є порушеними.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що в ухвалі про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не вказав про єдиного належного відповідача, відхиляються колегію суддів, оскільки процесуальний закон не містить таких вимог на стадії відкриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги в частині не застосування судом першої інстанції положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, який був чинний до 01 травня 2019 року, та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII колегія суддів відхиляє, оскільки із оскаржуваного рішення убачається, що таке містить посилання і застосування норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в обох редакціях.

Щодо доводів апеляційної скарги про невиконання судом першої інстанції статті 264 ЦПК України, а саме не встановлення чи мало місце надання послуг з постачання гарячої води споживачу в обсязі, заявленому позивачем, колегія суддів зазначає про таке.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630 (далі-Правила №630) (втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №85 від 02 лютого 2022 року) та Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 (далі-Правила №690), регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до пункту 11 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до пункту 12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до пунктів 38, 39 Правил №690 споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Згідно абзаців 3-5 пункту 14 Правил №690 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов статей 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною ґоезумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов Договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Установлено, що ТОВ "ПТІЧ" є власником квартири АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач посилався на відсутність належних доказів надання послуг. В той же час, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Відповідно до пункту 33 Правил №630 у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.

У повідомленні зазначається прізвище, ім`я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

Згідно пункту 37 Правил №630 за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

Пунктом 56 Правил №690 у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно пункту 57 Правил №690 за результатами перевірки якості надання послуг складається акт-претензія відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145.

Матеріали справи не містять відомостей, що у період часу з серпня 2017 року по травень 2023 року відповідачі зверталися до позивача з претензіями щодо надання послуг неналежної якості або ненадання таких.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем відповідних комунальних послуг, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позбавлені права подати апеляційну скаргу на це рішення суду є хибними та не грунтуються на нормах цивільного процесуального законодавства, зокрема, статтею 352 ЦПК України унормовано право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зазначає про таке.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пунктів 1, 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити як із суб`єктного складу такого спору, так і з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду із позовом, позивач визначив відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "ПТІЧ", вкзаавши про солідарний порядок стягнення заборгованості.

Проаналізувавши предмет та підставу позову в цій справі, апеляційний суд зазначає, що позовна вимога про солідарне стягнення грошових коштів є неподільною. Зокрема, не можуть бути присуджені до стягнення грошові суми з декількох боржників у різних судових процесах (у тому числі в господарському та цивільному). Крім того, якщо боржники солідарно відповідають за виконання зобов`язання у певній сумі, така сума не може бути присуджена до стягнення у повному обсязі з кожного боржника окремо, оскільки це здатне призвести до подвійного стягнення боргу на шкоду боржникам, створюючи простір для зловживання правом. З іншого боку, присудження частин суми боргу з кожного боржника окремо може призвести до вірогідності неповного задоволення вимог кредитора, якщо майна одного з боржників виявиться недостатньо для стягнення присудженої частини боргу.

У цій справі за позовною вимогою про стягнення коштів солідарно з відповідчів (фізичних осіб та юридичної особи) позивач пов`язує із фактом отримання вказаними особами комунальних послуг за однією і тією ж адресою. Відтак розгляд справи до кількох відповідачів у межах одного виду судочинства є найбільш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції спору.

Доводи ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині не згоди із оскаржуваним рішенням про відмову у солідарному стягненні, вимоги про скасування судового рішення та задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно частини 1 статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з цим, будучи не згодним із ухваленим рішення в частині відмови у солідарному стягнення заборгованості з інших відповідачів, ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" не скористалось своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині не згоди із оскаржуваним рішенням.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТІЧ» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова