Постанова

від 26.11.2024 по справі 160/29496/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 160/29496/23

адміністративне провадження № К/990/35194/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №160/29496/23

за позовом ОСОБА_1

до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (головуючий суддя: Савченко А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Кругового О.О., суддів: Шлай А.В., Щербака А.А.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - відповідач, Рада), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять шостої сесії VIII скликання Ради від 27 липня 2023 року №24-26/VІІІ в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) 12,1285 га сіножатей шляхом поділу земельної ділянки площею 22,50 га сіножатей, кадастровий номер 1223286000:02:153:0001;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 в розмірі земельної частки (паю) 12,1285 га сіножатей шляхом поділу земельної ділянки площею 22,50 га сіножатей, кадастровий номер 1223286000:02:153:0001.

2. Обґрунтовуючи позов, вказував, що 14 квітня 2023 року звернувся до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку нового проекту землеустрою шляхом поділу земельної ділянки площею 22,50 га сіножатей, кадастровий номер 1223286000:02:153:0001, яка вже передана йому у власність розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації від 27 лютого 2012 року

№134-р/2. Проте, оскаржуваним рішенням відповідач за відсутності на те правових підстав протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні такого дозволу, що є підставою для його скасування та зобов`язання органу місцевого самоврядування задовольнити вказані у заяві вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи такі рішенні, суди виходили з того, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу якої звернувся позивач, вже є сформованою земельною ділянкою з кадастровим номером 1223286000:02:153:0001 площею 22,5 га та перебуває у комунальній власності, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якої реалізація права позивача можлива виключно шляхом поділу такої земельної ділянки. Однак, ОСОБА_1 не надано, а судом не встановлено доказів, що на час спірних правовідносин та винесення Радою оскаржуваного рішення позивачу належало право власності чи користування земельною ділянкою, тому відповідно до положень статті 79-1 ЗК України підстав для поділу земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, стверджує, що судами попередніх інстанцій взагалі не взято до уваги та не надано належної оцінки багаторічній переписці із Радою з питань зазначеної земельної ділянки, а також факту подовження договору оренди земельної ділянки від 13 січня 2004 року, укладеного між позивачем та Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, загальною площею 30,0 га, з них 7,50 га ріллі і 22,50 га сіножатей. Також посилається й на те, що ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте в оскаржуваному рішенні відповідача таких підстав не міститься, що не враховано судами попередніх інстанцій.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 13 вересня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

10. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Новомосковської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 18 березня 1992 року №226 вирішено зареєструвати фермерське господарство ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18 травня 1995 року зареєстроване фермерське господарство « ОСОБА_1 », ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

13. Між Новомосковською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 13 січня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П. (зареєстровано в реєстрі за №35), зареєстрований Новомосковським райвідділом ДРФ ДЗК 20 березня 2008 року за №04:08:126:001706 щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 30,0 га, з них: ріллі - 7,50 гектара і сіножатей 22,50 га. Термін дії вказаного договору оренди земельної ділянки - 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації (пункт 3.1. Договору).

14. В подальшому було сформовано земельні ділянки із присвоєнням їм кадастрових номерів: 1223286000:02:152:0001 - земельна ділянка площею 7,5 га; 1223286000:02:153:0001 - земельна ділянка площею 22,5 га.

15. Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації від 27 лютого 2012 року №134-р/2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства «ОСОБА_1.» для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту. Вирішено передати земельні ділянки у власність членам ФГ «ОСОБА_1.», зокрема ОСОБА_1 - 12,1285 га сіножаті.

16. Відповідно до Акта про передачу та прийом земельної ділянки ОСОБА_1 передано в натурі земельну ділянку 12,1285 га сіножаті для ведення фермерського господарства.

17. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 15 лютого 2023 року земельна ділянка площею 22,5 га з кадастровим номером 1223286000:02:153:0001 належить власнику територіальній громаді, органу місцевого самоврядування, Губиниській селищній раді.

18. Рішенням Губиниської селищної ради від 27 липня 2023 року №24-26/VIII «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою методом поділу земельної ділянки» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:153:0001 та рекомендовано ОСОБА_1 з метою реалізації прав здійснити заходи щодо формування земельної ділянки та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі згідно наданого дозволу на розроблення документації із землеустрою та розпорядження органу державної влади, що були прийняті до моменту набрання чинності пунктом 24 розділу Х перехідних положень ЗК України.

19. Вказане рішення обґрунтоване тим, що дозвіл на розроблення документації із землеустрою та передача у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки були здійснені до моменту набрання чинності пунктом 24 розділу Х перехідних положень ЗК України та є чинними, а також тим, що з вини заявника не була здійснена державна реєстрація земельної ділянки в державному земельному кадастрі під час її формування за результатами складання документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади.

20. Не погоджуючись із таким рішенням Ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:153:0001, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.

22. Ключовими питаннями у межах розгляду цієї справи є: 1) яка мета надання дозволу на розробку проекту землеустрою? 2) чи можливе надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки, з вже сформованого земельного масиву, який має кадастровий номер?

23. Так, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

24. За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

25. Відповідно до положень частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

26. Своєю чергою, стаття 79-1 ЗК України визначає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

27. Відповідно до термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

28. За правилами статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

29. Отже, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

30. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

31. Згідно із положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки є: відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок); поділ раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

32. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

33. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі №802/1539/17-а, від 23 жовтня 2020 року у справі №802/1535/17-а, від 10 серпня 2022 року у справі №160/999/20, від 22 вересня 2022 року у справі №1.380.2019.006998, від 22 лютого 2023 року у справі №380/26033/21, від 08 листопада 2023 року у справі №580/2043/20.

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою згідно з технічною документацією із землеустрою, площею 22,50 га, з кадастровим номером 1223286000:02:153:0001, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

35. За таких обставин, до спірних правовідносин в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 ЗК України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

36. Таким чином, слід погодитися із висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:153:0001 й, як наслідок, законність прийнятого відповідачем оспорюваного рішення 27 липня 2023 року №24-26/VIII. При цьому, як правильно зазначили суди, вказані позивачем у позовній заяві обставини щодо вимоги органу геокадастру про надання ним нового проекту технічної документації земельної ділянки не є підставою, що зумовлює необхідність повторного звернення за таким проектом.

37. Враховуючи зазначене, мотиви касаційної скарги, які фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, зваживши на правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права.

38. Своєю чергою касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та апеляційній скарзі, з урахуванням яких судами вже надана правова оцінка встановленим обставинам справи.

39. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

40. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Враховуючи, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець