Рішення

від 08.10.2024 по справі 910/10246/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2024Справа № 910/10246/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a>;

про стягнення 5 322 894,84 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Виродов А. Ю., адвокат, ордер серії АІ № 1453211 від 05.09.2023;

Від відповідача: Михайлик Р. Р., адвокат, ордер серії АА № 1323798 від 07.07.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> заборгованість у розмірі 5 322 894,84 грн за договором № БГ20/12/28-1 від 28.12.2022 про участь у балансуючій групі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10246/23, вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначено на 05.09.2023.

До господарського суду 27.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.08.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> на позовну заяву.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> 14.08.2023 до господарського суду надійшло заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на відзив на позовну заяву.

17.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> до господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 судом розглядалося клопотання про витребування доказів Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a>.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За умовами, визначеними ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> подало до господарського суду 27.07.2023.

При цьому суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> не подавало до суду клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів чи про встановлення додаткового строку на подання доказів.

В свою чергу суд вказує, що до вказаного клопотання додано відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на адвокатський запит № 07/08/23-1 від 07.08.2023.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про зупинення провадження у справі № 910/10246/23 задоволено частково, зупинено провадження у справі № 910/10246/23 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 640/17271/22, а у задоволенні іншої частини вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 поновлено провадження у справі № 910/10246/23, підготовче засідання призначено на 21.05.2024.

21.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> подало до господарського суду клопотання про призначення експертизи.

11.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> подало до господарського суду клопотання про визнання недопустимими доказів.

У підготовчому засіданні 11.06.2024 судом розглядалися клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про призначення експертизи та про визнання недопустимими доказів.

Як роз`яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.

Дослідивши подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд" клопотання про призначення експертизи у справі суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у її задоволенні, оскільки представником відповідача не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення у справі експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. Також суд відзначає, що відповідач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання про визнання недопустимими доказів суд вказує наступне.

За змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

А відтак, суд вказує, що оцінка доказів, в тому числі і їх допустимість здійснюватиметься в нарадчій кімнаті із врахуванням положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про визнання недопустимими доказів.

У підготовчому засіданні 18.06.2024 судом розглядалися клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про призначення експертиз.

Як роз`яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.

Дослідивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд" клопотання про призначення експертизи у справі суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у їх задоволенні, оскільки представником відповідача не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення у справі вказаних експертиз та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. Також суд відзначає, що відповідач не був обмежений у праві надати суду висновки експертів на його замовлення, з порушених ним питань у відповідності до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.

Також у вказаному підготовчому засіданні судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про зупинення провадження у справі № 910/10246/23 до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3270/22, судовим рішенням Верховного Суду у справі № 640/17271/22.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд вказує, що ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 у справі №640/17271/22 відкрито провадження у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед енерджі" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, третя особа - Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго", про визнання протиправними та нечинними Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила, Правила ринку) в частині, а саме п. 5.17.2 Правил.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За своєю суттю та змістом постанова НКРЕКП №307 від 14.03.2018 є нормативно-правовим актом.

Згідно приписів ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

В свою чергу, ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, суд вказує, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3270/22 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед енерджі" про стягнення 1 743 489 275,45 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед енерджі" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 122 149 929,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 в частині своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного між сторонами договору № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 в частині своєчасної оплати електричної енергії, придбаної у позивача за результатами врегулювання небалансів на ринку електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Тобто, з наведеного вбачається, що у справі № 910/3270/22 інші учасники, підстави та предмет, а позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами іншого договору, а відтак у суду відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/3270/22, оскільки у матеріалах справи наявні докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду саме у справі № 910/10246/23.

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10246/23 до судового розгляду по суті на 09.07.2024.

У судовому засіданні 27.08.2024 розглядалися клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про повернення на стадію підготовчого провадження.

Вказане клопотання обґрунтоване необхідністю подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд" клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 640/17271/22.

За змістом ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Як визначено п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що судом було розглянуто у підготовчому засіданні 18.06.2024 клопотання про зупинення провадження до розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 640/17271/22.

При цьому суд вказує, що за час розгляду справи у підготовчому засіданні завдання, визначені в ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України виконані, а правові підстави для повернення на стадію підготовчого провадження відсутні.

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про повернення на стадію підготовчого провадження.

Також у судовому засіданні 27.08.2024 розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд"</a> про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 640/17271/22.

Як уже вказувалося судом, п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд повторно наголошує, що ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 у справі №640/17271/22 відкрито провадження у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед енерджі" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, третя особа - Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія "Укренерго", про визнання протиправними та нечинними Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила, Правила ринку) в частині, а саме п. 5.17.2 Правил.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

За своєю суттю та змістом постанова НКРЕКП №307 від 14.03.2018 є нормативно-правовим актом.

Згідно приписів ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

В свою чергу, ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 08.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.10.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

08.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі також - позивач, сторона відповідальна за баланс, СВБ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд" (далі також - відповідач, учасник балансуючої групи, учасник) укладено договір № БГ20/12/28-1 про участь у балансуючій групі (далі - договір).

В подальшому, 19.07.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 01/06/21 до договору, якою виклали договір № БГ20/12/28-1 про участь у балансуючій групі від 28.12.2020 в новій редакції.

Умови цього договору розроблені, а терміни (їх скорочення) у договорі вживаються у значеннях відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП, від 14 березня 2018 року №307 (надалі також - "Правила ринку"), чинного законодавства, що регулює ринок електричної енергії. (п. 1.1. договору тут і надалі в редакції додаткової угоди № 01/06/21 від 19.07.2021).

Як визначено п. 1.5. договору, обмін двосторонніми документами на виконання умов цього договору між сторонами передбачає їх підписання КЕП за допомогою сервісу на веб-сайті Центрального засвідчувального органу (надалі також - "ЦЗО") Міністерства цифрової трансформації України - www.czo.gov.ua та надіслання на електронну пошту іншої сторони з подальшим надісланням не пізніше наступного робочого дня засобами поштового зв`язку підписаних уповноваженою особою Сторони з проставленням печатки (за наявності) оригіналів документів на Поштову адресу іншої Сторони та/або надіслання скан-копії підписаних документів на Електронну пошту іншої Сторони, з подальшим надісланням не пізніше наступного робочого дня засобами поштового зв`язку підписаних уповноваженою особою сторони з проставленням печатки (за наявності) оригіналів документів на поштову адресу іншої сторони, за винятком випадків коли для певного документу цим Договором встановлений інший порядок обміну документами. Обмін односторонніми документами на виконання умов цього договору між сторонами передбачає їх підписання КЕП за допомогою сервісу на веб-сайті Центрального засвідчувального органу (надалі також - "ЦЗО") Міністерства цифрової трансформації України - www.czo.gov.ua та надіслання на Електронну пошту іншої сторони та/або надіслання скан-копії підписаних документів на Електронну пошту іншої сторони, за винятком випадків коли для певного документу цим Договором встановлений інший порядок обміну документами.

СВБ надсилає сформовані у форматі "PDF" акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акти коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, зміни до актів коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів учаснику шляхом надіслання таких документів на електронну пошту учасника. Сторони надсилають рахунки на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за допомогою Електронного сервісу М.Е.DOC. Сторони визнають таке надіслання належним і зобов`язуються оплачувати рахунки на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів, надіслані таким чином, у строки, передбачені договором.

У п. 2.1. визначено, що сторони об`єднались на умовах та в порядку визначеному цим договором, чинним законодавством у балансуючу групу в розрізі окремих торгових зон, у якій визначили стороною, відповідальною за баланс Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед енерджі", ЕС-код 56Х9300000099701, ідентифікаційний код юридичної особи: 41963985 (надалі також - "Балансуюча група").

Як передбачено п. 2.2. договору, за умовами цього договору СВБ зобов`язується нести фінансову відповідальність перед ОСП за небаланси електричної енергії усіх учасників ринку, які увійшли до Балансуючої групи, а учасник зобов`язується нести фінансову відповідальність в рамках своїх небалансів електричної енергії перед СВБ, а також своєчасно та в повному обсязі виконувати інші зобов`язання, визначені договором.

Відповідно до п. 2.3., 2.4. договору, купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії Балансуючої групи здійснюється між СВБ та ОСП за укладеним між ними договором про врегулювання небалансів електричної енергії. Врегулюванням небалансів Балансуючої групи є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах та за цінами, визначеними відповідно до Правил ринку.

Згідно з п. 2.5. договору, купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів здійснюється протягом розрахункового періоду, виходячи з підтвердженого системою MMS обсягу електричної енергії, якщо цим договором не передбачено інше.

Як визначено п. 4.1. договору, розрахунки за небаланси електричної енергії включають обчислення небалансу електричної енергії шляхом проведення наступних розрахунків для кожного торгового дня: небаланси електричної енергії для СВБ для кожного Розрахункового періоду Торгового дня; кредиту та дебету за небаланси електричної енергії для СВБ для кожного Розрахункового періоду Торгового дня.

У п. 4.2. договору встановлено, що вартість купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів розраховується АР для кожного Розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії та цін електричної енергії для врегулювання небалансів, визначених відповідно до Правилу ринку для Балансуючої групи в цілому.

Обсяги небалансів електричної енергії учасника розміщуються в обліковому записі в Системі MMS цього учасника та СВБ. (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що сторони перевіряють інформацію щодо погодинних обсягів небалансів за добу, надану АР, на виявлення розбіжностей або невідповідностей. У разі виявлення таких розбіжностей або невідповідностей учасник звертається до АР в порядку, визначеному Правилами ринку.

Умовами п. 4.5. договору визначено, що сторони дійшли згоди про те, що позитивний ефект балансування Балансуючої групи є відсутнім у випадку, якщо всі учасники Балансуючої групи та СВБ в певний Розрахунковий період доби мають однаковий напрямок відхилення небалансу - додатний або від`ємний. В такому випадку розрахунок купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів для кожного учасника балансуючої групи виконується СВБ на підставі обсягів небалансів кожного Учасника та за цінами, визначеними в рахунку вартості купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії, наданому АР. Нарахований небаланс учасника не може перевищувати індивідуальний небаланс Учасника, як окремої сторони, відповідальної за баланс.

У випадку якщо в Розрахунковому періоді загальний обсяг купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів Балансуючої групи менший ніж сума обсягів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів кожного учасника балансуючої групи, СВБ розподіляє економію електричної енергії для врегулювання небалансів Балансуючої групи між її учасниками, за алгоритмом, наведеним у додатку № 1 до цього договору. (п. 4.6. договору).

У п. 4.8. договору сторони погодили, що фактичні обсяги купівлі-продажу електричної енергії, продані однією стороною і куповані іншою стороною з метою врегулювання небалансів визначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акті коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та в змінах до акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, які оформлюються сторонами в порядку визначеному цим договором.

Відповідно до п. 4.9., 4.10. договору, за розрахункову одиницю купівлі-продажу небалансів електричної енергії приймається МВт*год з точністю до трьох знаків після коми. На підставі розрахунків, здійснених відповідно до пунктів 4.1. - 4.7. цього договору, СВБ не пізніше третього робочого дня після отримання від ОСП акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, направляє учаснику в порядку, встановленому п. 1.5. договору, акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів. У разі відсутності розбіжностей, учасник протягом 1-го робочого дня з моменту надіслання СВБ для учасника акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, оформляє та надсилає цей акт СВБ в порядку, встановленому п. 1.5. договору. У разі наявності розбіжностей сторони керуються п. 4.16. договору.

Як визначено п. 4.16. договору, якщо учасник має заперечення до інформації, яка міститься в актах купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або в актах коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або в змінах до актів коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або у відповідних рахунках, він зобов`язаний повідомити про це СВ шляхом надання письмових заперечень на наступний робочий день після їх направлення СВБ учаснику в порядку, передбаченому п. 1.5. договору. СВБ розглядає заперечення учасника протягом наступного робочого дня і у разі згоди направляє відкориговані акти та/або рахунки для підписання Учасником протягом одного робочого дня. У разі незгоди СВБ з запереченнями учасника, СВБ не пізніше наступного робочого дня після дня отримання заперечень направляє на адресу учасника в порядку, передбаченому п. 1.5. договору, обґрунтування такої незгоди та рахунок на суму, яка не оспорюється сторонами. В цьому випадку сторони мають право передати неузгоджені розбіжності на вирішення до суду відповідно до підсудності та підвідомчості, встановленої чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.18. договору, сторони узгодили, що у випадку не підписання та не направлення учасником СВБ в порядку, передбаченому п. 1.5. договору, протягом 2 (двох) робочих днів без обґрунтованих заперечень (викладених у письмовому вигляді в порядку, передбаченому п. 4.16. договору) акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або змін до акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у строки, визначені договором, направлені СВБ для учасника відповідні акти та рахунки вважаються погодженими та прийнятими учасником та є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за договором.

За змістом п. 4.19. договору, учасник оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів СВБ на її банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 160 год. другого робочого дня, наступного за днем, у якому СВБ надіслано такий рахунок учаснику у порядку, передбаченому п. 1.5. договору, або за днем додаткового погодження вищезазначеного рахунку в порядку, передбаченому п. 4.16. договору. СВБ оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів Учаснику на його банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 1600 год. п`ятого робочого дня, наступного за днем надходження коштів на сплату рахунків на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідний Розрахунковий місяць від учасників Балансуючої групи, які купують електричну енергію для врегулювання небалансів у СВБ, або від АР за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Як передбачено у п. 5.1. договору, учасник несе фінансову відповідальність перед СВБ у рамках своїх небалансів електричної енергії.

Пунктом 6.3 договору визначені обов`язки учасника, який зобов`язаний, зокрема, нести фінансову відповідальність за свої небаланси електричної енергії перед СВБ, своєчасно та в повному обсязі, згідно з виставленими СВБ рахунками оплачувати вартість електричної енергії для врегулювання небалансів, з урахуванням положень п. 11.1 договору.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за один місяць до закінчення цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір щоразу вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. (п. 11.1., 11.2. договору).

Як визначено абз. 2 п. 11.5. договору, в частині виконання фінансових зобов`язань цей договір діє до повного їх виконання сторонами.

Як вказує позивач, сторони у період з 28.12.2020 по 14.03.2022 здійснювали діяльність з купівлі-продажу електричної енергії з метою врегулювання небалансів згідно з умовами договору, про що обуло складено та направлено відповідачеві акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, які були підписані сторонами.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем не було підписано змін до актів-коригування, які також направлялися відповідачеві.

Однак, враховуючи те, що від відповідача позивачу не надходили заперечення на вказані зміни до актів-коригування, на думку позивача, вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення подальших розрахунків.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач повною мірою таких розрахунків не здійснив, тобто прострочив та не виконав зобов`язання за договором, чим порушив взяті на себе зобов`язання, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 5 322 894,84 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що вказані позивачем зміни до актів-коригування не отримував, а їх зміст став відомий лише після ознайомлення з матеріалами справи в суді, а надані скріншоти з електронної пошти не можуть слугувати підтвердженням отримання вказаних актів.

При цьому відповідач зазначає, що зміст актів, датованих після 16.03.2022 та не підписаних ним не відповідає статусу договору, оскільки строк його дії закінчився.

Також відповідач наголошує на тому, що в позовній заяві відсутні повні розрахунки суми заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

Як передбачено пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Також у статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено наступне: відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Як передбачено ч. 1-7 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Об`єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку. Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг. У рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах.

Згідно зі статтями 73, 74Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, за період з 28.12.2020 по 14.03.2022 сторони здійснювали діяльність з купівлі-продажу електричної енергії з метою врегулювання небалансів згідно з умовами договору.

При цьому, за період з червня 2021 року по січень 2022 року між сторонами складено та підписано наступні акти-коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів:

- акт-коригування (врегулювання) № 2122 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2021 № 2024 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 2523 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.07.2021 № 2440 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 2930 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.08.2021 № 2850 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 3327 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.09.2021 № 3260 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 3812 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.10.2021 № 3685 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 4284 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2021 № 4162 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 4728 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2021 № 4662 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020;

- акт-коригування (врегулювання) № 418 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2022 № 329 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.19. договору, учасник оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів СВБ на її банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 160 год. другого робочого дня, наступного за днем, у якому СВБ надіслано такий рахунок учаснику у порядку, передбаченому п. 1.5. договору, або за днем додаткового погодження вищезазначеного рахунку в порядку, передбаченому п. 4.16. договору. СВБ оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів Учаснику на його банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 1600 год. п`ятого робочого дня, наступного за днем надходження коштів на сплату рахунків на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідний Розрахунковий місяць від учасників Балансуючої групи, які купують електричну енергію для врегулювання небалансів у СВБ, або від АР за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Позивачем, на виконання умов договору складено та направлено наступні рахунки на оплату:

- № 2102 від 30.06.2021 на суму 3 669,35 грн;

- № 2497 від 31.07.2021 на суму 202,28 грн;

- № 2879 від 31.08.2021 на суму 26 536,21 грн;

- № 3271 від 30.09.2021 на суму 11 187,24 грн;

- № 3662 від 31.10.2021 на суму 178 167,29 грн;

- № 4107 від 30.11.2021 на суму 652 640,20 грн;

- № 4548 від 31.12.2021 на суму 269 872,79 грн;

- № 421 від 31.01.2022 на суму 1 763 872,20 грн.

В свою чергу, відповідачем вказані рахунки було отримано та сплачено вказані в них грошові кошти на користь позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

У призначенні вказаних платіжних інструкцій зазначено наступне: "оплата за ел.енергію для врегулюв. небасансів за договором № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020 за

---

, в т.ч. ПДВ 20% -

---

".

Суд вказує, що проти вказаних обставин, які встановлені в ході розгляду справи, сторони не заперечують.

В подальшому, позивачем складено та направлено відповідачеві акт-коригування (врегулювання) № 866 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 28.02.2022 № 791 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020 та акт-коригування (врегулювання) № 1236 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2022 № 1145 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020.

Також позивачем складено та направлено відповідачеві зміни № 480 до акту-коригування (врегулювання) № 2930 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 3812 до акту-коригування (врегулювання) № 3812 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 1512 до акту-коригування (врегулювання) № 418 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 3812 до акту-коригування (врегулювання) № 3812 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 1544 до акту-коригування (врегулювання) № 866 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 1629 до акту-коригування (врегулювання) № 1236 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1.

Вказані акти-коригування та зміни до актів-коригування відповідачем не підписані, а відповідач заперечує проти того, що позивачем вони направлялися, а ним було їх отримано.

Як вказано у п. 1.5. договору, СВБ надсилає сформовані у форматі "PDF" акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, акти коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, зміни до актів коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів учаснику шляхом надіслання таких документів на електронну пошту учасника. Сторони надсилають рахунки на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за допомогою Електронного сервісу М.Е.DOC. Сторони визнають таке надіслання належним і зобов`язуються оплачувати рахунки на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів, надіслані таким чином, у строки, передбачені договором.

Як визначено п. 1.2. договору, електронна пошта - офіційна електронна адреса сторони договору зазначена у розділі 12 цього договору.

У розділі 12 договору вказано наступну електронну пошту відповідача: budenergytrade @gmail.com.

З матеріалів справи вбачається, а саме з скріншотів з електронної пошти, що позивачем направлялися відповідачеві вказані акти-коригування та зміни до актів-коригування, сформовані у форматі "PDF", 20.07.2022, 12.08.2022 та повторно 26.10.2022 на електронну адресу, вказану у розділі 12 договору, а саме: budenergytrade@gmail.com.

Суд також зазначає, що вказана електронна пошта зазначалася відповідачем в документах, які подавалися ним до суду.

При цьому суд вказує, що за змістом ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Суд зазначає, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення.

Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Схожий за змістом висновок викладно у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №?922/51/20.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про не отримання актів-коригування та змін до них є законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому суд зазначає, що згідно з п. 4.18. договору, сторони узгодили, що у випадку не підписання та не направлення учасником СВБ в порядку, передбаченому п. 1.5. договору, протягом 2 (двох) робочих днів без обґрунтованих заперечень (викладених у письмовому вигляді в порядку, передбаченому п. 4.16. договору) акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або змін до акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у строки, визначені договором, направлені СВБ для учасника відповідні акти та рахунки вважаються погодженими та прийнятими учасником та є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за договором.

А отже, в силу наведеного пункту договору, акт-коригування (врегулювання) № 866 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 28.02.2022 № 791 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020 та акт-коригування (врегулювання) № 1236 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.01.2022 № 1145 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020, зміни № 480 до акту-коригування (врегулювання) № 2930 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 3812 до акту-коригування (врегулювання) № 3812 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 1512 до акту-коригування (врегулювання) № 418 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 3812 до акту-коригування (врегулювання) № 3812 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 1544 до акту-коригування (врегулювання) № 866 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, зміни № 1629 до акту-коригування (врегулювання) № 1236 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1 вважаються погодженими та прийнятими учасником та є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за договором.

В свою чергу суд також зазначає, що отримання відповідачем вищевказаних актів-коригування та змін до них підтверджується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання п. 1.5. договору, позивачем складено на направлено відповідачеві:

- рахунок-фактуру № 703 від 22.02.2022 на суму 10,11 грн;

- рахунок на оплату № 820 від 28.02.2022 на суму 1 088 553,68 грн;

- рахунок на оплату № 914 від 31.03.2022 на суму 8 019 312,80 грн;

- рахунок-фактуру № 1183 від 11.08.2022 на суму 15 638,97 грн.

При цьому, відповідачем оплачено рахунок-фактуру № 703 від 22.02.2022 на суму 10,11 грн, який складений на підставі змін № № 480 до акту-коригування (врегулювання) № 2930 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1, що підтверджується платіжною інструкцією № 2463 від 28.02.2022, про неотримання яких останній стверджує.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідачем сплачено платіжними інструкціями № 9 від 31.10.2022, № 19 від 29.11.2022, № 9 від 30.12.2022 на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 3 600 000,00 грн, з яких 907 943,01 грн позивачем зараховано як оплата заборгованості, з урахуванням зміни № 1544 до акту-коригування (врегулювання) № 866 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1.

Іншу частину грошових коштів позивачем зараховано як оплату заборгованості враховуючи зміни № 1629 до акту-коригування (врегулювання) № 1236 згідно з договором від 28.12.2020 № БГ20/12/28-1.

Крім цього, платіжною інструкцією № 312 від 01.06.2023 відповідачем сплачено на користь позивача 20 000,00 грн.

Також судом встановлено, що позивачем зареєстровано податкові накладні № 1131004 від 31.10.2022, № 1129001 від 29.11.2022, № 113001 від 30.12.2022 та № 1130001 від 30.06.2023, які затверджені відповідачем.

Суд повторно наголошує, що вищевказані акти та зміни до актів направлялися відповідачеві електронною поштою як вкладення до одного листа.

Суд зазначає, що дані дії, зі сторони відповідача, визначаються як конклюдентні, так як відповідач свій обов`язок зі сплати вартості наданих послуг з купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів виконував без заперечень чим погоджував надані позивачем послуги.

Так, за частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.

Таким чином, твердження відповідача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, а його поведінка не відповідає попередній поведінці.

Щодо твердження відповідача, в частині того, що в платіжних інструкціях № 9 від 31.10.2022, № 19 від 29.11.2022, № 9 від 30.12.2022 та № 312 від 01.06.2023 не має посилань на відповідні акти та зміни до них, то суд вказує, що відповідачем у жодній платіжній інструкції, в якій перераховував на користь позивача грошові кошти в межах договору не має посилань на акти, а лише міститься призначення платежу: "оплата за ел.енергію для врегулюв. небасансів за договором № БГ20/12/28-1 від 28.12.2020 за

---

, в т.ч. ПДВ 20% -

---

".

Щодо твердження відповідача про закінчення дії договору суд вказує наступне.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за один місяць до закінчення цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір щоразу вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. (п. 11.1., 11.2. договору).

Як визначено абз. 2 п. 11.5. договору, в частині виконання фінансових зобов`язань цей договір діє до повного їх виконання сторонами.

Таким чином, договір є дійсним для сторін, в частині виконання фінансових зобов`язань, до повного їх виконання, а саме, в даному випадку, до моменту, коли відповідачем буде сплачено на користь позивача спірну заборгованість.

Більш того, вказаному твердженню суперечить попередня поведінка відповідача, який платіжними інструкціями № 9 від 31.10.2022, № 19 від 29.11.2022, № 9 від 30.12.2022 та № 312 від 01.06.2023 сплачував грошові кошти на користь позивача, а в призначені платежу посилався на укладений між ними договір, тобто визнавав цей договір діючим.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Так, Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вказує, що докази, надані позивачем на підтвердження здійснення ним купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів відповідача, за спірний період, є більш вірогідними, аніж надані відповідачем та, в свою чергу є такими, що підтверджують здійснення позивачем вказаної діяльності в межах договору.

Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 322 894,84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерготрейд (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, оф. 108/4, ідентифікаційний код 43452850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 8А, нежиле приміщення 1-8, груп. прим. 10, ідентифікаційний код 41963985) 5 322 894 (п`ять мільйонів триста двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 84 коп. заборгованості та 79 843 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок три) грн 43 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.11.2024.

Суддя О.В. Мандриченко