Постанова

від 26.11.2024 по справі 915/1439/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/1439/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024

по справі №915/1439/21

за позовом: Миколаївської міської ради,

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Топ»;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс-НК»;

3. ОСОБА_1 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство «МОНОЛІТ-ТРЕЙД МИКОЛАЇВ»

про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

суддя суду першої інстанції Семенчук Н.О.

місце винесення ухвали: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14.

Повний текст ухвали складено та підписано: 19.07.2024.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом (в редакції заяви про зміну предмета позову від 23.10.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ", Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс-НК» і ОСОБА_1 про:

1) зобов`язання ТОВ «Центр Топ» усунути перешкоди Міськраді в користуванні земельною ділянкою площею 76,2 м2 шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу, розташованого на вул.Крилова, 38/8-в у м. Миколаєві;

2) зобов`язання ТОВ «Маркетс-НК» і ОСОБА_1 усунути перешкоди Міськраді в користуванні земельною ділянкою площею 137,2 м2 шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу, розташованого на вул.Крилова, 38/8 у м. Миколаєві;

3) скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ «Центр Топ» права власності на торговельний комплекс загальною площею 76,2 м2, який знаходиться за адресою; вул. Крилова, 38/8-в, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947136748101, державна реєстрація від 15.11.2019 № 34201514);

4) скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 права власності на спірний комплекс № 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947136748101, державна реєстрація від 28.10.2019 № 33874684);

5) скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 права власності (679/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947098748101, державна реєстрація від 28.10.2019 № 33873960);

6) скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ «Маркетс-НК» права власності (321/1000 частки) на спірний комплекс №2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947098748101, державна реєстрація від 28.10.2019 № 33873857);

7) скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 права власності (679/1000 частки) на спірний комплекс № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 26.03.2019 № 30909986);

8) скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ «Маркетс-НК» права власності (321/1000 частки) на спірний комплекс № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 14.03.2019 №30743176);

9) визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданого 14.11.2019, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ставнича І.О.;

10) визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданого 25.03.2019, видавник: між сторонами;

11) визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданого 12.03.2019, видавник: між сторонами.

Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) на земельній ділянці комунальної власності, що раніше перебувала в користуванні фізичної особи-підприємця Колтун Тетяни Анатоліївни, укладені з якою договори сервітуту припинилися та земельну ділянку повернуто нею не було, внаслідок протиправних дій ФОП Колтун Т. А. було самочинно збудовано торговельний комплекс і здійснено державну реєстрацію права власності на нього, яку (реєстрацію) в подальшому скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2021 у справі № 915/1377/17, що набрало законної сили;

2) під час розгляду справ №915/1377/17 та № 814/944/18 зі спорів щодо правомірності набуття ФОП Колтун Т. А. права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 м2, який складається з 18-ти магазинів і розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1250817948101), судами встановлено, що в подальшому Підприємець відчужив вказане нерухоме майно на користь відповідачів у цій справі, якими було здійснено поділ зазначеного комплексу;

3) водночас за інформацією Управління земельних ресурсів Міськради відповідачі для оформлення документів на спірні земельні ділянки за вказаними адресами не зверталися та Рада не приймала рішень щодо їх передачі у власність чи користування, в зв`язку з чим ФОП Колтун Т. А. не набула у визначеному законом порядку права власності на вказаний торговельний комплекс як на об`єкт нерухомості, як наслідок, подальші дії з відчуження об`єкта самочинного будівництва та його поділу є незаконними, оскільки торговельний комплекс не набув статусу об`єкта нерухомого майна, а Підприємець права власності на об`єкт нерухомого майна, тому всі подальші реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта також підлягають скасуванню;

4) наявність зареєстрованих за відповідачами речових прав на об`єкти самочинного будівництва фактично створює передумови до набуття ними прав на спірні земельні ділянки на неконкурентних засадах, що свідчить про порушення прав Ради.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2024 рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №915/1439/21 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Топ" усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою площею 76,2 м2 шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу, розташованого на АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетс-НК" і ОСОБА_1 усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою площею 137,2 м2 шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу, розташованого на АДРЕСА_1 .

В частині зазначених позовних вимог справу №915/1439/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

В решті (щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог) рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №915/1439/21 залишено без змін.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надав заяву про зупинення провадження у справі (вх.№7885/24 від 02.07.2024) (а.с.248-25 т.5) в якій на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України просить суд зупинити провадження у справі №915/1439/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/1785/22.

В обґрунтування зазначає, що предметом дослідження у даній справі є визначення суб`єкта відповідальності за самочинне будівництво. У той же час, на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перебуває справа №914/1785/22. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 справу №914/1785/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Як зазначає відповідач-3, правовідносини у справі №915/1439/21 та справі №914/1785/22 є подібними, а тому з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, на думку заявника доцільно зупинити провадження у справі №915/1439/21.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 повернуто справу №915/1439/21 зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі №915/1439/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/1785/22.

Обґрунтування судового рішення.

Суд зазначив, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Господарський суд дійшов висновку про можливе повернення, за наявності певних обставин, до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Зупиняючи провадження у справі суд зазначив, що оскільки обставини справи №914/1785/22 і обставини справ №509/11/17, №201/2471/20, №205/213/22, №199/6251/18, № 201/4483/20 є подібними, а Касаційний господарський суд не погоджується із висновками Касаційного цивільного суду щодо застосування частини четверної статті 376 ЦК України, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від цього висновку, а також зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справу № 914/1785/22 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи, що права Миколаївської міської ради як власника земельних ділянок порушуються в результаті факту самочинного будівництва, суд дійшов висновку, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1785/22 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги.

31.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 по справі №915/1439/21, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 по справі № 915/1439/21 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що процесуальний закон містить пряму заборону на зупинення провадження у справі під час її розгляду по суті.

Так, згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Отже, перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті. До подібного висновку прийшов також і Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 910/12076/23.

Крім того, відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами, відповідач жодним чином не обґрунтовує неможливість подання відповідного клопотання у межах строку підготовчого провадження у даній справі та не просить суд поновити строк на подання відповідного клопотання.

Аналогічним чином відповідач не клопотав перед судом про повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, а відтак сторони, зокрема позивач, були позбавлені можливості висловити свою думку з відповідного питання.

Крім того, скаржник зауважує, що зі змісту позовної заяви правовим обґрунтуванням згаданих позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні спірною земельною ділянкою, що власне і визначають обраний позивачем спосіб захисту, ст. 391 ЦК України та ст.ст. 152, 212 ЗК України, а не як помилково вважає суд першої інстанції та відповідач - ст. 376 ЦК України. До того ж вказане знайшло своє відображення і в уже згаданій постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/1439/21.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, позивач вважає, що зазначені відповідачем у клопотанні обставини не с вагомими підставами ані для повернення до стадії підготовчого провадження, ані для зупинення провадження у даній справі.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Ярош А.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/1439/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1439/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 по справі №915/1439/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

16.08.2024 матеріали справи №915/1439/21 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з тим, що головуючий суддя Філінюк І.Г. перебував у відпустці з 12.08.2024 по 13.09.2024 відповідно до наказу голови суду від 23.07.2024, №198-в та суддя-член колегії Аленін О.Ю. перебував у відпустці з 12.08.2024 по 06.09.2024 відповідно до наказу голови суду від 23.07.2024 №198-в, то вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі вирішено -16.09.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 по справі №915/1439/21.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 по справі №915/1439/21 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено іншім учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою суду від 17.04.2024 справу №915/1439/21 в частині позовних вимог щодо:

-зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Топ» усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою площею 76,2 м2 шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу, розташованого на АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс-НК» і ОСОБА_1 усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою площею 137,2 м2 шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу, розташованого на АДРЕСА_1 , прийнято до провадження суддею Семенчук Н.О. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 09.05.2024 о 10:00 (а.с.110,111 т.5).

Ухвалою суду від 09.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.06.2024.

Ухвалою суду від 03.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 18.06.2024.

Миколаївська міська рада до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надала заяву (вх.№7204/24 від 18.06.2024) в якій просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.232 т.5).

ОСОБА_1 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву (вх.№7205/24 від 18.06.2024) в якій просить суд підготовче засідання у справі №915/1439/21 провести без участі представника відповідача-3 (а.с.231 т.5).

Приватне підприємство «МОНОЛІТ-ТРЕЙД МИКОЛАЇВ» до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало заяву (вх.№7203/24 від 18.06.2024) в якій просить суд підготовче засідання призначене на 18.06.2024 провести без участі представника 3-ї особи, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с.229, 230 т.5).

Ухвалою суду від 18.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2024.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надав заяву про зупинення провадження у справі (вх.№7885/24 від 02.07.2024) (а.с.248-25 т.5) в якій на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України просить суд зупинити провадження у справі №915/1439/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/1785/22.

В обґрунтування зазначає, що предметом дослідження у даній справі є визначення суб`єкта відповідальності за самочинне будівництво. У той же час, на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перебуває справа №914/1785/22. Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 справу №914/1785/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Як зазначає відповідач-3, правовідносини у справі №915/1439/21 та справі №914/1785/22 є подібними, а тому з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, на думку заявника доцільно зупинити провадження у справі №915/1439/21.

Миколаївська міська рада через систему «Електронний суд» надала заперечення на клопотання (заяву) (вх.№8575/24 від 16.07.2024) в яких просить відмовити у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №915/1439/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/1785/22, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та у наведеній відповідачем справі №914/1785/22 не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин. Зазначає, що 18.06.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2024. Вказує, що процесуальний закон містить пряму заборону на зупинення провадження у справі під час її розгляду по суті.

Щодо повернення справи №915/1439/21 зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Позиція Європейського суду з прав людини засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Наведена правова позиція викладена в рішенні Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі №1-12/2012.

Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині 1 статті 255 ГПК України наведено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.

У відповідності до ч.3 ст.255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вказані положення ст. 269 ГПК України кореспондуються із принципом диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст. 14 ГПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну справу подано на судове рішення, що не підлягає оскарженню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, предметом апеляційного оскарження, зокрема є ухвала місцевого господарського суду про повернення і стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження.

При цьому, відповідно до сталої позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 26.01.2022 у справі № 907/651/18, яку колегія суддів враховує на підставі частини четвертої статті 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Тобто, п.1 ухвали місцевого господарського суду від 16.07.2024 вирішено процесуальне (процедурне) питання, пов`язане виключно з рухом справи і розгляд справи був повернутий на стадію підготовчого провадження.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/4080/21 та від 27.01.2022 зі справи № 910/14747/21.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну справу подано на судове рішення, що не підлягає оскарженню.

Слід зазначити, що у статті 264 ГГПК України, якою врегульовано випадки закриття апеляційного провадження, не передбачено такої підстави закриття провадження, як помилково відкрите, разом з цим, в даному випадку процесуально вірними є дії щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите щодо перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, та перегляд якої в силу вимог ч.2 ст.254 ГПК України окремо від рішення суду не допускається.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження в частині оскарження ухвали про повернення справи №915/1439/21 зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження.

Щодо зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в контексті справи, що розглядається, права Миколаївської міської ради як власника земельних ділянок порушуються в результаті факту самочинного будівництва.

Позиція відповідача 3 зводиться до того, що суб`єктом цивільно-правової відповідальності за самочинне будівництво, відповідно до положень ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України є особа, яка здійснила самочинне будівництво, а не суб`єкт, який на теперішній час є власником спірного об`єкта будівництва.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, ухвалою від 22.05.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №914/1785/22 за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства "Ярина Плюс", Фізичної особи - підприємця Михайліва Євгенія Євгенійовича про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) приміщень.

Передаючи справу №914/1785/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

У той же час, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, що у питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі №201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі №199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

Так, передаючи справу №914/1785/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі №201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.

При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2024 у справі №914/1785/22 зазначила, що згідно з вимогами цивільного законодавства України самочинно збудовані будівлі не є об`єктом цивільних прав, тому не можуть вільно відчужуватися. До того ж, положення частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником. Тому, на думку колегії суддів, застосування положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

Приймаючи справу №915/1785/22 до розгляду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 03.07.2024 встановила, що у справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20, від висновків Касаційного цивільного суду у яких вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, позови в частині звільнення земельних ділянок шляхом знесення (демонтажу) об`єктів самовільного будівництва були пред`явлені уповноваженими органами власників земельних ділянок до осіб, які здійснили таку самовільну забудову, тоді як спірні земельні ділянки не були відведені для цієї мети, або без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Касаційний цивільний суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України, а також частини другої статті 212 ЗК України, виснував, що позови у цих справах у цій частині вимог задоволенню не підлягають, оскільки належним відповідачем за такою вимогою є особа, яка є власником відповідної забудови на день подання позову, тобто останній набувач такого майна, а не особи, які вчинили такі забудови і надалі здійснили їх відчуження.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21), тобто встановлення особи, до якої належить подавати позов, безпосередньо впливає на результат вирішення спору у таких правовідносинах і може стати підставою для скасування судових рішень.

Оскільки обставини справи №914/1785/22 і обставини справ №509/11/17, №201/2471/20, №205/213/22, №199/6251/18, № 201/4483/20 є подібними, а Касаційний господарський суд не погоджується із висновками Касаційного цивільного суду щодо застосування частини четверної статті 376 ЦК України, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від цього висновку, а також зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справу № 914/1785/22 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи, що права Миколаївської міської ради як власника земельних ділянок порушуються в результаті факту самочинного будівництва, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1785/22 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1785/22, зокрема, щодо застосування ч.4 ст.376 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі, з метою єдності судової практики, місцевий господарський суд обґрунтовано зупинив провадження у справі №915/1439/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/1785/22.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що правовим обґрунтуванням позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні спірною земельною ділянкою, що власне і визначають обраний позивачем спосіб захисту, у першу чергу є ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України та ст. 212 ЗК України, а не як помилково вважав суд першої інстанцій - ст. 376 ЦК України.

В свою чергу, у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є Земельний кодекс України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема ст. 376 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 у справі № 915/1439/21 не вбачається.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Миколаївську міську раду, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 240, 264, 275, 276-277, 282-283 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження з розгляду апеляційної скарги Миколаївської міської ради на пункт 1 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 у справі №915/1439/21 - закрити.

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Пункт 2 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2024 про зупинення провадження у справі № 915/1439/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяА.І. Ярош