Постанова

від 20.11.2024 по справі 205/3234/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 205/3234/20

провадження № 61-10057св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРИММ»,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРИММ» (далі - ТОВ «ДРИММ»), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ДМНО) Деллалов А. О., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Позовну заяву обґрунтувала тим, що з інформації, яка наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року внесено запис про право власності № 33842399 за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101), загальною площею 3,3 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності є дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер 307/2010-04, виданий 15 жовтня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ДП 14211019561, видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

Державна архітектурно-будівельна інспекція у Дніпропетровській області листом від 20 березня 2020 року № 1004-1.14/743 повідомила, що станом на час надання відповіді відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 , уповноважений орган не видав. Обов`язкова умова для отримання дозволу на виконання будівельних робіт (автозаправної станції) - ОСОБА_1 повинен був надати до заяви документи, що засвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою.

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 11 березня 2020 року № 4/11-1195 повідомив, що станом на 27 лютого 2020 року у системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена земельна ділянка ОСОБА_1 та будь-якій іншій особі не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не видавалось.

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до статей 80, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Однак, всупереч відсутності правових підстав вважати, що ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно, між ТОВ «ДРИММ» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір від 25 жовтня 2019 року, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3,3 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння та належить іпотекодавцю, право власності на автозаправну станцію зареєстроване за іподекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2019 року Деллаловим А. О. - приватним нотаріусом ДМНО.

На підставі іпотечного договору № 402 приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку: 33860542, запис про обтяження: 33860569, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1945542512101.

Надалі, на підставі нотаріально засвідченої заяви від 30 листопада 2019 року № 466 вказане нерухоме майно за іпотечним договором перейшло до ТОВ «ДРИММ», про що приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності: 34529987 на об`єкт нерухомого майна за реєстраціним номером: 1945542512101.

Станом на момент звернення з цим позовом власником автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «ДРИММ». Внаслідок самочинного будівництва автозаправної станції з володіння Дніпровської міської ради поза її волею на підставі підроблених дозвільних документів вибула вищезазначена земельна ділянка.

На підставі наведеного Дніпровська міська рада просила суд визнати недійсним іпотечний договір від 25 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ТОВ «ДРИММ» (іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 402; припинити право власності на нерухоме майно - автозаправну станцію, загальною площею 3,3 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності за наступними особами: за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 33842399, що внесений 23 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. як державним реєстратором, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101; за ТОВ «ДРИММ», номер запису про право власності: 34529987, що внесений 03 грудня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. як державним реєстратором, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1945542512101; номер запису про іпотеку: 33860542, що внесений 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. як державним реєстратором, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101; номер запису про обтяження: 338605569, що внесений 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. як державним реєстратором, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, загальною площею 3,3 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння; судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2020 року позов Дніпровської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У серпні 2021 року ТОВ «ДРИММ» звернулося до суду із зустрічним позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус ДМНО Деллалов А. О., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання іпотечного договору дійсним, визнання добросовісним набувачем.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» зазначило, що 25 жовтня 2019 року між ним та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 402.

На момент укладення договору автозаправна станція за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки), була зареєстрована іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О., номер запису про право власності іпотекодавця: 33842399, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1945542512101.

ТОВ «ДРИММ» і приватний нотаріус ДМНО Деллалов А. О. виконали усі передбачені законом вимоги під час укладення і посвідчення іпотечного договору від 25 жовтня 2019 року. Дії ОСОБА_1 як іпотекодавця, та ТОВ «ДРИММ» як іпотекодержателя, до укладення іпотечного договору від 25 жовтня 2019 року були спрямовані на набуття певних цивільних прав та обов`язків щодо передачі від ОСОБА_1 ТОВ «ДРИММ» в іпотеку об`єкту нерухомого майна - предмет іпотеки.

Іпотечний договір від 25 жовтня 2019 року укладено в письмовій формі, посвідчений нотаріально та містить всі істотні умови договору, тобто у повному обсязі відповідає нормам чинного законодавства України та жодним чином їм не суперечить. Водночас дозвільна документація для будівництва автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 , була видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 15 жовтня 2010 року, а декларація про прийняття об`єкта до експлуатації ДП 14211019561 зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 19 липня 2011 року, тобто до набрання чинності Порядком єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

Рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято на підставі належних документів, право власності на майно виникло і зареєстроване за ОСОБА_1 законно. ТОВ «ДРИММ» є добросовісним набувачем нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101. На момент укладення іпотечного договору від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 мав право на відчуження зазначеного майна.

На підставі наведених обставин, ТОВ «ДРИММ» просило суд визнати дійсним іпотечний договір, укладений 25 жовтня 2019 року між ним як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 402; визнати його добросовісним набувачем об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції, загальною площею 3,3 кв. м, опис: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101; стягнути з Дніпровської міської ради на його користь судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, зустрічний позов ТОВ «ДРИММ» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Дніпровської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року у задоволенні первісного позову Дніпровської міської ради відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «ДРИММ» задоволено частково. Визнано ТОВ «ДРИММ» добросовісним набувачем об`єкта нерухомого майна - автозаправної станції загальною площею 3,3 кв. м, а саме: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945542512101. В іншій частині зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про припинення права власності, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач не зазначив у позовній заяві передбачених законом підстав (стаття 346 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), за наявності яких має бути припинено право власності на спірний об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , такі обставини не встановлені судом і під час судового розгляду, то підстав для задоволення цієї позовної вимоги Дніпровської міської ради за статтею 377 ЦК України відсутні.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про скасування записів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , ТОВ «ДРИММ», суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням змін до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які набрали чинності з 16 січня 2020 року, такий спосіб захисту є неефективним, а ефективним і таким, що відповідає вимогам закону, є спосіб захисту скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

Також, відмовляючи у задоволені позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 25 жовтня 2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що визнання договору щодо спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором іпотеки, а отже, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Дніпровської міської ради про зобов`язання звільнити земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що вона є похідною від задоволення інших вимог позову, тож оскільки в їх задоволенні відмовлено, то підстави для задоволення цієї позовної вимоги також відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, перивівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно побудованого об`єкта, то суд першої інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, тому не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» в частині визнання дійсним іпотечного договору, укладеного 25 жовтня 2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що ЦК України передбачено визнання дійсним нікчемного правочину, а не будь-якого правочину, про недійсність якого заявлено позовну вимогу, а оскаржуваний правочин є оспорюваним.

Задовольняючи позовні вимоги зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання добросовісним набувачем спірної автозаправної станції, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення іпотечного договору від 25 жовтня 2019 року ТОВ «ДРИММ» не знало та не могло знати про обставини отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 15 жовтня 2010 року № 546-1/2010-04 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП 14211019561 від 19 липня 2011 року, не могло припустити наявність перешкод для переходу права власності та відчуження спірної автозаправної станції, що є предметом іпотеки, тому ТОВ«ДРИММ» є добросовісним набувачем спірного об`єкта нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального та суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано, відповідно до вимог матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради і часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суд м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог її позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 23 червня 2021 року у справі № 676/62/17, провадження № 61-7083св19, від 01 лютого 2023 року у справі № 204/1053/20, провадження № 61-21119св21, від 20 січня 2021 року у справі № 205/9571/18, провадження № 61-14436св20, від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16, провадження № 61-14898св21, від 08 березня 2023 року у справі № 199/2943/20, провадження № 61-11930св22, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18, провадження № 61-19765св19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц, провадження № 61-20139св19, від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18, провадження № 61-19765св19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18. (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не дослідили положення статті 376 ЦК України, як підставу позову заявника та залишили поза увагою обставини щодо відсутності у компетентного державного органу декларацій про початок виконання будівельних робіт та декларацій про готовність спірного об`єкта нерухомого майна до експлуатації;

- не звернули увагу на лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 20 березня 2020 року № 1004-1.14/743;

- не врахували, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, тому ефективним способом захисту порушених прав заявника як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України);

- не звернули увагу на те, що вимога зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не є належним способом захисту;

- проігнорували, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади, звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель, з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачами права власності на ці будівлі, становить пропорційне втручання у право власності ТОВ «ДРИММ» з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання;

- не врахували, що спірне нерухоме майно - автозаправна станція збудовано на земельній ділянці, яка не відведена для вказаної мети, без погодження органу місцевого самоврядування та за відсутності внесення змін до планування і забудови території міста Дніпра.

У жовтні 2023 року; лютому, березні, листопаді 2024 року ТОВ «ДРИММ», інтереси якого представляє адвокат Яланська Ю. П., подало до Верховного Суду письмові пояснення, в яких зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги Дніпровської міської ради, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Межі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки касаційна скарга Дніпровської міської ради не містить доводів щодо оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, в частині вирішення вимог первісного позову Дніпровської міської ради про визнання недійсним іпотечного договору, скасування записів про державну реєстрацію права власності, а також в частині вирішення вимоги зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання іпотечного договору дійсним, то оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині Верховним Судом не переглядається.

Отже, рішення Ленінського районного суд м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року переглядаються Верховним Судом лише в частині вирішення судами вимоги первісного позову Дніпровської міської ради про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, а також в частині вирішення судами вимоги зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання добросовісним набувачем.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 липня 2023 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суд м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 рокупередано на розгляд судді-доповідачу ОСОБА_4.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Дніпровської міської ради з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 205/3234/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У лютому 2024 року матеріали справи № 205/3234/20 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року № 1189/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року матеріали справи № 205/3234/20 та касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суд м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу № 205/3234/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріали справи свідчать про те, що 15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримано дозвіл № 546-1/2010-04 на виконання будівельних робіт, а саме будівництво автозаправної станції на АДРЕСА_1 ) відповідно до проектної документації з терміном дії до 15 жовтня 2010 року.

19 липня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстрована декларація № ДП1421019561 про готовність вказаного об`єкта до експлуатації.

25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області Деллаловим А. О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію, загальною площею 3,3 кв. м, опис: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 33842399; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1945542512101).

25 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДРИММ» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О., зареєстрований в реєстрі за № 402.

Згідно з умовами вищезазначеного договору іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за договором позики від 23 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 передав в іпотеку ТОВ «ДРИММ» нерухоме майно - автозаправну станцію, загальною площею 3,3 кв. м, опис: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, 25 жовтня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. внесено запис про іпотеку: 33860542 та запис про обтяження: 338605569 на нерухоме майно - автозаправну станцію, загальною площею 3,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

03 грудня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А. О. внесено запис про право власності: 34529987, на вищезазначену автозаправну станцію, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945542512101, підстава виникнення права власності: заява, серія та номер: 466, виданий: 30 листопада 2019 року, видавник: приватний нотаріус ДМНО Деллалов А. О.; договір іпотеки, серія та номер: 402, виданий 25 жовтня 2019 року, видавник: приватний нотаріус ДМНО Деллалов А. О., власник: ТОВ «ДРИММ».

ТОВ «ДРИММ» здійснює права власника вказаного нерухомого майна.

Водночас відповідно до інформації з Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на запит від 25 лютого 2020 року Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради, відсутня інформація з приводу видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 15 жовтня 2010 року № 307/2010-04 та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211018561.

У відповіді Департаменту по роботі з активами від 11 березня 2020 року № 4/11-1195 зазначено, що за наявною станом на 25 лютого 2020 року інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про передачу земельної ділянки у користування/власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Дніпровською міською радою не приймалося; адреса АДРЕСА_1 , жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Щодо позовних вимог Дніпровської міської ради про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України.

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до матеріалів справи і встановлено судом у процесі вивчення обставин цієї справи, рішення про передачу у користування/власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не приймалося; адреса АДРЕСА_1 жодному об`єкту нерухомості на території м. Дніпра не присвоювалась, тож вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Дніпра.

Таким чином, спірне нежитлове приміщення - автозаправна станція, загальною площею 3,3 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - навіс, літ. «В» під літ. «Б» - колонка, літ. «Г» під літ «Б» - резервуар, літ. «Д» - навіс, літ. «Е» під літ. «Д» - колонка, літ. «Д» під літ. «Ж» - резервуар, літ. «И» - вбиральня, літ. «К» - навіс, літ. «Л» під літ. «К» - колонка, літ. «М» під літ. «К» - колонка, літ. «І» - мостіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , споруджено ОСОБА_1 на земельній ділянцітериторіальної громади м. Дніпра, яка не призначена для цієї мети, самовільно.

Отже, нежитлове приміщення (автозаправна станція) на АДРЕСА_1 у розумінні положень статті 376 ЦК України є самочинним об`єктом нерухомості і може бути легалізовано лише у порядку, визначеному вказаною статтею.

Подальша реєстрація за ОСОБА_1 , а надалі - ТОВ «ДРИММ» права власності на спірне нежиле приміщення (автозаправну станцію), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не спростовує той факт, що воно є самочинним, та не виключає право Дніпровської міської ради на захист земельної ділянки комунальної власності у порядку, визначеному частиною четвертою статті 376 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, а вирішуючи спір, вдались до оцінки правомірності реєстрації права власності ОСОБА_1 та ТОВ «ДРИММ» на спірну автозаправну станцію та можливого порушення прав указаних відповідачів на мирне володіння майном внаслідок його знесення.

Водночас суди не вирішили по суті позовної вимоги Дніпровської міської ради щодо звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення спірної автозаправної станції на підставі частини четвертої статті 376 ЦК України, не звернули увагу на розподіл тягаря доведення у такій категорії справ.

Таким чином, суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Отже, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

- щодо позовних вимог зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання добросовісним набувачем спірного нежилого приміщення

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання несприятливих наслідків для власника.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК України має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 1522/21119/12.

Отже, вимога зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання його добросовісним набувачем спірного нерухомого майна - автозаправної станції, за адресою: АДРЕСА_1 , є неналежним способом захисту і задоволенню не підлягало.

Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, на вказане уваги не звернули та помилково задовольнити цю позовну вимогу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги; скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної у цій справі в частині розгляду вимог позову Дніпровської міської ради про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі з передачею справи інстанції в цій частині на новий розгляд до суду першої; скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в частині вирішення вимог зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання добросовісним набувачем спірного нежилого приміщення з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в частині вирішення вимог зустрічного позову ТОВ «ДРИММ» про визнання добросовісним набувачем, з ТОВ «ДРИММ» на користь Дніпровської міської радипідлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн та касаційної скарги у розмірі 4 540,00 грн, а всього 7 945,00 грн.

В іншій частині питання про розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не вирішується, оскільки розгляд справи не закінчено.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської радизадовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року в частині вирішення вимог позову Дніпровської міської ради про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року в частині вирішення вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРИММ» про визнання добросовісним набувачем скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРИММ» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання добросовісним набувачем відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРИММ» на користь Дніпровської міської ради судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг у розмірі 7 945 (сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець