УХВАЛА
13 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 911/2506/23
Провадження № 12-60гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги Приватно-орендної агрофірми «Україна» на рішення Господарського суду Київської області від 23 лютого 2024 року (суддя Черногуз А. Ф.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2024 року (у складі колегії: головуючий суддя Хрипун 0. 0., судді: Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)
у справі
за позовомПриватно-орендної агрофірми «Україна»
про визнання права постійного користування, визнання протиправним та скасування рішення, а також про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування,
ВСТАНОВИЛА:
1. Приватно-орендна агрофірма «Україна» (далі - ПОА «Україна», позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Переяславської міської ради (далі - Переяславська міськрада, відповідач 1), Комунального підприємства «Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради» (далі - Виробниче управління комунального господарства, відповідач 2), державного реєстратора Канівець Ніни Вікторівни виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області (далі - державний реєстратор Канівець Н. В., відповідач 3) про визнання за позивачем права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані на території Переяславської міської територіальної громади Бориспільського району Київської області (далі - спірні земельні ділянки); про визнання недійсним рішення Переяславської міськради VIII скликання № 32-21-VIII від 23 грудня 2021 року «Про передачу земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству Переяславському виробничому управлінню комунального господарства Переяславської міської ради» в частині передачі відповідачу 2 в постійне користування спірних земельних ділянок; про скасування перелічених рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПОА «Україна» є повним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» (далі - КСП «Україна»), що підтверджується, в тому числі одним і тим же кодом ЄДРПОУ та відповідними записами в установчих документах та державних реєстрах, а спірні земельні ділянки лісового масиву, які знаходяться в районі с. Велика Каратуль перебувають у користуванні підприємства на праві постійного користування з 1996 року.
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 23 лютого 2024 року у справі № 911/2506/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не довів наявності у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, тому права позивача не вважаються порушеними відповідачами.
Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтувався на тому, що позивачем не надано доказів прийняття зборами уповноважених членів КСП «Україна рішення щодо передачі залишку майна цього КСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, ПОА «Україна», як правонаступнику на підставі норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
Суди зазначили, що надане позивачем рішення загальних зборів працівників КСП «Україна», оформлене протоколом № 2 від 16 грудня 1999 року, не може бути визнане рішенням вищого органу управління КСП «Україна», позаяк органом управління, який був уповноважений вирішувати питання пов`язані, зокрема з його реорганізацією, були збори уповноважених членів КСП «Україна», як то визначено п. 10.2, 10.3 його статуту, з спеціальним порядком обрання таких уповноважених саме з членів КСП, а не з усіх його працівників. Відтак загальні збори працівників КСП «Україна», на які покликається позивач, не є статутним органом КСП «Україна» рішення якого може породжувати права та обов`язки як для нього, так і для третіх осіб.
Також суди зазначили, що зазначеним рішенням загальних зборів працівників КСП «Україна» від 16 грудня 1999 року не вирішувалось питання про вихід всіх його членів окрім ОСОБА_1 з даної юридичної особи. Не надано будь-якого іншого доказу виходу всіх учасників з КСП «Україна» та залишення там єдиного учасника - ОСОБА_1 . Відтак, суд не може констатувати, що членом КСП «Україна» на момент реорганізації, про яку говорить позивач, залишався виключно ОСОБА_1 . Відтак, можливість існування даних обставин є недоведеною та не узгоджується з відомостями, викладеними в статуті ПОА «Україна» станом на 2000 рік, оскільки з п.1.2 даного статуту можна дійти висновку, що ОСОБА_1 заснував ПОА «Україна» виключно на основі майна, що отримане ним при виході з КСП «Україна», а отже зі змісту даного пункту статуту вбачається, що на момент створення ПОА його засновник не був вже членом КСП «Україна».
Крім того, суди звернули увагу на те, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, необхідно виходити з того, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Натомість згідно зі статутом ПОА «Україна», єдиним засновником останнього є ОСОБА_1 , а відтак перетворення з КСП «Україна» у ПОА «Україна» не відбулося, оскільки склад їх засновників (учасників) не співпадають, так само як і відсутнє рішення вищого статутного органу управління - зборів уповноважених членів КСП «Україна» про таке перетворення. Викладені у рішенні висновки про правонаступництво узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19.
3. 23 липня 2024 року позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів та ухвалити нове - про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували статтю 37 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР) без урахування висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 917/291/21 та від 01 лютого 2023 року у справі № 914/3203/21.
Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що позивач довів визначений у статті 37 ЦК УРСР юридичний склад правонаступництва ПОА «Україна» відносно КСП «Україна». При цьому відсутність у матеріалах справи передавального акту не впливає на правонаступництво позивача, оскільки згідно з діючим на 2000 рік законодавством у разі перетворення КСП у приватно-орендне підприємство до правонаступника переходили всі права та обов`язки, а тому законодавство не передбачало при такій реорганізації складення передавального акту на відміну від інших форм реорганізації, коли такий акт був потрібен.
4. Ухвалою Касаційного господарського суду від 07 серпня 2024 року за зазначеною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
11 вересня 2024 року позивач заявив клопотання про передачу справи № 911/2506/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від вищенаведеного висновку Великої Палати Верховного Суду.
5. Ухвалою Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2024 року справу № 911/2506/23 разом із зазначеною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 302 ГПК України.
У зазначеній ухвалі Касаційний господарський суд, не погоджуючись із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, який врахований судами першої та апеляційної інстанцій, вважає за необхідне відступити від нього шляхом його уточнення наступним чином: різна кількість учасників КСП та засновників його правонаступника не може мати юридичного значення для висновку про те, чи відбулось правонаступництво. Натомість, юридичне значення мають волевиявлення вищого органу управління КСП про реорганізацію у конкретного правонаступника, державна перереєстрація КСП у такого правонаступника і його Статут, що відповідає статтям 3, 8,19 Конституції України, Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 та статті 8 Закону України «Про підприємництво» у редакціях, що діяли станом на 2000 рік.
Колегія суддів вважає, що сформована Великою Палатою Верхового Суду у справі № 907/29/19 позиція про «автоматичний перехід колишніх членів КСП до складу членів юридичної особи, яка створюється у випадку реорганізації КСП шляхом його перетворення в іншу юридичну особу» по суті ставить під сумнів та не враховує ситуацію, за якої частина учасників погодилась із реорганізацією КСП, але не забажала переходити до новоствореної юридичної особи і не увійшла до складу засновників правонаступника КСП з тих чи інших мотивів, зокрема, у разі виходу члена з КСП та отримання ним свого вкладу, або у разі смерті члена КСП та відмови прийняття до членів новоствореного підприємства спадкоємця, тощо.
Також колегія Касаційного господарського суду зазначила, що обравши у якості правонаступника «приватно-орендне підприємство», загальні збори членів КСП «Україна» тим самим прийняли рішення про перетворення підприємства колективної форми власності на підприємство приватної форми власності з одним засновником, яке приймає ЦМК реформованого КСП в оренду. Обрана організаційно-правова форма «приватно-орендне підприємство» у 2000 році не передбачала можливості створення правонаступника двома чи більше засновниками. Тому реорганізація КСП шляхом перетворення у приватно-орендне підприємство із автоматичним переходом до нього всіх 382 членів КСП, як йдеться у постанові Великої Палати Верхового Суду у справі № 907/29/19, було юридично не можливим.
6. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку передає справу на розгляд Великої Палати, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
З наведених норм права вбачається, що Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку якщо касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку, зробленого Великою Палатою щодо застосування певної норми права саме у подібних правовідносинах.
7. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із наявністю підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, для передання справи № 911/2506/23 на її розгляд з таких підстав.
8. У справі № 907/29/19 Фермерське господарство «Колос» (далі - ФГ «Колос») оскаржувало рішення про державну реєстрацію за Держземагентством права власності на земельні ділянки, мотивуючи тим, що воно є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «8 Березня» (далі - КСП «8 Березня»), яке було власником цих земельних ділянок.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками місцевого суду якими було у позові відмовлено з тих підстав, що рішення про правонаступництво уповноваженим органом КСП «8 Березня» не приймалось. Також Велика Палата Верховного Суду з посиланням на норми статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» дійшла висновку, що колективне сільськогосподарське підприємство, члени якого не є подружжям, їх батьками, дітьми, які досягли 16-річного віку, іншими родичами, не могло бути перетворене на селянське (фермерське) господарство.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з відомостями, які містяться у витягу з ЄДР, 26 червня 2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ «Колос», а не перетворення КСП «8 Березня». Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «8 Березня» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП «8 Березня» автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Натомість згідно зі статутом у ФГ «Колос» є один засновник. Тобто перетворення з КСП «8 Березня» у ФГ «Колос» не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП «8 Березня» та ФГ «Колос» не співпадають.
9. У свою чергу в цій справі № 911/2506/23 ПОА «Україна» оскаржувало рішення міськради та просило визнати за нею права постійного користування земельними ділянками, мотивуючи тим, що вона є правонаступником КСП «Україна», у постійному користуванні якого знаходились ці земельні ділянки.
Суди попередніх інстанцій у позові відмовили з тих підстав, що позивачем не надано доказів прийняття зборами уповноважених членів КСП «Україна рішення щодо передачі залишку майна цього КСП та земель ПОА «Україна», як правонаступнику. Не надано доказів виходу всіх учасників з КСП «Україна» та залишення там єдиного учасника ОСОБА_1 . Можливість існування даних обставин є недоведеною та не узгоджується з відомостями, викладеними в статуті ПОА «Україна», з яких можна дійти висновку, що ОСОБА_1 заснував ПОА «Україна» виключно на основі майна, що отримане ним при виході з КСП «Україна», отже на момент створення ПОА його засновник не був вже членом КСП «Україна».
Крім того, суди звернули увагу на те, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
10. З наведеного вбачається, що правовідносини у справах № 907/29/19 та № 911/2506/23 не є подібними. Так у справі № 911/2506/23, що розглядається, спір виник у відносинах створення та правонаступництва приватної орендної агрофірми прав, що належали КСП. У той час як у справі № 907/29/19 спір виник у відносинах правонаступництва фермерського господарства прав, що належали КСП.
При цьому, підставами відмови у задоволенні позову у справі № 907/29/19, крім того, що уповноважені органи КСП не приймали рішення про його перетворення, була та обставина, що відповідно до статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» колективне сільськогосподарське підприємство, члени якого не є подружжям, їх батьками, дітьми, іншими родичами, не могло бути перетворене на селянське (фермерське) господарство. Такі правовідносини в справі № 911/2506/23 відсутні.
Зазначення Великою Палатою Верховного Суду, що при перетворенні юридичної особи змінюється її організаційно-правова форма, а не склад учасників, тому колишні члени КСП «8 Березня» повинні були б стати учасниками ФГ ««Колос», було зроблено з урахуванням того, що суди не встановили обставин, які б засвідчували вихід членів КСП «8 Березня» з його складу на момент реорганізації.
Отже, даний висновок був зроблений у спірних правовідносинах правонаступництва ФГ ««Колос» прав та обов`язків КСП «8 Березня». При цьому, Великою Палатою Верховного Суду не формувався універсальний висновок, що склад учасників реорганізованої та перетвореної юридичних осіб має бути однаковим за будь-яких обставин.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене справа № 911/2506/23 підлягає поверненню колегії Касаційного господарського суду для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Справу № 911/2506/23 повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв О. Л. Булейко К. М. Пільков І. А. Воробйова О. В. Ступак М. І. Гриців І. В. Ткач Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич І. В. Желєзний Є. А. Усенко Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова М. В. Мазур
Суд | Велика палата Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 28.11.2024 |
Номер документу | 123313982 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою |
Господарське
Велика палата Верховного Суду
Власов Юрій Леонідович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні