Постанова

від 20.11.2024 по справі 911/235/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. Справа№ 911/235/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Денькович М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП"

на рішення господарського суду Київської області від 15.04.2024 (повне рішення складене 15.04.2024)

у справі № 911/235/24 (судя В.М. Бабкіна)

за позовом Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП"

про стягнення 379548,53 грн. заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1937-02024 від 23.12.2020 р., у тому числі 333 645,92 грн основної заборгованості, 36994,17 грн пені, 3144,92 грн 3% річних, 5763,52 грн інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі за текстом - НЕК "УКРЕНЕРГО"; позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" (далі за текстом - ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП"; відповідач) про стягнення 333 645,92 грн основної заборгованості, 36 994,17 грн пені, 3 144,92 грн трьох процентів річних та 5 763,52 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1937-02024 від 23.12.2020 в частині своєчасної оплати наданих послуг за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року.

ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" своїм правом на подання відзиву на позов не скористалося.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2024 у справі №911/235/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" на користь НЕК "УКРЕНЕРГО" 333 645 грн 92 коп. основного боргу, 34 247 грн 31 коп. пені, 2 843 грн 34 коп. трьох процентів річних, 5 258 грн 87 коп. інфляційних втрат та 4 511 грн 94 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу за надані послуги.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача у цій частині.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 15.04.2024 у справі №911/235/24, у якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

фактично сума основного боргу на час ухвалення рішення судом першої інстанції становила 106 789, 30 грн, з урахуванням проведених відповідачем оплат і проведених позивачем коригувань;

після ухвалення рішення відповідачем погашено залишок заборгованості (29.04.2024);

стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних негативно вплине на його господарську діяльність і погіршить його фінансове становище;

враховуючи сплату усієї суми заборгованості відсутні підстави для стягнення сум пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних;

відповідач не був обізнаним про розгляд даної справи судом першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) за клопотанням ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 15.04.2024 та відкрито апеляційне провадження у справі № 911/235/24, призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2024; зупинено дію оскарженого рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 за клопотанням ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" розгляд справи № 911/235/24, призначений на 20.11.2024 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь представниця ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП", яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

НЕК "УКРЕНЕРГО" явку свого представника у судове засідання 20.11.2024 не забезпечило. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від НЕК "УКРЕНЕРГО" не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 20.11.2024.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

НЕК "УКРЕНЕРГО" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 р. № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 р. № 829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, всіх прав та обов`язків ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 р. № 802 та п. 3.2 статуту НЕК "УКРЕНЕРГО".

23.12.2020 між НЕК "УКРЕНЕРГО" та ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1937-02024, відповідно до п. 1.1 якого оператор системи передачі (ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

21.09.2021 НЕК "УКРЕНЕРГО" та ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1937-02024 від 23.12.2020 р., відповідно до якої сторони виклали даний договір у новій редакції.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Регулятором (НКРЕКП), та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.

Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень, плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Відповідно до п. 4.2 договору планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП наступним чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 5.3 договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Відповідно до п. 5.5 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком, з використанням кваліфікованого електронного підпису цієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно, адміністратором комерційного обліку (АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Умовами п. 5.6 договору передбачено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Згідно з п. 5.7 договору, у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим договором користувач сплачує ОСП пеню в розмір 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що користувач зобов`язується, зокрема, повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 5 та 9 цього договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 9.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 11 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021 р. Якщо користувач не направив ОСП у строк, не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 13.1 договору).

На виконання пункту 9.1 договору відповідач повідомляв позивача про планові обсяги передачі електричної енергії на відповідні місяці, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями № 22/09-01 від 22.09.2023 р. щодо обсягів з передачі електричної енергії у жовтні 2023 р., № 23/01-01 від 23.10.2023 р. щодо обсягів з передачі електричної енергії у листопаді 2023 р., № 24/11-01 від 24.11.2023 р. щодо обсягів з передачі електричної енергії у грудні 2023 р.

Позивачем, у свою чергу, було направлено відповідачу планові рахунки-фактури із погодженням планового обсягу споживання електричної енергії та її вартості, а саме № 1937-02024 27/09/2023 від 27.09.2023 р. на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 05/10/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 10/10/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 16/10/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 20/10/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 30/10/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 06/11/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 16/10/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 10/11/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 15/11/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 20/11/2023 на суму 40748,40 грн., № 1937-02024 28/11/2023 на суму 34927,20 грн., № 1937-02024 05/12/2023 на суму 34927,20 грн., № 1937-02024 05/12/2023 на суму 34927,20 грн., № ПР-0003598/1937-02024 від 11.12.2023 р. на суму 34927,20 грн., № ПР-0004463/1937-02024 від 15.12.2023 р. на суму 34927,20 грн., № ПР-0004869/1937-02024 від 20.12.2023 р. на суму 34927,20 грн.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу з жовтня по грудень 2023 року послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями актів приймання-передачі послуг за жовтень 2023 р. на суму 221549,05 грн., за листопад 2023 р. на суму 201593,36 грн., за грудень 2023 р. на суму 170836,50 грн., підписаними сторонами договору за допомогою електронного цифрового підпису.

Також позивачем було направлено відповідачу на оплату фактичні рахунки-фактури № 1937-0204/07/11/2023 від 07.11.2023 р. на суму 325040,15 грн. та № 1937-02024/07/11/2023 від 07.12.2023 р. на суму 436690,42 грн.

Позивач зазначає, що у відповідності з п. 5.7 договору, в якому зазначено, що за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном виникнення, платежі, здійснені відповідачем за період з жовтня 2023 р. по листопад 2023 р., були зараховані у погашення заборгованості за більш ранні періоди.

Поряд з цим, у зв`язку з коригуванням об`ємів та сум наданих послуг з передачі електричної енергії за договором за більш ранні місяці (червень-серпень 2023 року) основна сума заборгованості, що заявлена до стягнення позивачем, була скоригована з урахуванням сум за актами коригування від 20.10.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.06.2023 (сума коригування 9705,41 грн), від 17.11.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.07.2023 (сума коригування є від`ємною та складає 5053,97 грн), від 27.12.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.08.2023 (сума коригування є від`ємною та складає 3881,00 грн).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, відповідачем 13.12.2023 та 13.01.2024 було частково оплачено надані позивачем послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 270 000,00 грн, що підтверджується наданою АТ "Ощадбанк" інформацією про надходження грошових коштів на поточний рахунок НЕК "УКРЕНЕРГО" за період з 11.10.2023 по 13.01.2024.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не здійснив повну оплату наданих послуг, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 333 645,92 грн.

Враховуючи, що станом на час подання позовної заяви відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором і не сплатив на користь НЕК "УКРЕНЕРГО" 333 645,92 грн за послуги з передачі електричної енергії, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 333 645,92 грн основної заборгованості, 36 994,17 грн пені, 3 144,92 грн 3 % річних та 5 763,52 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги за договором у період з жовтня по грудень 2023 року на загальну суму 333 645, 92 грн, що підтверджуються актами приймання-передачі послуг за вказаний період, підписаними кваліфікованими електронними підписами представників сторін.

Відповідачем 13.12.2023 та 13.01.2024 було частково оплачено надані позивачем послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 270 000,00 грн, що підтверджується наданою АТ "Ощадбанк" інформацією про надходження грошових коштів на поточний рахунок НЕК "УКРЕНЕРГО" за період з 11.10.2023 по 13.01.2024.

Докази остаточного розрахунку за надані послуги в матеріалах справи відсутні.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за договором в частині оплати у повному обсязі наданих послуг суду не надав.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджена належними та допустимими доказами і становить 333 645,92 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 36 994,17 грн, нарахованої за загальний період з 03.10.2023 по 15.01.2024.

Враховуючи умови пункту 5.7 договору та встановлені судом обставини справи, відповідач є таким, що порушив строки оплати наданих послуг.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.7. договору сторони погодили, що у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим договором користувач сплачує ОСП пеню в розмір 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 34 247,31 грн.

При цьому, апеляційна скарга не містить заперечень щодо визначеної судом суми пені. Контрозрахунок відповідач не подав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 144,92 грн трьох процентів річних та 5 763,52 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 03.10.2023 по 15.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 843,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 258,87 грн,

При цьому, апеляційна скарга не містить заперечень щодо визначених судом сум інфляційних втрат та трьох процентів річних. Контрозрахунок відповідач не подав.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що станом на 29.04.2024 борг погашено повністю. Так, 13.01.2024 відповідачем сплачено позивачу за договором 70 000 грн (платіжна інструкція № 1164), 14.02.2024 - 80 000,00 грн (платіжна інструкція № 1203), 13.03.2024 - 100 008,19 грн (платіжна інструкція № 1249), 16.04.2024 - 48 947,02 грн (платіжна інструкція № 1294), 29.04.2024 - 100 000, 00 грн (платіжна інструкція № 1313).

Щодо платіжних інструкцій № 1164 від 13.01.2024, № 1203 від 14.02.2024, № 1249 від 13.03.2024 (які не подавались відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції), суд зазначає таке.

Згідно пунктів 2, 5 частини третьої статті 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №822/1736/18).

Згідно частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на свою необізнаність про розгляд даної справи судом першої інстанції, оскільки процесуальні документи він не отримував.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі від 31.01.2024 надіслано відповідачу 02.02.2024.

Зазначена ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 07541, КИЇВСЬКА область, місто БЕРЕЗАНЬ, вулиця ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 14 (а.с. 1, 105).

У вищенаведеній ухвалі про відкриття провадження у справі, судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву - протягом 16 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.02.2024 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 31.01.2024 про відкриття провадження у справі за адресою: 07541, КИЇВСЬКА область, місто БЕРЕЗАНЬ, вулиця ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 14, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: "адресат відсутній за вказаною адресою", трек номер 06 000 8421 01 00.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" є: Україна, 07541, КИЇВСЬКА область, місто БЕРЕЗАНЬ, вулиця ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 14.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 вказаних вище Правил).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23).

Неотримання ухвали про відкриття провадження у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала про відкриття провадження у цій справі від 31.01.2024 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.02.2024, отже скаржник мав бути обізнаним про розгляд цієї справи та міг ознайомитися з текстом ухвали суду першої інстанції.

Відповідачем не спростовано факт направлення на офіційну адресу відповідача, зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, процесуальних документів у цій справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та їх подальшого повернення до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Причин неотримання надісланої відповідачу кореспонденції в апеляційній скарзі не обґрунтовано.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується наявними у справі доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання доказів (платіжних інструкцій № 1164 від 13.01.2024, № 1203 від 14.02.2024, № 1249 від 13.03.2024) до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо платіжних інструкцій від 16.04.2024 № 1294 та від 29.04.2024 № 1313, суд зазначає таке.

Зазначені докази датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.

Враховуючи наведене, у колегії суддів відсутні правові підстави для прийняття платіжних інструкцій від 16.04.2024 №1294 та від 29.04.2024 № 1313.

Оскільки у справі, що переглядається, відповідач погасив залишок суми основного боргу вже після ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення цього боргу, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування у зв`язку з цим судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.

У цьому контексті колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №916/3006/23 щодо можливості прийняття на стадії апеляційного розгляду справи доказів та закриття провадження у справі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОБЕРЕЖНА ЕНЕРДЖІ ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 15.04.2024 у справі № 911/235/24 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 25.11.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова