Постанова

від 17.10.2024 по справі 910/18250/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. Справа№ 910/18250/16 (910/18292/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Гапоненко Р.І. в порядку самопредставництва

від відповідача-1: не з`явились

від відповідача-2: не з`явились

від відповідача-3: Мацак О.Ю. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року

у справі №910/18250/16(910/18292/23) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова

компанія "Енергомонтажвентиляція"

2. Приватного акціонерного товариства "Індбуд"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг"

про визнання припиненими зобов`язань

в межах справи №910/18250/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Юфітекс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою суду від 15.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16 (910/18292/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18250/16(910/18292/23).

29.07.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18250/16(910/18292/23)/4212/2024 від 26.07.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 по 16.08.2024 перебував у відпустці, а тому справу фактично передано головуючому судді 19.08.2024 року.

Ухвалою суду від 21.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 05.09.2024 року за участю повноважних представників сторін.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

До початку судового засідання від скаржника надійшли докази по справі (до відома суду), а від ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" - клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат.

Розглянувши в судовому засіданні 05.09.2024 клопотання представника відповідача-3 про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів та заслухавши позиції присутніх представників сторін, ухвалою суду від 05.09.2024 року відмовлено у його задоволенні у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Іншою ухвалою суду 05.09.2024 відкладено розгляд справи на 17.10.2024 та витребувано у Господарського суду міста Києва відповідні матеріали справи №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд", в яких міститься заява ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" з кредиторськими вимогами до боржника.

У відповідь на ухвалу від 05.09.2024 року Господарський суд міста Києва листом від 17.09.2024 року повідомив, що у зв`язку із надходженням апеляційних скарг на ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року та від 24.07.2024 року матеріали справи №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд" були направлені на адресу Північного апеляційного господарського суду супровідним листом від 04.09.2024 на виконання ухвали суду від 27.08.2024 (головуючий суддя Остапенко О.М.).

Так, 05.09.2024 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18250/16/5069/24 від 04.09.2024 витребувані матеріали даної справи №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд" у 24 томах надійшли до Північного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 27.08.2024 року (головуючий суддя Остапенко О.М.).

13.09.2024 року через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" Мацака О.Ю. надійшла заява про проведення судового засідання 17.10.2024 року та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 03.10.2024 року вказану заяву було задоволено.

Представник ТОВ "Юфітекс" в судовому засіданні 17.10.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16 (910/18292/23) повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" в судовому засіданні в режимі відеоконференції на стадії судових дебатів заявив усне клопотання про оголошення перерви у справі з метою підготування до судових дебатів та надання письмових пояснень по справі, за результатами розгляду якого судом відмовлено у його задоволенні у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю, про що було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України. Після чого представник відповідача-3 проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

17.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 19.04.2017, перебуває справа №910/1820/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд", провадження у якій порушено 31.10.2016 за заявою ТОВ "Київоздоббуд" та ТОВ "Основа".

У листопаді 2023 року ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулось до суду в порядку ст. 7 КУзПБ з позовом до ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція", ПрАТ "Індбуд", ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов`язань.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", правонаступником якого в подальшому стало ТОВ "Юфітекс", з посиланням на положення статей 509, 599 ЦК України стверджує, що зобов`язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" на суму 2 258 221,38 грн., які виникли на підставі договору підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього та визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року у справі №910/18250/16, є припиненими у зв`язку із укладенням 22.08.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" (Сторона 2) та ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (Сторона 3) договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань.

За наслідками розгляду заявлених позивачем позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16 (910/18292/23) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення зобов`язань у розмірі 2258221,38 грн. між ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" та ПрАТ "Індбуд" щодо заборгованості боржника за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року та додатковими угодами до нього.

Позивач з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично ідентичні доводам поданої суду першої інстанції позовної заяви.

Додатково скаржником наголошено на тому, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді, а також не відображено у рішенні про подання відповідачем-1 відзиву з пропуском строку.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність вказаного рішення, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення, з огляду на таке.

Щодо права позивача на звернення до суду з позовом про визнання зобов`язань припиненими та ефективності такого способу захисту.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суб`єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов`язана сторона. Суб`єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов`язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.

Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв`язку з поняттям суб`єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об`єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб`єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як "суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому".

Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив, що і суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов`язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20.

Спір у даній справі стосовно правової визначеності виник у конкретних відносинах між позивачем, як кредитором ПрАТ "Індбуд", та відповідачем-1, як кредитором ПрАТ "Індбуд", щодо стану їх прав і обов`язків за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Юфітекс", як правонаступник ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери", на підставі ухвал Господарського суду міста Києва від 03.03.2017 року, від 01.11.2021 року та від 04.03.2024 року є кредитором ПрАТ "Індбуд" на суму 2 695 425,23 грн.

Водночас, ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" також є кредитором ПрАТ "Індбуд" у справі №910/18250/16, вимоги якого виникли на підставі договору підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього та визнано судом на суму 2 258 221,38 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що у справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд" порушуються його права, як кредитора, оскільки неіснуючими (припиненими) вимогами ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" штучно збільшується загальний розмір вимог всіх кредиторів боржника, що може призвести до неможливості погашення у повному обсязі кредиторських вимог реальних кредиторів та спричинить подвійне стягнення вимог ТОВ "ХК "Енергомонтажвентиляція".

Судом встановлено, що в даній справі позивачем обрано спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими всіх зобов`язань ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" перед ПрАТ "Індбуд" за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього внаслідок їх повного виконання, проведеного належним чином.

Таким чином, за висновками колегії суддів, поданням даної позовної заяви позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов`язання, а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах з відповідачами у справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд", що в свою чергу свідчить про обрання позивачем належного способу захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач правильно визначився зі способом захисту, який в даному конкретному випадку може бути застосований, виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності між учасниками провадження у справі №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд".

Як встановлено апеляційним господарським судом на підставі наявних у справі №910/18250/16 доказів, у грудні 2016 року ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 2 258 221,38 грн., з яких: 1 139 060,19 грн. основного боргу, 90 999,99 грн. 3% річних, 1 025 405,20 грн. інфляційних втрат та 2 756,00 грн. судового збору за подання до суду даної заяви.

Заявлені кредитором вимоги складають заборгованість боржника за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року та додатковою угодою №1 від 02.09.2013 року, №2 від 28.11.2013 року, №3 від 04.11.2013 року та підтверджуються доданими до заяви копіями відповідних платіжних доручень, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, а також актом звірки розрахунків АС-0000005 від 01.01.2016 року.

При цьому, з наведеного вище акту звірки розрахунків вбачається, що основна сума заборгованості ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" у розмірі 1 139 060,19 грн. підтверджена сторонами та існувала станом на 01.01.2016 року.

Боржник, в свою чергу, у поданій суду заяві від 18.01.2017 року вимоги кредитора визнав частково, не погодившись лише із розміром нарахованих 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року у справі №910/18250/16 заявлені кредитором вимоги визнано у розмірі 2 254 476,52 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Індбуд".

Разом з тим, як зазначено позивачем у позовній заяві та встановлено колегією суддів, 22.08.2016 року між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" (Сторона 2) та ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (Сторона 3) укладено договір №Р-16/13/ ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань, яким закріплюються відносини заміни зобов`язальної сторони та відступлення права грошової вимоги за частиною зобов`язань, пов`язаних із заміною зобов`язальної сторони (Сторона 1) у зобов`язанні, що виникає за Договором субпідряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року (Основний договір), укладеного між Стороною 1 і Стороною 2.

Відповідно до умов укладеного договору, ПрАТ "Індбуд" переводить на ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" частину зобов`язань, взятих на себе на підставі Основного Договору. Строк виконання частини зобов`язань за договором - до 30.09.2016 року (п. 2 Договору).

Згідно п. 3 Договору, ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" одержує право вимагати від ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (замість ПрАТ "Індбуд") належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором.

Пунктом 4 Договору сторони погодили, що право грошової вимоги ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" від ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" на частину зобов`язань, що відступається за цим Договором, встановлено Сторонами в сумі 300 000 грн. (триста тисяч гривень 00 копійок).

У пункті 5 Договору встановлено, що ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" не заперечує проти заміни Стороною 2 (ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг") Сторони 1 (ПрАТ "Індбуд") в Основному договорі і підписуючи зі своєї сторони Договір, дає свою згоду на відповідне проведення всіх зобов`язань за Основним договором в порядку та на умовах визначених цим Договором. Сторона 3 (ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція") вважається такою, що повідомлена про відступлення права вимоги з моменту підписання даного Договору.

Даний договір містять підписи сторін та скріплені відтисками печаток. Факт укладення такого правочину та їх достовірність сторонами у справі не заперечується, оскільки доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказаний вище договір наразі є чинний і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже даний правочин є правомірним, законним та таким, що породжує взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

Згідно банківських виписок по особовому рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг", останнє перерахувало на користь ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" грошові кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн., зокрема 31.08.2016 року - 100 000,00 грн., 14.09.2016 року - 100 000,00 грн., 31.10.2016 року - 50 000,00 грн., 18.11.2016 року - 50 000,00 грн.) із призначенням платежу: "погашення заборгованості зг. договору про відступлення права вимоги №Р-16/13/ВПВ-1 від 22.08.2016 р.".

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених положень та фактичних обставин справи свідчить про те, що зобов`язання по Договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань від 22.08.2016 року були виконані сторонами у повному обсязі.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою апелянтом помилково ототожнено виконання сторонами Договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань від 22.08.2016 року з повним виконанням боржником первісних зобов`язань перед кредитором за договором підряду, тобто з повним припиненням зобов`язань ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "ХК "Енергомонтажвентиляція" у розмірі 2 258 221,38 грн.

Так, умови укладеного між сторонами Договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань від 22.08.2016 року свідчать про те, що зобов`язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року з додатковими угодами до нього було частково відступлено на ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" у розмірі 300 000,00 грн., яке в подальшому було погашено шляхом перерахування цих коштів на користь кредитора.

Тобто, в даному випадку заміна боржника (ПрАТ "Індбуд") в основному зобов`язанні відбулась не у повному обсязі, а лише частково, як наслідок решта суми зобов`язань перед кредитором залишилась у ПрАТ "Індбуд".

За вказаних обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підставі вважати, що у ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" взагалі відсутні кредиторські вимоги до ПрАТ "Індбуд" на підставі Договору підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року та додатковими угодами №1 від 02.09.2013 року, №2 від 28.11.2013 року та №3 від 04.11.2013 року у зв`язку із припиненням зобов`язання шляхом його виконання.

При цьому, як було зазначено вище, основна сума заборгованості ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" у розмірі 1 139 060,19 грн. вже існувала станом на 01.01.2016 року.

Дану суму заборгованості було заявлено до суду у якості кредиторських вимог у грудні 2016 року, тобто вже після укладення Договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань.

Таким чином, при зверненні до суду з кредиторськими вимогами ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" не було вирахувано розмір зобов`язань у розмірі 300 000,00 грн., переведених ПрАТ "Індбуд" на користь ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг", як наслідок грошові вимоги до боржника було заявлено у більшому розмірі.

За вказаних обставин, враховуючи строки виникнення заборгованості боржника і її розмір та дату звернення кредитора у справі про банкрутство, а також беручи до уваги умови Договору №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань від 22.08.2016, укладеного до звернення кредитора з відповідною завою до суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що зобов`язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 та додатковими угодами №1 від 02.09.2013, №2 від 28.11.2013 та №3 від 04.11.2013 є припиненими на суму 300 000,00 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Більш того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційним судом враховано, що згадані вище документи, зокрема Договір №Р-16/13/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань від 22.08.2016 року та банківські виписки на його виконання було додано самим ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" до апеляційної скарги у справі №910/18250/16(910/12939/22).

В даній апеляційній скарзі ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" було зазначено, що між субпідрядними організаціями: ПрАТ "Індбуд" та ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" були укладені трьохсторонні договори, відповідно до яких були відступлені права вимоги та припинені грошові зобов`язання самого ПрАТ "Індбуд" перед субпідрядниками на загальну суму 2651267,64 грн. в тому числі на суму 300 000,00 грн. за договором №Р-16/13/ВПВ-1 від 22.08.2016 року, укладеного між ПрАТ "Індбуд", ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" та ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція".

Таким чином, безпосередньо ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" у межах справи №910/18250/16(910/12939/22) визнало факт припинення зобов`язань ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" у розмірі 300 000,00 грн.

Також слід наголосити, що як відповідач-1 - ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" у відзиві на позовну заяву у справі №910/18250/16 (910/18292/23), що наразі є предметом перегляду в апеляційному порядку, так і відповідач-3 - ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" фактично визнали факт переходу зобов`язань ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" на користь ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" частково на суму 300 000,00 грн.

Дані факти додатково підтверджують наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про визнання зобов`язань ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року та додатковими угодами №1 від 02.09.2013, №2 від 28.11.2013 та №3 від 04.11.2013 припиненими на суму 300 000,00 грн.

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам сторін та встановлено неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Посилання апелянта на безпідставну відмову судом у задоволенні заяви позивача про відвід судді, з огляду на відсутність повноцінного її розгляду, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься відповідна ухвала суду від 10.06.2024 року, якою за наслідками розгляду поданої заяви про відвід та наданих усних пояснень представника позивача щодо відводу було правомірно відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що доводи скаржника фактично зводились до незгоди з процесуальними діями судді в межах іншої справи.

Інші доводи скаржника, зокрема, щодо не відображення у рішенні про подання відповідачем-1 відзиву з пропуском строку судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом, а відтак наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволенні позовних вимог.

Згідно із частинами 1, 4, 8 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 684,00 грн. та апеляційної скарги у сумі 3 220,80 грн. у відповідності до ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах шляхом їх стягнення на користь ТОВ "Юфітекс".

Крім того, ТОВ "Юфітекс" в апеляцій скарзі та ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" у відзиві на апеляційну скаргу у відповідності до ч. 8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, було зроблено заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, докази понесення яких та їх розміру останні зобов`язались подати протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.

Отже, питання розподілу судових витрат сторін, пов`язаних з наданням правової допомоги, буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4.Визнати зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Індбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" за договором підряду №Р-16/13 від 21.05.2013 року та додатковими угодами №1 від 02.09.2013 року, №2 від 28.11.2013 року та №3 від 04.11.2013 року припиненими на суму 300 000,00 грн.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 5, літ. "Б", код ЄДРПОУ 38619034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, оф. 609, код ЄДРПОУ 41526349) 894,66 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1 073,30 грн. - за подання апеляційної скарги.

7.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (01033, м.Київ, вул. Льва Толстого, буд. 15-б, код ЄДРПОУ 18093516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, оф. 609, код ЄДРПОУ 41526349) 894,66 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1073,30 грн. - за подання апеляційної скарги.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" (03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 58-А, офіс 16, код ЄДРПОУ 38684203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (04050, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, оф. 609, код ЄДРПОУ 41526349) 894,66 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1 073,30 грн. - за подання апеляційної скарги.

9.Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

10.Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

11.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 25.11.2024 року після виходу судді Гончарова С.А. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров